Рішення

від 03.12.2024 по справі 400/2543/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 р. № 400/2543/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А. з розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), АДРЕСА_3 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) (далі відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі відповідач 2) в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.20 р. до 20.06.2020 р., а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.20 р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44;

- зобов`язати відповідача 1 провести перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.20 р. до 20.06.2020 р., а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.20 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44;

- зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої різниці грошового забезпечення між перерахованим та фактично виплаченим, а саме за період з 29.01.2020 р. по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 02.11.2020 по 15.05.2023, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.20 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.21 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.22 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.23 р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44;

- зобов`язати відповідача 2 провести перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 02.11.2020 по 15.05.2023, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.20 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.21 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.22 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.23 р, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44;

- зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої різниці грошового забезпечення між перерахованим та фактично виплаченим, а саме за період з 02.11.2020 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у спірний період він проходив службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) та у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, під час проходження служби нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі. Позивач звернувся із заявою до відповідача щодо надання інформації про розрахункову величину прожиткового мінімуму, застосованого при визначенні посадового окладу позивача, та отримав відповідь, що при встановлені посадового окладу застосовано прожитковий мінімум станом на 01.01.18 р. В подальшому позивач звернувся із заявою про проведення перерахунку йому грошового забезпечення, враховуючи щомісячні додаткові, одноразові види грошового забезпечення та премії з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та видати йому довідку для призначення пенсії. Тобто, позивач вважає, що відповідачем здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення у зменшеному розмірі, що стало підставою для звернення до суду.

Від відповідача 1 надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки грошове забезпечення виплачувалось позивачу правомірно відповідно до пункту 10 Постанови № 704. Тобто, посадовий оклад позивачу був розрахований виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 року помноженого на коефіцієнт за відповідною тарифною сіткою. Крім того відповідач 1 наголошує на тому, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 був скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, в частині, який стосувався прав військових пенсіонерів та звужував гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення вказаної категорії осіб, але вказана постанова суду не мала жодного відношення до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Також, відповідач зазначив, що під час проходження військової служби в прикордонному загоні позивач з відповідним рапортом чи заявою до керівництва прикордонного загону про перерахування та виплати йому грошового забезпечення та його складових не звертався. А звернувся з відповідною заявою адвоката в його інтересах в січні 2024 року за вх. №Ц-2 від 17.01.2024 року тобто більш ніж три роки після виключення зі списків прикордонного загону у зв`язку із звільненням з військової служби в запас Збройних Сил України. Відтак, підстави вважати протиправними дії Відповідача в цій частині позовних вимог є неаргументовані та непідтверджені, адже Відповідачем вживались дії щодо вирішення спірного питання.

Від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу правомірно виплачувалось грошове забезпечення

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.а зазначає, що виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 року помноженого на коефіцієнт за відповідною тарифною сіткою. Підстав для задоволенні позовних вимог не має.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Позивач проходив службу у спірний період з 29.01.20 р. до 20.06.2020 р. у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) та у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України у період з 02.11.2020 по 15.05.2023.

Представником позивача було подано адвокатський запит до відповідачів для отримання відомостей щодо розміру прожиткового мінімуму. Який був застосований під час розрахунку його грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, з 29.01.20 р. по день звільнення.

Також, позивач через свого представника звернувся до відповідачів із заявами про проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.20 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.21 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.22 р., Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.23 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Листом від 22.01.2024 р. відповідач 1 відмовив у задоволенні заяви позивача, зазначивши, що при нарахуванні грошового забезпечення оклади за відповідними розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Встановленого на 01.01.18 р. на відповідний тарифний коефіцієнт.

Листом від 27.01.2018 відповідач 1 відмовив у задоволенні заяви позивача, зазначивши, що при нарахуванні грошового забезпечення оклади за відповідними розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Встановленого на 01.01.18 р. на відповідний тарифний коефіцієнт.

Позивач непогоджуючись з виплатою грошового забезпечення не в повному обсязі звернувся до суду з даним позовом.

Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України від 23.06.05 р. № 2713-IV Про Державну кримінально-виконавчу службу України (далі - Закон № 2713-IV), на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 23 Закону № 2713-IV, держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.91 р. (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Виплата грошового забезпечення особам начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28.03.18 р. № 925/5 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України який прийнятий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок № 925/5).

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено постановою КМУ № 704 від 30.08.17 р. Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Згідно з п. 4 вказаної постанови розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.Додаток 8 до цієї постанови містить схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до цієї постанови містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно до додатків 15, 16 до зазначеної постанови визначено розміри додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Наведена постанова КМ України набрала чинності з 01.03.18 р.

На момент набрання чинності п. 4 цієї постанови був викладений у редакції п. 6 постанови КМУ № 103 від 21.02.18 р. Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб, а саме: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. У додаток 15 вносились зміни 20.12.17 р. відповідно до постанови КМУ №1041.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин п. 4 постанови КМУ № 704 від 30.08.17 р. Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р..

З урахуванням викладеного, згідно з вказаною постановою КМУ (у наведеній редакції) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.18 р.

При цьому, примітки до Додатків 1 та 14, 15, 16 до цієї постанови застосовуються безпосередньо для супроводу та зв`язку з нормою, а відтак вони не мають визначального значення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.20 р. у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.19 р. в частині відмови в задоволенні позову до КМУ, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано п.6 постанови КМ України № 103 від 21.02.18 р. Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.19 р. залишено без змін.

Таким чином, з 29.01.20 р., тобто, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, приписи п. 6 постанови КМУ № 103 від 21.02.18 р. втратили чинність та була відновлена дія п. 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції.

Водночас, згідно з п. 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.16 р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 р.

Під час розв`язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України №1774-VІІІ від 06.12.16 р. та п. 4 постанови КМУ № 704, у редакції до внесення змін постановою КМУ № 103 та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМУ № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Верховний Суд у постанові від 02.08.22 р. у справі № 440/6017/21, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, зауважив, що на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.18 п.) п. 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 Постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Тобто, станом на 01.03.18 р. п. 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р.

Водночас Закон України від 05.10.00 р. № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.18 р. № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що в 2019 р. для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 р.

В свою чергу, Закон України від 14.11.19 р. № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX), Закон № 1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закон України від 02.12.21 р. № 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік (далі - Закон № 1928-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 р., на 2020 р., 2021 р., 2022 р., відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. до 01.01.20 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.19 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.20 р. у справі № 160/1088/19).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.02 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Оскільки норма п. 3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.16 р. не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п. 4 Постанови КМУ № 704, у редакції до внесення змін постановою КМУ № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови КМУ № 704, правові підстави для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, є відсутніми.

Таким чином, у період з 29.01.20 р. до 20.06.2020 р., з 02.11.2020 по 15.05.2023 відповідачі неправомірно застосовували при обчисленні посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.18 р., а не станом на 01.01.20 р., 01.01.21 р., 01.01.22 р., 01.01.2023 відповідно.

Оскільки обрахунок грошового забезпечення позивача з 29.01.20 р. до 20.06.2020 р., з 02.11.2020 по 15.05.2023 здійснено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.18 р., на відповідний тарифний коефіцієнт, а не з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.20 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.21 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.22 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.23 р. відповідно, відтак позовні вимоги слід задовольнити, але не шляхом визнання протиправною бездіяльності, а шляхом визнання протиправними дій, адже проведення невірного обрахунку є діями.

Також підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, які були розраховані з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.18 р.

Відповідно до п. 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.04 р., грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Отже, на ці суми не нараховувалася та не виплачувалася компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно, компенсація сум податку з доходів фізичних осіб має бути проведена одночасно з нарахуванням та виплатою грошового перерахованого грошового забезпечення.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст.2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-III, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Статтею 3, 4 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом №2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто, і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Аналогічна права позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 року по справі №520/1001/19 та від 23.03.2023 року по справі №520/2020/19.

Суд вказує, що під час вирішення спірних правовідносин у даній справі, досліджувалися обставини саме щодо правомірності проведення та виплати перерахунку грошового забезпечення позивача.

Тобто, на момент звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі, перерахунок грошового забезпечення відповідачем не проведено. Разом з тим, доказів того, що позивачу здійснено виплату заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, суд доходить висновку, що звернення позивача до суду з позовними вимогами щодо зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №440/700/20 від 19.06.2024 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позов задовольнити частково.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 НОМЕР_5 ) НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_6 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) грошового забезпечення за період з 29.01.20 р. до 20.06.2020 р., а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.20 р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44.

3. Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) грошового забезпечення за період з 29.01.20 р. до 20.06.2020 р., а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.20 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44.

4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_8 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) грошового забезпечення за період з 02.11.2020 по 15.05.2023, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.20 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.21 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.22 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.23 р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44.

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_8 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) грошового забезпечення за період з 02.11.2020 по 15.05.2023, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.20 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.21 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.22 р., встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.23 р, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.04 р. № 44;

6. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов