Постанова

від 03.12.2024 по справі 916/5677/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/5677/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. (головуючого), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Татаринов О. С.,

відповідача - Фінєєв Д. С.,

третя особа - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" (далі - скаржник, позивач, ТОВ "Канів-СГЕМ")

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 (суддя Сулімовська М. Б.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (головуючий суддя Аленіна О. Ю., судді Принцевська Н. М., Філінюк І. Г.)

у справі № 916/5677/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ"

до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Відділення АМК)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-СПЕЦГІДРОЕНЕРГОМОНТАЖ"

про визнання недійсним рішення.

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність / відсутність підстав для визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Канів-СГЕМ" звернулося до суду з позовом до Відділення АМК про визнання недійсним і скасування пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Відділення АМК у частині, що стосується позивача.

1.2. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до статей 59, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі- Закон) вказане рішення у частині, що стосується позивача у справі, підлягає визнанню недійсним, оскільки під час прийняття рішення не були доведені обставини, які мають значення для справи і визнані встановленими, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

2. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

2.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 09.05.2024 у справі 916/5677/23, залишеним без змін згідно з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024, у задоволенні позовних вимог відмовив.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Канів-СГЕМ", посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким скасувати та визнати недійсним оскаржуване рішення Відділення АМК у частині, що стосується позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Обґрунтовуючи правову позицію, у касаційній скарзі позивач із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень у справі № 916/5677/23 про відмову в позові не врахували висновків, викладених Верховним Судом у постановах від Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, щодо розумності строків винесення рішення та допустимості значної тривалості розслідування без поважних причин, а також визначення меж і строків розслідування аналогічних справ.

4.2. Скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", частини першої та другої статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", частини другої статті 1, статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Відділення АМК заперечує проти викладених у ній доводів та вважає її безпідставною, необґрунтованою, а твердження, викладені в ній, такими що не відповідають нормам законодавства та дійсним обставинам справи.

5.2. Відділення АМК зазначило, що посилання позивача у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21, Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці постанови прийняті хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої, ніж у цій справі, фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Зазначене, на думку Відділення АМК, свідчить про неподібність правовідносин у справах № 910/19008/21, № 910/23000/17 зі справою, що переглядається, тому є підстави для закриття касаційного провадження у справі № 916/5677/23 за касаційною скаргою позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що 28.11.2017 адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла розпорядження № 68-р "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", справа №1-26.206/68-2017, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" та Публічного акціонерного товариства "Дніпро-СГЕМ" у зв`язку з наявністю у їх діях ознак трьох правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

6.2. Відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 № 23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України" (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 07.05.2020 № 5-рп) 01.06.2020 припинено Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України шляхом приєднання до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

6.3. Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України визначено правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

6.4. 03.06.2020 змінено найменування юридичної особи - Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Отже, правонаступником Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

6.5. Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України рішенням від 24.10.2023 № 65/68-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-СГЕМ" визнало антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю послуг з ремонту і технічного обслуговування електричного і механічного устаткування будівель, що є порушеннями, передбаченими передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

6.6. За результатами розгляду справи № 65/68-р/к (далі - антимонопольна справа) Відділення АМК прийняло оскаржуване Рішення, згідно з яким:

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-СПЕЦГІДРОЕНЕРГОМОНТАЖ" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених відокремленим підрозділом "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на закупівлю послуги ДК 021:2015:50710000-5 - послуги з ремонту і технічного обслуговування електричного і механічного устаткування будівель (оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель httрs://ргоzоrrо.gоv.uа відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2017-06-07-000254-c);

- за вчинення порушення, вказаного в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, вирішено накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" штраф у розмірі 68000,00 гривень;

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-СПЕЦГІДРОЕНЕРГОМОНТАЖ" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених відокремленим підрозділом "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на закупівлю послуги ДК 021:2015: 50710000-5 - послуги з ремонту і технічного обслуговування електричного і механічного устаткування будівель (оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель httрs://рюzоrго.gоv.uа відповідно до ідентифікатора закупівлі UA- 2017-07-24-000998-b);

- за вчинення порушення, вказаного в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, вирішено накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" штраф у розмірі 68000,00 гривень;

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-СПЕЦГІДРОЕНЕРГОМОНТАЖ" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених відокремленим підрозділом "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на закупівлю послуги ДК 021:2015:50710000-5 - послуги з ремонту і технічного обслуговування електричного і механічного устаткування будівель (оголошення про проведення відкритих торгів опубліковано на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2017-08-04-000081-а);

- за вчинення порушення, вказаного в пункті 7 резолютивної частини цього рішення, вирішено накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" штраф у розмірі 68000,00 гривень.

6.7. Спірне рішення мотивоване тим, що за результатами розгляду справи № 1-26.206/68-2017 встановлено, що позивач та третя особа під час підготовки та участі у торгах діяли не самостійно, узгодили свою поведінку з метою усунення змагання при підготовці та участі у зазначених торгах.

6.8. Не погоджуючись з висновками Відділення АМК, позивач звернувся із цим позовом до суду першої інстанції, оскільки вважає, що наявні підстави для визнання недійсними пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8 рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 № 65/68-р/к (тобто в частині, що стосується позивача), з тих підстав, що під час прийняття вказаного рішення Відділення АМК не довело обставин, які мають значення для справи і визнані встановленими, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Верховний Суд ухвалою від 05.11.2024, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі № 916/5677/23 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визнає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, у якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10. Із-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. У касаційній скарзі скаржник посилається на судові рішення Верховного Суду у справах № 910/19008/21, № 910/23000/17, які вказані в пункті 4.1 цієї постанови, зазначаючи що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК.

8.14. Предметом розгляду у справі, що переглядається (№ 916/5677/23), є рішення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

8.15. Підставою касаційного оскарження у цій справі є пропущенні Відділенням АМК строки, встановленні статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також наголошено на тому, що проведення відповідачем розслідування у такий строк (майже 6 років) за трьома процедурами закупівель з двома учасниками, ураховуючи строки притягнення до відповідальності, встановлені у статті 42 Закону (п`ять років з дня вчинення порушення дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13- 16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) має бути обґрунтовано об`єктивними та поважними причинами, які пов`язані безпосередньо із розглядом справи АМК, як-то складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями / бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі АМК, тощо.

8.16. Предметом розгляду справи № 910/19008/21 є визнання недійсним і скасування пунктів резолютивної частини рішення АМК, яким визнано, що, зокрема, позивач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у конкурсній процедурі із закупівель.

8.17. Підставою касаційного оскарження у справі № 910/19008/21 є відсутність у законодавстві строків, протягом яких орган АМК має розглядати справу про захист економічної конкуренції. Тому важливим у цьому плані є дотримання строків давності, встановлених статтею 42 Закону, у відносинах між АМК та учасником закупівель у розрізі розумності строків винесення рішення та допустимості значної тривалості розслідування без поважних причин, а також визначення меж і строків розслідування аналогічних справ,

8.18. Тобто справа № 910/19008/21 є схожою за правовим регулюванням та кваліфікацією за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції.

8.19. У справі № 910/19008/21 Верховний Суд виснував, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями, що обумовлюється саме специфікою і різноманітністю господарської діяльності та дій, які можуть містити склад правопорушень.

8.20. Суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) АМК поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України та статті 59 Закону.

8.21. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

8.22. Отже, судова практика ЄСПЛ щодо правозастосування статті 6 Конвенції у контексті питання необхідного обсягу судового контролю встановлює загальні межі, в яких дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися.

8.23. Критеріями перевірки законності оспорюваного рішення є конституційні положення про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (формальний критерій), а складові принципу верховенства права дають суду підстави досліджувати зміст ухваленого (сутнісний критерій) на предмет відповідності легітимній меті, недискримінації, пропорційності тощо.

8.24. Верховний Суд висновує, що дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

8.25. Хоч окремі розслідування можуть проводитися з прийнятною тривалістю, проте загальна тривалість має відповідати, зокрема, принципу верховенства права як одному з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конституцією України так принципу "належного урядування".

8.26. У справі № 910/19008/21 Верховний Суд встановив, що проведення розслідування у такий строк (майже понад 9 років) за трьома процедурами закупівель з двома учасниками, ураховуючи строки притягнення до відповідальності, встановлено у статті 42 Закону (п`ять років з дня вчинення порушення дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13- 16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення) має бути обґрунтовано об`єктивними та поважними причинами, які пов`язані безпосередньо із розглядом справи АМК, як-то складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями / бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі АМК, тощо. Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не з`ясували означених питань, які мають істотне та важливе значення для встановлення обставин.

8.27. Також з`ясуванню підлягає питання, чи вплинуло розслідування у такий строк та прийняття рішення АМК після 9 років з початку розслідування на права Товариства, у тому числі майнові. До того ж оцінка доводів має відбуватися, зокрема, в контексті реалізації Товариством права на захист у межах антимонопольної справи з урахуванням того, чи не було надмірним тягарем для Товариства реалізація цього права у такий строк (9 років).

8.28. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 28.11.2017 згідно з розпорядженням адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 68-р розпочато розгляд справи № 1-26.206/68-2017 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" та Публічним акціонерним товариство "Дніпро-СГЕМ" порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відповідач не допустив надмірного зволікання у розгляді справи, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що Відділення АМК отримання доказів у справі здійснювало не тільки від відповідачів (ТОВ "Канів-СГЕМ" та ПАТ "Дніпро-СГЕМ"), а й з інших джерел - органів державної влади, які володіли достовірною інформацією з цього приводу, що безумовно потребувало додаткового часу.

8.29. 24.10.2023 за рішенням Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №65/68-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" дії ТОВ "Канів-СГЕМ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-СГЕМ" визнані антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю послуг з ремонту і технічного обслуговування електричного і механічного устаткування будівель, що є порушеннями, передбаченими пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

8.30. Так, з оспорюваних рішень вбачається, що Відділення АМК розпорядженням від 28.11.2017 під час розгляду справи Відділення АМК отримало листи від органів Пенсійного фонду, податкової інспекції, а також банківських установ, які датовані 2021- 2022 роками, тоді як оскаржуване позивачем рішення прийнято 24.10.2023.

8.31. Суди погодились з доводами Відділення АМК у цій справі, що вони вчиняли дії щодо отримання доказів та інформації необхідних для винесення рішення.

8.32. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій не наведено жодної об`єктивної, непереборної та поважної причини, яка існувала в Південного (Миколаївського) обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України і зумовлювала б обґрунтованість розгляду справи № 1- 26.206/68-2017 саме протягом майже 6 років, оскільки предметом розгляду Відділення АМК було лише три закупівлі, в яких брали участь усього два учасники. При цьому учасники належним чином виконували свої права щодо своєчасного надання відповідей на запити та вимоги Відділення АМК, направлені ще у 2017 році, на які відразу дали відповіді (підтверджується матеріалами справи), тобто вчиняли активні дії для своєчасного та скорішого розгляду справи, що не може свідчити про затягування розгляду саме з боку учасників тендера, а саме ТОВ "Канів-СГЕМ" та ТОВ "Дніпро-Спецгідроенергомонтаж", а запити Відділення АМК до державних установ були надіслані лише у листопаді 2021 року і відразу в терміни, встановлені законодавством (протягом 30 днів), було надіслано до Відділення АМК відповіді від державних органів.

8.33. У цьому аспекті Верховний Суд насамперед враховує, що органи АМК у своїй діяльності щодо виявлення, припинення та притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції керуються положеннями статей 8, 9, 19 Конституції України, положеннями Закону № 3659-XII та Закону № 2210, у тому числі й щодо вчинення процесуальних дій, визначених у розділі VII цього Закону "Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

8.34. У розділі VII Закону № 2210 містяться положення норм, які регламентують порядок, послідовність та певні строки вчинення органом АМК у межах своїх повноважень дій щодо розгляду антимонопольної справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

8.35. Зокрема, згідно положеннями статті 35 Закону № 2210 розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

8.36. У частині другій статті 38 Закону № 2210 визначено, що розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, господарським судом пов`язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов`язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.

8.37. Так, відповідно до положень статті 42 Закону № 2210:

- суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності;

- строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення;

- строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13- 16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення (частина перша);

- перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина друга).

8.38. Суд зазначає, що аналіз положень статті 35 Закону № 2210 дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації).

8.39. Крім того, у розділі VІІ Правил розгляду заяв і справ, зокрема, встановлено порядок розгляду справ та визначено, що службовцями Комітету (АМК), відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін. У справах можуть проводитися, зокрема, такі дії: дослідження регіонального або загальнодержавного ринку; одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі; вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі. За результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, яке вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа. Для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, ремесла тощо, розпорядженням органів Комітету, яким підвідомча справа, може бути призначена експертиза.

8.40. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що дійсно положення частини другої статті 42 Закону № 2210 визначають, що перебіг строків давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону № 3659-XII не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону № 2210.

8.41. Отже, у вирішенні питання щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи". Тобто вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб`єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб`єкта до відповідальності.

8.42. Верховний Суд у справі № 910/19008/21 перевіривши застосування норм права щодо відсутності у Відділення АМК об`єктивних і поважних причин розгляду антимонопольної справи протягом тривалого часу (9 років) та недотримання строків давності, встановлених у частині першій статті 42 Закону № 2210 статті, погодився із судами попередніх інстанцій щодо правильного висновку про наявність, визначених Законом № 2210 підстав для скасування (визнання недійсним) Рішення АМК та на законних підставах задовольнили позов Товариства.

8.43. Суд апеляційної інстанції означив, що постанова Верховного Суду від 14.05.2024 року у справі № 910/19008/21 не є релевантною. Втім Верховний Суд в цьому аспекті виходить з того що релеватність треба розглядати в двох аспектах: чи є висновок щодо застосування норми права, чи зберігає він свою дію у цих відносинах. Верховний Суд звертає увагу, що у справі, зокрема у постановах від 18.05.2023 та 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 висловлені загальні критерії, які необхідно досліджувати під час тривалості розслідування справ АМК.

8.44. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не досліджували та не оцінили наявність / відсутність об`єктивних та поважних причини з якими пов`язано тривалість розгляду справи Відділення АМК, як-то: складність справи, поведінка сторін (відповідачів антимонопольної справи), дії / бездіяльність відповідних державних органів, зокрема й Відділення АМК, тощо, тривалого розгляду антимонопольної справи протягом майже 6 років. Зокрема з моменту надіслання вимоги Відділенням АМК до позивача, винесенням розпорядження Відділення АМК від 28.11.2017 щодо початку розгляду антимонопольної справи № 1-26.206/68-2017, відносно позивача до 01.12.2021 - направлення Відділенням АМК листа до податкової служби, Пенсійного фонду України та винесення остаточного рішення.

8.45. Крім того, суди попередніх інстанцій не з`ясували питання, чи вплинуло розслідування у такий строк та прийняття рішення Відділення АМК протягом 6 років з початку розслідування на права позивача, у тому числі майнові.

8.46. Водночас дослідження та оцінка доводів має відбуватися, зокрема, в контексті реалізації позивачем права на захист у межах антимонопольної справи з урахуванням того, чи не було надмірним тягарем для позивача реалізація цього права у такий строк (майже 6 років).

8.47. Щодо посилання скаржника на справу № 910/23000/17 слід звернути увагу, що скаржник процитував загальні правові висновки Верховного Суду стосовно неналежного урядування та дискреційних повноважень Відділення АМК, які також містяться у справі № 910/19008/21, на яку посилається скаржник.

8.48. Суд касаційної інстанції в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.49. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.50. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.51. Враховуючи викладене, у цій постанові вище, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону (статті 86, 236, 237 ГПК України) не відповідають.

8.52. Крім того, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.53. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності та з огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказаного порушення, що мало своїм наслідком невстановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у вирішенні цього спору, беручи до уваги межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.54. Верховний Суд бере до уваги та вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на зазначені висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.55. Інші покликання як скаржника, так і відповідача Верховним Судом з огляду на статті 298, 300 ГПК України не розглядаються.

8.56. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбаченими статтею 300 ГПК України.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. Ураховуючи що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судового збору у справі.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канів-СГЕМ" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 916/5677/23 скасувати.

3. Справу № 916/5677/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова