Постанова

від 05.12.2024 по справі 440/14637/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 р. Справа № 440/14637/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Канигіна Т.С.) від 28.08.2024 року по справі № 440/14637/23

за позовом Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "Українська сервісна бурова компанія-1", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.08.2023 № 00077460405, винесене Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі акта камеральної перевірки від 27.07.2023 № 7574/16-31-04-05-03/36514677, яким до ПП "УСБК-1" застосовано штрафну санкцію на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України у розмірі 50% у сумі 134352,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до висновків камеральної перевірки діяння позивача, що призвели до порушення правил сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, вважаються вчиненими умисно, тому відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання передбачена пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України. Позивач не погоджується щодо застосування штрафу у розмірі 50%, який відповідач нарахував на підставі пункту 124.3 статті 124 Податкового кодексу України, оскільки в діях підприємства відсутній будь-який умисел на несплату податкових зобов`язань.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року по справі № 440/14637/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач як сумлінний платник податків, який не мав на меті умисно прострочити граничні терміни сплати податкових зобов`язань по платі за землю за червень вересень 2022 року. ПП «УСБК-1» є сумлінним платником податків, в тому числі ПДВ і плати за землю. Вказує, що не дивлячись на важкі обставини, зумовлені вторгненням рф 24.02.2022 року, не зупиняло роботу, не скорочувало штат працівників, нараховувало та сплачувало податки у повному обсязі. Посилається на те, що основний замовник послуг підприємства АТ «Укргазвидобування» в період червня-жовтня 2022 року неналежним чином виконував свої зобов`язання по вчасній оплаті наданих ПП «УСБК-1» послуг по капітальному ремонту свердловин на загальну суму 18798111,16 грн., тому на 10 листопада 2022 року ПП «УСБК-1» опинилося в критичній ситуації. Лише після погашення АТ «УГВ» заборгованості 16.11.2022 року ПП «УСБК-1» сплатило накопичені борги, в тому числі і узгодженні зобов`язання по платі за землю. Зважаючи на це, умислу не платити взагалі та уникнути сплати узгоджених податкових зобов`язань по орендній платі за землю у ПП «УСБК-1» не було, їх сплачено коли з`явилася така можливість.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року по справі № 440/14637/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "УСБК-1" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 36514677) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів по орендній платі за землю за червень-вересень 2022 року, за результатами якої складено акт від 25.07.2023 № 7574/16-31-04-05-03/36514677.

Відповідно до висновків акта встановлено порушення термінів сплати узгоджених сум податкових (грошових) зобов`язань по орендній платі за землю за червень 2022 року в розмірі 66415,97 грн з граничним терміном сплати - 01.08.2022, за липень 2022 року в розмірі 66415,97 грн з граничним терміном сплати - 30.08.2022, за серпень 2022 року в розмірі 67936,15 грн з граничним терміном сплати 30.09.2022, за вересень 2022 року в розмірі 67936,15 грн з граничним терміном сплати - 31.10.2022, чим порушено пункт 57.1 статті 57 та пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

В акті також зазначено, що дії платника податків вважаються винними, ПП "УСБК-1" мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте, не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання. Створення платником податків удавано, цілеспрямовано умов, які направлені на виконання або неналежне виконання установлених законодавчих вимог, є свідченням того, що дані дії (бездіяльність) ним вчинені умисно.

Позивачем подано до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення від 04.08.2023 №696 до акта від 25.07.2023 №7574/16-31-04-05-03/36514677, у яких, зокрема, зазначено, що акт перевірки не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, у тому числі щодо винних умисних дій з боку позивача, у зв`язку з чим він не може бути підставою для прийняття будь-яких рішень, що мають юридичне значення.

21.08.2023 в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області затверджено висновок № 27599/6/16-31-04-01-09 за результатами розгляду заперечення від 04.08.2023 № 696, відповідно до якого висновки акта камеральної перевірки від 25.07.2023 № 7574/16-31-04-05-03/36514677 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

Відповідно до акта від 25.07.2023 № 7574/16-31-04-05-03/36514677 ГУ ДПС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення від 24.08.2023 № 00077460405, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання, визначене пунктом 57.1 статті 57 та на підставі статті 124 Податкового кодексу України, за затримку на 2, 78, 47, 16 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 268704,24 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 134352,12 грн.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем обґрунтовано умисне вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктами 124.1-124.3 статті 124 Податкового кодексу України (як зазначено у висновку акта перевірки). При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено пунктом 124.3 статті 124 ПК України, а саме: за аналогічне порушення правил сплати вчинене позивачем щодо грошового зобов`язання з екологічного податку, що зафіксовано в акті камеральної перевірки від 03.11.2021 № 19577/20-40-04-04-05/36514677, за результатами якого прийнято податкове повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області № 0/27987/04-04 від 03.12.2021, із застосуванням штрафної санкції відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України в розмірі (25%) - 94,93 грн /а.с. 75-77/. Доказів оскарження в адміністративному/судовому порядку та/або скасування податкового повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області № 0/27987/04-04 від 03.12.2021 сторонами до суду не надано. Таким чином, підтверджений факт притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України і таке притягнення відбулося протягом останніх 1095 днів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

За приписами пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом положень ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

За приписами п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників земельного податку забезпечити своєчасну сплату визначеного у податковій декларації податкового зобов`язання щодо плати за землю.

Сплачуючи податкові зобов`язання за межами визначеного податковим законодавством строку платник податків неналежно виконує вимоги ПК України, що становить закінчене податкове правопорушення.

Пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов`язання, передбаченого пунктом 3 статті 287 ПК України.

Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений ст. 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст. 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Таким чином строк затримки сплати має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон № 533- IX).

У зв`язку із набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів сплати податків та зборів у відповідний період.

Карантин був встановлений Кабінетом Міністрів України на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Однак до завершення карантину, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Вказаним Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України був доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Підпунктом 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В подальшому Законом України № 2142-IX від 24 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» були внесені зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

12.05.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27 травня 2022 року.

Згідно вказаного Закону № 2260-IX з 27 травня 2022 року підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Таким чином, з дати набрання чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо сплати податків та зборів.

Законом № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України був доповнений положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а тому будь-яка колізія між нормами Податкового кодексу України або неоднозначне (множинне) трактування норм Податкового кодексу (зокрема п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та п.п 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України) з 27.05.2022 року відсутні.

З огляду на зазначене обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для звільнення позивача від відповідальності на підставі п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, з урахуванням обставин цієї справи.

Суд також зазначає, що Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно яких для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX, який набрав чинності 03 січня 2023 року, підпункт 69.1 викладено в новій редакції, згідно якої, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Крім того згідно внесених змін до цього пункту, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень-травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів доходить висновку, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податків та зборів за звітні податкові періоди, в яких діяв мораторій, запроваджений пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року, однак лише у випадку сплати таких податкових зобов`язань не пізніше 1 серпня 2022 року (перший випадок) або у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів (другий випадок).

Вказаних висновків щодо першого випадку колегія суддів дійшла з огляду на те, що податкове правопорушення щодо несвоєчасної сплати податків та зборів є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем сплати узгоджених податкових зобов`язань, а припиняється таке порушення в день фактичної сплати податків та зборів, то у випадку коли платник податку несвоєчасно сплатив податки та збори за звітні (податкові) періоди, які припадали на період дії мораторію, і фактична сплата таких узгоджених податкових зобов`язань здійснена після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків сплати податків та зборів застосовується за період, у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

При цьому слід враховувати, що, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX) установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Отже, якщо платником податків порушено граничний строк сплати узгоджених податкових зобов`язань за звітні періоди, які припадали на період дії мораторію (січень - травень 2022 року), а сплата таких податкових зобов`язань відбулась з порушенням строку після 01 серпня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України (а саме за порушення строків сплати податків та зборів після 01.08.2022 року по день фактичної сплати податкових зобов`язань).

Виключенням є другий випадок, коли у платника податків відсутня можливість виконати свій податковий обов`язок.

Як зазначалось вище, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Вносячи до ПК України зміни в частині особливостей справляння податків і зборів на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, законодавець виходив з того, що внаслідок настання указаних обставин з`явились дві категорії платників податків: ті, що мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і ті, у яких така можливість відсутня.

Про існування такого поділу свідчить і зміст пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України в редакції Закону № 2118-IX, водночас, Законом № 2260-IX ці положення були уточнені.

Для тих платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, законодавець передбачив можливість звільнення від відповідальності, зокрема за несвоєчасну сплату податків і зборів, за умови, що така сплата буде здійснена у строк до 01 серпня 2022 року.

Для тих же платників, у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо сплати податків і зборів, законодавець передбачив звільнення від відповідальності за умови виконання такого обов`язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

При цьому, встановлене абзацом першим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України звільнення від відповідальності є залежним від отримання рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку відповідно до вимог Порядку № 225.

Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за № 967/38303, було затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Порядок № 225).

Цей Порядок набрав чинності 06 вересня 2022 року.

При цьому та обставина, що Порядок № 225 набрав чинності лише 06 вересня 2022 року, у будь-якому випадку не позбавляла платників податків права довести у визначений спосіб факту неможливості своєчасно виконати свій обов`язок і після указаної дати, вказавши у заяві про відповідний період, що прямо передбачено указаним Порядком.

Отже, той платник податків, у якого відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов`язок із сплати податків і зборів з 27 травня 2022 року повинен довести обставини неможливості виконання податкового обов`язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу відповідно до вимог Порядку № 225. За умови отримання відповідного рішення контролюючого органу щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку відповідальність, передбачена статтею 124 ПК України, до цього платника податків не застосовується.

Судовим розглядом встановлено, що рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку відносно позивача не приймалося, що свідчить про те, що ПП «Українська сервісна бурова компанія-1» віднесено до категорії платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і, відповідно, позивач підлягає притягненню до фінансової відповідальності на підставі статті 124 ПК України за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань.

В межах спірних правовідносин судом встановлено, що за наслідком проведення камеральної перевірки контролюючим органом було вірно визначено про порушення термінів сплати узгоджених сум податкових (грошових) зобов`язань по орендній платі за землю за червень 2022 року в розмірі 66415,97 грн з граничним терміном сплати - 01.08.2022, за липень 2022 року в розмірі 66415,97 грн з граничним терміном сплати - 30.08.2022, за серпень 2022 року в розмірі 67936,15 грн з граничним терміном сплати 30.09.2022, за вересень 2022 року в розмірі 67936,15 грн з граничним терміном сплати - 31.10.2022, чим порушено пункт 57.1 статті 57 та пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Однак, фактично узгоджені податкові зобов`язання з плати за землю за вказані вище податкові періоди були сплачені товариством 03.08.2022 р. (за червень 2022 р.) та 16.11.2022 р. (за липень-вересень 2022 р.), тобто з пропуском визначених Податковим кодексом України строків сплати таких податкових зобов`язань.

Факт допущення податкового правопорушення позивач не заперечує, а лише посилається на те, що не мав на меті умисно прострочити граничні терміни сплати податкових зобов`язань по платі за землю за червень вересень 2022 року, оскільки є сумлінним платником податків, в тому числі ПДВ і плати за землю. Також послався на те, що основний замовник послуг підприємства АТ «Укргазвидобування» в період червня-жовтня 2022 року неналежним чином виконував свої зобов`язання по вчасній оплаті наданих ПП «УСБК-1» послуг по капітальному ремонту свердловин на загальну суму 18798111,16 грн. і лише після погашення АТ «УГВ» заборгованості 16.11.2022 року ПП «УСБК-1» сплатило накопичені борги, в тому числі і узгодженні зобов`язання по платі за землю.

Погоджуючись з висновками контролюючого органу про наявність підстав для застосування до підприємства позивача штрафу саме у розмірі 50 %, суд першої інстанції виходив з того, що Зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення слідує, що контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, як за діяння, які вчинені умисно, що передбачено пунктом 124.3 статті 124 ПК України, а саме: за аналогічне порушення правил сплати вчинене позивачем щодо грошового зобов`язання з екологічного податку, що зафіксовано в акті камеральної перевірки від 03.11.2021 № 19577/20-40-04-04-05/36514677, за результатами якого прийнято податкове повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області № 0/27987/04-04 від 03.12.2021, із застосуванням штрафної санкції відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України в розмірі (25%) - 94,93 грн /а.с. 75-77/. Також суд зазначив, що доказів оскарження в адміністративному/судовому порядку та/або скасування податкового повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області №0/27987/04-04 від 03.12.2021 сторонами до суду не надано.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями п.п. 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України чітко визначено, що предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином контролюючий орган наділений повноваженнями здійснювати під час проведення камеральної перевірки перевірку своєчасності сплати платником податків узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

В свою чергу, відповідальність згідно п. 124.1 ст. 124 ПК України настає у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Пункт 109.1 статті 109 ПК України визначає, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 109.2, 109.3 статті 109 ПК України порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Тобто, п. 109.3 ст. 109 ПК України не визначає в якості необхідної умови для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення згідно п. 124.1 ст. 124 ПК України встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1 статті 112 ПК України).

Пункт 112.2 статті 112 ПК України встановлює, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

В свою чергу, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків, тоді як в даному випадку законодавець не визначив необхідною умовою для притягнення до фінансової відповідальності за п. 124.1 ст. 124 ПК України встановлення контролюючим органом вини особи у вчиненні визначеного цим пунктом правопорушення.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Разом з тим, зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за п. 124.3 ст. 124 ПК України та накладено штраф у розмірі 50 %.

У відповідності до п. 124.2 та п. 124.3 статті 124 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2021 року), діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні контролюючий орган, як на підставу для застосування положень саме пункту 124.3 статті 124 ПК України послався на результати попередньої перевірки позивача, за наслідками якої складено акті камеральної перевірки від 03.11.2021 № 19577/20-40-04-04-05/36514677, за результатами якого прийнято податкове повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області № 0/27987/04-04 від 03.12.2021, із застосуванням штрафної санкції відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України в розмірі (25%) - 94,93 грн /а.с. 75-77/.

Враховуючи те, що доказів оскарження в адміністративному/судовому порядку та/або скасування податкового повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області № 0/27987/04-04 від 03.12.2021 сторонами до суду не надано, суд першої інстанції дійшов до висновку про підтвердження факту притягнення позивача до відповідальності на підставі п. 124.2 ст. 124 ПК України, оскільки таке притягнення відбулося протягом останніх 1095 днів.

Надаючи оцінку цим висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що у постановах від 3 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Така позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Аналізуючи зазначені законодавчі положення, суд приходить до висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.

При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.

Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 ПК України.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 520/10963/21.

Як убачається з матеріалів справи, в акті камеральної перевірки від 27.07.2023 № 7574/16-31-04-05-03/36514677 податковим органом встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум зобов`язань з орендної плати за землю, проте посилань на умисність дій підприємства цей акт не містить, так само як і не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 57.1 ст. 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених п. 124.3 ст. 124 ПК України, зокрема не містить посилання на наявність акту від 03.11.2021 № 19577/20-40-04-04-05/36514677, за результатами якого прийнято податкове повідомлення-рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області № 0/27987/04-04 від 03.12.2021, із застосуванням штрафної санкції відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України в розмірі (25%) - 94,93 грн., що позбавило можливості платника надати свої обґрунтування саме щодо цієї обставини у поданих ним запереченнях № 696 від 04.08.2023 р. на акт про результати камеральної перевірки від 27.07.2023 р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний суд у постанові від 27.06.2024 № 200/5428/23 зазначив, що судам необхідно встановлювати, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.

В межах спірних правовідносин позивач посилався на те, що він не мав на меті умисно прострочити граничні терміни сплати податкових зобов`язань по платі за землю за червень вересень 2022 року, оскільки є сумлінним платником податків, в тому числі ПДВ і плати за землю. Також послався на те, що основний замовник послуг підприємства АТ «Укргазвидобування» в період червня-жовтня 2022 року неналежним чином виконував свої зобов`язання по вчасній оплаті наданих ПП «УСБК-1» послуг по капітальному ремонту свердловин на загальну суму 18798111,16 грн. і лише після погашення АТ «УГВ» заборгованості 16.11.2022 року ПП «УСБК-1» сплатило накопичені борги, в тому числі і узгодженні зобов`язання по платі за землю.

Оскільки після надходження від контрагента підприємства позивача коштів за надані послуги, ПП «УСБК-1» невідкладно було сплачено самостійно визначені суми грошових зобов`язань з орендної плати за землю, у зв`язку з цим суд вважає, що в межах конкретних правовідносин умисел в діях платника був відсутній та відповідачем належними доказами не доведений.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі обставини колегія суддів доходить висновку, що накладення на позивача штрафної санкції у розмірі 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання відбулося з порушенням вимог податкового законодавства, а обставини, на які посилався контролюючий орган в акті перевірки та під час судового розгляду справи, щодо наявності в діях позивача умислу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідно, такі обставини не можуть свідчити про те, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Таким чином, відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пунктом 124.3 або пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Колегія суддів враховує, що у цій справі між сторонами не існує спору, що порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України дійсно мало місце.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій затримка сплати узгодженої суми грошового зобов`язання складає 2 календарні дні (за червень 2022 р.), 78 календарних днів (за липень 2022 р.), 47 календарних днів (за серпень 2022 р.) та 16 календарних днів (за вересень 2022 р.)..

На переконання колегії суддів, за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції у сумі 20152,79 грн. за ставкою 5 відсотків погашеної суми податкового боргу (при затримці до 30 календарних днів включно) та ставкою 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (при затримці більше 30 календарних днів).

Безпідставно наклавши штрафні санкції із застосуванням більшої ставки (50 відсотків), відповідач необґрунтовано завищив суму штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні на 114199,21 грн (134352,00 грн - 20152,79 грн).

Колегія суддів вважає, що за встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного. За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України.

Часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21.

У зв`язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.08.2023 № 00077460405 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в сумі 114199,21 грн. Водночас в іншій частині податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.08.2023 № 00077460405 в частині застосування до Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" штрафної санкції у сумі 114199,21 грн., з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України, пропорційно до частини задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року по справі № 440/14637/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.08.2023 № 00077460405 в частині застосування до Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" штрафної санкції у сумі 114199,21 грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.08.2023 № 00077460405 в частині застосування до Приватного підприємства "Українська сервісна бурова компанія-1" штрафної санкції у сумі 114199,21 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192) на користь Приватного підприємства Українська сервісна бурова омпанія-1 (код ЄДРПОУ 36514677) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 5954,27 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні) 27 коп.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 року по справі № 440/14637/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко