Постанова

від 05.12.2024 по справі 640/16522/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16522/21 Суддя першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Костюк Л.О.,

суддів Бужак Н.П., Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року (прийняте у порядку спрощеного позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту - відсутня) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2021 року Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва» (далі - позивач, КП «ШЕУ Оболонського району» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2021 №0117490707.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження зберігання факту зберігання позивачем пального у певних резервуарах чи ємностях, а висновки щодо такого зберігання зроблені відповідачем лише на підставі документів про придбання палива, що свідчить про протиправність спірного індивідуального акта.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не враховано, що матеріалами справи підтверджується зберігання позивачем пального та наявність залишків в ємностях, що підтверджується довідкою підприємства, що свідчить про зберігання пального без ліцензії. Крім того, наголошує, що позивач не належить до підприємств, які повністю утримуються за рахунок державного або місцевого бюджету.

Після усунення визначених в ухвалі від 30.09.2024 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 14.11.2024.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві у січні 2021 року була проведена фактична перевірка господарської одиниці КП «ШЕУ Оболонського району», що розташована за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 15-а, результати якої викладено в акті від 28.01.2021 №0129/26/15/07/05465258.

Згідно висновків перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що у ході аналізу бази даних встановлено, що у період з 01.04.2020 по 20.01.2021 ТОВ «Глобал Сейл» і ТОВ «Глуско-Кар Україна» зареєстровано акцизні накладні на КП «ШЕУ Оболонського району» на адресу зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Перевіркою встановлено, що підприємство за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 15А, має та використовує дві ємності для зберігання пального.

У ході проведення перевірки підприємством знято залишки пального, яке знаходиться в ємностях для зберігання пального та виявлено наявність 380 літрів дизельного палива та 496 літрів бензину (станом на 20.01.2021), про що КП «ШЕУ Оболонського району» складено відповідну довідку.

Таким чином, перевіркою встановлено факт зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального.

На підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДПС м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 12.02.2021 №0117490707, яким до КП «ШЕУ Оболонського району» за порушення ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на підставі ч. 2 ст. 17 цього ж Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500 000,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження згаданий індивідуальний акт залишений без змін рішенням ДПС України від 07.05.2021 №10350/6/99-00-06-03-02-06.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 75, 80, 86 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 15, 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон), а також ряду правових позицій Верховного Суду прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність належних і допустимих доказів зберігання позивачем пального у ємностях.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років (ч. 10 ст. 15 Закону).

Згідно ч. 18 ст. 15 Закону ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

За правилами ч. ч. 39-44 ст. 15 Закону для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво), які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Положення ч. ч. 1-2 ст. 17 Закону передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Отже, для застосування передбаченої цією статтею санкції необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання суб`єктом господарювання пального та відсутність у нього відповідної ліцензії за умови існування обов`язку з її отримання.

Колегією суддів враховується, що Верховний Суд у постановах від 31 травня 2022 року у справі № 540/4291/20, від 29 червня 2022 року у справі № 200/11016/20-а, від 21 вересня 2022 року у справі № 140/16490/20, від 12 січня 2023 року у справі № 420/11102/21, від 24 серпня 2023 року у справі № 280/7419/21 за наслідками системного аналізу норм пп. 14.1.6, пп. 14.1.6-1, пп. 14.1.212, пп. 14.1.224, пп. 14.1.224-1 Податкового кодексу України та положень ст. ст. 1, 15 Закону у їх взаємозв`язку сформулював такий правовий висновок: зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Відтак, як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.10.2024 у справі № 560/6437/23, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам собою факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про зберігання позивачем пального без відповідної ліцензії зроблений відповідачем на підставі відомостей акцизних накладних ТОВ «Глобал Сейл» і ТОВ «Глуско-Кар Україна», складених на одержувача пального КП «ШЕУ Оболонського району», а також довідки головного механіка підприємства про те, що станом на 20.01.2021 залишки пального складають бензин А-92 = 5 496 л, бензин А-95 = 310 л, дизельне пальне = 25 341 л, газ знижений = 870 л, у тому числі наливом дизельне пальне = 380 л, бензин А-92 = 496 л.

У свою чергу, як правильно підкреслено судом першої інстанції, належних і допустимих доказів зберігання пального у ємностях/резервуарах контролюючим органом не надано, у той час як саме по собі перебування на балансі підприємства відповідних залишків пального не є безумовним свідченням того, що таке пальне зберігалося позивачем без отримання відповідної ліцензії.

Відтак, за умови ненадання відповідачем належних і допустимих доказів зберігання позивачем пального та обов`язку в останнього з отримання відповідної ліцензії суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про протиправність оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 12.02.2021 №0117490707.

Разом з тим суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами контролюючого органу про неможливість віднесення позивача до підприємства, яке повністю утримується за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а відтак відсутності у нього з цих підстав необхідності з отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки згідно статуту КП «ШЕУ Оболонського району» предметом діяльності підприємства є, зокрема, надання платних послуг населення, а його майно формується за рахунок у тому числі доходів, одержаних від надання послуг, що виклює можливість стверджувати про те, що у розумінні положень ч. 18 ст. 15 Закону позивач є підприємством, яке повністю утримується за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Л.О. Костюк

Судді Н.П. Бужак

І.О. Грибан

Повний текст постанови складено та підписано 05 грудня 2024 року.