Рішення

від 05.12.2024 по справі 380/22233/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 рокусправа № 380/22233/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовський Р.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМАУНТ» (79056, м. Львів, вул. Ковельська, 109Б, ЄДРПОУ 45016623) до Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМАУНТ» до Львівської митниці, у якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2024 №UA209000/2024/900711/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002752.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою митного оформлення товару, представником декларанта (позивача) подано митну декларацію №24UA209170076999Ul, у який митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Для підтвердження заявленої митної вартості та з метою подальшого митного оформлення позивачем були подані документи, передбачені в ч, 2 ст, 53 МК України. За результатами опрацювання наданих декларантом документів контролюючий орган дійшов висновку, що вони не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим запропонував декларанту надати додаткові документи. На вимогу контролюючого органу декларант подав всі додаткові документи, що були зазначені у вимозі. 16.09.2024 митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900711/2 та застосував другорядний (резервний) метод визначення вартості. Рішення митного органу мотивовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. на виконання рішення про коригування митної вартості, митницею прийнято рішення у формі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення MUA209170/2024/002752. Позивач з метою уникнення простою імпортованого товару подав нову вантажну митну декларацію, де зазначено обчислений відповідачем показник митної вартості товару. Вважає, що митниця безпідставно відмовила у прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів за визначеним методом (відповідно до ціни договору (контракту) митної вартості оскільки подані документи містять підтверджуючу інформацію про всі складові митної вартості. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Просив позов задовольнити.

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Стверджує, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, а також додатково надані документи і на підставі цього встановили невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Договором на перевезення №12/06-2023 від 12.06.2023 передбачена оплата за надані послуги протягом 3 банківських днів з дати вивантаження контейнера на складі. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури. В позовній заяві позивачем жодним чином не спростовано виявлені розбіжності зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості за № UA209000/2024/900711/2. Декларант до митного оформлення не подав документів, відомості у яких підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 26 (ст.60 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД 807200/2024/11798 від 05.08.2024 де рівень митної вартості становить 2,3568 дол США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Сума донарахованих митних платежів за рішенням становить: UA209000/2024/900711/2- 140312,48 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 31 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМАУНТ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 45016623), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Між HAINING HISENER TRADE CO., LTD та ТОВ «ВЕСТМАУНТ» укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2024 від 08.01.2024 відповідно до предмету якого продавець зобов`язується продати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

На підставі зазначеного вище контракту ТОВ «ВЕСТМАУНТ» ввезено товар на митну територію України.

З метою митного оформлення товару представник декларанта (позивача) подав митну декларацію №24UA209170076999Ul, у який митна вартість товару визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження заявленої митної вартості та з метою подальшого митного оформлення позивач подав документи, передбачені в ч, 2 ст, 53 МК України, а саме: контракт №1/2024 від 15.04.2024; PROFORMA INVOICE/РАХУНОК-ПРОФОРМА №WDL20240415 від 15.04.2024; COMMERCIAL INVOICE НВ20240628 від 28.06.2024; PACKING LIST (пакувальний лист) до COMMERCIAL INVOICE НВ20240628 від 28.06.2024; Сертифікат про походження товару (CERTIFICATE OF ORIGIN) №C24MA3DGK5Y60006; автотранспортна накладна (CMR); копію митної декларації країни відправлення (експортна митна декларація);банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 22.04.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 31.07.2024; коносамент (BILL OF LADING) №ОЕ2024060004; перепустку №Е-281756 від 16.09.2024; лист-повідомлення №11/09 від 11.09.2024; вимога №53 від 16.09.2024; Заява №54 від 16.09.2024; калькуляцію; замовлення; прайс-лист; видаткові накладні №22 від 09.01.2024, №33 від 01.02.2024, №138 від 30.04.2024; №139 від 30.04.2024, №295 від 29.08.2024; договір №12/06-2023 транспортного експедирування від 12.06.2023; заявку №8 від 24.06.2024 до договору транспортного експедирування №12/06-2023 від 12.06.2023; рахунки-фактури №СФ-0000093 від 22.08.2024, №СФ-00000101 від 02.09.2024, №СФ-00000106 від 12.09.2024, №СФ-00000107 від 13.09.2024; дебетову ноту; договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021; договір транспортного експедирування №27082019 від 27.08.2019; рахунок (Invoice FHLGI/0601/09/2024); рахунок (Invoice FHLGI/1302/08/2024); договір №167 про надання послуг транспортного експедирування від 13.07.2023; заявка №0859 від 10.09.2024 на перевезення вантажу до договору №167 від 13.07.2023; рахунок на оплату №859 від 12.09.2024; довідку про транспортно-експедиторські витрати від 12.09.2024; договір №1231 транспортного перевезення вантажів від 22.08.2024; заявку №0859 від 10.09.2024 на перевезення вантажу до договору №1231 від 22.08.2024; рахунок 12/9 від 12.09.2024.

За результатами опрацювання наданих декларантом документів контролюючий орган дійшов висновку, що вони не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим запропонував декларанту надати додаткові документи.

На вимогу декларант додатково надав договори та заявки на транспортування, замовлення, копію експортної декларації країни відправлення, інвойси, видаткові накладні, калькуляція.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 26 (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД 807200/2024/11798 від 05.08.2024 де рівень митної вартості становить 2,3568 дол США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

16.09.2024 митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900711/2 та застосував другорядний (резервний) метод визначення вартості.

Рішення митного органу мотивовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Сума донарахованих митних платежів за рішенням UA209000/2024/900711/2- становить 140312,48 грн.

На виконання рішення про коригування митної вартості митниця прийняла рішення у формі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення MUA209170/2024/002752.

Позивач з метою уникнення простою імпортованого товару подав нову вантажну митну декларацію, де зазначено обчислений відповідачем показник митної вартості товару.

Не погоджуючись із згаданими рішеннями про коригування митної вартості та карткою відмови позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2024 №UA209000/2024/900711/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002752.

При вирішенні спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з статтею 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами частин третьої - шостої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертій статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018 року, №815/6827/17 від 29.01.2019 року, №804/2256/16 від 12.11.2021 року, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021 року №480/3558/19 від 17.11.2021 року, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд встановив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМАУНТ» надало Львівській митниці наступні копії документів: контракт №1/2024 від 15.04.2024; PROFORMA INVOICE/РАХУНОК-ПРОФОРМА №WDL20240415 від 15.04.2024; COMMERCIAL INVOICE НВ20240628 від 28.06.2024; PACKING LIST (пакувальний лист) до COMMERCIAL INVOICE НВ20240628 від 28.06.2024; Сертифікат про походження товару (CERTIFICATE OF ORIGIN) №C24MA3DGK5Y60006; автотранспортна накладна (CMR); копію митної декларації країни відправлення (експортна митна декларація);банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 22.04.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 31.07.2024; коносамент (BILL OF LADING) №ОЕ2024060004; перепустку №Е-281756 від 16.09.2024; лист-повідомлення №11/09 від 11.09.2024; вимога №53 від 16.09.2024; Заява №54 від 16.09.2024; калькуляцію; замовлення; прайс-лист; видаткові накладні №22 від 09.01.2024, №33 від 01.02.2024, №138 від 30.04.2024; №139 від 30.04.2024, №295 від 29.08.2024; договір №12/06-2023 транспортного експедирування від 12.06.2023; заявку №8 від 24.06.2024 до договору транспортного експедирування №12/06-2023 від 12.06.2023; рахунки-фактури №СФ-0000093 від 22.08.2024, №СФ-00000101 від 02.09.2024, №СФ-00000106 від 12.09.2024, №СФ-00000107 від 13.09.2024; дебетову ноту; договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021; договір транспортного експедирування №27082019 від 27.08.2019; рахунок (Invoice FHLGI/0601/09/2024); рахунок (Invoice FHLGI/1302/08/2024); договір №167 про надання послуг транспортного експедирування від 13.07.2023; заявка №0859 від 10.09.2024 на перевезення вантажу до договору №167 від 13.07.2023; рахунок на оплату №859 від 12.09.2024; довідку про транспортно-експедиторські витрати від 12.09.2024; договір №1231 транспортного перевезення вантажів від 22.08.2024; заявку №0859 від 10.09.2024 на перевезення вантажу до договору №1231 від 22.08.2024; рахунок 12/9 від 12.09.2024.

Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Після розгляду пакету документів, Львівська митниця направила позивачу запит (повідомлення) митного органу, відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару.

Відповідно до цього запиту Львівська митниця вимагала ряд документів: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на запит (повідомлення) митного органу позивач надав Львівській митниці відповідні документи.

Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №24UA209170076999Ul митний орган опрацював інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявив наступне: митна декларація країни відправлення від 01.07.2024 №421320240000130430 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в графі «дата експорту» дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; до митного оформлення надано договір транспортного обслуговування №12/06-2023 від 12.06.2023 укладеного між покупцем та ТОВ «Трансплюс». На підставі даного договору виставлено 4 рахунки фактури:СФ-0000093 від 22.08.2024 на суму 220480 грн, СФ-0000101 від 02.09.2024 на суму 27248 грн, СФ-0000106 від 12.09.2024 на суму 2704 грн та СФ-0000107 від 13.09.2024 на суму 12452,18 грн (без ПДВ). Згідно з п.1.1 даного договору, експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг пов`язаних з перевезенням вантажів; п. 3.1 договору передбачається 100% передоплата на підставі виставленого рахунку. А згідно з п. 3.2. договору Клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х робочих днів з дати вивантаження контейнера на складі. До митного оформлення не надано жодних платіжних документів на оплату послуг транспортування строк оплати яких настав. При цьому, згідно п. 3.5. договору факт надання послуг підтверджується актом прийому-здачі наданих послуг (виконаних робіт), які не надані до оформлення. Також додатково надана заявка №8 від 24.06.2024 до договору №12/06-2023, яка містить інформацію про номер контейнера PCIU1839972 та вартість послуги 220480,00 - фрахт та 29952,00 - перевалка вантажу. Однак, комерційний інвойс виданий 28.06.2024 тобто пізніше дати замовлення на перевезення. Документ який підтверджує дату букінгу контейнера, не надано. Окрім того, додатково надані інвойси FHLGI/1302/08/2024 на суму 655 дол.США та FHLGI/0601/09/2024 на суму 65 дол. США. від 12.09.2024, які виставлені Langowski Logistics Sp. z о.о. та які містять вартість послуг вчинених щодо контейнера PCIU1839972. Також надано договір №27082019 від 27.08.2019 укладеного між ТОВ «Трансплюс» та Langowski Logistics Sp. z o.o. У той же час, заявки передбаченої п. 2.4.2 договору №27082019 до митного органу не надано, як і не надано актів виконаних робіт, передбачених п. 3.5. У той же час, із вказаних документів неможливо здійснити перевірку числових значень складової митної вартості та врахування вказаних сум інвойсів до митної вартості оцінюваного товару. При цьому із рахунків фактур:СФ-0000093 від 22.08.2024, СФ-0000101 від 02.09.2024, СФ-0000106 від 12.09.2024 та СФ-0000107 від 13.09.2024 не вбачається за можливе визначити курс продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України на дату оформлення рахунку, як це передбачено п.3.2. договір транспортного обслуговування №12/06-2023 від 12.06.2023, оскільки такий курс не зазначався у вказаних рахунках.

Щодо зауважень митного органу про те, що Договором на перевезення №12/06-2023 від 12.06.2023 передбачена оплата за надані послуги протягом 3 банківських днів з дати вивантаження контейнера на складі. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Суд встановив, що 12.06.2023 між ТОВ «ТРАНСПЛЮС» (Експедитор) та ТОВ «ВЕСТМАУНТ» (Клієнт) укладено договір транспортного експедирування №12/06-2023 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно- експедиційних послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі надання митно-брокерських послуг.

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору до прав Експедитора належить право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами абр нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором.

Пунктом 2.2.1 Договору встановлено, що обов`язком Експедитора є забезпечення якісного транспортного обслуговування, а також організація перевезення вантажів Клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки Клієнта.

Декларантом до митного оформлення подано наведений вище Договір та рахунки на оплату, які виставлено Експедитором.

Суд встановив, що позивач подав до митного оформлення також посередницькі договори (Договір транспортного експедирування №27082019 від 27.08.20219; Договір транспортного експедирування №200521 від 20.05.2021), які укладено Експедитором (відповідно до п.2.1.1.) з метою повного супроводу перевезення вантажу.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що декларант повністю відобразив за яких умов надано експедиторські послуги та їх вартість.

Щодо твердження митного органу про те, що згідно з п. 3.5 Договору (Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 (трьох) робочих днів з дати вивантаження контейнера на складі) суд зазначає наступне.

Згідно з відомостями зазначеними в автотранспортній накладній (CMR) пропуск товару через митний кордон України відбувся 13.09.2024 (що підтверджується печаткою митниці).

Суд встановив, що на момент митного оформлення (декларантом подано МД №24UA209170076999U1, яка оформлена митним органом 17.09.2024) строк оплати за виставленими рахунками не настав оскільки, відповідно до умов Договору, а саме п.3.5 Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 (трьох) робочих днів з дати вивантаження контейнера на складі.

Позивач стверджує, що доставка товару та його вивантаження відбулося лише після завершення усіх митних формальностей, зокрема, після випущення товару у вільний обіг митницею призначення.

Отже, фактично вивантаження товару відбулося вже після винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, в якому митниця зазначає, що підставою для коригування є ненадання платіжних документів за Договором №12/06-2023, водночас, строк на оплату за виставленими рахунками настає лише після того, як Експедитором надано послугу, тобто, з моменту вивантаження контейнера на складі (17.09.2024, що підтверджується автотранспортною накладною CMR з відміткою декларанта про отримання товару).

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В Постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 Верховний Суд вказав, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору (контракту). Водночас вони не повинні сприйматися як безумовне свідчення наявності розбіжностей або неповноти документів, поданих до митного оформлення. Відповідно, такі суперечності не можуть бути підставою для висновку про наявність розбіжностей у відомостях щодо митної вартості товарів.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в той же час, декларантом подано рахунки - фактури в яких відображено всі необхідні числові значення, що не заперечується митним органом.

Таким чином, зазначені відповідачем зауваження не знаходять свого підтвердження того, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Джерелами інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД 807200/2024/11798 від 05.08.2024 де рівень митної вартості становить 2,3568 дол США/кг.

Відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цієї декларації, а не будь-якої іншої. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

За таких обставин вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим.

Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.09.2024 №UA209000/2024/900711/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/002752.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м.Львів ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТМАУНТ» (79056, м. Львів, вул. Ковельська, 109Б, ЄДРПОУ 45016623) 4844,80 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович