Постанова

від 05.12.2024 по справі 200/3487/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року справа №200/3487/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г. Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приватна фірма Виола+ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 200/3487/24 (головуючий І інстанції Льговська Ю.М.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватна фірма Виола+ про стягнення податкового боргу, -

У С Т А Н О В И В:

30 травня 2024 року Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Приватна фірма Виола+ про стягнення з відповідача до бюджету коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у розмірі суми податкового боргу (з податку на прибуток підприємств, які сплачують інші платники) 601 830, 34 грн.

Позовні вимоги вмотивовано несплатою відповідачем податкового боргу, який виник з причин несплати самостійно задекларованих зобов`язань у встановлений Податковим кодексом України строк.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 200/3487/24 позов задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Приватна фірма Виола+ до бюджету кошти з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, у розмірі суми податкового боргу (з податку на прибуток підприємств, які сплачують інші платники) 601 830, 34 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачу відомо, що 29.09.2022р. на підставі п. 3 р. II Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Мінфіну України від 29.07.2022 № 225 до органів ДПІ України відповідачем було подано офіційну заяву про неможливість подання податкової звітності за весь період з моменту оголошення воєнного стану на Україні до моменту його закінчення із-за неможливості доступу до всієї первинної документації, до якої, окрім іншіх документів, будо додано наказ про оголошення простою на підприємстві.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Приватна фірма Виола+ є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27 листопада 2014 року.

Відповідач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Краматорська ДПІ (м. Краматорськ) як платник податків за основним місцем обліку.

За розрахунком ціни позову за кодом бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства) за відповідачем обліковується 601 830, 34 грн податкового боргу, який виник на підставі самостійно задекларованих зобов`язань, нарахованих платником самостійно за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства від 25 квітня 2022 року № 9433141112 з терміном сплати 25 квітня 2022 року.

Декларація додана до матеріалів позовної заяви, відповідно до якої задекларовано 605 034 грн податку.

Інтегрованою карткою платника податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, підтверджується несплачена сума податкового боргу за вказаною декларацією в розмірі 601 830, 34 грн (605 034 грн 3 203, 66 грн переплати), яка раніше не була заявлена до суду.

Докази погашення боргу станом на час розгляду справи суду не надано.

22 березня 2024 року позивачем винесено податкову вимогу форми Ю за № 0000079-1302-0599 на суму 606 566, 43 грн, де податку на прибуток підприємств становить 601 830, 34 грн.

Податкову вимогу надіслано відповідачеві за адресою реєстрації: вул. Маяковського, буд. 3, м. Краматорськ, Донецька область, 84333 поштою з повідомленням про вручення та повернуто контролюючому органу з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання.

Доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази сплати суми податкового зобов`язання, самостійно визначених у вище зазначеній податковій декларації, у матеріалах справи відсутні.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, у розмірі 601 830, 34 грн у встановлений Податковим кодексом строк відповідачем не сплачено, а тому набули статусу податкового боргу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Абзацом 1 пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Винесена податкова вимога форми Ю від 22 березня 2024 року за № 0000079-1302-0599 надіслана на зареєстровану юридичну адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернута поштовою організацією до контролюючого органу з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання, а тому вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в такому повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення 11 квітня 2024 року.

Доказів оскарження податкової вимоги форми Ю від 22 березня 2024 року за № 0000079-1302-0599 в адміністративному або судовому порядку до суду не надано.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За приписами пункту 95.2, абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що податковий борг у розмірі 601 830, 34 грн відповідачем не сплачено, з дати направлення податкової вимоги минуло більш ніж 30 днів, а тому підлягають стягненню.Щодо доводів апеляційної скарги, що позивачу відомо, що 29.09.2022р. на підставі п. 3 р. II Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Мінфіну України від 29.07.2022 № 225 до органів ДПІ України відповідачем було подано офіційну заяву про неможливість подання податкової звітності за весь період з моменту оголошення воєнного стану на Україні до моменту його закінчення із-за неможливості доступу до всієї первинної документації, до якої, окрім іншіх документів, будо додано наказ про оголошення простою на підприємстві, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем до апеляційної скарги не надано рішення податкового органу щодо неможливості своєчасного виконання відповідчем свого податкового обов`язку, відповідач бездіяльність податкового органу з цього питання не оскаржував та вказане не є спірним у цій справі.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволенні позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приватна фірма Виола+ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 200/3487/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі № 200/3487/24 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко