Постанова

від 03.12.2024 по справі 916/5139/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/5139/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Топоблпаливо» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - Савранської селищної ради Одеської області (далі - Селищна рада, відповідач) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 (головуючий - суддя Колоколов С.І., судді: Савицький Я.Ф., Принцевська Н.Ф.)

у справі за позовом Товариства

до Селищної ради,

про стягнення 189 960,00 грн та скасування оперативно-господарської санкції.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Селищної ради про стягнення 189 960,00 грн та скасування оперативно-господарської санкції.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 15.04.2024 у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

2.2. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 12.09.2024 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з Селищної ради на користь Товариства заборгованість за договором про закупівлю товарів №46 від 21.09.2023 у розмірі 189960,00 грн. Скасував оперативно-господарську санкцію, застосовану Селищною радою до Товариства листом від 26.10.2023 №05-02/4705 щодо відмови від встановлення на майбутнє господарських відносин із Товариством. Стягнув з Селищної ради витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

2.3. Південно-західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 10.10.2024 у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Селищної ради 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить прийняти постанову, якою додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі №916/5139/23 скасувати та ухвалити нове додаткове рішення про стягнення з Селищної ради на користь Товариства судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом застосовано статті 123, 126, 129 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 30.11.2021 у справі №925/331/20, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзив на касаційну скаргу від Селищної ради до Верховного Суду не надходив.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанці

6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 для розгляду касаційної скарги Товариства у справі №916/5139/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, суддів Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі №916/5139/23 за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

6.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Селищної ради 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

7.4. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 12.09.2024 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з Селищної ради на користь Товариства заборгованість за договором про закупівлю товарів №46 від 21.09.2023 у розмірі 189960,00 грн. Скасував оперативно-господарську санкцію, застосовану Селищною радою до Товариства листом від 26.10.2023 №05-02/4705 щодо відмови від встановлення на майбутнє господарських відносин із Товариством. Стягнув з Селищної ради витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

7.5. Як установлено судом апеляційної інстанції, Товариство 17.09.2024 через систему «Електронний суд» подано заяву, в якій просило ухвалити додаткове судове рішення про стягнення з Селищної ради на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. Заява мотивована доведеністю та обґрунтованістю витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем у суді першої та апеляційної інстанцій, у заявленій сумі.

7.5.1. У позовній заяві від 22.11.2023 представник позивача - адвокат Воронков В.О. зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 20000,00 грн.

7.5.2. В апеляційній скарзі від 06.05.2024 представник позивача - адвокат Воронков В.О. зазначив, що витрати на правничу допомогу становлять 35 000,00 грн (20000,00 грн витрати, понесені у суді першої інстанції + 15000,00 грн витрат, понесених у суді апеляційної інстанції).

7.5.3. Для підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано:

1) додаткову угоду №1 до Договору №218/юо від 09.11.2023 про надання правової допомоги від 10.11.2023 (надано разом з позовною заявою), за умовами якої:

- адвокат Вороноков Володимир Олексійович зобов`язався здійснювати представництво інтересів Товариства у суді першої інстанції (Господарський суд Одеської області) під час розгляду судової справи за позовом Товариства до відповідача Селищної ради про стягнення заборгованості за договором поставки та скасування оперативно-господарської санкції;

- сторони погодили, що вартість адвокатських послуг, передбачених договором складає:

а) з`ясування обставин спірних правовідносин на підставі вивчення первинних документів (витрачений час: 2 год., вартість: 2000 грн);

б) аналіз судової практики у справах про стягнення заборгованості за договором поставки та скасування оперативно-господарської санкції (витрачений час: 3 год., вартість: 2000 грн);

в) надання правової консультації клієнту, погодження із клієнтом правової позиції у справі (витрачений час: 3 год., вартість: 4000 грн);

г) підготовка та подання до Господарського суду Одеської області позову про стягнення заборгованості за договором поставки та скасування оперативно-господарської санкції (витрачений час: 6 год., вартість: 5000 грн);

ґ) участь у судових засіданнях в інтересах клієнта, в тому числі подання до суду та отримання в суді процесуальних документів в інтересах клієнта (витрачений час: 8 год., вартість: 7000 грн).

2) додаткову угоду №2 до Договору №218/юо від 09.11.2023 про надання правової допомоги від 15.04.2024 (надано разом з апеляційною скаргою), за умовами якої:

- адвокат Вороноков Володимир Олексійович зобов`язався здійснювати представництво інтересів у суді апеляційної інстанції (Південно-західний апеляційний господарський суд) під час розгляду судової справи №916/5139/23 за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі за позовом Товариства до відповідача Селищної ради про стягнення заборгованості по договору поставки та скасування оперативно-господарської санкції;

- сторони погодили, що вартість адвокатських послуг, передбачених договором складає:

а) складання та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/5139/23;

б) складання та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду в інтересах клієнта заяв по суті справи №916/5139/23;

в) складання та подання до Південно-західного апеляційного господарського суду в інтересах клієнта заяв з процесуальних питань у справі №916/5139/23;

г) участь в інтересах клієнта у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі №916/5139/23.

7.5.4. Інтереси позивача у межах справи №916/5139/23 в судах першої та апеляційної інстанцій представляв адвокат Воронков Володимир Олексійович, на підтвердження повноважень якого надано копію ордеру серії ВН №1301549 від 10.11.2023, який посвідчує повноваження адвоката Воронкова Володимира Олексійовича на надання правової допомоги Товариству на підставі договору про надання правової допомоги №218/юо від 09.11.2023 у всіх судах України.

7.6. Відмовляючи у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Селищної ради 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги №218/юо від 09.11.2023, до якого укладено додаткові угоди №1 від 10.11.2023 та №2 від 15.04.2024, якими узгоджено представництво адвокатом Воронковим Володимиром Олексійовичем інтересів Товариства в Господарському суді Одеської області та Південно-західному апеляційному господарському суді у цій справі та визначено гонорар адвоката за представництво інтересів клієнта загальній сумі 35000,00 грн.

7.6.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність договірних відносин між адвокатом та його клієнтом у справі, що розглядається, протягом усього строку її розгляду підтверджувалася ордером та додатковими угодами, в яких містяться посилання на договір про надання правової допомоги №218/юо від 09.11.2023, однак самого договору матеріали справи не містять. За відсутності в матеріалах справи договору про надання правової допомоги, у колегії суддів відсутня можливість дослідити зміст такого договору, зокрема, дослідити умови про предмет договору, права та обов`язки сторін, порядок приймання-передачі виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за договором, строк дії договору тощо.

7.7. Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.

7.8. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

7.9. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

7.10. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

7.11. Верховний Суд виходить з того, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (див. пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

7.12. Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог 129, 126 ГПК України.

7.13. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

7.14. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (абзац 2 частини другої статті 126 ГПК України).

7.15. Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.16. Практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України) відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

7.17. Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.18. Ця норма кореспондується з частиною першою статті 221 ГПК України, згідно з якою якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

7.19. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

7.20. У питанні документального підтвердження надання правової (правничої допомоги) допомоги та розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, Верховний Суд звертається до таких правових позицій:

- «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі», правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц;

- « 29.Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

30. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності», пункти 29-30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20;

- розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (пункт 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

- «критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення», пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22;

- «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи», пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23;

- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19);

- «Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (пункт 40 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

7.21. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

7.21.1. Колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.05.2024 у справі № 910/5316/21, у якій зазначено: «При цьому Суд зазначає, що оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують і загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

7.22. Південно-західний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові, враховуючи відсутність безпосередньо самого договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що згідно із вимогами ГПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, а тому у задоволенні його заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив.

7.23. Водночас, суд апеляційної інстанції, зосередившись виключно на відсутності самого договору про надання правової допомоги, не оцінив наявність додаткових угод №1 та №2, їх зміст, права та обов`язки за ними, порядку обчислення таких послуг, а також визначення розміру гонорару, у контексті статті 86 ГПК України з точки зору статей 73, 75-77 ГПК України.

7.24. Верховний Суд зауважує, що вирішуючи заяву учасника справи про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має обов`язок, з урахуванням обставин і складності справи, дослідити на оцінити всі подані заявником докази на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації, а також визначити необхідний фактичний обсяг наданої правової допомоги, у тому числі і з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, ураховуючи критерії, зазначені у статтях 126, 129 ГПК України. За результатами чого, і надати обґрунтований висновок про наявність / відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розміру.

7.25. Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.26. При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

7.27. Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, аналіз наданим Товариством доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на предмет їх відповідності критеріям визначення розміру витрат на правничу допомогу апеляційний господарський суд не здійснював, обмежившись посиланням на відсутність договору про надання правової допомоги.

7.28. Верховний Суд констатує, що під час розгляду зави Товариства про ухвалення додаткового рішення судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду питання відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення. Зокрема, надання оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують факт представлення інтересів позивача адвокатом Воронковим В.О. як у суді першої інстанції так і на стадії апеляційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області рішенням від 15.04.2024.

7.29. Верховний Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи розгляд заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення, апеляційний господарський суд фактично керуючись приписами статті 126, 129 ГПК України, дійшов висновку в додатковій постанові про відмову у задоволенні заяви. Тобто, про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення у справі. Втім, відповідно до приписів статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.

7.30. З огляду на викладене вище Верховний Суд за результатами касаційного перегляду додаткової постанови дійшов висновку про те, що доводи Товариства, наведені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в тій частині міркувань, наведених в цій постанові. Суд апеляційної інстанції не надав відповіді на всі істотні питання, неповно та неналежним чином дослідив наявні у справі письмові докази, що свідчить про порушення судом норм процесуального права, зокрема статей 126, 129, 236 ГПК України.

7.31. Верховний Суд зазначає, що допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, визначені положеннями статті 300 ГПК України (такі повноваження віднесені до компетенції суду апеляційної інстанції), тому справу в частині розгляду заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, слід передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7.32. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.33. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.34. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з огляду на доводи касаційної скарги та характер спірних правовідносин.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 7 цієї постанови.

8.2. За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

8.3. Враховуючи порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції - скасувати із направленням справи в частині розгляду заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.4. Під час нового розгляду заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суду апеляційної інстанції слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову про розподіл судових витрат не сплачується, тому суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топоблпаливо» задовольнити частково.

2. Додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі №916/5139/23 скасувати.

3. Справу №916/5139/23 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Топоблпаливо» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, направити на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець