Постанова

від 05.12.2024 по справі 380/28411/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 380/28411/23

адміністративне провадження № К/990/31928/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/28411/23

за адміністративним позовом Приватного підприємства Маріам Агро до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду (суддя: В. Я. Мартинюком) від 19 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Р. В. Кухтей, Н. В. Ільчишин, С. М. Шевчук) від 16 липня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2023 року Приватне підприємство «Маріам Агро» (далі - ПП «Маріам Агро», Підприємство, позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 19323/13-01-07-10 від 31 серпня 2023 року, відповідно до якого на підставі виявлених порушень загальна сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, яку позивач повинен сплатити за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності» (21081000) за період з 17.11.2022 року по 24.07.2023 року складає 2 005 079 грн. 26 коп.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

3. Через електронний суд 09 лютого 2024 року від позивача надійшла заява (сформована в системі «Електронний суд» 08 лютого 2024 року) про ухвалення додаткового рішення у вищезазначеній справі щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп., в якій зауважено, що при поданні позову позивач повідомляв суд, що докази щодо понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення, оскільки такі не можуть бути складені раніше (Детальний опис робіт )наданих послуг), акт наданих послуг, докази оплати послуг).

в наступному ним будуть подані докази понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

4. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, заяву позивача щодо розподілу судових витрат задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ПП «Маріам Агро» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, через систему «Електронний суд» 15 серпня 2024 року ГУ ДПС звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, та прийняти нову постанову, якою відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

9. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

11. Станом на час розгляду справи, відзиву позивача на касаційну скаргу відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також беручи до уваги складність справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, який є завищеним; обсяг наданих адвокатом послуг, дійшов висновку, що про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 6 000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення заяви, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

14. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що присуджений розмір витрат є неспівмірний з обсягом виконаних адвокатом робіт та не відповідає складності справи, а судові рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням статті 134, статті 139 КАС України.

15. З посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1258/16, від 14 листопада 2019 року у справі № 826/7375/18 та відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скаржник наводить загальні посилання на необхідність урахування критеріїв реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру. Однак, відповідач стверджує про відсутність в оскаржуваних рішеннях судів будь-яких обґрунтувань з приводу визначеної суми в розмірі 6 000,00 грн.

16. ГУ ДПС також посилається на те, що суд першої інстанції не повідомляв сторін про розгляд справи, що слід розцінювати як незаконне позбавлення права на участь у розгляді справи. Крім цього, відповідача було позбавлено можливості подання заперечень та пояснень на заяву про стягнення витрат на надання правничої допомоги.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , виходить з такого.

18. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

19. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

20. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.12.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

21. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

22. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

23. Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

24. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

25. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

26. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

27. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

28. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

29. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

30. Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

31. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

32. Проте, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

33. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

34. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах № 810/3806/18, № 810/2816/18, № 810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 810/1502/18.

35. Судами встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду договір про надання правової допомоги укладений 06 квітня 2023 року, додаткову угоду від 06 квітня 2023 року, акт про надання юридичних послуг до договору про надання правової допомоги від 06 квітня 2023 року, платіжну інструкцію № 327 від 08 лютого 2024 року на суму 10 000 грн та рахунок № 1 від 06 листопада 2023 року на суму 10 000 грн.

36. Вартість робіт (послуг) з надання правової (правничої) допомоги становить 10 000 грн.

37. При цьому, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

38. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

39. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

40. Проаналізувавши перелік фактично наданих послуг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи, враховуючи принцип співмірності, складність справи, предмет позову та обставини справи, характер і тривалість професійних відносин адвоката з позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн на користь позивача.

41. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам.

42. При цьому, доводи скаржника про те, що витрати на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії та виконувати свої повноваження у сфері публічно-правових відносин.

43. Згідно з вимогами частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру таких витрат.

44. У свою чергу, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав клопотання про зменшення розміру таких витрат, а також доказів, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

45. Водночас, колегія суддів також ураховує, що будь-яких належних та допустимих доказів, доводів чи заперечень щодо не співмірності задоволеної частини судових витрат, скаржник не наводить і у касаційній скарзі.

46. Інші доводи касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду не приймає, оскільки суд першої інстанції врахував вимоги статті 134 КАС України, визнав заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги завищеним і ухвалив рішення про стягнення суми грошової допомоги в меншому розмірі.

47. Доводи податкового органу, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Відповідач не зазначає конкретних розрахунків винагороди адвоката, яка на його думку, є співмірною із складністю справи, виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову тощо.

48. Суд вказує, посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

49. У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами попередніх інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов. Як слідує, Верховний Суд у постановах, що наводить відповідач, ухвалюючи рішення, врахував надані суду касаційної інстанції документи у конкретній адміністративній справі.

50. Відтак, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, Верховний Суд дійшов висновку, що податковим органом не наведено обґрунтованих доводів, що підтверджують обставини неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи.

51. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

52. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

53. Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 345, 349, 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 380/28411/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов