Постанова

від 25.11.2024 по справі 480/6939/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 р.Справа № 480/6939/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Світ" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2023, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі №480/6939/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Світ"

до Головного управління ДПС у Сумській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Світ" (далі по тексту позивач, ТОВ "Компанія "Агро-Світ") звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту відповідач-1, ГУ ДПС у Сумській області), Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач-2, ДПС України), в якій просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ДПС у Сумській області№8875171/30731565 від 25.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 31.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену і подану ТОВ "Компанія "Агро-Світ"податкову накладну №2 від 31.03.2023 на суму 173460,00 грн (ПДВ - 28910,00 грн) датою її подання на реєстрацію - 12.04.2023.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду 09 листопада 2023 року в задоволенні позову ТОВ "Компанія "Агро-Світ" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ "Компанія "Агро-Світ", подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, оскільки не врахував висновки Верховного Суду, які викладені в його постановах про те, що недоліки первинних документів не можуть позбавляти їх доказової сили. Стверджує, щодо протиправності висновків суду першої інстанції та спірного рішення ГУ ДПС у Сумській області про підтвердження позивачем реальності господарських операцій з огляду на те, що такі висновки можуть бути зроблені податковим органом лише та виключно за результатами податкової перевірки діяльності позивача. Вказує на протиправність посилання податкового органу на відсутність реєстрації товару у Державному реєстрі пестицидів та хімікатів, вважаючи, що відповідач1 не має права відмовити у реєстрації спірної податкової накладної з цих підстав.

ГУ ДПС у Сумській області не погодилося з доводами апеляційної скарги та подало відзив на неї, у якому просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вважає спірне рішення законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено в межах його повноважень.

ДПС України не погодилася з доводами апеляційної скарги та подала відзив на неї, у якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. вважає спірне рішення законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено в межах повноважень ГУ ДПС у Сумській області.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ТОВ "Компанія "Агро-Світ" зареєстроване як юридична особа та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачем було складено податкову накладну №2 від 31.03.2023 (а.с. 80), у рамках договору поставки №Д/2023-04 від 31.03.2023 та специфікації № 1 до договору (а.с. 63-65).

Згідно з квитанцією від 12.04.2023, податкову накладну №2 від 31.03.2023 було прийнято ДПС України, реєстрацію зупинено.

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 31.03.2023 зазначено п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема, обсяг постачання товару/послуги 3101, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 "Критеріїв ризиковості здійснення операції. Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 81).

ТОВ "Компанія "Агро-Світ" направило письмові пояснення від 19.05.2023 №9 (а.с. 87-103), разом із додатковими документами.

Комісією ГУ ДПС у Сумській області прийнято рішення №8875171/30731565 від 25.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 31.03.2023, підстава "Ненаданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація (зазначити конкретні документи): первинні документи на постачання добрива складені з порушенням вимог ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (у видатковій накладній РН-0000005 від 31.03.2023 не зазначені обов`язкові реквізити щодо посади та прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, які отримували товар). У податковій накладній вказано неповна номенклатура товару відповідно до видаткової накладної. Відсутність Добрива органічне збагачене «UnicumBact+a-L-Amino» (УнікумБакт+a-L-Аміно) в Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених в Україні. У реєстрі тільки відомості про Добриво органічне збагачене ""UnicumBact (Унікумбакт)" (а.с. 104).

Позивач направив скаргу від 01.06.2023 до ДПС України (а.с. 105-144), у якій просив скасувати рішення комісії регіонального рівня та реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, у зв`язку із не дослідженням комісією регіонального рівня усіх доданих документів.

За результатами розгляду наданих позивачем письмових пояснень та документів, комісією центрального рівня на рішення комісії регіонального рівня прийнято рішення від 12.06.2023 №49421/30731565/2 (а.с. 145) яким залишено скаргу позивача без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, оскільки не надано платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки накладних.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано контролюючому органу належні та достатні документи щодо підтвердження того, що підприємство взагалі проведено державні випробування, проведено державну реєстрацію чи перереєстрацію перереєстрації пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні стосовно таких видів добрива, як «UnicumBact+a-L-Amino» чи «UnicumBact-Amino», така інформація відсутня також і на офіційному сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, а тому комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (регіонального рівня) діяла підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, є правомірними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, в редакції, чинній на час вчинення сторонами по справі відповідних дій та ухвалення відповідачами відповідних рішень).

Пунктом 2 Порядку №1165 передбачено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктами 10 та 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком 3 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій.

До критеріїв ризиковості здійснення операцій пунктом 1 віднесено обставини того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, регламентований Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі-Порядок №520, у редакції, чинній на момент вчинення сторонами по справі дій або ухвалення відповідачами відповідних рішень).

Пунктами 2-4 Порядку №520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку або операція, та визначити чіткий перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

За змістом пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування /пункт 6 Порядку № 520/.

Відповідно до пунктів 9 - 11 Порядку № 520, у редакції, чинній з 08.03.2023 на момент розгляду документів позивача, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

З тексту квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної №2 від 31.03.2023 слідує, що підставою для зупинення реєстрації цих податкових накладних стала їх відповідність вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій проте жодних доказів на підтвердження інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, відповідачі до суду не надали.

При цьому, ГУ ДПС у Сумській області не скористалося можливістю надіслати позивачеві Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі .

Колегія суддів зазначає, що у спірному рішенні №8875171/30731565 від 25.05.2023 контролюючий орган відмовив у реєстрації податкової накладної №2 від 31.03.2023 з огляду на: «надання платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства». У додатковій інформації вказано: «первинні документи на постачання добрива складені з порушенням вимог ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (у видатковій накладній РН-0000005 від 31.03.2023 не зазначені обов`язкові реквізити щодо посади та прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, які отримували товар). У податковій накладній вказано неповна номенклатура товару відповідно до видаткової накладної. Відсутність Добрива органічне збагачене «UnicumBact+a-L-Amino» (УнікумБакт+a-L-Аміно) в Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених в Україні. У реєстрі тільки відомості про Добриво органічне збагачене "UnicumBact (Унікумбакт)"».

Надаючи оцінку підставам відмови у реєстрації податкової накладної як «первинні документи на постачання добрива складені з порушенням вимог ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (у видатковій накладній РН-0000005 від 31.03.2023 не зазначені обов`язкові реквізити щодо посади та прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, які отримували товар). У податковій накладній вказано неповна номенклатура товару відповідно до видаткової накладної.», колегія суддів вказує апелянту на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закону 996) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Так, в умовах договору, укладеного між позивачем та його контрагентом було чітко визначено уповноважену на отримання товару особу працівника покупця. При цьому видаткова накладна РН-0000005 від 31.03.2023, подана до податкового органу, містить печатку підприємства покупця та підпис його уповноваженої особи, які дозволяють встановити особу отримувача товару.

Окрім того, колегія суддів вказує, що Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) у постановах від 16.10.2024 у справі № 320/2044/19, від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 5 березня 2019 року у справі №826/6902/15, від 11 жовтня 2019 року у справі №826/2122/15, від 11 грудня 2018 року у справі №804/6942/16, які Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила висновки про те, що, зокрема, незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

З приводу невідповідності назви одного з препаратів у податковій накладній №2 від 31.03.2023та видатковій накладній РН-0000005 від 31.03.2023, всупереч приписів п. 9 Порядку № 520 не надсилав повідомлення про необхідність надання пояснень, тобто не здійснив жодних дій на встановлення обставин того, чи є «UnicumBact+a-L-Amino» та «UnicumBact+Amino» одним й тим саме товаром, та підстав різного зазначення назв цього товару у первинних документах.

Також колегія суддів вважає протиправною причину відмови у реєстрації спірної податкової накладної: «Відсутність Добрива органічне збагачене «UnicumBact+a-L-Amino» (УнікумБакт+a-L-Аміно) в Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених в Україні. У реєстрі тільки відомості про Добриво органічне збагачене "UnicumBact (Унікумбакт)"» з таких підстав.

Колегія суддів наголошує на тому, що ГУ ДПС у Сумській області має право відмовити у реєстрації податкової накладної виключно у двох випадках, які чітко та конкретно закріплені у п. 10 Порядку № 520, а саме:

- ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, зміст приписів Порядку № 520 дає підстави для висновку, що рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної може ґрунтуватися лише та виключно на належним чином досліджених документах, поданих виключно платником податку.

При цьому, Порядок № 520 не дає податковому органу права відмовляти у реєстрації податкової накладної з підстав наявності у нього будь-якої інформації, крім тої, що отримана виключно від платника податків.

Вказане свідчить, що відмовляючи у реєстрації податкової накладної з підстав відсутності реєстрації товару «UnicumBact+a-L-Amino» у Державному реєстрі пестицидів та хімікатів вийшов поза межі повноважень, наданих йому чинним на момент виникнення спірних правовідносин Порядком № 520, а тому підлягає безумовному скасуванню.

Також суд акцентує увагу на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18.

При цьому колегія суддів зазначає, що реальність або нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами може бути перевірена контролюючим органом виключно під час проведення документальної перевірки позивача та його контрагентів, а відтак до предмету доказування у цій справі не належать обставини дійсного (реального) здійснення позивачем господарських операцій.

Питання реальності/нереальності господарських операцій повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20.

З огляду на наведене, колегія суддів у цілому погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає помилковими висновки суду першої інстанції.

Стосовно вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати спірну податковому накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено пунктами 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (надалі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірні податкові накладні, були виконані позивачем, а тому у першого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати такі накладні. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних контролюючим органом обрано їх відповідність критеріям ризиковості господарської операції, що не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №2 від 31.03.2023 складену позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх подання.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Компанія "Агро-Світ" підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.

Також апелянтом у апеляційній скарзі заявлено клопотання про розподіл витрат за сплату судового збору та на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, позивачем сплачено судовий збір за подання позову у цій справі у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1397 від 22.06.2023, а також судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3220,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1469 від 21.11.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням задоволення апеляційної скарги та позову в цілому, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги про стягнення на користь з відповідача витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги усього у розмірі у розмірі 5368,01 грн.

Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Позивачем разом із позовом було надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 16.06.2023 (надалі також Договір), укладений між позивачем, ТОВ "Компанія "Агро-Світ", (Клієнтом) та адвокатом Феленко Сергієм Олександровичем (далі також Адвокат).

Відповідно до п. 1.1. Адвокат зобов`язується за дорученням або заявою Клієнта надати останньому професійну правову (правничу) допомогу щодо представництва прав та інтересів Клієнта в рамках адміністративного судочинства щодо визнання протиправним і скасування рішення комісії податкового органу регіонального рівня №8875171/30731565 від 25.05.2023 про відмову в реєстрації ПН №2 від 31.03.2023 та зобов`язання вчинити певні дії, а Клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу на умовах, визначених Договором, а також витрати, необхідні для виконання його доручень.

Згідно з п. 1.2. Надання Клієнту правової допомоги в рамках вказаного Договору полягає у наступному:

- здійснення правового аналізу та аудиту документації Клієнта щодо здійснення господарської діяльності за податковою накладною №2 від 31.03.2023;

- підготовка та складення позовної заяви до суду про визнання протиправним і скасування рішення комісії податкового органу регіонального рівня №8875171/30731565 від 25.05.2023 про відмову в реєстрації ПН №2 від 31.03.2023 та зобов`язання вчинити певні дії;

- підготовка та складення до суду відповіді на відзив у відповідності до ст. 163 КАС України;

- процесуальне представництво інтересів Клієнта в судових органах в рамках справи (супровід справи) про визнання протиправним і скасування рішень комісії податкового органу регіонального рівня №8875171/30731565 від 25.05.2023 про відмову в реєстрації ПН №2 від 31.03.2023 та зобов`язання вчинити певні дії, в тому числі складення різного роду заяв та документів процесуального характеру в рамках судового розгляду;

- надання інших видів правової (правничої) допомоги, необхідної для належного захисту прав та інтересів Клієнта.

Перелік, визначений п. 1.2. даного Договору не є вичерпним. Адвокат надає інші види правової допомоги, якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення Клієнта(п. 1.3..Договору)

Розмір гонорару за надання правової допомоги за даним Договором становить 7 500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) грн., без ПДВ. Вказаний розмір гонорару може бути змінений за взаємною згодою сторін. (п. 4.1. Договору)

Відповідно до п. 4.2. Договору Гонорар сплачується Клієнтом в гривнях безготівковим переказом наступним чином:

- 4000,00 грн на протязі трьох днів з моменту укладення даного Договору на підставі виставленого рахунку;

- 3500,00 грн на протязі трьох днів з моменту відкриття провадження по адміністративній справі на підставі виставленого рахунку;

Відповідно до п. 4.3. Сума, вказана в п.4.1. даного Договору є гонораром Адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає. На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованості розміру гонорару.

Аналіз умов Договору дає підстави для висновку, що гонорар у розмірі 7500 грн визначається за розгляд цієї справи у всіх судах адміністративної юрисдикції.

Тобто, умови вказаного договору, які визначають фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги охоплюють також послуги щодо ведення цієї справи адвокатом у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

На підтвердження понесених у судді першої інстанції витрат позивачем надані рахунки фактури та платіжні інструкції про сплату Клієнтом на користь Адвоката витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн та 3500 грн відповідно (а.с. 199-202) та акт наданих послуг № 1 від 04.08.2023(а.с.218).

Доказів понесення витрат у суді апеляційної інстанції позивачем на момент перегляду цієї справи в апеляційному порядку не надано, як і не надано додаткових угод, які б передбачали можливість понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене вище нормативне регулювання та досліджені обставини справи в контексті понесених витрат на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає співмірною до стягнення суму витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ГУ ДПС у Сумській області не вказувало у наданих до суду першої інстанції запереченнях, яку саме суму витрат на правничу допомогу вважає співмірною та такою що має бути компенсована позивачеві.

Посилання відповідачів та те, що їх фінансування відбувається з Державного Бюджету України та відсутність у них коштів на покриття обґрунтованих витрат позивачів на правничу допомогу у спорах, в яких рішення податкових органів визначні протиправними та скасованими, не ґрунтується на законі, а тому відхиляється як безпідставні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Світ" задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року по справі №480/6939/23 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Світ" - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у Сумській області №8875171/30731565 від 25.05.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 31.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену і подану Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Світ" податкову накладну № 2 від 31.03.2023 датою її подання на реєстрацію - 12.04.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Світ" (вул. Миру, буд. 1, с. Будилка, Лебединський район, Сумська область, 42238, код ЄДРПОУ 30731565) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ ВП 43995469) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги усього у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Світ" (вул. Миру, буд. 1, с. Будилка, Лебединський район, Сумська область, 42238, код ЄДРПОУ 30731565) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м.Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги усього у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Світ" (вул. Миру, буд.1, с. Будилка, Лебединський район, Сумська область, 42238, код ЄДРПОУ 30731565) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ ВП 43995469) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Світ" (вул. Миру, буд.1, с. Будилка, Лебединський район, Сумська область, 42238, код ЄДРПОУ 30731565) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м.Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 05.12.2024.