Рішення

від 05.12.2024 по справі 520/26155/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 грудня 2024 р. справа № 520/26155/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" (вул. Таджицька, буд. 17, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 08680885) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.06.2024 №0/36141/0416 про зобов`язання сплатити штраф з ПДВ у розмірі 21742,73 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" вважає податкове повідомлення-рішення від 27.06.2024 №0/36141/0416 Головного управління ДПС у Харківській області безпідставним та таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства України посилаючись на те, що контролюючим органом безпідставно зазначається у акті камеральної перевірки від 05.06.2024 про порушення п. 50.1 ст. 50 ПК України. Представник позивача посилається на те, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу. Пунктом 87.9 статті 87 ПК України, встановлено саме у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати. Податкові зобов`язання позивача з ПДВ за рішенням суду від 10.11.2008 по справі №2а-4512/08/2070 були сплачені у відповідності до рішень суду від 07.05.2012, від 08.08.2014, 09.09.2016 про розстрочення виконання судового рішення по справі №2а-4512/08, та за графіками сплати, які були затверджені судом у даній справі, що спростовує висновки контролюючого органу, які зазначені у акті камеральної перевірки від 05.06.2024, про сплату грошових зобов`язань за перевіряємий період з затримкою, у зв`язку з тим, що грошові кошти, які сплачувались по деклараціям з ПДВ за поточний період, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Також, позивач зазначає, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПК України, то відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані у межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань. На думку позивача, вказана обставина є окремою, самостійною і цілком достатньою підставою для визнання протиправним оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області, надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що згідно з п. 87.9 ст. 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до пунктів 32.2, 32.3 ст. 32 ПКУ зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку. Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим рішенням суду. Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення. Отже, при розстроченні сплати податкових зобов`язань (податкового боргу) відбувається зміна термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, установленим строком сплати сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення, а тому контролюючий орган направив кошти сплачені позивачем на погашення зобов`язань згідно із черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків. Судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені. Щодо застосування штрафних санкцій в межах строку 1095 днів, визначених ст. 102 ПКУ, представником відповідача зазначено, що в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що ДП «Підприємство ДКВС України (№ 43)» не погоджується з викладеною у відзиві позицією відповідача та звертає увагу суду на те, що в акті камеральної перевірки від 05.06.2024 зазначено про порушення пункту 57.1 статті 57 та 50.1 статті 50 ПК України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість за листопад 2021 року січень 2022 року, а також уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ від 11.02.2022. Контролюючий орган має право провести камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, тобто до закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, тобто виключно в межах зазначеного строку контролюючий орган має право притягнути платника податків до фінансової відповідальності. Таким чином, 1095 днів по відношенню до застосованим штрафним санкціям з ПДВ за не своєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ зазначених у акті перевірки від 05.06.2024, сплили. Враховуючі зазначене, на думку позивача, штрафні санкції з ПДВ, нараховані та застосовані контролюючим органом відповідно до протиправного податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.06.2024 № 0/36141/0416, за межами строку давності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" з питання дотримання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 05.06.2024 №25174/20-40-04-16-03/08680885.

Згідно акту про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів №25174/20-40-04-16-03/08680885 від 05.06.2024, Головним управлінням ДПС у Харківській області встановлено, що ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" у порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 50.1 ст. 50 ПК України несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених посилок від 11.02.2022 №9025242181, податковим деклараціям з податку на додану вартість: 16.12.2021 №9385060975 за листопад 2021 року, 17.01.2022 №9420554401 за грудень 2021 року, 17.02.2022 №9033672048 за січень 2022 року.

На підставі висновку акту перевірки №25174/20-40-04-16-03/08680885 від 05.06.2024 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2024 №0/36141/0416, яким за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного п. 57.1 ст. 57 ПК України на підставі п. 124.1 ст. 124 розділу ІІ ПК України за затримку на 662, 844, 876 календарних днів сплати ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" грошового зобов`язання в загальному розмірі 217 427,28 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 21 742,73 грн.

04.07.2024 ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" направлено скаргу до ДПС України №5/9/П-259-AГ-24 на податкове повідомлення-рішення від 27.06.2024 №0/36141/0416.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 27.06.2024 №0/36141/0416 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Досліджуючи питання дотримання контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки, встановлених п. 76.3 ст. 76 та ст. 102 ПК України, повноважень контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки саме з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання за приписами п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, а також повноважень контролюючого органу на зарахування сплачених платником податків коштів у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму його сплати, визначеного платником податку за приписами п. 87.9 ст. 87, п. 131.2 ст. 131 ПК України, що є предметом цього спору, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

За приписами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки п.75.1 ст.75 ПК України.

У відповідності до вимог п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно вимог п. 76.1 ст. 76 ПК України установлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

А за приписами п. 76.3 ст. 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Приписами п. 87.9 ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Також і п. 131.2 ст. 131 ПК України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, із аналізу наведених чинних приписів слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

У зв`язку з набранням винності з 01 січня 2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VІІІ), зокрема, і до ст. 75 були внесені зміни, за якими предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, у тому числі і з податку на додану вартість.

Отже, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.

При цьому, камеральна перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме: не пізніше закінчення 1095 дні, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Судом встановлено, що камеральна перевірка позивача проведена 05.06.2024 щодо сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ по уточнюючому розрахунку від 11.02.2022 №9025242181 та по податковим деклараціям з податку на додану вартість від 16.12.2021 №9385060975 за листопад 2021 року, від 17.01.2022 №9420554401 за грудень 2021 року, від 17.02.2022 №9033672048 за січень 2022 року, - проведена в межах 1095 днів, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача щодо можливості проведення камеральної перевірки лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, оскільки предметом камеральної перевірки, проведеної ГУ ДПС в Харківській області 05.06.2024 була своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість, а не самих податкових декларацій та уточнюючого розрахунку.

Як вже зазначалось вище, камеральна перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме: не пізніше закінчення 1095 дні, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Також, суд відхиляє доводи позивача щодо проведення камеральної перевірки після спливу 1095 днів, оскільки, як встановлено судовим розглядом, вказані строки податковим органом порушені не були.

Так, за уточнюючим розрахунком від 11.02.2022 №9025242181 граничний строк проведення камеральної перевірки спливає 12.02.2025, за податковою декларацією від 16.12.2021 №9385060975 - 31.12.2024, за податковою декларацією від 17.01.2022 №9420554401 - 01.02.2025, за податковою декларацією від 17.02.2022 №9033672048 - 02.08.2025.

Суд зазначає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі.

Аналогічні правові висновки узгоджуються і з правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №823/457/18, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 КАС України.

А отже, із наведеного, слід дійти висновку, що аргументи позивача про відсутності повноважень контролюючого органу на зарахування сплачених платником податків коштів у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму його сплати, визначеного платником податку за приписами п. 87.9 ст. 87, п. 131.2 ст. 131 ПК України, спростовуються аналізом наведених вище приписів податкового законодавства та вищенаведеними правовими висновками, які відповідають і правовій позиції Верховного Суду у вище наведеній постанові.

Повноваження контролюючого органу щодо проведення перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання платником податків у межах саме камеральної перевірки, закріплені у п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, які наведені вище, та позивачем не спростовані.

Відповідно, враховуючи те, що із аналізу досліджених вище встановлених судом обставин у даній справі та приписів чинного податкового законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з наведених позивачем обставин обґрунтовані підстави для визнання протиправними та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення у адміністративного суду відсутні.

Досліджуючи питання факту своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових (грошових) зобов`язань, на думку позивача, а також правомірності притягнення платника податків до відповідальності за порушення правил сплати грошового зобов`язання, передбаченої статтею 124 ПК України, суд виходить з наступного.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 ст. 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 49.1 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також у відповідності до п. 203.2 ст. 203 ПК України установлено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналіз вказаних приписів свідчить про те, що позивач має обов`язок сплачувати узгоджені грошові зобов`язання, визначені ним самостійно у податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої податкової декларації.

Так, як вбачається із наявних в матеріалах справи копій документів, спір у даній справі виник щодо виявлення у ході проведення камеральної перевірки позивача факту несвоєчасності сплати позивачем узгодженого податкового (грошового) зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у визначені вище строки через те, що сплачені позивачем кошти за наведеними у акті перевірки від 05.06.2024 податковими деклараціями та уточнюючим розрахунком контролюючим органом були зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного позивачем виходячи з вимог п. 87.9 ст. 87, п. 131.2 ст. 131 ПК України, а відповідно, строки сплати сум податкових (грошових) зобов`язань з ПДВ позивача за період листопад, грудень 2021, січень 2022 року, визнано як порушення (затримка у сплаті) строків такої сплати узгоджених грошових зобов`язань, за що позивача згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення притягнуто до відповідальності у вигляді застосування штрафу у розмірі 10% на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України.

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України визначено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

А отже, із аналізу вищенаведених приписів податкового законодавства слідує, що у разі застосування контролюючим органом до платника податку штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України встановлення контролюючим органом вини такого платника у вчиненні ним умисного діяння доведенню не потребує, а достатнім є виявлення лише факту допущення платником податків порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов`язання.

У постановах від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформував висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Наведена правова позиція є такою, що узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду у його постанові, яка була прийнята більш пізніше, від 23.01.2024 у справі №160/17160/21, та є обов`язковою для врахування адміністративними судами згідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів, за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф за затримку сплати сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 10% на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України, за якою притягнення позивача до відповідальності можливе за умови виявлення лише факту допущення позивачем порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов`язання без встановлення його вини з урахуванням вищенаведених правових висновків.

Отже, з урахуванням того, що за рахунок сплачених позивачем коштів був погашений його податковий борг за черговістю його виникнення, доказів відсутності у позивача вказаної заборгованості суду не надано, факт порушення позивачем строків сплати сум узгоджених грошових зобов`язань з ПДВ, які наведені в акті перевірки, підтверджений матеріалами справи та позивачем не спростований.

Також, як уже зазначалося вище, позивачем доказів відсутності податкового боргу з ПДВ суду не було надано.

А отже, із наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем порушено строки сплати сум узгоджених грошових зобов`язань за податковими деклараціями, уточнюючим розрахунком, які наведені у акті перевірки від 05.06.2024, тому позивача правомірно було притягнуто до фінансової відповідальності у вигляді нарахування штрафу у розмірі 10% за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України, у зв`язку із чим обґрунтованих підстав для їх визнання протиправними та скасування у адміністративного суду не має.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 4 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч. 1 ст. 77 КАС України покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюються спірні правовідносини та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, які позивачем не спростовані.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.06.2024 №0/36141/0416 прийнято відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" (вул. Таджицька, буд. 17, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 08680885) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.