ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 160/8755/18
касаційне провадження № К/990/35361/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (головуючий суддя - Букіна Л.Є.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шальєва В.А.; судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.)
у справі № 160/8755/18
за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
Рішенням від 13 березня 2019 року, яке набрало законної сили 10 травня 2019 року, Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця», позивач) до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, Офісу великих платників податків ДФС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна казначейська служба України, Акціонерне товариство «Українська залізниця», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнав протиправною бездіяльність Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про переведення на інтегровану картку Акціонерного товариства «Придніпровська залізниця» як правонаступника ДП «Придніпровська залізниця» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 93 281 026,79 грн, з податку на прибуток іноземних осіб у розмірі 24 069 101,38 грн, з частини доходу (прибутку) на суму 6 778 704,89 грн, зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на суму 48,62 грн, зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 6 594,87 грн, з екологічного податку на суму 15 689,78 грн.
Зобов`язав Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про переведення на інтегровану картку Акціонерного товариства «Придніпровська залізниця» як правонаступника ДП «Придніпровська залізниця» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 93 281 026,79 грн, з податку на прибуток іноземних осіб у розмірі 24 069 101,38 грн, з частини доходу (прибутку) на суму 6 778 704,89 грн, зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на суму 48,62 грн, зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 6 594,87 грн, з екологічного податку на суму 15 689,78 грн.
Для виконання зазначеного рішення Дніпропетровський окружний адміністративний суд 17 грудня 2019 року видав виконавчий лист № 160/8755/18.
Ухвалою від 12 березня 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд замінив сторону виконавчого провадження, а саме: боржника - Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС на Офіс великих платників податків ДФС.
Ухвалою від 20 листопада 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд замінив сторону виконавчого провадження з Офісу великих платників податків ДФС на Офіс великих платників податків ДПС.
Постановою від 22 квітня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд замінив стягувача у виконавчому листі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 160/8755/18, а саме: ДП «Придніпровська залізниця» його правонаступником Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця».
15 червня 2021 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 65717334 на виконання виконавчого листа від 17 грудня 2019 року № 160/8755/18.
Ухвалою від 14 грудня 2021 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд замінив сторону виконавчого провадження з Офісу великих платників податків ДПС на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
12 січня 2022 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 65717334 було замінено сторону виконавчого провадження з Офісу великих платників податків ДПС на його правонаступника Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Постановою від 09 березня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, скасував ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року в адміністративній справі № 160/8755/18 та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Отже, боржником у виконавчому провадженні № 65717334 є Офіс великих платників податків ДПС.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні від 15 червня 2021 року № 65717334 з Офісу великих платників податків ДПС на його правонаступника Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області).
Ухвалою від 14 травня 2024 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд замінив сторону виконавчого провадження в адміністративній справі № 160/8755/18 з Офісу великих платників податків ДПС на його правонаступника ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 31 липня 2024 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Мотивуючи касаційну скаргу, ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16. Наголошує, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не є правонаступником Офісу великих платників податків ДПС, що свідчить про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
Ухвалою від 14 жовтня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
05 листопада 2024 року від Акціонерного товариства «Укрзалізниця» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
За приписами частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Частиною першою статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Аналіз указаних норм свідчить, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. При цьому, законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження. В свою чергу, заміна сторони виконавчого провадження є прийнятною у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою. Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.
Для правильного вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до іншої особи матеріальних прав і обов`язків сторони (адміністративної компетенції), яка вибула.
Судові інстанції встановили, що боржником у виконавчому провадженні № 65717334 є Офіс великих платників податків ДПС. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (зокрема, Офіс великих платників податків ДПС).
Як на підставу для здійснення заміни сторони виконавчого провадження заявник, позицію якого підтримали суди, посилався на те, що позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, тому останнє є правонаступником Офісу великих платників податків ДПС в межах цієї справи. З огляду на те, що інтегрована картка платника ведеться тим контролюючим органом, в якому перебуває на обліку такий платник податків, тобто ГУ ДПС у Дніпропетровській області, суди вважали, що саме воно може вчиняти дії щодо внесення змін до інтегрованої картки платника, який перебуває на податковому обліку в цьому управлінні, оскільки це входить до його повноважень.
Верховний Суд вважає такі висновки судових інстанцій помилковими, оскільки перебування платника податків на обліку у певному податковому органі, який має доступ до інтегрованої картки платника, не може бути самостійною підставою для процесуального правонаступництва та висновку, що в такому випадку відбувся перехід прав та обов`язків від одного контролюючого органу до іншого.
В даному випадку, обставини, з якими Закон України «Про виконавче провадження» і стаття 379 КАС України пов`язують можливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження, відсутні, оскільки ГУ ДПС у Дніпропетровській області не є правонаступником Офісу великих платників податків ДПС.
Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи для надання та витребування доказів з власної ініціативи.
Разом з тим, судами безпідставно залишена поза увагою постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі № 160/8755/18, якою встановлено, що правонаступником Офісу великих платників податків ДПС є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
За приписами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2024 |
Оприлюднено | 06.12.2024 |
Номер документу | 123552534 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні