Рішення

від 05.12.2024 по справі 480/7167/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року Справа № 480/7167/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7167/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс"

до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправним та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.03.2024 №ПШ025949 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Контакт Плюс адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, у розмірі 17 000 гривень.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 02.02.2024 №015989 головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Петриченко О.М. однособово 09.02.2024 складено акт №АР023653.

В зазначеному акті відповідачем зафіксовано, що автомобіль MAN/ВЕЛМАШ УКРАЇНА, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який належить ТОВ Контакт Плюс на підставі свідоцтв про реєстрацію СТХ 060517 та СХА 209018, під керуванням водія ОСОБА_1 , перевозив вантаж згідно накладної №532 від 09.02.2024 з перевищенням встановлених пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затв. постановою КМ України №1306 від 10.10.2001, вагових норм на 52%, а саме маса ТЗ становила 60,8т при нормативно допустимій 40,0т; та на момент проведення перевірки відсутня товаро-транспортна накладна на вантаж або інший визначений законодавством документ, чим порушена ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт.

На підставі акту №АР023653 від 09.02.2024 відповідачем 05.03.2024 прийнята постанова № ПШ025949 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, у розмірі 17 000 грн.

Позивач вважає постанову від 05.03.2024 №ПШ025949 протиправною, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам та порушує права позивача та зазначив наступне.

Законодавством прямо передбачений обов`язок вантажовідправника при оформленні товарно-транспортної накладної зазначати необхідну інформацію.

Водночас обов`язок автомобільного перевізника щодо оформлення товарно-транспортної накладної, або здійснення контролю за правильністю оформлення вантажовідправником всіх відомостей, внесених до товарно-транспортної накладної, законодавством не передбачено.

В той же час, відповідач посилається в акті АР 023653 на наявність накладної №532 від 09.02.2024 року, у водія ОСОБА_1 , автомобіля марки MAN ВЕРЛАШ-Україна номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , про перевезення пшениці.

На момент проведення рейдової перевірки водієм ТОВ Контакт-Плюс 09.02.2024 року, було надано для огляду товарно-транспортну накладну №532, яка має необхідні реквізити. Даний факт підтверджується актом АР №023653 від 09.02.2024 року, який склав відповідач.

Водночас Закон №2344-III покладає обов`язок із заповнення ТТН та зазначення необхідних відомостей на вантажовідправника, а відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закону № 2344-III настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення. Таким чином у перевізника зокрема у водія ОСОБА_1 , на час перевірки був вказаний документ, а тому за таких обставин відповідальність у нього відсутня.

Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки про перевезення позивачем вантажів автомобільним транспортом №АР 023653 за відсутності товарно-транспортної накладної є помилковими, адже за наявними в справі матеріалами, оскільки недоліки в оформленні наявної у водія ТТН, не можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно-транспортної накладної взагалі на момент проведення перевірки.

Отже, позивач вважає, що оскаржена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права..

Ухвалою суду від 19.08.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до розгляду справи в якості другого відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті та встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає обов`язкові реквізити, визначені Законом України Про автомобільний транспорт.

Крім цього, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.

Відсутність необхідних документів (в даному випадку товарно-транспортної накладної), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 09.02.2024 №АР023653.

Під час проведення перевірки було встановлено, що ТОВ Контакт плюс здійснювалося перевезення вантажу без товарно-транспортної накладної з обов`язковими, відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, реквізитами (водієм під час перевірки надано внутрішньо-господарську накладну №532 від 09.02.2024, яка переміщення вантажу).

Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Водій заперечень не висловлював, ознайомився з складеним актом, про що поставив підпис у акті проведення перевірки.

Відповідно до Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 05.03.2024 № ПШ025949.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Контакт Плюс де одним з видів діяльності зареєстровано: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

На переконання представника відповідача, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону № 2344-ІІІ, зокрема абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Водночас, пунктами 25, 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Листом від 13.02.2024 №12088/36/24-24 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

На розгляд справи про порушення 05.03.2024 позивач не з`явився для надання пояснення стосовно порушення.

Відповідач зазначив, що приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.

По суті порушень, встановлених під час проведення рейдової перевірки, відповідач зазначив, що відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом №2344-ІІІ та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Обов`язковим же є оформлення товарно-транспортної накладної незалежно від умов оплати за роботу автомобіля, умов перевезення підприємством вантажів - як на комерційній основі, так і для власних потреб, а також видів перевезень. Для деяких видів вантажів (алкоголь, хлібобулочні вироби, молочна сировина) існують спеціалізовані товарно-транспортні накладні. У міжнародних перевезеннях також використовується товарно-транспортна накладна спеціальної форми.

Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена у статті 60 Закону № 2344-III.

Відповідач зауважив, що автомобільний перевізник ТОВ Контакт Плюс не забезпечив водія документами необхідними для перевезення вантажу, у тому числі не надавав належним чином оформлену ТТН на перевезення вантажу із зазначенням всіх істотних даних.

Відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 21-24).

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 02.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області видано головному спеціалісту Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Петриченко О.М. направлення на рейдову перевірку №015989 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів в м.Шостка з 05.02.2024 по 09.02.2024 (а.с. 33).

09.02.2024 головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Петриченко О.М. складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР023653 (а.с.29).

Згідно змісту акту №АР023653 встановлено, що автомобіль MAN/ВЕЛМАШ УКРАЇНА, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який належить ТОВ Контакт Плюс на підставі свідоцтв про реєстрацію СТХ 060517 та СХА 209018, під керуванням водія ОСОБА_1 , перевозив вантаж згідно накладної №532 від 09.02.2024 з перевищенням встановлених пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затв. постановою КМ України №1306 від 10.10.2001, вагових норм на 52%, а саме маса ТЗ становила 60,8т. при нормативно допустимій 40,0т.; та на момент проведення перевірки відсутня товаро-транспортна накладна на вантаж або інший визначений законодавством документ, чим порушено ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт (а.с. 29).

05.03.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Сумській прийнято постанову № ПШ025949 про застосування до ТОВ Контакт Плюс адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт у розмірі 17 000 грн. (а.с.32).

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

В силу вимог статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

За правилами, визначеними у статті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як передбачає пункт 20 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства про автомобільний транспорт, слід дійти висновку про те, що товарно-транспортна накладна є обов`язковим документом, який має бути у водія при здійсненні ним перевезень вантажів.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, вказаними Правилами та статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що до обов`язкових реквізитів товарно-транспортної накладної належить, зокрема, інформація про: автомобільного перевізника (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язкові реквізити ТТН - це інформація, яку повинна містити остання та за відсутності якої документ втрачає визначений Правилами №363 статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Разом з тим, посилання представника позивача на накладну №532 від 09.02.2024, суд не приймає до уваги оскільки зазначена накладна не містить усіх реквізитів передбачених Наказом №363 та статтею 48 Закону №2344-ІІІ для товарно-транспортної накладної.

Зокрема, у накладній №532 від 09.02.2024 зазначено про її внутрішньогосподарське призначення (а.с.36).

Крім того, в наведеній накладній відсутня інформація щодо коду платника податку-отримувача товару, інформацію про транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто, пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Таким чином, суд приходить висновку, що ТОВ «Контакт плюс» під час проведення контрольного заходу не надав товарно- транспортну накладну на вантаж.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Щодо доводів позивача про те, що він не може нести відповідальність за неналежне оформлення ТТН, Верховний Суд у подібних правовідносинах у постанові від 25.07.2024 у справі № 440/2334/23 дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Пунктом 11.4 Правил № 363 регламентовано, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Таким чином, водій після отримання вантажу перевіряє оформлення ТТН та підписує її.

Відтак, водій, який здійснює перевезення вантажу, несе відповідальність за наявність належно оформленої товарно-транспортної накладної (ТТН) під час перевезення.

Хоча обов`язок за правильне оформлення ТТН покладається на вантажовідправника, водій повинен перевірити наявність усіх необхідних реквізитів у ТТН перед початком перевезення, щоб забезпечити законність та безпеку транспортної операції.

Таким чином, позивачем не доведено, що при здійсненні вантажного перевезення 09.02.2024, ним, як автомобільним перевізником, надано документи, які відповідають вимогам статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, що виключало б відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем господарських правопорушень перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, за що абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови, з огляду на що суд дійшов висновку, ця постанова є обґрунтованою, прийнятою у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є правомірною, а тому не підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук