Рішення

від 05.12.2024 по справі 380/12104/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 рокусправа № 380/12104/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення санкцій, -

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - 151039,86 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Ухвалою від 11.06.2024 відкрите спрощене провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі розрахунок АГС) та направлено такий розрахунок Відповідачу. Згідно отриманої інформації: - Середньооблікова кількість штатних працівників: 42 особи; - Середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність: 0 особам; - Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю: 2 особи. Відповідно норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2023 року Відповідачем не виконано на 2 особи.

Відповідачу за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховано адміністративно-господарські санкції відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону в сумі 148020,15 грн. Оскільки, Відповідачем самостійно не сплачено суму АГС у строки встановлені законодавством, йому нарахована пеня на підставі ч. 2 ст. 20 Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 233, яка становить 3019,71 грн.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, зазначив що у ФОП ОСОБА_1 працевлаштовані 4 особи з інвалідністю, що підтверджується копіями довідок МСЕК та записами у трудових книжках. Відповідач зазначив, що звітах були допущені помилки і не проставлені коди, які позначають працівника як особу з інвалідністю.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (далі розрахунок АГС) та направлено такий розрахунок Відповідачу. Згідно отриманої інформації: - Середньооблікова кількість штатних працівників: 42 особи; - Середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність: 0 осіб; - Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю: 2 особи.

Відповідачу за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю нараховано адміністративно-господарські санкції відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону в сумі 148020,15 грн. Оскільки, Відповідачем самостійно не сплачено суму АГС у строки встановлені законодавством, йому нарахована пеня на підставі ч. 2 ст. 20 Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 233, яка становить 3019,71 грн.

Оскільки відповідач добровільно на сплатив штрафну санкцію та пеню, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та гарантії рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875-XII), положення якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII).

Відповідно до ч. 12, ч. 13 ст. 19 Закону № 875-XII фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Стаття 20 Закону № 875-XII визначає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII).

Матеріалами справи стверджується, що Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю склало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік щодо ФОП ОСОБА_1 та надіслало останньому в електронний кабінет роботодавця 07.03.2024.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 10.01.2024 у справі № 340/4174/23 та 17.04.2024 у справі № 300/5834/23 зазначав про те, що розрахунок, створений на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Питання про виконання чи невиконання фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій.

Відтак, перевірка дотримання роботодавцем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а також підставність здійснення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій є предметом судової оцінки в цій справі.

Суд зазначає, що 06.11.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18.10.2022 № 2682-IX, яким скасована реєстрація у територіальних відділеннях Фонду та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ.

Цим Законом були внесені і відповідні зміни до Закону № 875-XII, зокрема, стаття 19 була викладена в новій редакції.

Так, за приписами вищезгаданої статті, розрахунок адміністративно-господарських санкцій (АГС) здійснюється територіальними відділами Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі. При цьому використовуються дані з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Суд зазначає, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875-XII.

Отже, саме відомості з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (держателем якого є ПФУ) та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є основою для розрахунку АГС.

Суд констатує, що перевірка цих даних є необхідною умовою для підтвердження правильності розрахунку АГС та підставності їх стягнення.

Однак, матеріали адміністративної справи не містять даних з вищезазначених реєстрів, на підставі яких, за твердженням позивача, були розраховані спірні АГС, що унеможливлює перевірку адміністративним судом правильності їх визначення та нарахування пені.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак позивач, який є суб`єктом владних повноважень, не надав жодного доказу про штатну чисельність найманих робітників відповідача за 2023 рік, у тому числі у розрізі кожного місяця; про осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання; про кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих такими особами.

Отже позивач, обмежившись лише поданням самостійно складеного розрахунку АГС, крізь призму ст. 77, ст. 90 КАС України не довів достатніми доказами порушення відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а також підставність складення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій та правильність нарахування пені.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 "Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення" затверджено, зокрема, Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (у редакції постанов Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 466 та від 02.06.2023 № 553).

Цей Порядок визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону № 875-XII.

Предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, шляхом його зарахування.

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок, зокрема, за інформацією, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку, територіальному органу Держпраці повідомлялась інформація про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Суд зазначає, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надавати посадовій особі Держпраці, її територіального органу для ознайомлення і перевірки такі документи: перелік підприємств, що увійшли до складу господарського об`єднання; витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій, видану контролюючим органом за основним місцем обліку неприбуткової організації; штатний розпис; особові картки, трудові книжки (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання; інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (форма № 3-ПН); звіти з праці (форма № 1-ПВ); копії документів, що підтверджують інвалідність працівників; накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, про відрядження, про відпустки осіб з інвалідністю тощо; трудові договори (контракти), укладені суб`єктом господарювання з особами з інвалідністю (у разі їх укладення в письмовій формі); табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості працівників і розрахунково-платіжні відомості (зведені); договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації осіб з інвалідністю, яке входить до складу господарського об`єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг); платіжні доручення за такими договорами, розрахунки витрат на виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг), що підтверджують безпосереднє виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації осіб з інвалідністю та включення до зазначених витрат заробітної плати осіб з інвалідністю, які працюють на відповідному підприємстві.

На переконання суду, саме зазначені відомості можуть додатково підтвердити, або спростувати порушення дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, враховуючи те, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки Фонду.

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання ФОП ОСОБА_1 нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Окремо суд зауважує, що позивач долучив до відзиву на позовну заяву:

- довідку МСЕК серії 12ААВ №040527 про встановлення ОСОБА_2 3 групи інвалідності та копію трудової книжки: запис №19 про прийняття останнього на роботу;

- довідку МСЕК серії 12ААГ №612738 про встановлення ОСОБА_3 2 групи інвалідності та копію трудової книжки: запис №15 про прийняття останнього на роботу;

- довідку МСЕК серії 12ААА №845838 про встановлення ОСОБА_4 3 групи інвалідності та копію трудової книжки: запис №22 про прийняття останнього на роботу;

- довідку МСЕК серії НОМЕР_1 про встановлення ОСОБА_5 2 групи інвалідності та копію трудової книжки: запис №8 про прийняття останнього на роботу;

При цьому позивач жодним чином не заперечив щодо поданих відповідачем документів та твердження про виконання нормативу працевлаштування 2 осіб з інвалідністю.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів факту вчинення відповідачем правопорушення у сфері законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку територіальному органу Держпраці повідомлялась інформація про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; докази того, що Територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, а також не надано жодних доказів того, що ним від Пенсійного фонду України отримана інформація про ознаки порушень відповідачем законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому правові підстави для господарсько-правової відповідальності відповідача як учасника господарських відносин відсутні.

Решта доводів позивача не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 01.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна