Постанова

від 05.12.2024 по справі 420/28674/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28674/24Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024р. про повернення позовної заяви по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з грудня 2015 року по день фактичної виплати 9.10.2023р.;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (ВЧ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з грудня 2015 року по день фактичної виплати 9.10.2023р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.09.2024р. адміністративний позов залишено без руху, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

24.09.2024р. на виконання вимог вказаної ухвали позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій просив поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024р. позовну заяву повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить вказану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву до суду позивач подав 12.09.2024р. (через систему «Електронний суд»), тобто більш як через шість місяців з дати, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а отже з пропуском встановленого законодавством строку.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, перевірки доказів, у зв`язку чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судова колегія вважає такі висновки передчасними, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому апеляційний суд на підставі ст.320 КАС України, скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Приписами ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як вбачається із матеріалів справи, що 9.10.2023р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2023р. у справі №420/1390/22 ВЧ НОМЕР_2 виплатила позивачу 42 634,98грн. індексації грошового забезпечення за період з 1.12.2015р. по 28.02.2018р. включно з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця.

Повертаючи позовну заяву позивачеві суд першої інстанції вказав, що ні у визначений суддею строк, ні станом на дату постановлення даної ухвали заяви про поновлення строку звернення позивачем до суду не надано.

При цьому подана до суду позовна заява не є позовом щодо стягнення належних до виплати сум заробітної плати.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судова колегія виходить з наступного.

Статтею 1 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) закріплено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно зі ст.2 Закону №108/95-ВР структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

За змістом ст.34 Закону №108/95-ВР компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022р. у справі №420/13606/21, розглядаючи, серед інших, позовну вимогу з приводу індексації грошового забезпечення в аспекті звільнення від сплати судового збору дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (ч.1, 2 ст.2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ).

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013р. №9-рп/2013.

Зокрема, у вказаному Рішенні Конституційний Суд України виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.ст.33, 34 ЗУ «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.

За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, положення наведеної норми допускають при вирішенні справ в порядку адміністративного судочинства застосування строків, визначених не тільки КАС України, а й іншими законами.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27.04.2023р. у справі №300/4201/22 та від 25.04.2023р. у справі №380/15245/22, положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У подальшому, Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022р., ч.1,2 ст.233 КЗпП України викладені у новій редакції, а саме: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116)».

Отже, порівнюючи положення ст.233 КЗпП, колегія суддів дійшла висновку, що до 19 липня 2022р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відтак, судова колегія зазначає, що до 19.07.2022р. право позивача на звернення до суду з даним позовом не обмежувалося будь-яким строком, а з 19.07.2022р. реалізацію цього права закон обмежив трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, згідно з п.1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, закінчився 30.06.2023р. відповідно до Постанови КМУ від 27.06.2023р. №651.

Відтак, тримісячний строк, визначений ст.233 КЗпП України, розпочав свій перебіг 19.07.2022р. і мав би закінчитися 19.10.2022р., якби не приписи п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30.06.2023р..

Аналізуючи ст.233 КЗпП України у зіставленні з п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України можна дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у ст.233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у ст.233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у ст.233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Отже, судова колегія вважає, що п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України чітко передбачено продовження строків, установлених ст.233 цього Кодексу, саме на строк дії карантину і не визначено, що такі строки продовжуються або ж можуть бути продовжені на три місяці з дня припинення карантину.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.09.2024р. у справі №200/5637/23.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що спір у даній справі пов`язаний із правовідносинами щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, яка входить до складу заробітної.

Відповідну індексацію грошового забезпечення було виплачено позивачу 9.10.2023р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2023р. у справі №420/1390/22, у зв`язку із чим в момент отримання такої виплати повинен був дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги за період з 19.07.2022р. по 9.10.2023р. повинні бути обмеженні тримісячним строком звернення до суду із позовною заявою.

Однак, до суду позивач звернувся 12.09.2024р., тобто із пропуском строку більш ніж на 11 місяців.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що ані в клопотання про поновлення строку, ані в апеляційній скарзі апелянт ніяк не обґрунтовує поважність пропуску строку, лише вказує на необхідність застосування норм законодавства, що регулюють питання строку звернення до суду в редакції, що діяла на день його звільнення зі служби (24.12.2020р.), тобто в редакції КЗпП України до 19.07.2022р..

Судова колегія зазначає, що вказаним обставинам була надана відповідна оцінка вище за текстом.

З огляду на викладене, апеляційний суд зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку із пропуском строку звернення до суду в частині позовних вимог до 18.07.2022р., а тому ухвала суду підлягає частковому скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122, 169, 311, 312, 315, 320, 325 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024р. про повернення позовної заяви скасувати в частині:

Визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з грудня 2015 року по 18.07.2022р. включно.

Зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з грудня 2015 року по 18.07.2022р. включно.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії в частині:

визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з грудня 2015 року по 18.07.2022р. включно;

зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з грудня 2015 року по 18.07.2022р. включно;

-направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко