Постанова

від 05.12.2024 по справі 420/11959/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11959/23

Головуючий І інстанції: Іванов Е.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Буд-Ізмаїл» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 09.01.2024р.) у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Буд-Ізмаїл» про стягнення суми податкового боргу та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Буд-Ізмаїл» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28.12.2021р. ГУ ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл», в якому просило суд стягнути з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл», суму заборгованості у розмірі 501 020 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума податкового боргу відповідача складає 501020 грн., у тому числі 500000 грн. по адміністративним штрафам, а також по адміністративним штрафам за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 1010 грн., який виник станом на 16.05.2023р. за рахунок несплати ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» узгоджених грошових зобов`язань, що нараховані відповідно до податкових повідомлень-рішень. У зв`язку з несплатою ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» суми заборгованості, на його адресу направлялась податкова вимога, проте заборгованість ним сплачена не була, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

19.06.2023р. до суду надійшов зустрічний адміністративний позов ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2022р. №11036/15-32-09-06, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 500000 грн. по коду платежу 21081103, мотивуючи його тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2023р. у справі №420/3423/23 визнано було протиправним та скасовано розпорядження ГУ ДПС в Одеській області від 26.01.2022р. №15-р про анулювання ліцензії на пальне, про існування якого ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» стало відомо лише під час фактичної перевірки, проведеною у жовтні 2022р. (копію розпорядження Товариство отримало по адвокатському запиту в листопаді 2022р.).

31.08.2023р. ухвалою суду 1-ї інстанції прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ Фаворит-Буд-Ізмаїл», об`єднавши його з первісним позовом ГУ ДПС в Одеській області в одне провадження.

Представник ГУ ДПС в Одеській області, у свою чергу, надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги категорично не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року (ухваленим в порядку письмового провадження) позов ГУ ДПС в Одеській області - задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл», а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості у розмірі: по адміністративним штрафам та іншім санкціям - 500000 грн. на бюджетний рахунок UA768999980313010106000015742. Банк отримувача (ЕАП) МФО 899998, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Ізмаїл, /21081100; по адміністративним штрафам та штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів - 1020 грн. на бюджетний рахунок UA178999980314010561000015742, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл/м.Ізмаїл/21081500.

При цьому, у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2022р. №11036/15-32-09-06 судом першої інстанції - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом - ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» 12.02.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2024р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову ГУ ДПС в Одеській області в повному обсязі, задовольнивши зустрічний позов ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» та скасувавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

27.02.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області: головними державними інспекторами відділу контролю за обігом марки акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами на підставі наказу від 05.10.2023р. №3698-п та направлень на перевірку проведено фактичну перевірку ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл», за адресою: м.Ізмаїл, Шосе Аеродромне,13, з 06.10.2023р. тривалістю 10 діб (перевіряємий період з 01.01.2021р. - по дату закінчення) з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

Директор ТОВ «Фаворит-буд-Ізмаїл» ОСОБА_1 до початку перевірки був ознайомлений з наказом та направленнями на проведення перевірки.

За результатом перевірки складено акт про результати фактичної перевірки від 17.10.2022р. за №9181/15-32-09-06/43700834. яким встановлено порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та п.85.2 ст.85 ПК України.

З вказаним актом перевірки керівник ТОВ «Фаворит-буд-Ізмаїл» відмовився ознайомлюватися та отримувати, про що був складений відповідний акт відмови, а тому даний акт був відправлений рекомендованим повідомленням поштою та отриманий ним - 25.10.2022р.

В ході проведення фактичної перевірки також було здійснено обстеження місця зберігання пального ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл», розташоване за адресою: м.Ізмаїл, Шосе Аеродромне, 13, за результатами якого встановлено наявність резервуару, який використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання, загальною місткістю 20000 л.

Протягом періоду, що перевірявся, у ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» була ліцензія на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: м. Ізмаїл, Шосе Аеродромне, 13, від 14.11.2020р. №15020414202001720, термін дії з 04.11.2020р. до 04.11.2025р., сплачено за період з 04.11.2020р. до 04.11.2021р., яка на підставі розпорядження від 26.01.2022р. №15-р через несплату чергового платежу - анульована.

Після анулювання цієї ліцензії ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» була отримана ліцензія на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: м.Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, від 15.02.2022р. №15020414202200067 термін дії з 15.02.2022р. до 15.02.2027р. Отже, за період з 26.01.2022р. по 15.02.2022р. у позивача була відсутня ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Відповідно до наданого ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» акту інвентаризації станом на 01.01.2022р. залишки дизельного пального в ємності, розташованою за адресою: м.Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, становили 75 л.

Згідно з товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 24.01.2022р. №0037/М та видаткової накладної від 24.07.2022р. №0037, підприємством було отримано дизельне пальне в обсязі/об`ємі 5000 л, що підтверджується актом прийому передачі ПММ від 24.01.2022р. №1.

Відповідно до акту №1 списання ПММ за січень 2022р. ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» на роботу машин та механізмів використано 4993 л дизельного пального.

У лютому місяці 2022р. позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 18.02.2022р. №0110/М (видаткова накладна від 18.02.2022р. №0110), отримано дизельне пальне в обсязі 5000 л та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №0115/М (видаткова накладна від 18.02.2022р. №0110) отримано дизельне пальне в обсязі/об`ємі 5000 л, що підтверджується актом прийому-передачі ПММ від 18.02.2022р. №2.

Згідно з актом №2 списання ПММ за лютий 2022р. ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» на роботу машин та механізмів використано 3953 л дизельного пального.

Залишок пального станом на 01.03.2022р. в ємності, розташованою за адресою: м. Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, становлять 6129 л.

Отримання пального протягом березня місяця поточного року не здійснювалось.

Відповідно до акту №3 списання ПММ за березень 2022р. ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» на роботу машин та механізмів використано 4075 л дизельного пального.

Актом інвентаризації станом на 01.04.2022р. підтверджується, що залишки дизельного пального в ємкості на підприємстві за адресою: м. Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, становлять 2054 л.

Вказані операції за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 щодо залишків, отримання і використання пального, використовуючи при цьому ємність, розташовану за адресою: м.Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 203 (ППМ) наданою суб`єктом господарювання до перевірки.

Станом на 01.02.2022р., згідно з наданими перевіряючим документами, на ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» в ємності розташованої за адресою: м. Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13, зберігалось пальне в кількості 82 л без ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

06.10.2022р., під час проведення перевірки, посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області керівнику ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» було вручено письмовий запит щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження з питань придбання, зберігання, обігу та цільового використання пального.

Станом на останній день проведення фактичної перевірки, керівником (чи іншими уповноваженими особами) ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» не було надано в повному обсязі документи, які підлягають дослідженню і пов`язані з предметом перевірки, а саме первинні документи, що служили підставою для щомісячного списання пального на підприємстві та його видачі, чим порушено п.85.2 ст.85 ПК України.

У зв`язку з цим, 14.10.2022р. посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області складений акт №1764/15-32-09-06 про ненадання відповідних копій документів.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, 09.12.2022р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №11036/15-32-09-05, яким на позивача накладені штрафні санкції у розмірі - 500000 грн. за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та №11034/15-32-09-06 на суму штрафних санкцій - 1020 грн. за порушення п.85.2 ст.85 ПК України.

28.03.2023р. ГУ ДПС в Одеській області винесена податкова вимога форми «Ю» №0000114-1306-1532 на суму 501020 грн., яка направлена на адресу позивача рекомендованим повідомленням та вручена йому - 17.04.2023р. (до цього часу не оскаржена та не скасована).

Вважаючи, що визначена сума податкового зобов`язання відповідача є узгодженою та набула статусу податкового боргу, ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду з відповідним позовом.

У свою чергу, не погоджуючись із проведеною фактичною перевіркою, а також правомірністю винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» звернулося із зустрічним позовом до суду.

Вирішуючи дану справу по суті та повністю задовольняючи позовні вимоги ГУ ДПС в Одеській області, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення на суму штрафних санкцій 500000 грн. є повністю обґрунтованим, законним та таким, що не підлягає скасуванню, а тому вказана вище сума штрафних санкцій підлягає стягненню з ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл».

При цьому, оскільки ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» не заперечувало щодо не надання документів посадовими особами Товариства на запит перевіряючих та погодилося з правомірністю винесення податкового повідомлення-рішення від 09.12.2022р. №11034/15-32-09-06 у розмірі - 1020 грн. (ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» його не оскаржувало), суд 1-ї інстанції вважав доведеним правомірність позовних вимог щодо стягнення з ТОВ штрафу у сумі - 1020 грн.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, обов`язки та повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (окрім Національного банку України), у тому числі і після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 61 ПК України закріплено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення, за п.61.2 якої, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст.41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок і звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, що встановлений законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій і опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до ст.39 цього Кодексу.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).

У свою чергу, за змістом пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок та підстави проведення фактичних перевірок встановлений ст.80 ПК України.

Як передбачено п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або ж уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За правилами п.85.8 ст.85 ПК України, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки.

Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або ж його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Положеннями пп.20.1.6 та 20.1.7 п.21.1 ст.21 ПК України визначено, що контролюючі органи, які передбачені у пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього ж Кодексу, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану із обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, а також отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.

Аналізуючи викладені вище правові норми в їх системному зв`язку, колегія суддів наголошує, що податковим законодавством чітко визначено порядок та підстави для призначення відповідних перевірок платників податків, процедуру їх проведення, зібрання та дослідження контролюючим органом необхідних даних та оформлення результатів перевірки.

Як уже встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, у відповідності до спірного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки ГУ ДПС в Одеській області, викладені в акті перевірки від 17.10.2022р. №9181/15-32-09-06/43700834 та які були зроблені, фактично у зв`язку із відсутністю документів щодо (обліку) залишків, отримання (придбання), обігу та цільового використання ТОВ «Фаворит-буд-Ізмаїл» пального, використовуючи ємність, що розташована за адресою: м.Ізмаїл, шосе Аеродромне, 13.

Враховуючи факт відсутності у Товариства ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання або ж промислової переробки), в акті перевірки перевіряючими чітко та поетапно було зафіксовано обставини (час, місце та ємність), які свідчать про порушення ТОВ «Фаворит-буд-Ізмаїл» положень ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995р. №481/95-ВР, і зафіксовані підстави, на яких ґрунтується відповідний висновок.

Судом першої інстанції, при цьому, встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області на початку перевірки знято залишки пального у ємкості, досліджені акти інвентаризації, акти списання пального, оборотно-сальдові відомості по 203 рахунку, проте ТОВ «Фаворит-буд-Ізмаїл» під час перевірки будь-яких документів на підтвердження підстав, за яких Товариством проведено списання пального в січні, лютому 2022 р. надано не було, так і не надано документів, які б підтверджували підстави списання та видачу пального, або його зберігання у іншому місці ніж ємність. У свою чергу, перевіряючі підтвердили, що надані до суду Товариством відомості обліку паливно-мастильних матеріалів під час перевірки їм не надавались.

Позиція ж апелянта, фактично, ґрунтується виключно на тому, що дизельним пальним, залишки якого станом на 01.01.2022р. становили 75 л, а також отриманим 24.01.2022р. за актом прийому-передачі ПММ від 24.01.2022р. №1 в обсязі 5000 л, були заправлені вантажні транспортні засоби, які Товариство використовує у своїй діяльності. Відповідно, спірне паливо у кількості 82 л, станом на 01.02.2022р., зберігалося у паливних баках цих транспортних засобів.

У цьому контексті, слід зазначити, згідно зі ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими та електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або ж мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. У справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

При цьому, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого положеннями ст.2 та ч.4 ст.9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, даний принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення суду 1-ї інстанції, колегія суддів встановила, що у ньому містяться належні мотиви для відмови у визнанні протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2022р. за №11036/15-32-09-05 зі спростуванням доводів позивача за зустрічним позовом - ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл».

Зокрема, суд першої інстанції цілком вірно звернув увагу на те, що згідно з п.13.2 «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (затв. наказом (Мінпаливенерго України, Мінекономіки, Мінтрансзв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. за №281/171/578/155), інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць.

Проте, як свідчать матеріали справи, в порушення вказаного пункту Інструкції №281/171/578/155, інвентаризацію пального ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» за лютий 2022р. не проводило.

Згідно з п.14.1 Інструкції №281/171/578/155, під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства і головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

За змістом п.14.4 Інструкції №281/171/578/155, матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Відповідно до п.14.7, п.14.8 цієї ж Інструкції, для оперативного контролювання за наявністю нафти і нафтопродуктів у резервуарах, з яких здійснювався відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальні особи повинні здійснювати вимірювання кількості нафтопродуктів щодоби, у інших резервуарах - за встановленим на підприємстві порядком.

При цьому, якщо в результаті перевірки між обліковим залишком і фактичним залишком нафти і нафтопродуктів виявлені розбіжності, які перевищують норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювання, матеріально відповідальна особа повинна письмово повідомити про це керівника підприємства для прийняття рішення з визначення причин розбіжності. У разі потреби керівник підприємства своїм розпорядженням призначає вибіркову інвентаризацію.

Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.

Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.

Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами.

З огляду на позицію контролюючого органу у цій справі, що була викладена в акті перевірки, у письмових заявах по суті справи, а також апеляційній скарзі ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл», колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність станом на 01.02.2022р. в залишках 82 л дизпалива чітко вбачається з наданих перевіряючим документів. Водночас, жодного документу про знаходження дизпалива у паливних баках транспортних засобів перевіряючим не було надано, так само не було надано їх контролюючому органу після отримання акта перевірки.

Також, жодного спростування вищевказаних обставин апелянтом під час розгляду справи як у суді 1-ї інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не наведено та відповідних доказів не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 і серії НОМЕР_4 , надані суду на підтвердження того, що пальне у кількості 82 л знаходилося не в ємності для зберігання, а у паливних баках транспортних засобів позивача, жодним чином не підтверджуються зазначеного факту, адже такі, по-перше, не надають можливості встановити, яке відношення громадяни, на яких зареєстровані відповідні транспортні засоби, мають до ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл», по-друге, хто з них і на підставі чого використовує дані транспорті засоби та в зв`язку із чим їм видається дизпаливо (в якій саме кількості), яке обліковується у власності Товариства. Більше того, ні зазначені документи, ні будь-які пояснення відповідальних осіб ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл» з даного приводу не надавалися контролюючому органу під час проведення перевірки.

Статтею 1 Закону №481/95-ВР, серед іншого, надано визначення ліцензії (спеціальному дозволу) - документу державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Так, Законом України «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018р. №2628-VІІІ внесені зміни до Закону №481/95-ВР, а саме: ч.ч.1 і 4 ст.15 було викладено у редакції, згідно з якою імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії.

Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Одночасно, Законом №2628-VІІІ доповнено ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР, за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 грн.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (ст.15 Закону №481/95-ВР).

Отже, встановлені судом обставини свідчать про правомірність прийнятого ГУ ДПС в Одеській області податкового повідомлення-рішення від 09.12.2022р. за №11036/15-32-09-05 та, як наслідок, відсутність жодних підстав для його скасування.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «Фаворит-Буд-Ізмаїл», колегія суддів також враховує те, що Товариство звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області щодо оскарження розпорядження контролюючого органу від 26.01.2022р. за №15-р про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), однак, за результатами розгляду справи №420/3423/23, судовим рішення від 09.10.2023р. у задоволенні позову було відмовлено. Як наслідок, твердженням Товариства в частині протиправності вказаного розпорядження, допущення контролюючим органом порушень порядку його направлення та, відповідно, не підтвердження судом 1-ї факту одержання зазначеного документа, колегією суддів оцінка не надається.

Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного питання правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Вказані вище висновки суду в цій частині є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені апелянтом аргументи, адже судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-Буд-Ізмаїл» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 05.12.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко