Рішення

від 04.12.2024 по справі 600/2506/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2506/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вижницької РДА (РВА), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Вижницької РДА (РВА) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Вижницької РДА у здійсненні перерахунку позивачеві державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років, відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого ЗУ «Про державний бюджет України на відповідний рік» та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років (дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ЗУ «Про державний бюджет України на відповідний рік»;

- зобов`язати УСЗН Вижницької РДА донарахувати та виплатити позивачеві державну соціальну допомогу як батькові дитини з інвалідністю ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), починаючи з 01.01.2021 р.;

- зобов`язати УСЗН Вижницької РДА донарахувати та виплатити позивачеві надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років як працездатній особі, починаючи з 01.01.2021 р.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що є одержувачем державної соціальної допомоги дитині з інвалідністю віком до 18 років з 2021 р. по даний час, яка становить 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та надбавку на догляд за цією дитиною з інвалідністю у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 18 років. В сукупності на двох вищезазначених осіб останній одержував вказані щомісячні соціальні виплати зокрема за 2023 р. - по 2881, 60 грн., за 3 міс. 2024 р.

Звертав увагу суду на те, що на даний час позивач досяг 53 - річного вік, являється працездатною особою, однак протягом 2019-2024 р. р. не працює, оскільки здійснює догляд за вищевказаною дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

З огляду на наведене, позивач 20 травня 2024 р. звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій посилаючись на ч. 3 ст. 46 Конституції України, просив здійснити перерахунок соціальних виплат - з дня їх призначення, оскільки станом на 01.01.2024 р. розмір допомоги з надбавкою за догляд становить 2881,60 грн., який складається із основного розміру допомоги на дитину з інвалідністю - 1465,10 грн. та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю - 1416,50 грн.

За результатами розгляду заяви, листом від 28.05.2024 р. №01-17/304 у задоволенні вищезазначеної заяви від 20.05.2024 р. відповідачем відмовлено, посилаючись на вимоги статей 2,3 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та Порядку затвердженого постановою КМУ від 02.02.2021 року № 79.

Позивач вважає, протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку вищевказаних соціальних виплат за період з 01.01.2021 р. по даний час.

2. Відповідач правом на подання відзиву передбаченим ст. 162 КАС України не скористався та відзиву не подав,

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 20.05.2024 року позивач звернувся із заявою до посадових осіб відповідача, в якій просив здійснити перерахунок, донарахувати та виплатити допомогу як батькові дитини з інвалідністю віком до 18 років відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

2. 28.05.2024 року листом № 01-17/304 відповідач повідомив позивача про те, що Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю призначена відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 79.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю " державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01. 2024р. - (70% 1652,70) .

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" надбавка на догляд на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років призначається - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2024р - (50% 1552,70).

Іншого розрахунку допомоги законодавством не передбачено.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Звертаючись до суду позивач фактично зводив аргументи до того, що відповідач відмовляючи останньому в перерахунку такої допомоги, не врахував положення частин першої, третьої статті 46 Конституції України як норми найвищої юридичної сили, відповідно до якої: громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Наполягав на тому, що відповідач при визначенні розмірів державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та надбавки на догляд повинен був керуватися статтею 46 Конституції України, нарахувати і виплачувати державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років у розмірах, які не нижчі від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

2. Надаючи оцінку доводам та аргументам позивача, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

3. Частина 1 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV (надалі - Закон №966-XIV) визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За правилами частини 2 статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Частиною 1 статті 2 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших (абзаци 1-4).

За змістом частин 1, 3 статті 4 цього Закону, прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

4 Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 №2671-VIII (далі - Закон №2671-VIII) соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 13 Закон №2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є дітьми з інвалідністю.

5. Закон №2109-ІІІ, відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Статтею 1 Закону №2109-ІІІ визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно з цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Абзацом 3 частини 4 статті 3 Закону №2109-ІІІ, передбачено, що надбавка на догляд за іншою дитиною з інвалідністю встановлюється в розмірі, крім іншого, на дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Згідно із статтею 4 Закону №2109-ІІІ, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

6.Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2109-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», затверджений Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю (далі - Порядок №79).

Пунктом 1 Порядку №79, визначено, що цей Порядок відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" визначає умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення: державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі - державна соціальна допомога); надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства або дітьми з інвалідністю віком до 18 років (далі - надбавка на догляд).

Пунктом 5 Порядку № 79, передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років. До державної соціальної допомоги призначається також надбавка на догляд за дітьми з інвалідністю віком до 18 років. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновлювачів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти), не проходять військову службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Пунктом 9 Порядку №79 встановлено, що державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси). Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) вважається день прийняття заяви з документами. Якщо заява з документами надсилається засобами поштового зв`язку, то днем звернення за державною соціальною допомогою (у тому числі надбавкою на догляд) вважається дата, зазначена на відбитку календарного штемпеля. Заява розглядається не пізніше ніж через 10 днів після її надходження з документами.

Відповідно до пункту 10 Порядку №79 розмір державної соціальної допомоги призначається відповідно до прожиткового мінімуму, що визначається згідно із законом. Державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років, призначається в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір надбавки на догляд на іншу дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років, призначається в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) проводиться органами соціального захисту населення без подання заяви особою з інвалідністю з дитинства чи законним представником особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка отримує державну соціальну допомогу (далі - отримувач). Державна соціальна допомога та надбавка на догляд призначаються в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму. Якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. У разі коли щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд особам з інвалідністю з дитинства I групи, віднесених до підгрупи А, не досягає розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, що виплачується на дітей з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років, призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

7. Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач доглядає за дитиною з інвалідністю з дитинства починаючи з 2021 року, у відповідності до вимог Закону №2109-ІІІ та Порядку №79 отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю з дитинства, станом на 01.01.2024 року в сумі 1652,70 грн, що є нижчою розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю в сумі 1552,70 грн, що також є нижчою розміру прожиткового мінімуму. Разом, станом на 01.01.2024 розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю та розмір надбавки на догляд становить 3250,40 грн.

8. При цьому, слід зазначити, що у пункті 2.3 Рішення Конституційного Суду України №76-VIII від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено:

"Конституційний Суд України виходить з того, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). У державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини;

Згідно зі статтею 46 Основного Закону України соціальний захист пов`язується, зокрема, "з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів його сім`ї" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2009 №9-рп/2009);

Наведений зміст права, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48);

Конституційний Суд України вважає, що зазначені положення Основного Закону України зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення. Заходи соціального захисту мають втілювати ідеї соціальної солідарності та справедливості, бути спрямовані на охорону і захист особи при настанні можливих соціальних ризиків;

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю".

9. Приймаючи до уваги наведені вище правові норми, юридичні позиції та обставини справи, зокрема, що позивач інших доходів, окрім зазначених вище соціальних виплат не отримує, суд не погоджується з висновками відповідача викладених в листі - відмові, з огляду на наступне.

10. За приписами статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що позивач та його дитина з інвалідністю з дитинства підпадають під всі умови, визначені зазначеною конституційною нормою, для того, щоб його рівень життя та рівень життя дитини з інвалідністю був забезпечений не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

11. За приписами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституція України має найвищу юридичну силу (частина 2 статті 8 Конституції України).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що в даному випадку під здійснення перерахунку такої допомоги слід застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії, які мають найвищу юридичну силу, в тому числі й над законами України та постановами Кабінету Міністрів України.

12. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2024 року в справі №500/429/23, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, що суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

13. Системний аналіз наведеного вище в сукупності дає підстави дійти висновку, про те, що позивач має право на розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у розмірі не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом та розмір надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначені виплати не можна розглядати у сукупності, оскільки виплати стосуються двох осіб (дитини та його батька), а не однієї особи. У даному випадку, як зазначалось раніше, позивач не отримував інших виплат, окрім надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю.

14. Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вижницької РДА - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії щодо відмови Управління соціального захисту населення Вижницької РДА у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік» та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік».

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Вижницької РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як батькові дитини з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік» та надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років як працездатній особі, що не працює і здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 18 років, відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на відповідний рік», починаючи з 01.01.2021 року, з урахуванням проведених виплат.

4. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Управління соціального захисту населення Вижницької РДА (РВА) (вул. Українська, 88А, м. Вижниця, 59200, код ЄДРПОУ: 03196274).

Суддя О.В. Боднарюк