Постанова

від 05.12.2024 по справі 440/3451/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 440/3451/22

касаційне провадження № К/990/30131/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року (головуючий суддя - Супрун Є.Б.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Катунов В.В.; судді: Ральченко І.М., Чалий І.С.)

у справі № 440/3451/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «Карлівський машинобудівний завод»

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Карлівський машинобудівний завод» (далі - ПрАТ «КМЗ», позивач, товариство, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ПМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 квітня 2021 року № 00052070101, від 14 квітня 2021 року № 00060350007, № 00061350007, № 00061350007, від 08 лютого 2022 року № 02135000701.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 21 грудня 2022 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2021 року № 00052070101, від 14 квітня 2021 року № 00062350007, № 00061350007.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2022 року № 02135000701 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 107 761,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 886 209,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 221 552,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 червня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернуся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. ПМУ ДПС РВПП наголошує на правомірності висновків акта перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані акти індивідуальної дії.

Ухвалою від 08 вересня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

19 вересня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «КМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої склав акт від 10 березня 2021 року № 71/35-00-07-01-02/14311169.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником, зокрема, вимог:

статей 22, 23, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15 «Дохід»), пунктів 5, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (далі - П(С)БО 9 «Запаси»), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 січня 2000 року № 20, пунктів 4, 6, 7, 25 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242 (далі - П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»), пункту 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16 «Витрати»), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 691 931,00 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 748 653,00 грн;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 233 436,00 грн;

пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України внаслідок порушення порядку складання та реєстрації податкових накладних;

пункту 85.2 статті 85 ПК України внаслідок ненадання платником до контролюючого органу оригіналів документів при здійсненні податкового контролю.

На підставі висновків акта перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

від 02 квітня 2021 року №00052070101, яким застосував до платника штраф у розмірі 317 708,02 грн;

від 14 квітня 2021 року № 00061350007, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 885 671,68 грн, з яких за податковим зобов`язанням 691 931,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 193 740,68 грн;

від 14 квітня 2021 року № 00062350007, яким зменшив суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток: за 1 квартал 2017 року на 24 368,00 грн; за 2 квартал 2018 року на 244 005,00 грн; за 1 квартал 2019 року на 34 593,00 грн; за півріччя 2019 року на 388 051,00 грн; за 3 квартали 2019 року на 748 653,00 грн;

від 08 лютого 2022 року № 02135000701, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 541 795,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 1 233 436,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 308 359,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Судовий розгляд встановив, що між платником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбрухт» (далі - ТОВ «Укрбрухт») було укладено договір, відповідно до умов якого постачальник (ПрАТ «КМЗ») зобов`язався передати (поставити) на умовах оплати покупцю (ТОВ «Укрбрухт») товар: «Металобрухт: непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які втратили експлуатаційну цінність і містять чорні метали, а також залишки від оброблення чорних металів, що утворилися в результаті господарської діяльності постачальника».

На підтвердження виконання умов зазначеного договору до матеріалів справи надані копії: видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; актів приймання; товарно-транспортних накладних; довіреностей на отримання.

Крім того, суди встановили, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорадо Стіл» (далі - ТОВ «Дорадо Стіл») було укладено договір поставки, за умовами якого постачальник (ТОВ «Дорадо Стіл») зобов`язується поставити та передати у власність покупця (ПрАТ «КМЗ») інструмент у кількості, асортименті, за цінами, що визначаються відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору

На виконання умов цього договору його учасниками були підписані специфікації з відображенням найменування товару (різець відрізний, різець прохідний упорний вигнутий, різець підрізний відігнутий, набір торцевих головок, викрутка хрестова, викрутка прямий шліц, штангенциркуль, коло лепесткове, коло зачисне, коло армоване, шліфувальна шкурка на тканевій основі, втулка перехідна, патрон свердлильний, молоток слюсарний, керно та інші).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору до матеріалів справи надані копії: прибуткових ордерів; рахунків-фактур; видаткових накладних; банківських виписок; поштових квитанцій.

Також, в судовому процесі встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічні матеріали» (далі - ТОВ «Технічні матеріали») поставляло на адресу платника папір і картон.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин ПрАТ «КМЗ» з ТОВ «Технічні матеріали» позивачем до суду надано копії: видаткових накладних; подорожні листів; прибуткових ордерів. Розрахунок здійснено у безготівковий формі, станом на 31 грудня 2018 року кредиторська заборгованість ПрАТ «КМЗ» становить 8 000,00 грн.

До того ж, суди встановили що Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд Плюс» (далі - ТОВ «Хімтрейд Плюс») були поставлено на адресу платника фіксатори різьби високої, середньої міцності та високотемпературні.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин ПрАТ «КМЗ» з ТОВ «Хімтрейд Плюс» до матеріалів справи надані копії: видаткових накладних; прибуткових ордерів; поштових квитанцій. Розрахунок здійснено у безготівковий формі.

Окрім іншого, судовим розглядом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з Науково-виробничим підприємством «Промтехснаб» (далі - НВП «Промтехснаб»), в результаті яких на адресу позивача були поставлені два вентилі.

На підтвердження реальності взаємовідносин платника з НВП «Промтехснаб» матеріали справи містять копії: видаткової накладної; податкової накладної; товарно-транспортної накладної.

Суди встановили, що на час вчинення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платникі податків, їх установчі документи недійсними у судовому порядку не визнавалися.

Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов`язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність декларування платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

При цьому, суди обґрунтовано відхилили зауваження відповідача з приводу товарно-транспортних документів, оскільки предметом дослідження під час податкової перевірки були не послуги з перевезення, а взаємовідносини з поставки товарів.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти платника та суб`єкти господарювання, з якими вони мали господарські відносини, об`єктивно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника і реально отримати від нього товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагент можливо і має наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу, судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що податкова інформація, на основі якої відповідач дійшов висновку щодо неспроможності контрагентів виконати спірні операції, не може бути самостійною підставою для висновку щодо нереальності операцій з позивачем, оскільки податкові перевірки або зустрічні звірки контрагентів не проводились.

Суди правильно вважали, що наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагентів суб`єкта господарювання за ланцюгами постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Обґрунтованим також є твердження судових інстанцій, що відповідно до сталої практики Верховного Суду наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Поряд із цим, Верховний Суд зауважує, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагента. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судових інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо нереальності операцій з постачання позивачу товарно-матеріальних цінностей з боку ТОВ «Дорадо Стіл», ТОВ «Технічні матеріали», ТОВ «Хімтрейд плюс» та НВП «Промтехснаб», а також реалізації позивачем товару (металобрухту) на адресу ТОВ «Укрбрухт».

Щодо спірних правовідносини в частині невідображення в бухгалтерському обліку товариства вартості безоплатно отриманих активів (6 силосів СМВУ 73.12.К45.В12) у складі доходів у зв`язку із спливом терміну набувальної давності за договором зберігання від 18 березня 2008 року № 1800308/Х-Р, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (далі - ТОВ «Лотуре-Агро») Суд зазначає таке.

В акті перевірки податковий орган вказував, що ПрАТ «КМЗ» на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2018 року у справі № 910/7266/14, наказу Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2018 року у справі № 910/7266/14, постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 листопада 2018 року № 57808235, згідно з банківською випискою від 10 грудня 2018 року списано грошові кошти у сумі 2 713 909, 22 грн на користь ТОВ «Лотуре-Агро», що відображено в бухгалтерському обліку як операцію з відшкодування вартості набутого майна.

Відповідач стверджував, що, відшкодовуючи вартість набутого майна, ПрАТ «КМЗ» в порушення пункту 8 П(С)БО 9 «Запаси», пункту 21 П(С)БО 15 «Дохід», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України не відобразило дохід в сумі справедливої вартості безоплатно отриманих активів, що призвело до заниження іншого операційного доходу за 2018 рік на 2 707 200,00 грн.

Спростовуючи такі доводи, судові інстанції встановили, що контролюючий орган сформулював висновки про порушення платником вказаних вимог податкового законодавства лише з огляду на факт стягнення 10 грудня 2018 року з платника на користь ТОВ «Лотуре-Агро» 2 707 200,00 грн в якості відшкодування вартості 6 силосів в ході примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2018 року у справі № 910/7266/14. Суди зазначили, що за відсутності відповідних первинних документів позивач не повинен був відображати дохід у сумі справедливої вартості безоплатно отриманих товарів у вигляді 6 силосів, як на цьому наполягає відповідач. При цьому позивач не може стверджувати і про факт утилізації цих же 6 штук силосів за відсутності документів первинного бухгалтеського обліку, які підтверджують цей факт.

У касаційній скарзі податковий орган вказує на помилку судів попередніх інстанцій при застосуванні норм пункту 21 П(С)БО 15 «Дохід», підпункту «в» підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки суди не врахували, що, відшкодовуючи вартість набутого майна, позивач повинен був у відповідності до пункту 8 П(С)БО 9 «Запаси», пункту 21 П(С)БО «Дохід» відобразити дохід в сумі справедливої вартості безоплатно отриманих активів у вигляді 6 силосів СМВУ 73.12.К45.В12.

Також, відповідач вказує, що при прийнятті рішення у справі суди дійшли неправомірного висновку про те, що з урахуванням з`ясованих обставин відсутності доказів вибуття/володіння ПрАТ «КМЗ» 6 силосів СМВУ 73.12.К45.В12 їх бухгалтерській облік має здійснюватися як і раніше, тобто на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» до моменту зміни статусу цього майна виключно на підставі первинних документів, складених у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

На думку відповідача, правовий висновок Верховного Суду щодо правового застосування пункту 21 П(С)БО 15 «Дохід», підпункту «в» підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України повинен бути висловлений у цій справі таким чином: «В зв`язку з тим, що стан недобросовісного володіння зберігався за позивачем до 10 грудня 2018 року, тобто до моменту фактичного стягнення з ПрАТ «КМЗ» на користь ТОВ «Лотуре- Агро» грошових коштів, як відшкодування вартості 6 штук силосів, то після списання вказаної суми коштів ПрАТ «КМЗ» набуло статусу добросовісного власника та повинно було відобразити вартість безоплатно отриманих активів в складі доходів».

Верховний Суд вважає помилковим такий висновок контролюючого органу, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що безоплатно надані товари це товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до пункту 21 П(С)БО 15 «Дохід» дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Пунктом 5 названого Положення передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

За приписами пункту 4 П(С)БО 9 «Запаси» запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (пункт 8 П(С)БО 9 «Запаси»).

Виходячи з того, що за встановленими судами обставинами за 6 силосами СМВУ 73.12.К45.В12 зберігався стан недобросовісного володіння до 10 грудня 2018 року, тобто до моменту фактичного стягнення з ПрАТ «КМЗ» на користь ТОВ «Лотуре-Агро» грошових коштів у розмірі 2 707 200,00 грн в якості відшкодування вартості в ході примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 21 грудня 2018 року у справі № 910/7266/14, то з 10 грудня 2018 року силоси СМВУ 73.12.К45 В12 перестали вважатися безоплатно наданими товарами. Водночас з цим, зазначені силоси були передані на утилізацію, тобто не використовувалися в господарській діяльності і, відповідно, не забезпечували надходження економічних вигід, тобто доходу.

За таких обґрунтувань, немає правових підстав вважати силоси СМВУ 73.12.К45 В12, за які було сплачено на користь ТОВ «Лотуре-Агро» грошові кошти у сумі 2 707 200,00 грн, безоплатно отриманими активами та відображати їх вартість у складі будь-яких доходів після 10 грудня 2018 року.

Суди цілком правомірно визнали помилковим висновок контролюючого органу про порушення платником підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України внаслідок недотримання позивачем правил бухгалтерського обліку доходів з огляду лише на факт стягнення 10 грудня 2018 року з позивача на користь ТОВ «Лотуре-Агро» 2 707 200,00 грн в якості відшкодування вартості 6 штук силосів в ході примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2018 року у справі № 910/7266/14.

З огляду на це, висновок відповідача про те, що позивач повинен був відобразити вартість безоплатно отриманих активів в складі доходів є протиправним, отже рішення судів про скасування податкового повідомленням-рішення від 14 квітня 2019 року № 00061350007 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 487 296,00 грн (податкове зобов`язання) та 136 442,88 грн (штрафні) санкції є правомірними.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 4, 6, 7, 25 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», пункту 18 П(С)БО 16 «Витрати», що призвело до завищення адміністративних витрат та заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на загальну суму 495 000,00 грн, Суд зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що між платником (Замовник) та Приватним підприємством «Проектконтактсервіс» (далі - ПП «Проектконтактсервіс») (Виконавець) були укладені договори на виконання конструкторських робіт, а саме:

від 04 жовтня 2017 року № 04/10-17, предметом якого є: виконання робіт з проведення перерахунку корпусу силосу СМВА 275.22.В12.А та розробка схеми розміщення панелей, ребер жорсткості (РЖ) у 21 та 22 щаблях корпусу силосу, товщиною не більше 6 мм, вставок у них та пластин з`єднувальних (накладок на РЖ) у відповідності з вимогами щодо застосування металопрокату, викладеними у технічному завданні (додається); розробка креслень «Вставка» у РЖ та Пластина для забезпечення можливості застосування у конструкції силосу ребер жорсткості товщиною не більше 6 мм з посилюючими вставками;

від 24 листопада 2017 року № 24/11-17, предметом якого є: виконання ескізного проєкту на модернізований силос СМВУ.220.08.-22.В12.АМ у відповідності з вимогами технічного завдання, з оформленням висновку за результатами міцнісних розрахунків конструкції силосу; розгляд та затвердження ескізного проєкту, прийнятих конструктивних рішень; розробка конструкторської документації (КД) на металоконструкції модернізованого силосу СМВУ.220.08.-22.В12.АМ (15 виконань за місткістю) у відповідності з вимогами технічного завдання; розробка комплектної відомості та визначення переліку придбаних матеріалів та комплектуючих, необхідних для виготовлення і комплектування силосу СМВУ.220.08.-22.В12.АМ;

від 15 червня 2018 року № 15/06-19, предметом якого є виконання дослідно-конструкторських робіт, а саме: розробка конструкторської документації (КД) на металоконструкції укорочених естакад надсилосних, що йдуть до центру силосів, зі спиранням стійки естакади на корпус силосу, а в середній частині на пік даху, згідно з технічним завданням для силосів СМВУ.220.22.В12.А та СМВУ.275.20.В12.А; розрахунок на міцність укорочених естакад надсилосних, що йдуть до центру силосів, зі спиранням стійки естакади на корпус силосу, а в середній частині на пік даху, згідно з технічним завданням для силосів СМВУ.220.22.В12.А та СМВУ.275.20.В12.А з оформленням результатів розрахунків; консультування під час виготовлення деталей та вузлів естакад надсилосних;

від 10 вересня 2018 року № 10/09-18, предметом якого є виконання дослідно-конструкторських робіт, а саме: виконання розрахунків для різних варіантів виконання металоконструкцій днищ конусних у відповідності з вимогами технічного завдання та згідно з календарним планом; розгляд та вибір разом зі спеціалістами ПрАТ «КМЗ» оптимального варіанту виконання металоконструкцій днищ конусних для силосів СМВУ.73.06.К45.В12А, СМВУ.73.09.К45.В12А, СМВУ.73.12.К45.В12А на підставі виконаних розрахунків; розробка конструкторської документації (КД) на вибраний варіант збірних днищ конусних для силосів СМВУ.73.06.К45.В12А, СМВУ.73.09.К45.В12А, СМВУ.73.12.К45.В12А (з мінімальним використанням зварювання) з новим повітророзподілювачем, згідно з технічним завданням; консультування під час виготовлення деталей та вузлів.

Положення зазначених договорів в розділі «Додаткові та інші умови» містять ідентичні домовленості сторін про те, що розроблена конструкторсько-технологічна документація є інтелектуальною власністю автора-виконавця. Замовник без згоди виконавця не має права передавати документацію в будь-якому вигляді іншим споживачам, крім збиральних та монтажних креслень на силос, для виробництва збирально-монтажних робіт або шефмонтажу. Замовник не має права самостійно вносити будь-які зміни у конструкторську документацію без погодження з автором-розробником (виконавцем) або відступати від вимог проектно-конструкторської документації. В іншому разі виконавець не несе ніякої відповідальності за конструкцію, не гарантує збереження міцнісних характеристик та відповідність виконаних робіт діючим нормативним документам. При невиконанні вищеперелічених умов виконавець не несе відповідальності за працездатність та надійність конструкцій силосів. У випадку організації виробництва та реалізації розроблених виробів, відповідно до цих договорів, взаємовідносини між сторонами відносно використання конструкторської, технічної, технологічної документації, інших документів, розроблених згідно з цими договорами, регулюються Ліцензійним договором від 04 січня 2010 року № 20101102, про що сторони підписують відповідне доповнення до цих договорів.

За наслідками виконання умов вищевказаних договорів сторонами були складені та підписані акти про виконання робіт на загальну суму 495 000,00 грн. При цьому в бухгалтерському обліку за цими операціями ПрАТ «КМЗ» здійснено наступні проводки:

Дт 92 «Адміністративні витрати» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на загальну суму 495 000,00 грн, в тому числі за: 4 квартал 2017 року у сумі 20 000,00 грн; 3 квартал 2018 року у сумі 72 500,00 грн; 2 квартал 2019 року у сумі 232 500,00 грн; 3 квартал 2019 року у сумі 170 000,00 грн.

Посилаючись на те, що придбані позивачем у ПП «Проектконтактсервіс» результати розробок за цими договорами є нематеріальними активами, відповідач вважає, що такі результати підлягають відображенню на балансі підприємства відповідно до пунктів 6, 7 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», тоді як відображення їх у складі адміністративних витрат товариства суперечить приписам пункту 18 П(С)БО 16 «Витрати», що призвело до заниження позивачем фінансового результату до оподаткування на загальну суму 495 000,00 грн. При цьому, за висновком перевірки, на таку ж суму занижено вартість нематеріальних активів, яка підлягає амортизації.

Пунктом 22.1 статті 22 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

За правилами пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

Пунктом 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» визначено, що нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований; розробка - застосування підприємством/установою результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 8 «Нематеріальні актив» бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об`єкта за такими групами:

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

права на об`єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп`ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов`язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена (пункт 6 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»).

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство/установа має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов`язаних з розробкою нематеріального активу.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов`язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Наказом Міністерства фінансів України від 16 листопада 2009 року № 1327 затверджені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів (далі - Методичні рекомендації № 1327).

За приписами пункту 1.2 Методичних рекомендацій № 1327 нематеріальними активами вважаються немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та можуть бути ідентифіковані (незалежно від строку їх корисного використання (експлуатації)). Немонетарними активами вважаються усі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

Відповідно до пункту 2.1 Методичних рекомендацій № 1327 придбаний або отриманий об`єкт нематеріальних активів зараховується на баланс, якщо одночасно виконуються такі умови: підприємство здійснює його контроль; існує імовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов`язаних з його використанням; його вартість може бути достовірно визначена.

Судами попередніх інстанцій цілком обґрунтовано зазначено, що розробка це процес, в ході якого й може виникнути нематеріальний актив, який і слід відображати в балансі за наявності умов, передбачених пунктом 7 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

Отже, витрати на розробку можуть враховуватися як у складі витрат, так і амортизуватися, в залежності від того, чи створено внаслідок таких витрат нематеріальний актив.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, судові інстанції виходили з того, що під час проведення перевірки платника відповідач не ідентифікував нематеріальні активи, які, на думку податкового органу, позивач отримав за наслідком проведення господарських операцій з ПП «Проектконтактсервіс». Аналізуючи умови договорів від 04 жовтня 2017 року № 04/10-17, від 24 листопада 2017 року № 24/11-17, від 15 червня 2018 року № 15/06-19, від 10 вересня 2018 року № 10/09-18, суди дійшли висновку, що в результаті їх виконання у позивача не виникло нових об`єктів, які можна було б віднести до складу нематеріальних активів Замовника.

Таким чином, розробки конструкторської документації не мають ознак об`єкта права інтелектуальної власності в розрізі груп, за якими відповідно до пункту 5 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» ведеться бухгалтерський облік нематеріальних активів.

При цьому, за відсутності нематеріального активу відсутня й можливість нарахування амортизації відповідно до пункту 25 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» через неможливість визначення строку його корисного використання, який встановлюється платником (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Суд вважає недоречними доводи касаційної скарги про те, що оплата послуг за договорами про виконання конструкторських робіт не відноситься до складу адміністративних витрат у відповідності до вимог пункту 18 П(С)БО 16 «Витрати», оскільки суди визнали помилковим віднесення позивачем витрат з оплати послуг за договорами про виконання конструкторських робіт до адміністративних, але правомірно встановили, що така помилка не призвела до заниження фінансового результату до оподаткування за операціям з ПП «Проектконтактсервіс».

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судових інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2021 року № 00061350007, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині визначення податкового зобов`язання у розмірі 29 700,00 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 8 316,00 грн та податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2021 року № 00062350007, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток: за півріччя 2019 року на суму 232 500,00 грн; за 3 квартали 2019 року на 402 500,00 грн.

Щодо висновків перевірки про безпідставність застосування позивачем податкової пільги, передбаченої пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, для звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання відходів та брухту чорних металів, на користь юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово до 1 січня 2019 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість» затверджено переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість, згідно з додатками 1 і 2.

Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 є Перелік відходів та брухту чорних металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість. Вказаний Перелік містить опис кодів товару згідно з УКТ ЗЕД та відповідні їм найменування товару згідно з УКТ ЗЕД, зокрема, 7204 49 90 00 Відходи та брухт чорних металів; 7902 00 00 00 Відходи та брухт цинкові; 7204 41 10 00 Токарна стружка, обрізки, уламки, відходи фрезерного виробництва та ошурки з чорних металів.

Суди встановили, що асортимент реалізованих позивачем металевих відходів, що відображений у видаткових та податкових накладних, які надавалися до перевірки, охоплюється номенклатурою товарів, передбачених Додатком 1 до названої постанови Кабінету Міністрів України, що є підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість, операцій з постачання брухту чорних металів на підставі пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

У касаційній скарзі відповідач наголошує, що перевіркою встановлене безпідставне застосування позивачем пільги відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, в результаті чого ПрАТ «КМЗ» занижено податкові зобов`язання за операціями з реалізації відходів та брухту у зв`язку з тим, що позивачем до перевірки не надавалися документи, які стали підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість, а саме документи щодо відповідності реалізованих товарів кодам УКТ ЗЕД.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами. При цьому виїмка документів або інше вилучення документів правоохоронними органами має бути підтверджено доказами.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій були долучені первинні документи, якими підтверджується наявність підстав для звільнення від оподаткування податком на додану вартість (відповідність металобрухту кодам УКТ ЗЕД), надані платником до суду, без з`ясування природи їх виникнення та причин неподання їх до контрольного заходу, що свідчить про передчасність висновків судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

За таких обставин є передчасними висновки судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2021 року № 00061350007, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн, від 08 лютого 2022 року № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн, від 02 квітня 2021 року № 00052070101, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2021 року № 00061350007, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн, від 08 лютого 2022 року № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн, від 02 квітня 2021 року № 00052070101, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність розглядуваної частини позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2021 року № 00061350007, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн, від 08 лютого 2022 року № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн, від 02 квітня 2021 року № 00052070101, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова