Постанова

від 05.12.2024 по справі 420/34474/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34474/23

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 14.02.2024р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у звільненні його з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років); зобов`язання звільнити його з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у нього наявні підстави для звільнення з військової служби в зв`язку із вихованням ним дитини віком до 18 років за пп.«г» п.2 ч.4 ст.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2024р. позов задоволений, оскільки позивачем доведено факт виховання ним дитини віком до 18 років, що свідчить про наявність підстав для звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що призначення ОСОБА_1 опікуном над дитиною-сиротою ОСОБА_2 не свідчить про самостійне виховання дитини, а тому не дає підстав для звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 14.07.2014р. №193-р надано неповнолітньому ОСОБА_1 та його брату малолітньому ОСОБА_2 статус дітей-сиріт у зв`язку із смертю батьків. /а.с.20/

02.03.2023р. ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України та проходить її у військовій частині НОМЕР_1 . /а.с.9-11/

Розпорядження Кривоозерської селищної ради від 12.07.2023р. №128-ОД призначено ОСОБА_1 опікуном над братом дитиною-сиротою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.13-15/

16.10.2023р. ОСОБА_1 направлено командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби відповідно пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації через такі сімейні обставини - зв`язку з вихованням дитини віком до 18 років. До вказаного рапорту додані: військовий квиток; паспорт та РНОКПП; розпорядження Кривоозерської селищної ради Миколаївської області від 12.07.2023р. №128-ОД: свідоцтва про смерть батьків; свідоцтво про народження; розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 14.07.2014р. №193-р; довідку - характеристику. /а.с.21/

02.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо надання письмового рішення про відмову чи задоволення рапорту стосовно його звільнення з військової служби на підставі абз.11 пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». /а.с.22-23/

Листом військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2023р. №350/305/7/2422пс повідомлено ОСОБА_1 про залишення його рапорту про звільнення без задоволення у зв`язку із не наданням будь-яких документів на підтвердження самостійного виховання дитини віком до 18 років. /а.с.24/

Вважаючи протиправною відмову у звільненні з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з вихованням військовослужбовцем дитини віком до 18 років, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р., який діє і на теперішній час.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2023р. ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України та проходить її у військовій частині НОМЕР_1 . /а.с.9-11/

Відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України №2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Відповідно до ч.7 ст.26 Закону України №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На виконання вищезазначених вимог закону, Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (надалі - Положення №1153).

Пунктом 7 Положення №1153 встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно п.12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до п.233 Положення №1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до п.234 Положення №1153 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Пунктом 225 Положення №1153 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч.3, п.2 ч.4, п.3 ч.5 та п.3 ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, - у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Інструкція №170).

Відповідно до п.14.10 Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз.13 п.14.10 Інструкції №170).

Додатком 19 до Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013р. № 413 та визначено пп.«г» п.1, 2 ч.4, пп.«ґ» п.2 ч.5, пп.«г» п.2 ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорта військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Отже, звільнення з військової служби через сімейні обставини відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2023р. ОСОБА_1 направлено командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби відповідно пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації через такі сімейні обставини - зв`язку з вихованням дитини віком до 18 років. До вказаного рапорту додані: військовий квиток; паспорт та РНОКПП; розпорядження Кривоозерської селищної ради Миколаївської області від 12.07.2023р. №128-ОД: свідоцтва про смерть батьків; свідоцтво про народження; розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 14.07.2014р. №193-р; довідку - характеристику. /а.с.21/

Листом військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2023р. №350/305/7/2422пс повідомлено ОСОБА_1 про залишення його рапорту про звільнення без задоволення у зв`язку із не наданням будь-яких документів на підтвердження самостійного виховання дитини віком до 18 років. /а.с.24/

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт виховання дитини віком до 18 років - ОСОБА_2 , що свідчить про протиправність відмови у звільненні позивача з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за пп.«г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Апелянт зазначає, що призначення ОСОБА_1 опікуном над дитиною-сиротою ОСОБА_2 не свідчить про самостійне виховання дитини, а тому не дає підстав для звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів врегульовано Сімейним кодексом України (надалі - СК України).

Відповідно до ст.3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.1 ст.14 СК України сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Відповідно до.1 ст.15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Згідно ч.1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122 та 125 цього кодексу.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Частинами 1,2 ст.151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Згідно ст.152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Згідно ч.1 ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, саме на батьків СК України покладено обов`язок щодо виховання та утримання дитини.

Як вбачається з розпорядження Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області від 14.07.2014р. №193-р, малолітньому ОСОБА_2 надано статус дитини-сироти у зв`язку із смертю батьків. /а.с.20/

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки; статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Тобто, з моменту отримання ОСОБА_2 статусу дитини-сироти, він позбавлений батьківського піклування, а отже, відсутні особи, на які обов`язок щодо виховання та утримання дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ч. 1,2, 3 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1,2,3 ст.249 СК України опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.

Системний аналіз наведених норм права доводить, що опікун дитини-сироти є єдиною особою, яка несе обов`язок щодо виховання та утримання дитини.

Оскільки, чинним розпорядженням Кривоозерської селищної ради від 12.07.2023р. №128-ОД призначено ОСОБА_1 опікуном над дитиною-сиротою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то саме він єдиний хто несе обов`язок щодо виховання та утримання дитини до її повноліття.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо доведення позивачем факту самостійного виховання дитини до 18 років - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та як наслідок наявність підстав звільнення позивача з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами за пп.«г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи вірно застосував норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв