Рішення

від 04.12.2024 по справі 520/31560/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 грудня 2024 року № 520/31560/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши у в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд. 12, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34952440), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту відповідач, Київський ВДВС, владний суб`єкт), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (далі по тексту третя особа, Шевченківський ВДВС) в якому просить суд:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ - 34952440) в частині непередання державним виконавцем виконавчого провадження № 74170863 (та виконавчого документа) до зведеного виконавчого провадження - неправомірною та протиправною;

- стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ - 34952440) на користь позивача ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені ним і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 211 грн. 20 коп. та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 1 280 грн. 00 коп., а всього - 2 491 (дві тисячі чотириста дев`яносто одна) грн. 20 коп.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що позаяк у Шевченківському ВДВС м. Харкова перебуває зведене виконавче провадження ВП № 60850075 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків ГТУЮ у Харківській області суми в розмірі 1 042 372, 74 грн. та є першим виконавчим провадженням, отже виконавче провадження № 74170863, відкрите 21.02.2024 року Київським ВДВС за приписами абзаців 1, 6 п. 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012 р. мало би бути переданим на виконання до Шевченківського ВДВС, як органу, яким відкрито перше виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження, у зв`язку з чим вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 р. було відкрито провадження у справі та призначено слухання до судового розгляду, запропоновано відповідачу, у строк до 02.12.2024, подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 27.11.2024 р. вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального Міністерства юстиції та запропоновано у строк до 02.12.2024, надати письмові пояснення щодо позову.

Відповідачем до суду було подано відзив на адміністративний позов в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог з тих підстав та мотивів, що місце проживання позивача знаходиться у межах територіальної компетенції Київського ВДВС.

Вказує, що постановою №60850075 від 02.02.2024, виданою державним виконавцем Шевченківського ВДВС, яка зареєстрована 02.02.2024 за вх. №2210 Київського ВДВС та містить у зведеному виконавчому провадженні №73551784 відносно ОСОБА_1 визначено поточний рахунок фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

Винесення такої постанови повторно державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби СМУ МЮ суперечило би вимогам Закону.

Відтак, твердження позивача про те, що відкриття кількох паралельних виконавчих проваджень та не об`єднання їх у зведене нівелює право ОСОБА_1 та унеможливлює використання ним належних йому коштів є хибним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки у разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Крім того, як вказує відповідач, оскільки виконавче провадження №74170863 закінчено у зв`язку із фактичним виконанням, державним виконавцем правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства винесено всі постанови в рамках виконавчого провадження, тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Просив розглянути справу без участі представника.

В судове засідання позивач та його представник, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи до суду не прибули, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без їх участі до суду не надходило.

Третя особа, повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи до суду представника не направила, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без їх участі до суду не надходило, письмових пояснень не надано.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Постановою від 11.12.2019 року державним виконавцем Київського ВДВС Романом В.В. було відкрито виконавче провадження № 60850075 на підставі виконавчого листа № 640/1830/19, виданого 11.11.2019 р. Київським райсудом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Київського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області 1042372, 74 грн.

Постановою заступника начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 03.02.2020 року постановлено передати виконавче провадження АСВП № 60850075 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

У зв`язку з вказаним, постановою державного виконавця Київського ВДВС Романа В.В. від 05.02.2020 року у ВП № 60850075, вирішено передати виконавчий документ виконавчий лист № 640/1830/19, виданий 11.11.2019 р. Київським райсудом м. Харкова до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Також, як встановлено судом під час розгляду справи на примусовому виконанні у Київському ВДВС перебувало зведене виконавче провадження №73551784 до складу якого входили виконавчі провадження: №76275653, №75238460, №74170863, №72906447, №72693750, №73520150.

В матеріалах зведеного виконавчого провадження №73551784 міститься постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій №60850075 від 02.02.2024, видана старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ, яка зареєстрована 02.02.2024 за вх. №2210.

Так, 21.02.2024 державним виконавцем Колісник Д.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76275653 з примусового виконання постанови ЕНА №1280886 від 20 січня 2024, виданої ДПП УПП в Харківській області про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) на користь держави штрафу в розмірі 1020,00 грн.

21.02.2024 державним виконавцем у зазначеному виконавчому провадженні було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.

Також , 21.02.2024 державним виконавцем Колісник Д.О. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного №73551784.

У цей же день - 21.02.2024 державним виконавцем, винесено постанову про арешт коштів боржника.

17.10.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Київського ВДВС із заявою про визнання поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій, на яку листом № 132334 від 21.10.2024 р. було повідомлено про неможливість винести відповідну постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій у виконавчому провадженні № 76275653, оскільки в рамках виконавчого провадження №60850075 вже винесена постанова старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

Згідно розпоряджень від 27.06.2024, 28.06.2024. 24.10.2024, 28.10.2024, 30.10.2024 державним виконавцем перераховано стягнуті з боржника грошові кошти в розмірі 1020,00 грн. на рахунок стягувача; 102,00 грн. виконавчого збору та 300,00 грн. - витрат виконавчого провадження.

30.10.2024 державним виконавцем Київського ВДВС Лаптіковою Д.О. винесено постанови про: зняття арешту з коштів боржника, про виведення виконавчого провадження із зведеного та про закінчення виконавчого провадження.

Позивач, не погоджуючись з тим, що під час здійснення виконавчого провадження ВП №74170863 державним виконавцем не вжито дій з його передачі до Шевченківського ВДВС , як до органу, яким відкрито перше виконавче провадження, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.

Отже спірним питанням, котре має розв`язати суд у цій справі є встановлення наявності або відсутність обов`язку державного виконавця здійснити передачу відкритого виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого органу державної виконавчої служби де відкрито перше виконавче провадження.

Суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року (далі по тексту Закон № 1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини склались з приводу процедури здійснення провадження органом державної виконавчої служби, а відтак при розв`язанні спору слід виходити з положень Закону України Про виконавче провадження (далі по тексту Закон № 1404), згідно з ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, серед іншого, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 5 цієї ж статті Закону встановлено, що за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно -правовими актами.

За приписами ч.ч. 3 та 4 статті 25 Закону № 1404 у разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Отже, Законом № 1404 визначена підстава передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби. При цьому, норма, що містить у частині 3 ст. 25 Закону № 1404 не є імперативною для державних виконавців та не встановлює обов`язку для них щодо такої передачі.

Отже суд відзначає, що лише в разі прийняття рішення державним виконавцем про передачу виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби де відкрито перше виконавче провадження такий державний виконавець керується порядком його передачі, визначеному Міністерством юстиції України в Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012 р. зі змінами та доповненнями.

Отже, суд вважає помилковим посилання позивача на порушення державним виконавцем Київського ВДВС приписів абзаців 1, 6 п. 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5, позаяк їх застосуванню органом державної виконавчої служби чи державним виконавцем має передувати реалізація права на передачу виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби.

Крім того, згідно із пунктом 1 розділу І Інструкції вона розроблена відповідно до законів № 1403-VIII та №1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог цих законів, та такі, що не можуть їм суперечити, в тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Отже, як встановлено судом положення Закону № 1404-VIII не зобов`язують державного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні з тієї підстави, що інший державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.

Водночас, як вже зазначено судом вище, частина п`ята статті 5 Закону № 1404 допускає передачу виконавчого документа від одного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби за заявою стягувача.

Окрім того, за змістом положень законодавства, яким визначено порядок здійснення виконавчого провадження, будь-яка передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від одного виконавця до іншого здійснюється лише за згодою стягувача.

Посилання позивача про передання державним виконавцем Київського ВДВС Романом В.В виконавчого провадження № 60850075 на підставі виконавчого листа № 640/1830/19, виданого 11.11.2019 р. Київським райсудом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Київського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області 1042372, 74 грн. до Шевченківського ВДВС та посилання ОСОБА_1 на те, що таке виконавче провадження першим відкрито не підтверджується добутими судом доказами під час розгляду справи, оскільки виконавче провадження № 60850075 було відкрито постановою від 11.12.2019 року державним виконавцем саме Київського ВДВС Романом В.В.

Отже, суд відзначає, що Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального Міністерства юстиції не є органом, яким відкрито перше виконавче провадження відносно позивача, як-то помилково стверджується останнім.

Відносно твердження позивача про наявність порушеного права на використання ним належних йому коштів через відкриття кількох паралельних виконавчих проваджень та не об`єднання їх у зведене суд відзначає наступне.

Відповідно до абз. 2-3 підпункту 1 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження», у разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа боржник може здійснювати видаткові операції.

Абзацом 6 п.п. 1 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку);

перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.

Як вже було встановлено судом вище, матеріали зведеного виконавчого провадження №73551784 містять постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій №60850075 від 02.02.2024, винесену старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ, яка зареєстрована 02.02.2024 за вх. №2210.

Таким чином, суд погоджується із висновком відповідача про те, що оскільки позивач, ОСОБА_1 , вже скористався правом на визначення такого поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій і винесення такої постанови повторно державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби СМУ МЮ суперечило би вимогам Закону № 1404, та не призводить до «унеможливлювання використання ним належних йому коштів».

Щодо покликання позивача на судову практику, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року по справі № 904/7326/17, суд відзначає, що правовідносини, котрі склались у справі виникли з господарських правовідносин та були розглянуті господарськими судами за правилами Господарського процесуального кодексу України та, у межах виконання судового рішення,- за скаргою юридичної особи приватного права на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі погодилась з аргументами скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема неправильне застосування статті 30 Закону № 1404-VIII, предметом регулювання якої є лише порядок виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника у зведеному виконавчому провадженні державним або приватним виконавцем незалежно один від одного.

Суд зазначає, що згідно ст. 30 Закону № 1404 виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Водночас, ст. 30 Закону № 1404 не встановлює підстав та порядку передачі виконавчого провадження від одного органу ДВС до іншого органу ДВС яким відкрите перше виконавче провадження, а встановлює механізм об`єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

За встановлених судом обставин у цій справі та іншого правового регулювання суд не вбачає підстав для врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року по справі № 904/7326/17.

Окрім того, як встановлено в ході судового розгляду справи виконавче провадження №74170863 закінчено у зв`язку із фактичним виконанням про що 30.10.2024 державним виконавцем Київського ВДВС Лаптіковою Д.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, прийнятих в рамках виконавчого провадження №74170863 в ході судового розгляду судом не добуто, а позивачем не надано, а отже є законними, а відтак питання передачі вказаного виконавчого провадження до іншого органу не матиме юридичного значення у зв`язку із повним виконанням постанови ЕНА №1280886 від 20 січня 2024, виданої ДПП УПП в Харківській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 1020,00 грн., в цілому.

Таким чином, твердження позивача щодо не виконання державним виконавцем вимог абзаців 1, 6 п. 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012 р. через не вжиття ним заходів з передачі виконавчого провадження №74170863 спростовані відповідачем, не підтверджені в ході судового розгляду, тому є помилковими, а відтак вимоги про визнання бездіяльності протиправною є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість позиції владного суб`єкта у спірних правовідносинах, через що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд. 12, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34952440), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.12.2024 року.

Суддя Бадюков Ю.В.