Постанова

від 28.11.2024 по справі 372/790/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 372/790/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9900/2024Головуючий у суді першої інстанції - Висоцька Г.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Ламбуцька Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача

ТОВ "Компанія з управління

активами "Фінансовий капітал" Чекмарьова О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінансовий капітал" та Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Зарус-Інвест" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Зарус-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінансовий капітал" про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив витребувати у відповідачів земельні ділянки із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно АТ "ЗАРУС- ІНВЕСТ" належать на праві приватної власності 5 земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1,4186 га, цільове призначення 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастрові номери: - 3223155400:03:028:0090, площею 0,0002 га; - 3223155400:03:028:0091, площею 0,2800 га; - 3223155400:03:028:0093, площею 0,5586 га; - 3223155400:03:028:0094, площею 0,2959 га; - 3223155400:03:028:0095, площею 0,2839 га.

В свою чергу, згідно відомостей ДРРП ТОВ «Фінансовий капітал" належить на праві приватної власності земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3223155400:03:028:0092, площею 0,838 га, цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Загальна площа земельних ділянок, що перебувають у власності Відповідачів складає 2.2566 га.

Разом з тим, вказані земельні ділянки насправді належать на праві приватної власності ОСОБА_2 та вибули з його володіння поза його волею в результаті незаконних дій, шляхом неодноразових поділів та об`єднань земельних ділянок, а також їх відчужень, а тому підлягають витребуванню у кінцевих власників на підставі ст. ст. 387 та 388 ЦК України.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12.02.2024 позов задоволено. Витребувано у Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЗАРУС-ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:03:028:0090, площею 0,0002 га; 3223155400:03:028:0091, площею 0,2800 га; 3223155400:03:028:0093, площею 0,5586 га; 3223155400:03:028:0094, площею 0,2959 га; 3223155400:03:028:0095, площею 0,2839 га. Витребувано у ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» на користь ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0092, площею 0,838 га. Стягнуто із Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЗАРУС-ІНВЕСТ» та ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал» на користь ОСОБА_2 судовий збір по 6710,00 грн. з кожного (т. 4, а.с. 227-237).

В апеляційній скарзі ТОВ "Компанія з управління активами "Фінансовий капітал", посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що на дату придбання товариством земельної ділянки ані , ані Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно, у тому числі інші відкриті реєстри не містили жодних обмежень, заборон, прав та претензій третіх осіб щодо земельної ділянки, а також будь-яких відомостей, що могли б вказувати на проблемні ознаки об`єкту нерухомості, що придбавався, або особу продавця.

При цьому, зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:028:0092, площа 0,838 га, що належить товариству, вибула з володіння позивача.

Також, вважає, що існують підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (т. 5, а.с. 1-5).

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Зарус-Інвест", посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що надані позивачем докази та пояснення щодо обставин вибуття земельних ділянок з його власності не містять встановлених фактів, які з огляду на ст. 388 ЦК України є достатньою правовою підставою для витребування земельних ділянок у відповідачів.

При цьому, вказує на неврахування судом першої інстанції того, що відповідачі є добросовісними набувачами та у разі доведеності факту незаконного відчуження земельних ділянок першим із продавців, то такий факт не може породжувати правових наслідків витребування майна для відповідачів, як добросовісних набувачів (т. 5, а.с. 25-33).

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.08.2003 ОСОБА_2 придбано 5-ть земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,2566 га (далі - Майно), а саме:

- площею 0,2800 га (договір купівлі-продажу зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К. за №1-518)

- площею 0,4200 га (договір купівлі-продажу зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К. за № 1-522);

- площею 0,5500 га (договір купівлі-продажу зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К. за № 1-516

- площею 0,4266 га (договір купівлі-продажу зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К. за № 1-520);

- площею 0,5800 га (договір купівлі-продажу зареєстровано в реєстрі приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.К. за № 1-524).

На вказані земельні ділянки Козинською селищною радою народних депутатів видано ОСОБА_2 . Державний акт на право приватної власності на землю серії РЗ №283321 від 17.09.2003, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 8776.

Схематично вищевказані 5-ть земельних ділянок відображені в Плані зовнішніх меж земельної ділянки Державного акту у вигляді 3-х ділянок площею: 0,2800 га (договір купівлі продажу № 1-518), 0,5800 га (договір купівлі продажу №1-524) та 1,3966 га (три земельні ділянки площами 0,4200 га, 0,5500 га та 0,4266 га, придбані за договорами купівлі-продажу №№ 1-522, 1-516 та 1-520 відповідно, об`єднані в одну).

12.10.2006 ОСОБА_2 отримано Довідки Обухівського районного відділу Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про присвоєння кадастрових кодів вищевказаним земельним ділянкам, а саме:

- 322315400:04:028:0030 земельній ділянці площею 1,3966 га (довідка № 732);

- 322315400:04:028:0031 земельній ділянці площею 0,2800 га (довідка № 733);

- 322315400:04:028:0032 земельній ділянці площею 0,5800 га (довідка № 734).

27.02.2014 ОСОБА_2 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, присвоєно кадастрові номери 4 земельним ділянкам:

- 3223155400:03:028:0035, площею 0,7500;

- 3223155400:03:028:0036, площею 0,6466;

- 3223155400:03:028:0037, площею 0,5800;

- 3223155400:03:028:0038, площею 0,2800.

Разом з тим, 18.03.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51727753, № 51727782, 51727802, № 51727822, відповідно до яких за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННА ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ: 43568621) зареєстровано право власності на майно ОСОБА_2 .

Підставою для реєстрації права власності став Акт приймання-передачі нерухомого майна від 18.03.2020, укладений між ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" та ОСОБА_4 .

Відповідно до вказаного акту ОСОБА_4 передав ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТЛОВО- БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" земельні ділянки в якості внеску до статутного капіталу.

При цьому, із майна позивача було сформовано 4-ри земельні ділянки, загальною площею 2,2566 га, шляхом присвоєння їм наступних кадастрових номерів:

- 3223155400:03:028:0035, площею 0,7500;

- 3223155400:03:028:0036, площею 0,6466;

- 3223155400:03:028:0037, площею 0,5800;

- 3223155400:03:028:0038, площею 0,2800.

З відомостей Державного земельного кадастру вбачається, що вищевказані новостворені земельні ділянки належали ОСОБА_4 на підставі державних актів на право приватної власності, виданих Козинською селищною радою від 19.06.2008:

- серії ЯЖ № 836074 від 19.06.2008 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0035;

- серії ЯЖ № 836062 від 19.06.2008 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0036;

- серії ЯЖ № 836025 від 19.06.2008 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0037;

- серії ЯЖ № 836125 від 01.07.2008 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0038.

Скан-копії вказаних державних актів не завантажено державним реєстратором до реєстраційних справ відповідних земельних ділянок в ДРРП.

Управління земельних ресурсів в Обухівському районі Головного управління земельних ресурсів у Київській області Держземагенства України видало ОСОБА_2 витяг про обмеження (обтяження) по використанню земельної ділянки № 05-09/3628 від 17.10.2008 та витяг з технічної документації про НГО земельної ділянки № 05-08/4077 від 17.10.2008 щодо земельної ділянки з державним актом серії РЗ № 283321 від 17.09.2003.

У подальшому чотири земельні ділянки, які вже перебували у "ПІВДЕННА ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" в якості внеску до статутного капіталу, у березні-травні 2020 року видозмінено наступним чином:

- об`єднано земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0035, площею 0,7500 га, та 3223155400:03:028:0036, площею 0,6466 га, в земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0086, площею 1,3966 га;

- поділено земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0037, площею 0,5800 га, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0090, площею 0,0002 га, та 3223155400:03:028:0089, площею 0,5798 га;

- поділено земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0038, площею 0,2800 га, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0088, площею 0,0002 га, та 3223155400:03:028:0087, площею 0,2798 га.

Таким чином, в результаті поділів та об`єднань вказаних земельних ділянок утворилися 5-ть земельних ділянок з кадастровими номерами:

- 3223155400:03:028:0086, площею 1,3966 га;

- 3223155400:03:028:0090, площею 0,0002 га;

- 3223155400:03:028:0089, площею 0,5798 га;

- 3223155400:03:028:0088, площею 0,0002 га, та

- 3223155400:03:028:0087, площею 0,2798 га (загальна площа 2,2566 га)

Зокрема, утворено одну зі спірних земельних ділянок - з кадастровим номером 3223155400:03:028:0090, площею 0,0002 га.

30.06.2020 ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" продало новостворені земельні ділянки TOB "Р.Е.К" згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок № 220 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0086), № невідомий (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0089), № 225 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0090), № 223 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0088), № 222 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0087).

У подальшому, 16.07.2020 ТОВ «Р.Е.К.»: - поділило земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0086, площею 1,3966 га, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0092, площею 0,838 га, та 3223155400:03:028:0093, площею 0,5586 га; - поділило земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0089, площею 0,5798 га, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0094, площею 0,2959 га, та 3223155400:03:028:0095, площею 0,2839 га; - об`єднало земельні ділянки 3223155400:03:028:0088, площею 0,0002 га, та 3223155400:03:028:0087, площею 0,2798 га, в земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0091, площею 0,2800 га.

В результаті вказаних дій, утворились ще п`ять нових земельних ділянок.

18.09.2020 року ТОВ «Р.Е.К.» відчужило шляхом продажу шість земельних ділянок відповідачу АТ «ЗАРУС-ІНВЕСТ» згідно договорів купівлі-продажу земельних ділянок «2040 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0092), №2041 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0093), №2042 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0094), №2043 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0095), №2039 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0091), №2038 (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0090).

02.12.2020 АТ «ЗАРУС-ІНВЕСТ» продало земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:028:0092, площею 0,838 га ТОВ "ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ" згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.12.2020 № 47872.

Враховуючи вищевикладене, як вбачається із матеріалів справи, в результаті вказаних дій створено спірні земельні ділянки:

- 3223155400:03:028:0090, площею 0,0002 га, власник АТ "ЗАРУС -ІНВЕСТ";

- 3223155400:03:028:0091, площею 0,2800 га, власник АТ "ЗАРУС-ІНВЕСТ";

- 3223155400:03:028:0093, площею 0,5586 га, власник АТ "ЗАРУС-ІНВЕСТ";

- 3223155400:03:028:0094, площею 0,2959 га, власник АТ "ЗАРУС-ІНВЕСТ";

- 3223155400:03:028:0095, площею 0,2839 га, власник АТ "ЗАРУС-ІНВЕСТ".

-3223155400:03:028:0092, площею 0,8380 га, власник ТОВ "ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ"

Загальна площа земельних ділянок складає 2,2566 га, що відповідає загальній площі майна Позивача, зазначену в Державному акті на право приватної власності на землю серія Р3 № 283321.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що спірне майно вибуло із його володіння не з його волі, оскільки проявів будь-якого волевиявлення прямого чи опосередкованого він не виявляв.

У свою чергу, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідачі посилалися, серед іншого, на те, що незаконність вибуття земельних ділянок з володіння позивача не доведена належними та допустимими доказами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином, стороною правочину щодо відчуження земельної ділянки (зокрема договору купівлі-продажу) може виступати лише власник такого нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про товариства з обмеженою та татковою відповідальністю").

Таким чином, до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю може бути передане в якості вкладу учасника нерухоме майно, що належить такому учаснику на відповідній правовій підставі.

Я вже зазначалось вище, майно вибуло з володіння позивача в результаті його формування в інші Земельні ділянки та їх передачі до статутного капіталу ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" в якості внеску ОСОБА_4 , який нібито виступав їх власником на підставі Державних актів від 19.06.2008.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, факт незаконного вибуття з володіння позивача підтверджується рядом письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, зокрема листом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 1455 від 27.12.2022, з якого вбачається, що Козинською селищною радою ніколи не видавалися Державні акти від 19.06.2008 про право приватної власності ОСОБА_4 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:03:028:0035, 3223155400:03:028:0036, 3223155400:03:028:0037, 3223155400:03:028:0038.

Окрім того, у вказаному листі Козинська селищна рада пояснює, що у 2008 році вони і не могли видати такі державні акти, адже це вже не була їх компетенція відповідно до п. 3.1 п. 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647 (в редакції станом на 2008 рік), згідно з якими в період з 2004 по 2013 рік державні акти на право власності на земельну ділянку видавалися структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України, а не органами місцевого самоврядування.

При цьому, з листа Головного управління Держгеокадастру у Києві та Київській області від 05.01.2023 № 29-10-0.331-78/2-23 вбачається, що в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, відсутні записи про реєстрацію Державних актів від 14.08.2008.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 06.01.2023 № 21-10-0.331-106/2-23 у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Відділу № 6 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області відсутня технічна документація із землеустрою щодо виготовлення Державних актів від 19.08.2008.

Також, відповідно до п.п. 1 п. 48 "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції станом на березень 2020 року) для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) державному реєстратору подається документ, що засвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в ДРРП).

Згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на березень 2020 року) при прийнятті заяв у паперовій формі державним реєстратором обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у ДРРП.

Водночас, як вбачається з матеріалів на момент прийняття державним реєстратором прав на нерухоме майно Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_3 рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51727753, № 51727782, 51727802, № 51727822, відповідно до яких за ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТЛОВО- ДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" зареєстровано право власності на земельні ділянки, право власності ОСОБА_4 на таке майно не було зареєстровано в ДРРП.

Відсутність електронних копій документів про право власності ОСОБА_4 на таке майно підтверджується Актом від 06.12.2022 Комісії Міністерства юстиції України за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко О.Є.

Отже, з урахуванням встановленого факту проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки за ТОВ «ПІВДЕННА ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" за відсутності документу, що підтверджує право власності на такі земельні ділянки у їх відчужувача - ОСОБА_4 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 , ніколи не володіючи на праві власності земельними ділянками, не мав жодних правових підстав для їх передачі у статутний капітал ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ", та, як наслідок, ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" набула право власності на земельні ділянки без достатньої правової підстави, а отже не мало необхідного обсягу прав та цивільної дієздатності для їх поділу/об`єднання у земельні ділянки та їх подальшого продажу TOB "Р.Е.К".

У свою чергу, ТОВ "Р.Е.К" не набуло необхідного обсягу прав та цивільної дієздатності від ТОВ "ПІВДЕННА ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНА" на земельні ділянки, а отже не мало необхідного обсягу прав та повноважень для їх поділу/об`єднання у Спірні земельні ділянки і подальшого продажу АТ "ЗАРУС-ІНВЕСТ".

Водночас, не набувши необхідного обсягу прав та цивільної дієздатності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:028:0092, площею 0,838 га, АТ "ЗАРУС-НВЕСТ" не мало правових підстав для її продажу ТОВ "ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ.

Так, положення статті 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 321 ЦК України гарантує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із статтею 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Пункт 4 частини 2 статті 16 ЦК України передбачає, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У такому випадку майно можна витребувати від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст.388 ЦК України. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст. 19, 27 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Тобто, до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, застосовується віндикація.

Власник з дотриманням вимог ст. 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 по справі № 125/2510/16-ц.

Тобто, закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Власник визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не міг знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, міг знати, що здобуває річ особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

При цьому, відповідно до п. 25 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Тобто, в набувача все ж таки є потреба в перевірці контрагента й майна в разі його придбання. А власник майна має право доводити, що під час учинення правочину набувач повинен був засумніватися в праві відчужувача на відчуження майна.

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (Постанова ВС від 10.09.2018 у справі N 920/739/17).

Також, як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 по справі №910/1873/17, добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в силу положень ст. 388 ЦК України, відповідачі не можуть вважатися добросовісними набувачами, адже отримуючи у власність спірні земельні ділянки вони мали діяти з врахуванням принципу добросовісності, зокрема проявити належну правову обачність та провести належний аналіз активу, який вони мали намір отримати у власність, перевіривши зокрема за допомогою відкритих реєстрів історію такого майна.

При цьому, не на користь добросовісності відповідачів свідчить й те, що всі описані дії відносно спірних земельних ділянок відбувалися в короткий проміжок часу - з березня по вересень 2020 року, в ході достатньо короткого періоду спірні земельні ділянки зазнали неодноразових поділів, об`єднань, виділень, вказані юридичні особи в цьому ланцюгу правочинів були пов`язані між собою, як вбачається із установчих документів.

Таким чином, встановивши, що майно вибуло з володіння позивача не з його волі та було набуте незаконно (без достатньої правової підстави) у власність відповідачами, які не можуть вважатися добросовісними, оскільки не проявили розумну обачність під час придбання ризикових активів у свою власність, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та витребування у відповідачів на користь позивача спірних земельних ділянок.

У свою чергу, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду по суті спору та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин.

При цьому, апелянтами не наведено жодного доводу, який би потребував додаткового правового аналізу і міг би слугувати підставою для скасування судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційних скарг без задоволення.

Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційних скарг без задоволення понесені відповідачами судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінансовий капітал" та Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Зарус-Інвест" - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Зарус-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінансовий капітал" про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 03 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова