Постанова
від 27.11.2024 по справі 440/8035/23
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 р.Справа № 440/8035/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кам`янопотоківської сільської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 та за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 440/8035/23

за позовом Кам`янопотоківської сільської ради

до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр",

про визнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Кам`янопотоківська сільська рада (далі позивач, сільської ради) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі відповідач-1, Міндовкілля, Міністерство), Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" (далі відповідач-2, ТОВ "Придніпровський гранітний кар`єр", Товариство) про визнання протиправним та скасування висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності (надалі Висновок з ОВД), в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності "Видобування мігматитів з Чикалівського родовища" (номер реєстраційної справи 20229219975) виданий Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України Товариству з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" та оприлюднений в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля 26 квітня 2023 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №440/8035/23 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Кам`янопотоківської сільської ради до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" про визнання протиправним та скасування висновку.

14 листопада 2023 року до суду надійшла заява представника відповідача - ТОВ "Придніпровський гранітний кар`єр" про ухвалення додаткового рішення у справі №440/8035/23, яким просить стягнути з Кам`янопотоківської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" витрати на правничу допомогу у сумі 70000,00 грн.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №440/8035/23 задоволено частково заяву представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" про ухвалення додаткового рішення у справі №440/8035/23.

Ухвалено додаткове рішення у справі №440/8035/23, яким стягнуто з Кам`янопотоківської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 (сім тисяч гривень).

У задоволенні іншої частини заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення норм матеріального права, без належного з`ясування усіх обставин справи та надання їм належної правової оцінки, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №440/8035/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, позивачем зазначено, що відповідачем-1 не виконано вимоги частин третьої та четвертої статті 9 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», в тому числі щодо врахованих та відхилених зауважень та пропозицій, що надійшли під час громадських обговорень, оскільки такі зауваження були відхилені формально, пославшись лише на те, що відповідальність за достовірність наведеної у звіті з ОВД інформації несе суб`єкт господарювання. У свою чергу, суд першої інстанції мав лише перевірити чи є доводи Міністерства щодо врахування чи неврахування пропозицій громадськості належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Обґрунтовуючи неврахування у оскаржуваному висновку з ОВД зауважень та пропозицій громадськості, позивачем зазначено, що суд першої інстанції не врахував того, що інформація у Звіті про ОВД та Звіті про громадське обговорення має обов`язково братися до уваги при наданні Висновку з ОВД, а тому будь-які неточності та суперечності у Звіті з ОВД, в тому числі наведення недостовірної інформації є порушенням вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та тягне за собою скасування висновку з ОВД. Отже, позивачем приведено наступні неточності та доводи щодо недостовірної інформації, зокрема:

- фактична площа земельного ресурсу, яка міститься в Звіті з ОВД та реальних намірів суб`єкта господарювання щодо місця планової діяльності не відповідає дійсності, адже у Звіті з ОВД визначено площу робочого контуру 36,5 га Чикалівського родовища, тоді як після подання Звіту з ОВД до позивача звернулось ТОВ "Придніпровський гранітний кар`єр" із трьома клопотаннями про надання земельних ділянок в оренду терміном на 49 років за рахунок земель сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, які знаходяться на території Кам`янопотоківської сільської ради;

- за 25 років простою Чикалівського родовища, кар`єр є зарибленим, в якому наразі знаходиться велика кількість риби, однак Звіт з ОВД не містить будь-якої інформації про шкоду та втрати, які будуть завдані рибі та іншим представникам водного світу в результаті осушування Чикалівського гранітного кар`єру;

- звіт з ОВД містить недостовірну інформацію про те, що у місці розташування Чикалівського кар`єру небезпечні геологічні процеси, зокрема: затоплення, підтоплення, ерозія, схилові гравітаційні процеси зсуви, обвали і їх поєднання відсутні. Так, на території села Чикалівка, яке безпосередньо межує з кар`єром відбуваються постійні селеві потоки, які через висотну місцевість правового берега рухаються в низовину річки Дніпро, тим самим перекривають транспортні шляхи місцевого значення, становлять загрозу для житлових споруд та присадибних ділянок, а також мають місце провали ґрунту;

- у Звіті з ОВД розмір санітарно-захисної зони для кар`єру з видобутку мігматитів відкритим способом з використанням вибухових речовин встановлено 300 м, тоді як такий розмір санітарно-захисної зони мав бути визначений за пунктом 5.9 Вимог до розташування та організації виробничої території на підставі державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів. Водночас Звіт з ОВД не містить будь-якої інформації про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Окрім того, ряд зауважень та пропозицій громадськості з якими частково або повністю погодилося Міністерство, свідчать про те, що:

- не проведено моніторинг рівня забруднення атмосферного повітря та пуму в межах СЗЗ Чикалівського кар`єру;

- не враховано вимоги щодо вибухонебехпечних зон для людей та фактичне розміщення житлових та дачних будинків із відображенням реальної відстані до них від місця проведення планової діяльності;

- звітом передбачено будівництво дробарно-сортувального заводу, уповноважений орган вказану обставину заперечує;

- звіт з ОВД не містить жодної інформації щодо заходів обліку, звітності та контролю відповідно до законодавства за небезпечними відходами;

- звіт з ОВД не враховує Регіональний та Місцевий план управління відходами;

- звіт містить недостовірну інформацію щодо відсутності електромагнітного випромінювання під час провадження планової діяльності;

- звіт не містить інформації про розроблений робочий проект землеустрою, який би передбачай зняття, складування, збереження та перенесення на порушені або малопродуктивні земельні ділянки родючого шару ґрунту;

- звіт не містить аналітичних матеріалів та досліджень, які б поза розумним сумнівом доводили відсутність тектонічних, зсувних, карстових явищ, деформацій земної поверхні від роботи кар`єру явищ під час провадження планової діяльності;

- в процесі провадження планової діяльності належним чином не деталізовано негативний вплив на водопостачання населення, підземні води;

- у звіті відсутні будь-які дослідження щодо обсягів впливу на якість підземних вод та можливість їх використання населенням, суб`єктами господарювання після податки розробки Кар`єру;

- звіт не містить інформації щодо загального стану підземних вод та можливість їх використання у питних цілях;

- перешийок між діючим котлованом Кар`єру та річкою Дніпро в найвужчій точці становить приблизно 100 м, що не відповідає діючим нормам прибережно-захисних смуг, обмеження доступу населення до водойми в результаті провадження планової діяльності;

- текстові додатки, зокрема Протокол ТР №21 від 17.03.1992 указують на те, що "доразведка Чикаловского месторождения мигматитов была проведена, согласно техническому заданию Чикаловского спецкарьера, на юго-восточном фланге месторождения". В той же час, у звіті з ОВД вказується, що південно-східна частина Чикалівського родовища не буде розроблятися для забезпечення санітарних норм та правил;

- звіт з ОВД не містить детальної інформації про шляхи транспортування продукції з Чикалівського родовища для подальшої переробки чи кінцевого споживача, так само не містить будь-якої інформації щодо способу транспортування та задіяних при цьому транспортних засобів, їх габаритів, шумоутворення та вібрації. Використання великогабаритного вантажного транспорту буде сприяти швидкій руйнації існуючих доріг в територіальній громаді (адже Звіт не містить інформації про габаритно-ваговий контроль під час ПД);

- звіт не містить маршруту, яким буде здійснюватися рух великовантажного транспорту при транспортуванні корисної копалини з родовища;

- звіт з ОВД не містить обов`язку суб`єкта господарювання щодо моніторингу стану місцевих доріг, які будуть використовуватися в процесі діяльності кар`єру.

Таким чином, позивач стверджував, що оскаржуваний Висновок з ОВД базується на Звіті з ОВД, який не відповідає вимогам чинного законодавства та не містить повної інформації про вплив на довкілля планової діяльності, а також на Звіті про громадське обговорення (далі - Звіт про ГО), який не враховує зауваження громадськості, а лише містить формальні "відписки" щодо зауважень, а тому, на думку позивача, наявні підстави для визнання Висновку з ОВД протиправним та його скасування.

Відповідачами на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції надано відзиви, в яких вони наполягають на законності прийнятого судом першої інстанції рішення та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Окрім того, не погоджуючись із додатковим рішенням у справі №440/8035/23 в частині відмови в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 63000,00 грн, відповідач-2 звернувся із апеляційною скаргу на додаткове рішення, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення в частині відмови в задоволенні заяви та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач-2 зазначив, що оскільки договором про надання правничої допомоги №23-10/21 від 23.10.2021 та додатковою угодою №2 від 07.07.2023 передбачено, що вартість робіт складає 70000,00 грн. Відтак, вказаний розмір гонорару має фіксоване значення та не залежить від обсягу виконаних робіт та витраченого відповідно часу. Водночас, на думку відповідача-2, суд першої інстанції обмежився загальними фразами, не зазначивши в чому саме полягає не співмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу, і чим обумовлено зменшення такого розміру в 10 разів. Окрім того, співмірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу обумовлене значним обсягом опрацьованих матеріалів та виконаних робіт, актуальною ринковою вартістю юридичних послуг. На підтвердження відповідної позиції відповідач-2 посилається на практику Верховного Суду у справі №160/17970/21 (постанові від 08.11.2023) та у справі №758/2977/18 (постанова від 19 липня 2022 року).

З огляду на положення частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору на стороні відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення сторін та представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційних скаргах та відзивах, дійшла висновку, що апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення у даній справі не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що листом № 01/02-2023 від 22.03.2023 ТОВ "Придніпровський гранітний кар`єр" надало до Кам`янопотоківської сільської ради Оголошення про початок громадського обговорення Звіту з оцінки впливу на довкілля та звернулось щодо розміщення вказаного повідомлення на дошці оголошень. В Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля вказане оголошення про початок громадського обговорення було опубліковано 02.03.2023.

Листом від 30.03.2023 № 408/02-22 Кам`янопотоківська сільська рада звернулась до Відділу оцінки з впливу на довкілля Департаменту екологічної оцінки, контролю та екологічних фінансів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та направила рішення Кам`янопотоківської сільської ради від 30.03.2023 "Про обговорення Звіту з оцінки впливу на довкілля діяльності з видобування мігматитів Чикалівського родовища", яким було вирішено:

1. Повідомити уповноважений орган - Відділ оцінки з впливу на довкілля Департаменту екологічної оцінки, контролю та екологічних фінансів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про зауваження та пропозиції до Звіту з оцінки впливу на довкілля діяльності з видобування мігматитів з Чикалівського родовища.

2. Звернутись до Відділу оцінки з впливу на довкілля Департаменту екологічної оцінки, контролю та екологічних фінансів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо обов`язкового врахування поданих зауважень та пропозицій при підготовці Звіту про громадське обговорення.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійні депутатські комісії.

26 квітня 2023 року в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України були опубліковані Звіт про громадське обговорення та Висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності "Видобування мігматитів з Чикалівського родовища.

Не погодившись з вищевказаним висновком, Кам`янопотоківська сільська рада звернулася до суду з позовом щодо визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду звіту з оцінки впливу на довкілля та підготовки висновку з оцінки впливу на довкілля Міністерство дотрималося вимог Закону щодо процедури здійснення оцінки впливу та проведення громадських слухань, оскаржуваний Висновок ОВД в повній мірі відповідає Закону, а відтак відсутні підстави для задоволення вимог позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 16 Конституції України обумовлено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 №2059-VIII (далі - Закон №2059-VIII).

Стаття 3 Закону №2059-VIII передбачає, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності (частина перша).

Відповідно пункту 15 частини другої цієї статті перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, зокрема: кар`єри та видобування корисних копалин відкритим способом, їх перероблення чи збагачення на місці на площі понад 25 гектарів.

За правилами статті 12 Закону №2059-VIII висновок з оцінки впливу на довкілля, інші рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади або органів місцевого самоврядування у процесі здійснення оцінки впливу на довкілля можуть бути оскаржені будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку.

Порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості, інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля є підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля та рішення про провадження планованої діяльності в судовому порядку.

Отже, підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля є: а) порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля; б) безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості; в) інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля.

Саме такі критерії підлягають перевірці та оцінці під час розгляду справи про оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля.

В свою чергу, надання мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження, належить до компетенції відповідача.

Таким чином, визначення допустимості чи недопустимості провадження планованої діяльності належить виключно до дискреційних повноважень відповідача, а не суду. Суд лише перевіряє наявність чи відсутність передбачених частиною другою статті 12 Закону №2059-VIII підстав для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.01.2023 (справа №460/8998/20) та від 18.03.2024 (справа № 640/24964/20).

Враховуючи викладене, в силу вимог частини другої статті 2 КАС України та статті 12 Закону №2059-VIII суди у цій справі повинні перевіряти чи прийнято оспорюваний Висновок на підставі, у межах повноважень та у передбачений законами спосіб, зокрема перевірити дотримання уповноваженим органом встановленої Законом №2059-VIII процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, включаючи громадські слухання, а також наявність чи відсутність інших порушень законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2059-VIII оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень (частина друга статті 2 Закону №2059-VIII).

Суб`єктами оцінки впливу на довкілля є суб`єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб`єктів господарювання, уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава (частина третя статті 2 Закону №2059-VIII).

За правилами частини першої статті 5 Закону №2059-VIII суб`єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, у письмовій формі (на паперових носіях) та в електронному вигляді за місцем провадження такої діяльності. Повідомлення може бути подано особисто заявником (його представником), надіслано засобами поштового зв`язку або в електронній формі із застосуванням засобів електронних комунікацій (у тому числі електронного кабінету Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, іншого електронного кабінету чи інформаційної системи, користувачами якої є уповноважений територіальний орган та суб`єкт господарювання).

Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, вноситься уповноваженим територіальним органом, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті, - уповноваженим центральним органом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля протягом трьох робочих днів з дня надходження (частина шоста статті 5 Закону №2059-VIII).

Протягом 20 робочих днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, громадськість може надати уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою цієї статті, - уповноваженому центральному органу зауваження і пропозиції до планованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до звіту з оцінки впливу на довкілля. У разі отримання зауважень і пропозицій громадськості відповідний уповноважений орган повідомляє про них суб`єкту господарювання у спосіб, відповідно до якого було подано повідомлення, та надає йому копії зауважень і пропозицій протягом трьох робочих днів з дня їх отримання (частина сьома статті 5 Закону №2059-VIII).

У відповідності до частини третьої статті 6 Закону №2059-VIII суб`єкт господарювання подає звіт з оцінки впливу на довкілля та оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля в письмовій формі на паперових носіях та в електронному вигляді (у тому числі через електронний кабінет Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля, інший електронний кабінет чи інформаційну систему, користувачами якої є уповноважений територіальний орган/уповноважений центральний орган та суб`єкт господарювання), а також визначену суб`єктом господарювання іншу додаткову інформацію, необхідну для розгляду звіту, за місцем провадження планованої діяльності уповноваженому територіальному органу, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноваженому центральному органу.

Протягом трьох робочих днів з дня отримання уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган вносить звіт з оцінки впливу на довкілля до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля (частина п`ята статті 6 Закону №2059-VIII).

За правилами частин п`ятої-сьомої статті 7 Закону №2059-VIII громадське обговорення планованої діяльності після подання звіту з оцінки впливу на довкілля проводиться у формі громадських слухань та у формі надання письмових зауважень і пропозицій (у тому числі в електронному вигляді).

Громадське обговорення планованої діяльності після подання звіту з оцінки впливу на довкілля починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля та надання громадськості доступу до звіту з оцінки впливу на довкілля для ознайомлення в порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, і триває не менше 25 робочих днів і не більше 35 робочих днів. Усі пропозиції та зауваження громадськості, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду уповноваженим територіальним органом, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноваженим центральним органом. Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються. У разі ненадання зауважень та пропозицій протягом визначеного строку вважається, що зауваження та пропозиції відсутні.

Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган забезпечує підготовку звіту про громадське обговорення. Невід`ємною частиною звіту про громадське обговорення є відомості про оприлюднення інформації в порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, та підтвердження такого оприлюднення, перелік матеріалів, наданих на розгляд громадськості, протоколи громадських слухань, усі отримані письмові зауваження і пропозиції громадськості, а також таблиця із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтоване відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень та пропозицій. Звіт про громадське обговорення вноситься до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля не пізніше строку, визначеного частиною сьомою статті 9 цього Закону. Вимоги до змісту та форми звіту про громадське обговорення встановлюються уповноваженим центральним органом.

Уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган оприлюднює оголошення про початок громадського обговорення протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього звіту з оцінки впливу на довкілля. Оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля оприлюднюється у спосіб та в порядку, визначені статтею 4 цього Закону (частин перша статті 8 Закону №2059-VIII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №989, на виконання положень частини дев`ятої статті 7 Закону №2059-VIII, затверджено Порядок проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, пунктом 26 якого передбачено, що розглядаючи звіт з оцінки впливу на довкілля та готуючи висновок з оцінки впливу на довкілля, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган розглядає, повністю враховує, частково враховує або обґрунтовано відхиляє усі зауваження і пропозиції, отримані в ході громадських слухань та протягом усього строку громадського обговорення. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган складає таблицю із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтоване відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень і пропозицій.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №2059-VIII уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

При підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення (частин четверта статті 9 Закону №2059-VIII).

Водночас, за положеннями частини четвертої статті 9 Закону №2059-VIII в описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться інформація про:

1) здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля;

2) врахування звіту з оцінки впливу на довкілля;

3) враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення.

Отже, з аналізу приведених вище положень випливає, що після громадського обговорення звіту з ОВД та подання всіх зауважень і пропозицій громадськості, уповноважений центральний орган складає звіт про громадське обговорення, невід`ємною частиною якого є, зокрема, таблиця із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтоване відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень та пропозицій. При підготовці висновку з ОВД уповноважений центральний орган має розглядати та взяти до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення, а також наводити інформацію про здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля, врахування звіту з оцінки впливу на довкілля, враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення.

Колегією суддів із матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" є власником спеціального дозволу на користування надрами №4511 від 27.11.2007, виданого на видобування гранітів з Чикалівського родовища, розташованого у Кременчуцькому районі Полтавської області (а.с. 168-169 том 2). Даних про анулювання відповідного дозволу в ході розгляду справи не встановлено.

Плануючи продовжити видобування мігматитів Чикалівського родовища, для виробництва каменю бутового та щебеню будівельного, що розташоване в Кременчуцькому району Полтавської області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" 23.09.2022 на веб-сайті Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля (далі Реєстр) оприлюднено повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає процедурі оцінки впливу на довкілля (реєстраційний номер справи в Реєстрі 20229219975) (а.с. 210-215 том 2).

На виконання вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля (за текстом також - ОВД), було оприлюднене шляхом опублікування в газетах "Сталий розвиток" від 23.09.2022 №331 (а.с.225-226 том 1; а.с. 66-68 том 2) та "Про вплив на довкілля" від 23.09.2022 №31 (093) (а.с.222-224 том 1; а.с.69-73 том 2), а також розміщено на дошках оголошень (а.с. 74-79 том 2).

Громадське обговорення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до Звіту з ОВД тривало 20 робочих днів, від дня офіційного оприлюднення повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та було розпочато 26.09.2022 і завершено 21.10.2022.

З дня офіційного оприлюднення зазначеного повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, до Міністерства надійшли зауваження і пропозиція до планованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації від громадськості, а саме від Громадської організації «Українська природоохоронна група» за вих.№743/2022 від 18.10.2022 (а.с. 230-231 том 1; а.с.56-60 том 2), які за даними Реєстру оприлюднені 26.10.2022.

24 лютого 2023 року в газеті "Про вплив на довкілля" (випуск №09(119)) (а.с. 80-82 том 2) та 24 лютого 2023 року в газеті "Сталий розвиток" (випуск №9 (353)) (а.с. 83-84 том 2) розміщені оголошення про початок громадського обговорення Звіту з ОВД.

Окрім того, листом за вих.№ 01/02-2023 від 22.02.2023 ТОВ "Придніпровський гранітний кар`єр" надало до Кам`янопотоківської сільської ради Оголошення про початок громадського обговорення Звіту з оцінки впливу на довкілля та звернулось щодо розміщення вказаного повідомлення на дошці оголошень (а.с. 94 том 2).

02 березня 2023 року в Реєстр внесено Звіт з ОВД (а.с. 15-231 том 1) та оголошення про початок громадського обговорення Звіту з ОВД (а.с. 217-219 том 2).

Тобто, громадське обговорення звіту з ОВД розпочалось 03 березня 2023 року та тривало 25 робочих днів, і завершилось 06.04.2023.

Листом від 30.03.2023 № 408/02-22 (а.с. 2 том 2) Кам`янопотоківська сільська рада звернулась до Відділу оцінки з впливу на довкілля Департаменту екологічної оцінки, контролю та екологічних фінансів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та направила рішення Кам`янопотоківської сільської ради від 30.03.2023 "Про обговорення Звіту з оцінки впливу на довкілля діяльності з видобування мігматитів Чикалівського родовища" (а.с. 1, 3-13 том 2), яким було вирішено:

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійні депутатські комісії.

Відтак, Кам`янопотоківська сільська рада у відповідності до рішення 46 сесії 8 скликання від 30.03.2023 направила до Міністерства зауваження та пропозиції щодо Звіту з ОВД діяльності з видобування мігматитів з Чикалівського родовища (а.с. 3-13 том 2).

Після завершення процедури громадського обговорення Звіту з ОВД та за результатами оцінки впливу на довкілля планової діяльності ТОВ "Придніпровський гранітний кар`єр", 26.04.2023 відділом оцінки впливу на довкілля Департаменту екологічної оцінки складено звіт про громадське обговорення планованої діяльності «Видобування мігматитів з Чикалівського родовища», невід`ємною частиною якого є Таблиця врахування наданих зауважень та пропозицій громадськості, отриманих протягом строку громадського обговорення (а.с. 18-55 том 2).

Окрім того, 26.04.2023 на підставі приведеного вище звіту про громадське обговорення прийнято Висновок з ОВД планованої діяльності "Видобування мігматитів з Чикалівського родовища" за вих.№21/01-20229219975/2 (а.с. 138-158 том 2).

Звіт про громадське обговорення та Висновок з ОВД в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України були опубліковані 26.04.2023.

Саме вважаючи Висновок з ОВД протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Кам`янопотоківська сільська рада звернулась до суду з цим позовом.

Оцінюючи законність та повноту оскаржуваного Висновку з ОВД, колегія суддів прийшла до висновку про те, що останній відповідає вимогам закріпленим у частині четвертій статті 9 Закону №2059-VIII, виходячи з наступного.

Так, згідно до частини першої статті 9 Закону №2059-VIII уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2059-VIII висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності.

У відповідності до частини четвертої статті 9 Закону №2059-VIII визначено, що в описовій частині висновку з оцінки впливу на довкілля наводиться інформація про: 1) здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля; 2) врахування звіту з оцінки впливу на довкілля; 3) враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення.

Частиною п`ятою статті 9 Закону №2059-VIII визначено, що у висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган:

1) зазначає тип, основні характеристики та місце провадження планованої діяльності;

2) визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності;

3) встановлює умови використання території та природних ресурсів під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності;

4) встановлює умови щодо охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки під час виконання підготовчих і будівельних робіт та провадження планованої діяльності;

5) встановлює умови щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та усунення їх наслідків;

6) встановлює умови щодо зменшення транскордонного впливу планованої діяльності, щодо якої здійснювалася процедура оцінки транскордонного впливу;

7) якщо з оцінки впливу на довкілля випливає необхідність:

- здійснення компенсаційних заходів - покладає обов`язок із здійснення таких заходів;

- запобігання, уникнення, зменшення (пом`якшення), усунення, обмеження, а також моніторингу впливу планованої діяльності на довкілля - покладає обов`язок із здійснення відповідних дій;

- здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування - визначає строки та обґрунтовує вимоги щодо її здійснення; додаткова оцінка впливу на довкілля здійснюється за процедурою, передбаченою цим Законом;

- здійснення післяпроектного моніторингу - визначає порядок, строки та вимоги до його здійснення.

Отже, з аналізу вказаних вище приписів закону випливає, що Висновок з ОВД приймається виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу, характеру, інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу, передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, та визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження, виходячи з чого у висновку наводиться інформація про здійснену процедуру оцінки впливу на довкілля, врахування звіту з оцінки впливу на довкілля, враховані та відхилені зауваження та пропозиції, що надійшли під час громадського обговорення, а також випадки, якщо з оцінки впливу на довкілля випливає необхідність у висновку зазначити здійснення післяпроектного моніторингу, його порядок, строки та вимоги здійснення.

Як вбачається зі змісту Висновку з ОВД планованої діяльності "Видобування мігматитів з Чикалівського родовища" за вих.№21/01-20229219975/2 (а.с. 138-158 том 2), зокрема, аркуша другого, за результатами оцінки впливу на довкілля планової діяльності з видобування мігматитів з Чикалівського родовища Міністерством встановлено, що врахування пропозицій та зауважень, що надходили з дня офіційного оприлюднення повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, до планованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації, що підлягає включенню до Звіту з ОВД, а також протягом громадського обговорення планованої діяльності після подання Звіту з ОВД, відображено в звіті про громадське обговорення, що є невід`ємною частиною даного висновку.

Зауваження та пропозиції громадськості, викладені у пунктах 6-38 додатку до рішення Кам`янопотоківської сільської ради від 30.03.2023, відображені у таблиці врахувань наданих зауважень та пропозицій громадськості на сторінках 15-37 звіту про громадське обговорення.

Окрім того, як зазначено неодноразово в ході розгляду справи відповідачем-1 (а.с. 113-126 том 4), у Висновку з ОВД відображено безпосередньо узагальнений зміст врахованих та відхилених зауважень та пропозицій, що надійшли під час громадських обговорень, в тому числі шляхом встановлення післяпроєктного моніторингу (до початку провадження планованої діяльності провести фахові дослідження щодо наявності водних біоресурсів у обводненому кар`єрі та здійснити наукові дослідження стосовно можливого негативного впливу від розробки родовища на геологічне середовище) та екологічних умов провадження планованої діяльності Товариства, зокрема:

- реалізацію планованої діяльності здійснювати відповідно до вимог Земельного кодексу України та кодексу України про надра;

- плановану діяльність здійснювати у відповідності до Законів України «Про охорону земель», «Про землеустрій» та згідно з Правилами розроблення робочих проектів землеустрою, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 86;

- користування земельними ділянками здійснювати лише при наявності документів землекористування;

- здійснювати зберігання родючого шару ґрунту за межами ділянок провадження планованої діяльності лише при наявності документів землекористування;

- діяльність із видобування корисних копалин здійснювати в межах географічних координат ділянки надр, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами;

- забезпечити відпрацювання родовища на площі 36,5 га, залишивши цілик у межах південної частини ліцензійної площі родовища з метою дотримання санітарно-гігієнічних вимог;

- не здійснювати плановану діяльність у межах південної частини ліцензійної площі родовища;

- забезпечити здійснення оцінки впливу на довкілля у разі змін планової діяльності, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до вимог постанови КМУ від 13.12.2017 за № 1010.

За приписами частини другої статті 12 Закону №2059-VIII підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля є: а) порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля; б) безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості; в) інші порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля.

Саме наведені критерії підлягають перевірці та оцінці під час розгляду справи про оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля. При цьому, на думку суду, до інших порушень законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля належать також порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, як це передбачено частиною другою статті 3 цього Закону.

Відтак, безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості, зокрема, зауважень та пропозицій, що надійшли під час громадських обговорень, за вимогами частини другої статті 12 Закону №2059-VIII може бути підставою для скасування Висновку з ОВД.

Доводячи неналежне врахування у оскаржуваному Висновку з ОВД зауважень та пропозицій громадськості, позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не врахував того, що фактична площа земельного ресурсу, яка міститься в Звіті з ОВД та реальних намірів суб`єкта господарювання щодо місця планової діяльності не відповідає дійсності, адже у Звіті з ОВД визначено площу робочого контуру 36,5 га Чикалівського родовища, тоді як після подання Звіту з ОВД до позивача звернулось ТОВ "Придніпровський гранітний кар`єр" із трьома клопотаннями про надання земельних ділянок в оренду терміном на 49 років за рахунок земель сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, які знаходяться на території Кам`янопотоківської сільської ради. Такі доводи колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2059-VIII звіт з ОВД включає опис планованої діяльності, зокрема, опис місця провадження планованої діяльності.

Відповідність Звіту з ОВД вимогам ДБН А.2.2-1:2021 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС)" Законом не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що опис місця провадження планованої діяльності Товариства наведено у підрозділі 1.1 Звіту з ОВД, а географічні координати кутових точок родовища у системі координат WGS-84 наведені у таблиці 1.1 Звіту з ОВД (а.с. 22 том 1).

У підрозділі 1.2 Звіту з ОВД зазначено, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 27.11.2007 № 4511, виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, ліцензійна площа Чикалівського родовища складає 41,6 га (а.с. 22 зворотний бік том 1), а розробка родовища здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 5322481700:07:000:0406, загальною площею 47,3496 га відповідно до договору оренди землі (а.с. 24 зворотний бік том 1).

Водночас, відомості щодо необхідних земельних ресурсів наведено у підрозділі 1.3 Звіту з ОВД (а.с. 25-33 том 1), зокрема, визначено, що загальна площа родовища становить 41,6 га, але оскільки південна частина території ліцензійної площі родовища не відпрацьовуватиметься з метою дотримання санітарно-гігієнічних вимог, площа робочого контуру на кінець відпрацювання становитиме 36,5 га (а.с. 25 том 1).

При цьому відомості від суб`єкта господарювання щодо використання земель сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, які знаходяться на території Кам`янопотоківської сільської ради у Звіті з ОВД не надавалися.

З приведеного вбачається, що в Звіті з ОВД дійсно визначено робочий контур родовища 36,5 га. Між тим в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що на момент підготовки Звіту з ОВД та на час розгляду справи у суді позивачу було надано в оренду додатково земельні ділянки на території Кам`янопотоківської сільської ради.

Водночас саме Товариство не заперечує факт звернення із клопотаннями про надання в оренду земельних ділянок з метою їх використання для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

Поряд з цим, планова діяльність, якій надавалася оцінка у оскаржуваному Звіті з ОВД полягала у видобуванні мігматитів з Чикалівського родовища, тоді як в матеріалах справи відсутні докази того, що земельні ділянки про отримання в оренду яких звернулося Товариство, плануються використовуватися у плановій діяльності з видобування мігматитів.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про невідповідність фактичної площі місця планової діяльності Товариства, яка міститься в Звіті з ОВД.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача про неврахування судом першої інстанції твердження позивача про те, що за 25 років простою Чикалівського родовища, кар`єр є зарибленим, в якому наразі знаходиться велика кількість риби, в той час як Звіт з ОВД не містить будь-якої інформації про шкоду та втрати, які будуть завдані рибі та іншим представникам водного світу в результаті осушування Чикалівського гранітного кар`єру, та доводи апеляційної скарги позивача про неврахування судом першої інстанції зауважень сільської ради про те, що у місці розташування Чикалівського кар`єру є небезпечні геологічні процеси, зокрема: затоплення, підтоплення, ерозія, схилові гравітаційні процеси зсуви, обвали і їх поєднання відсутні, в той час як на території села Чикалівка, яке безпосередньо межує з кар`єром відбуваються постійні селеві потоки, які через висотну місцевість правового берега рухаються в низовину річки Дніпро, тим самим перекривають транспортні шляхи місцевого значення, становлять загрозу для житлових споруд та присадибних ділянок, а також мають місце провали ґрунту, а також доводи апеляційної скарги позивача про те, що звіт з ОВД містить недостовірну інформацію, виходячи з наступного.

Так, за твердження позивача судом першої інстанції не було враховано зауваження сільської ради про те, що у місці розташування Чикалівського кар`єру є небезпечні геологічні процеси, зокрема: затоплення, підтоплення, ерозія, схилові гравітаційні процеси зсуви, обвали і їх поєднання відсутні. Між тим,

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 15 Закону №2059-VIII правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є надання завідомо неправдивих чи неповних відомостей про вплив на довкілля планованої діяльності, підготовка завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи завідомо неправдивого висновку з оцінки впливу на довкілля.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону №2059-VIII діяльність підприємств тимчасово забороняється (зупиняється) у разі порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, зокрема у разі недотримання під час провадження господарської діяльності, експлуатації об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження, - до моменту забезпечення виконання таких екологічних умов.

Натомість, згідно з інформацією, зазначеною у Звіті з ОВД плановану діяльність передбачено здійснювати на земельній ділянці комунальної власності з цільовим призначенням 11.01 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами» (а.с. 24 зворотний бік том 1).

Відповідно до пунктів 5, 6 договору оренди земельної ділянки від 23.10.2010 № б/н, укладеного з Кременчуцькою районною державною адміністрацією (додаток А до Звіту з ОВД) (а.с. 148 зворотний бік-150 том 1) на земельній ділянці, яка передається в оренду розташований кар`єр Чикалівського родовища мігматитів частково заповнений талими та ґрунтовими водами, що обумовлює часткове введення об`єкта в експлуатацію з подальшим виконанням комплексу підготовчих заходів (відкачка води) та інженерно-технічних облаштувань. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відсутні.

Згідно умов використання земельних ділянок, викладених у пункті 13 даного договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для земель промисловості, для розробки Чикалівського родовища мігматитів.

У підрозділі 1.3 Звіту з ОВД Товариством зазначено, що у місці розташування Чикалівського родовища небезпечні геологічні процеси: затоплення, підтоплення, ерозії, схилові гравітаційні процеси зсуви, обвали і їх поєднання, відсутні (а.с. 25 зворотний бік том 1).

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №2059-VIII якщо це передбачено висновком з оцінки впливу на довкілля, суб`єкт господарювання забезпечує здійснення післяпроектного моніторингу з метою виявлення будь-яких розбіжностей і відхилень у прогнозованих рівнях впливу та ефективності заходів із запобігання забрудненню довкілля та його зменшення. Порядок, строки і вимоги до здійснення післяпроектного моніторингу визначаються у висновку з оцінки впливу на довкілля. За результатами післяпроектного моніторингу, за потреби, суб`єкт господарювання та уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган узгоджують вжиття додаткових заходів і дій із запобігання, уникнення, зменшення (пом`якшення), усунення, обмеження впливу господарської діяльності на довкілля.

Таким чином, з метою урахування зауважень та пропозицій громадськості до планованої діяльності Товариства, зокрема, і зауважень позивача, Висновком з ОВД на Товариство покладено обов`язок із здійснення післяпроєктного моніторингу, а саме:

- до початку провадження планованої діяльності провести фахові дослідження щодо наявності водних біоресурсів у обводненому кар`єрі; у разі виявлення водних біоресурсів розробити перелік заходів щодо збереження таких, результати надати до Міндовкілля;

- до початку провадження планованої діяльності здійснити наукові дослідження стосовно можливого негативного впливу від розробки родовища на геологічне середовище, зокрема, ймовірного виникнення затоплення, підтоплення, ерозії, зсувів, обвалів тощо в межах зони впливу кар`єру та розроблених заходів, у разі необхідності, для уникнення такого впливу, результати надати до Міндовкілля.

Висновком з ОВД також покладено обов`язок на Товариство із здійснення таких компенсаційних заходів, зокрема: передбачити компенсації за знищення або пошкодження водних біоресурсів за фактично виконаними роботами, що розраховуються в установленому законодавством порядку.

Крім того, Висновком з ОВД встановлено екологічні умови провадження планованої діяльності Товариства в частині впливу на геологічне середовище та тваринний світ:

- здійснювати плановану діяльність відповідно до Законів України «Про тваринний світ»;

- реалізацію планової діяльності здійснювати відповідно до вимог Водного кодексу України;

- здійснювати планову діяльність на підставі та в межах дозволу на спеціальне водокористування;

- розробку кар`єру здійснювати з урахуванням статті 39 закону України Про тваринний світ»;

- у разі виявлення видів флори та фауни, включених до Резолюції 6 (1998) Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (далі - Бернська конвенція) та типів природних оселищ, включених до Резолюції 4 (1996) Бернської конвенції угрупувань Зеленої книги України, забезпечити їх збереження шляхом розроблення комплексу спеціальних заходів;

- передбачити компенсації за знищення або пошкодження водних біоресурсів за фактично виконаними роботами, що розраховуються в установленому законодавством порядку;

- забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань;

- виконувати заходи щодо запобігання або зменшення розвитку небезпечних геологічних процесів і явищ.

Відтак, встановивши у Висновку з ОВД післяпроєктний моніторинг та екологічні умови провадження планової діяльності Товариства в частині впливу на геологічне середовище та тваринний світ, Міністерством враховано зауваження громадськості щодо зариблення кар`єру та можливого негативного впливу геологічних процесів.

Між тим, в ході судового розгляду позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів з урахуванням вимог статей 73-76 КАС України, які б вказували на недостовірність інформації наданої Товариством у Звіті з ОВД.

Поряд з цим, як зауважено Міністерством у додаткових поясненнях від 11.10.2024 (а.с.223-230 том 4) з метою аналізу можливого впливу на флору, фауну та біорізноманіття внаслідок провадження планованої діяльності Товариства, ТОВ «НВП «Укрекопроект» у період з 15 по 25 жовтня 2022 року було проведено дослідження на території Чикалівського родовища (Звіт з науково-дослідної роботи «Здійснення наукових досліджень для встановлення детального видового різноманіття флори і фауни, а також рідкісних видів рослин і таких, що перебувають під загрозою зникнення та середовищ існування цінних видів тварин і шляхів міграцій в межах ліцензійної площі Чикалівського родовища» (далі Звіт) (а.с.180-219 том 1), який додано до звіту з оцінки впливу на довкілля. Водночас, вищевказаний Звіт не містить інформації про зариблення кар`єру, тоді як Міністерством надані зауваження до звіту з ОВД про зариблення кар`єру та у Висновку з ОВД покладено обов`язок на Товариство із здійснення післяпроектного моніторингу.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про те, що у Звіті з ОВД розмір санітарно-захисної зони для кар`єру з видобутку мігматитів відкритим способом з використанням вибухових речовин встановлено 300 м, тоді як такий розмір санітарно-захисної зони мав бути визначений за пунктом 5.9 Вимог до розташування та організації виробничої території на підставі державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів, однак Звіт з ОВД не містить будь-якої інформації про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, колегія суддів наводить наступне.

Опис поточного стану довкілля (базовий сценарій) та опис його ймовірної зміни без провадження планованої діяльності наведені у розділі 3 Звіту з ОВД та відповідають пункту 3 частини другої статті 6 Закону №2059-VIII.

Колегією суддів встановлено, що процедурою оцінки впливу на довкілля, встановленою статтею 2 Закону №2059-VIII, не передбачено визначення та встановлення санітарно-захисної зони підприємств, а також не встановлено обов`язку Товариства надавати у Звіті з ОВД документи, які підтверджуються встановлення санітарно-захисної зони підприємства.

Згідно з вимогами пункту 1.3 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за № 379/1404 (далі - ДСП 173-96) державний контроль за дотриманням вимог цих правил здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного законодавства.

Враховуючи вищевказане, визначення та встановлення санітарно-захисної зони підприємств не входить до повноважень Міндовкілля.

Згідно з вимогами пункту 1.2 ДСП 173-96 правила є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав, у зв`язку з чим, Висновком з ОВД Міністерством на суб`єкта господарювання покладається обов`язок із здійснення післіпроєктного моніторингу, а саме:

- до початку планованої діяльності визначити та встановити санітарно-захисну зону з урахуванням даних про ступінь впливу на навколишнє середовище та відповідних розрахунків, зважаючи на технологію розробки родовища корисних копалин із застосуванням буро-вибухових робіт, результати надати до Міндовкілля.

При цьому, Висновком з ОВД встановлено наступні екологічні умови провадження планованої діяльності, зокрема:

- плановану діяльність здійснювати відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за № 379/140;

- здійснювати провадження планованої діяльності за умови наявності та з дотриманням усіх документів, у т. ч. документів дозвільного характеру, які з огляду на законодавство регулюють зазначену діяльність;

- не перевищувати встановлені гранично допустимі концентрації по основним забруднюючим речовинам на межі санітарно-захисної зони та найближчої житлової забудови.

Враховуючи вищевказане, безпідставним та необґрунтованим є твердження позивача про те, що Звіт з ОВД не містить документів, який підтверджують встановлення санітарно-захисної зони підприємства.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача про те, що не були враховані ряд зауважень та пропозицій громадськості, які були надані до уповноваженого органу та з якими частково або повністю погодився Міндовкілля (викладені у пунктах 6-38 Додатку до рішення Кам`янопотоківської сільської ради від 30.03.2023).

Так, щодо зауваження позивача про те, що «не було проведено моніторинг рівня забруднення атмосферного повітря та шуму в межах СЗЗ Чикалівського кар`єру», колегія суддів приведені зауваження були враховані та визначено у Висновку з ОВД відповідні умови планової діяльності, зокрема: щоквартально здійснювати моніторинг впливу планової діяльності на якість атмосферного повітря, ґрунту на межі санітарно-захисної зони та житлової забудови; щоквартально здійснювати моніторинг впливу шуму на вібрації від планової діяльності на межі найближчої житлової забудови та санітарно-захисної зони, в тому числі при проведенні вибухових робіт.

З приводу зауваження позивача про відсутність врахування вимог щодо вибухонебехпечних зон для людей та фактичне розміщення житлових та дачних будинків із відображенням реальної відстані до них від місця проведення планової діяльності, колегія суддів зазначає, що у Висновку з ОВД враховано такі зауваження, шляхом встановлення відповідних умови планової діяльності, а саме:

- забезпечити відпрацювання родовища на площі 36,5 га залишивши цілик у межах південної частини ліцензійної площі родовища з метою дотримання санітарно-гігієнічних вимог;

- не здійснювати плановану діяльність у межах південної частини ліцензійної площі родовища;

- вибухові роботи проводити відповідно до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12.06.2013 № 355 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2013 за № 1127/23659;

- вибухові роботи в кар?єрі виконувати спеціалізованою організацією, що має відповідну ліцензію та допуск по застосуванню вибухових речовин;

- вибухові роботи проводити при мінімальній швидкості вітру та направленості його від населених пунктів;

- вибухові роботи проводити тільки в денний час;

- не проводити вибухові роботи ближче ніж за 500 м (вибухонебезпечна зона) до найближчої житлової забудови;

- обсяг вибухових робіт не повинен перевищувати 36 масових вибухів на рік;

- забезпечити розробку та виконання заходів щодо зменшення небезпечної зони від розльоту окремих кусків породи: встановити сейсмічні екрани по борту кар?єру в напрямку розташування житлової забудови; організувати перекриття місця проведення вибуху; використовувати кроткоуповільнене підривання зарядів; прикривати верхню частину свердловини забивним матеріалом, тощо;

- плановану діяльність здійснювати відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я України від 19.06.1996 № 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 № 379/1404;

- до початку провадження планованої діяльності визначити та встановити санітарно-захисну зону з урахуванням даних про ступінь впливу на навколишне середовище та відповідних розрахунків, зважаючи на технологію розробки родовища корисних копалин із застосуванням буро-вибухових робіт, результати надати до Міндовкілля;

- щоквартально здійснювати моніторинг впливу шуму та вібрації від планованої діяльності на межі найближчої житлової забудови та санітарно-захисної зони, в тому числі при проведенні вибухових робіт;

- двічі на рік здійснювати моніторинг сейсмічних коливань і ударно-повітряних хвиль при виконанні масових вибухів.

Стосовно зауважень позивача в апеляційній скарзі про те, що «звітом з ОВД передбачено будівництво дробарно-сортувального заводу, а уповноважений орган вказану обставину заперечує», колегія суддів зазначає, що у Висновку з ОВД встановлено таку екологічну умову здійснення планової діяльності, як заборона в межах території планової діяльності розміщення дробарно-сортувального заводу. Слід також зауважити, що екологічні умови Висновку з ОВД містять умову, яка передбачає забезпечити здійснення оцінки впливу на довкілля у разі змін планової діяльності, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 за № 1010 «Про затвердження критеріїв визначення планової діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об`єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля».

Щодо тверджень апеляційної скарги позивача про те, що «в процесі провадження планової діяльності належним чином не деталізовано негативний вплив на водопостачання населення, підземні води», колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки у висновку з ОВД встановлені такі екологічні умови, зокрема: реалізацію планованої діяльності здійснювати відповідно до вимог Водного кодексу України; здійснювати плановану діяльність на підставі та в межах дозволу на спеціальне водокористування; забезпечити створення мережі спостережувальних свердловин по периметру території підприємства для контролю якісного та кількісного складу підземних вод; забезпечити здійснення систематичних замірів у мережі спостережувальних свердловин для визначення якісного та кількісного складу підземних вод; у разі зміни гідрологічного режиму підземних вод в мережі спостережних свердловин зупиняти роботи та забезпечити компенсаційні заходи (забезпечити задоволення потреб питного і господарсько-побутового водопостачання населення с. Чикалівка); при виникненні аварійних, нештатних ситуацій характеристики кількісного та якісного впливу на компоненти довкілля, компенсаційні заходи визначаються в порядку до вимог діючих законодавчих норм та актів; щоквартально здійснювати гідрогеологічні спостереження за режимом підземних вод у мережі спостережувальних свердловин.

З приводу зауважень апеляційної скарги позивача про те, що «перешийок між діючим котлованом Кар`єру та річкою Дніпро в найвужчій точці становить приблизно 100 м, що не відповідає діючим нормам прибережно-захисних смуг, обмеження доступу населення до водойми в результаті провадження планової діяльності», то колегія суддів з даного приводу зазначає, що Висновок з ОВД містить екологічні умови, якими визначено: реалізацію планованої діяльності здійснювати відповідно до вимог Водного кодексу України; здійснювати плановану діяльність на підставі та в межах дозволу на спеціальне водокористування; вибухові роботи проводити відповідно до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12.06.2013 № 355 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2013 за № 1127/23659.

Зауваження апеляційної скарги позивача про те, що текстові додатки, зокрема Протокол ТР №21 від 17.03.1992 указують на те, що "доразведка Чикаловского месторождения мигматитов была проведена, согласно техническому заданию Чикаловского спецкарьера, на юго-восточном фланге месторождения", тоді як у звіті з ОВД вказується, що південно-східна частина Чикалівського родовища не буде розроблятися для забезпечення санітарних норм та правил, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки Висновок з ОВД містить екологічну умову, якою визначено, що забезпечити відпрацювання родовища на площі 36,5 га залишивши цілик в межах південної частини ліцензійної площі родовища з метою дотримання санітарно-гігієнічних вимог.

Зауваження апеляційної скарги позивача про те, що звіт з ОВД не містить якоїсь інформації або в ньому відсутні відповідні дослідження (зокрема про те, що: звіт з ОВД не містить жодної інформації щодо заходів обліку, звітності та контролю відповідно до законодавства за небезпечними відходами; звіт з ОВД не враховує Регіональний та Місцевий план управління відходами; звіт містить недостовірну інформацію щодо відсутності електромагнітного випромінювання під час провадження планової діяльності; звіт не містить інформації про розроблений робочий проект землеустрою, який би передбачай зняття, складування, збереження та перенесення на порушені або малопродуктивні земельні ділянки родючого шару ґрунту; звіт не містить аналітичних матеріалів та досліджень, які б поза розумним сумнівом доводили відсутність тектонічних, зсувних, карстових явищ, деформацій земної поверхні від роботи кар`єру явищ під час провадження планової діяльності; у звіті відсутні будь-які дослідження щодо обсягів впливу на якість підземних вод та можливість їх використання населенням, суб`єктами господарювання після податки розробки Кар`єру; звіт не містить інформації щодо загального стану підземних вод та можливість їх використання у питних цілях; звіт з ОВД не містить детальної інформації про шляхи транспортування продукції з Чикалівського родовища для подальшої переробки чи кінцевого споживача, так само не містить будь-якої інформації щодо способу транспортування та задіяних при цьому транспортних засобів, їх габаритів, шумоутворення та вібрації. Використання великогабаритного вантажного транспорту буде сприяти швидкій руйнації існуючих доріг в територіальній громаді (адже Звіт не містить інформації про габаритно-ваговий контроль під час ПД); звіт не містить маршруту, яким буде здійснюватися рух великовантажного транспорту при транспортуванні корисної копалини з родовища; звіт з ОВД не містить обов`язку суб`єкта господарювання щодо моніторингу стану місцевих доріг, які будуть використовуватися в процесі діяльності кар`єру), колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані зауваження щодо Звіту з ОВД були подані позивачем до Міністерства, тоді як предметом спору у даній справі є висновок з оцінки впливу на довкілля, який видав суб`єкт владних повноважень, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, а не Звіт з оцінки впливу на довкілля.

При цьому, всі наведені вище зауваження було розглянуто та враховано відповідачем, у зв`язку з чим для Товариства були визначені екологічні умови провадження планової діяльності, які є обов`язковими для виконання Товариством.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 9 Закону №2059-VIII якщо з оцінки впливу на довкілля випливає необхідність: здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля на іншій стадії проектування - уповноважений центральний орган: визначає строки та обґрунтовує вимоги щодо її здійснення; додаткова оцінка впливу на довкілля здійснюється за процедурою, передбаченою цим Законом;

Отже, спірним висновком з ОВД Міністерством встановлено необхідність здійснення додаткової оцінки впливу на довкілля та встановлено строк - до початку провадження планованої діяльності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача, в тому числі, про неможливість розташування планованої діяльності на території природно-заповідного фонду, є передчасними, адже після виконання Товариством екологічних умов в частині проведення досліджень впливу планової діяльності на території природно-заповідного фонду, на флору та фауну Міністерством буде відбуватися додаткова оцінка впливу на довкілля за процедурою, передбаченою Законом №2059-VIII.

Оскаржуваний Висновок ОВД у цій частині в повній мірі відповідає Закону №2059-VIII, оскільки відповідач мав право встановити обов`язок додаткової оцінки впливу на більш пізніх стадіях процедури.

Відповідно до вимог частини першої статті 9 Закону №2059-VIII при наданні висновку відповідач зобов`язаний враховувати: величину та масштаби такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності.

Колегія суддів наголошує, що до компетенції суду належить лише дослідження факту дотримання відповідачем вимог законодавства щодо процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, включаючи громадські слухання, а також наявність чи відсутність інших порушень законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля. Саму ж власне оцінку впливів зобов`язані робити посадові особи відповідача, які також є спеціалістами в області екології та охорони навколишнього середовища, та вони ж мають враховувати чи відхиляти їх під час надання висновку.

Таким чином, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги позивача про те, що багато пропозицій та зауваження громадськості необґрунтовано відхилялись, більшість зауважень не бралися до уваги - спростовуються звітом з оцінки впливу на довкілля, таблицею врахування зауважень та пропозицій, у яких детально описані усі подані зауваження та пропозиції, частина з яких врахована, частина обґрунтовано відхилена. Незгода позивача з обґрунтуванням відхилення цих пропозицій та зауважень не свідчить про їх не розгляд та відповідно про порушення процедури оцінки.

Приймаючи до уваги право відповідача враховувати, частково враховувати, обґрунтовано відхиляли усі зауваження і пропозиції, колегія суддів вважає, що під час розгляду звіту з оцінки впливу на довкілля та підготовки висновку з ОВД Міністерство дотрималося вимог Закону №2059-VIII щодо процедури здійснення оцінки впливу та проведення громадських слухань.

Посилання позивача на положення статті 9-1 Закону №2059-VIII, якою визначено підстави для відмови у видачі висновку з оцінки впливу на довкілля, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Закон №2059-VIII доповнено вказаною нормою лише Законом № 3227-IX від 13.07.2023, тобто вже після виникнення правовідносин спірних у даній справі.

При цьому, колегія суддів беззаперечно погоджується з доводами апеляційній скарги позивача щодо негативного впливу планованої діяльності на довкілля, однак зазначає, що будь-яка, визначена у статті 3 Закону №2059-VIII, планована діяльність має негативний вплив на довкілля. Саме для таких випадків і ухвалений цей Закон, який дає повноваження відповідачу оцінити ступінь такого негативного впливу на довкілля та надати обґрунтований висновок щодо можливості чи неможливості здійснення планованої діяльності у даному регіоні чи місцевості.

Використаний у цьому рішенні підхід базується також на правових висновках Верховного Суду, які викладено у постанові від 04.12.2019 у справі №640/21828/18 та у постанові від 13.04.2022 у справі № 260/771/19.

Підсумовуючи викладене та дослідивши зміст Закону №2059-VIII, колегія суддів не вбачає в діях Міністерства порушень норм цього нормативно-правового акту під час процедури надання висновку з оцінки впливу на довкілля, а отже погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині вимог, які заявлено до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Однак, в частині вимог позову Кам`янопотоківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" про визнання протиправним та скасування висновку, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

За приписами частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, тобто спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункту 7 частини першої статті 4 КАС України).

Пунктами 1 та 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження, а також за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже, зміст наведених норм дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення, а також спори за зверненням суб`єкта владних повноважень надано на підставі закону право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю в їх учасника майнового чи немайнового особистого інтересу. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У той же час, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його дії або індивідуальний акт. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За обставинами даної справи, Кам`янопотоківська сільська рада як орган місцевого самоврядування та представник громадськості у даній справі заявила вимогу до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування висновку з оцінки впливу на довкілля. Поряд з Міністерством, відповідачем у даній справі було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр".

У своїх письмових поясненнях позивач (а.с. 243-245 том 4) додаткового підтвердив, що не висував до Товариства жодних вимог, а вимога про скасування Висновку з ОВД спрямована до Міністерства.

Отже, у розумінні статті 4 КАС України між позивачем та Товариством немає спору як між учасниками публічно-правових відносин, адже саме Міністерство як суб`єкт владних повноважень прийняло оскаржуваний висновок, який стосується прав та інтересів Товариства, в той час як позивач вважає оскаржуваний висновок Міністерства протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Отже, заявлена у позовній заяві вимога, хоча і стосується прав та інтересів Товариства, однак не породжує спору між Кам`янопотоківською сільською радою та Товариством.

Таким чином, виходячи із приписів КАС України між позивачем та Товариством немає спору як між учасниками публічно-правових відносин, а за відсутності публічно-правового спору між учасниками, відсутні підстави для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, позивачем не наведена норма закону, яка б надавала йому повноваження звертатися до юридичної особи з вказаним позовом, яка не є суб`єктом владних повноважень та не приймала рішення, яке оскаржується у даній справі.

У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно частини першої статті 318 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

За приведених обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову Кам`янопотоківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" про визнання протиправним та скасування висновку підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови в цій частині про закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Стосовно вимог апеляційної скарги Товариства на додаткове рішення у справі №440/8035/23, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" про ухвалення додаткового рішення у справі №440/8035/23, суд першої інстанції виходив з того, що із відповідною заявою звернувся саме відповідач, в той час як за результатами розгляду справи у задоволенні позову було відмовлено.

Як встановлено у даній справі, судом першої інстанції на підставі заяви Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з Кам`янопотоківської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 (сім тисяч гривень).

Водночас, не погодившись із даним рішенням в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 63000,00 грн, Товариство звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що визначення фіксованого розміру гонорару, який не залежить від обсягу виконаних робіт та витраченого часу, а відтак зменшення в десять разів розміру стягнутої суми немає правового підґрунтя.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства, однак з інших мотивів та підстав.

Колегія суддів проаналізувавши обґрунтування суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги Товариства, прийшла до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приймаючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що Товариство є відповідачем у справі та в задоволенні позову до вказаного відповідача було відмовлено.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необхідність закриття провадження в частині позовних вимог Кам`янопотоківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" про визнання протиправним та скасування висновку.

За результатами апеляційного перегляду даної справи протокольною ухвалою 27.11.2024 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору на стороні відповідача.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та Товариство відсутній спір, та Товариство не є належним відповідачем у справі, а тому Товариство залучено до участі у справі у якості третьої особи.

В той же час, за приписами частини одинадцятої статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Оскільки в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, Товариство заперечувало проти вимог позову Кам`янопотоківської сільської ради, а також з урахуванням того, що Товариство залучено до участі у справі у якості третьої особи, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з приводу стягнення з позивача на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу з огляду на приписи частини одинадцятої статті 139 КАС України.

Як встановлено зі матеріалів справи, 23.10.2021 між адвокатським об`єднанням "Київська правнича компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" укладено договір про надання правничої допомоги №23-10/21 (а.с. 175-178 том 3).

07 липня 2023 року укладено додаткову угоду №2 до вищезазначеного договору. Пунктом 2 додаткової угоди №2 визначено, що вартість робіт складає 70000,00 грн (а.с. 179том 3).

На підставі зазначеного договору та додаткової угоди сторони склали акт надання послуг №58 від 09.11.2023 (а.с. 180 том 3), згідно яких адвокатом надана замовнику правнича допомога за договором, розмір гонорару складає 70000,00 грн. Перелік правничої допомоги, що була надана адвокатом, а також витрачений час для її надання вказані у детальному описі робіт, виконаних адвокатом.

З огляду на те, що за результатами апеляційної перегляду справи не знайдено підстав для задоволення вимог позивача, а Товариство в ході розгляду справи заперечувало заявлені вимоги та судом апеляційної інстанції залучено Товариство до участі у справі в якості третьої особи, то колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на професійну правничу допомогу.

Між тим, суд першої інстанції приймаючи рішення про стягнення на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу, виходив з практики Верховного Суду, де сторона на користь якої відшкодовуються витрати є відповідачем, тоді як суд апеляційної інстанції змінюючи додаткове рішення в частині мотивів та підстав стягнення відповідних сум виходить саме з того, що Товариство має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу як третя сторона у справі.

Щодо доводів апеляційної скарги Товариства про безпідставність відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 63000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частин третьої та четвертої статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьомої статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У даній справі заперечення щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачем було заявлено 23.11.2023 (а.с. 192-200 том 3).

Відтак, питання про зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, вирішено судом першої інстанції виходячи із заперечень позивача, з чим колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року 5076-VI (далі - Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі №922/1964/21 також зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Колегією суддів встановлено, що заперечуючи проти задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, позивач зазначав, що заявлені витрати не відповідають вимогам реальності та розумності.

Оцінюючи реальність та розумність витрат на правничу допомогу у даній справі, суд апеляційної інстанції враховує, що дана категорія справ щодо оскарження висновку Міністерства є поширеною та по ній існує велика кількість судової практики Верховного Суду.

При цьому, враховуючи, що для опрацювання сформованих у справі документів необхідно було значний проміжок часу, а також беручи до уваги попереднє опрацювання всіх документів в ході громадських обговорень Звіту з ОВД, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відшкодуванню на користь Товариства підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Вказана сума на переконання колегії суддів є реальною та розумною, виходячи із предмету спору та сформованої практики, співмірною сумою з обсягом виконаної роботи, часом витраченим на її виконання та складністю справи.

Окрім того, як встановлено за результатами розгляду даної справи, фаткично жодна із вимог позовну не була заявлено безпосередньо до Товариства.

Таким чином, вимоги апеляційної скарги Товариства на додаткове рішення у даній справі не знайшли свого підтвердження в ході перегляду справи.

Інші доводи на, які посилалися учасники справи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Пунктом 2 частини першої 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кам`янопотоківської сільської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №440/8035/23 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №440/8035/23 скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову Кам`янопотоківської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" про визнання протиправним та скасування висновку, та провадження в цій частині позовних вимог Кам`янопотоківської сільської ради закрити.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №440/8035/23 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №440/8035/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №440/8035/23 змінити в частині мотивів та підстав задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський гранітний кар`єр" про ухвалення додаткового рішення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 05.12.2024


Суд	Другий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	27.11.2024
Оприлюднено	09.12.2024
Номер документу	123554519
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо

Макаренко Я.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 27.11.2024 по справі 440/8035/23ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —440/8035/23

Постанова від 27.11.2024

Постанова
від 27.11.2024 по справі 440/8035/23
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД