Постанова

від 05.12.2024 по справі 560/7860/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7860/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

05 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , командування Повітряних Сил Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2024 року позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у видачі наказу про звільнення з військової служби та виключення зі списків частини капітана військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі його рапорту від 12 квітня 2024 року з клопотанням перед вищим командуванням про його звільнення з лав Збройних Сил України відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту З частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час звернення військовослужбовця) у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, що підтверджується відповідними медичними висновками медико-соціальної експертної комісії та лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 та військову частину НОМЕР_1 видати наказ про звільнення з військової служби та виключення зі списків частини капітана військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі його рапорту від 12 квітня 2024 року з клопотанням перед вищим командуванням про його звільнення з лав Збройних Сил України відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час звернення військовослужбовця) у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, що підтверджується відповідними медичними висновками медико-соціальної експертної комісії та лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 08.07.2024 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що наданий позивачем до рапорту висновок ЛКК №2344 у цьому випадку не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що з аналізу пункту 3 частини 5 Закону №2232-XII статті видно, що законодавець чітко визначив критерій: потреба здійснення постійного догляду та установи, які мають право визначати таку потребу: МСЕК або ЛКК лікувального закладу. При цьому, в законі не розмежовано, який саме орган має право, а якому заборонено давати такі висновки.

Вважає, що органи влади на власний розсуд тлумачать вимоги законів. Також вважає, що у спірних правовідносинах слід враховувати висновки Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №140/12873/23, оскільки у цій справі предметом розгляду було звільнення військовослужбовця з військової служби у зв`язку із наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що саме медико-соціальна експертна комісія є органом, який уповноважений видавати документи на підтвердження необхідності постійного догляду за особою, якій встановлено групу інвалідності. Отже, наданий позивачем до рапорту висновок ЛКК №2344 у цьому випадку не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягав звільненню з військової служби.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, ОСОБА_1 , 21 травня 2018 року уклав контракт з Міністерством оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 на проходження військової служби в Збройних Силах України на 5 років.

Станом на квітень 2024 року позивач прослужив в ЗС України 5 років та 10 місяців без укладення нового контракту, так як згідно чинного законодавства на час дії воєнного стану такий контракт продовжується автоматично до скасування воєнного стану.

17 липня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 , актовий запис №1201 від 17.07.2018 року, в якому подружжя перебуває по теперішній час.

З 17.01.2024 дружину позивача, ОСОБА_3 , визнано особою з інвалідністю II групи на підставі Акту огляду МСЕК №146, що підтверджується Довідкою МСЕК від 17.01.2024, дата чергового переогляду 01.2027.

12 квітня 2024 року позивач звернувся з рапортом до свого безпосереднього начальника, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з лав Збройних Сил України відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме:

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (в редакції, чинній станом на час подання рапорту - 04.04.2024).

До рапорту позивач додав такі документи:1) копію паспорта; 2) копія паспорта дружини; 3) копію свідоцтва про шлюб; 4) довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб; 5) копію довідки, виданою МСЕК, про встановлення 2 групи інвалідності дружині; 6) копію висновку про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 26.01.2024; 7) копію довідки ЛКК про потребу постійного стороннього догляду на час лікування.

28 квітня 2024 року позивачу був доведений лист Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 22.04.2024 №193/104/1кц/3248/пс про залишення його рапорту «без реалізації».

У вищевказаному листі також зазначено, що у поданих до рапорту матеріалах, а саме в копії довідки до акта огляду МСЕК (серія 12 ААГ № 778750 від 17.01.2024), виданій ОСОБА_3 , яка є дружиною даного офіцера, не зазначено, що остання потребує постійного стороннього догляду.

Позивач вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у його звільненні з військової служби протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу».

Звільнення з військової служби визначає стаття 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до абзацу 4 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» затверджено порядок сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

Згідно вищезазначеного порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:

- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач подавав до свого командування рапорт про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі абзацу 4 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

28 квітня 2024 року позивачу був доведений лист Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 22.04.2024 №193/104/1кц/3248/пс про залишення його рапорту «без реалізації».

У вищевказаному листі зазначено, що у поданих до рапорту матеріалах, а саме в копії довідки до акта огляду МСЕК (серія 12 ААГ № 778750 від 17.01.2024), виданій ОСОБА_3 , яка є дружиною даного офіцера, не зазначено, що остання потребує постійного стороннього догляду.

Разом з тим, суд встановив, що до рапорту про звільнення позивач подавав копію висновку №2344 ЛКК КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 26.01.2024 та копію довідки ЛКК про потребу постійного стороннього догляду на час лікування.

Відповідачі у відзиві на позов зазначають, що вищевказаний висновок не може слугувати підставою для звільнення позивача з військової служби, оскільки необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком) має бути підтверджена відповідним медичним висновком МСЕК для осіб віком понад 18 років.

Таким чином, спірним питанням у цій справі є допустимість висновку №2344 ЛКК КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 26.01.2024 на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за хворою дружиною та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами.

Досліджуючи питання про те, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд першої інстанції враховував, що визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

Разом з тим, у пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Поряд з цим, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Таким чином можливо дійти висновку, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, колегія суддів враховує наступне.

Так, Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

При цьому, у наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Слід також враховувати, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Зокрема, пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Також слід зазначити, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.

Приписами пункту 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).

Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ створюють перешкоди для звільнення військовослужбовця з військової служби за абзацом 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Разом з тим, аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, суд дійшов переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що з 17.01.2024 дружину позивача визнано особою з інвалідністю II групи на підставі Акту огляду МСЕК №146, що підтверджується Довідкою МСЕК від 17.01.2024, дата чергового переогляду 01.2027.

Тобто, висновок №2344 ЛКК КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 26.01.2024 та довідка ЛКК з рекомендацією постійного стороннього догляду на час лікування від 26.01.2024, видані ОСОБА_3 саме після встановлення їй ІІ групи інвалідності.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищевикладені висновки Верховного Суду, суд першої інстанції в контексті спірних правовідносин дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме медико-соціальна експертна комісія є органом, який уповноважений видавати документи на підтвердження необхідності постійного догляду за особою, якій встановлено групу інвалідності, тому, наданий позивачем до рапорту висновок ЛКК №2344 у цьому випадку не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби.

Разом з тим, доводи позивача на постанову Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №140/12873/23 не є релевантними до справи, що розглядається, оскільки у цій справі предметом розгляду було звільнення військовослужбовця з військової служби у зв`язку із наявністю дружини з інвалідністю ІІІ групи.

Крім того, редакція висновку №2344 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі форми первинної облікової документації №080-4/0, виданого 26.01.2024 та довідки ЛКК КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради від 26.01.2024 без реєстраційного номеру, які подавались позивачем до рапорту про звільнення від 12.04.2024, відрізняється від тих документів, що подані позивачем до позовної заяви.

Зокрема, у вищевказаних копіях висновку та довідці від 26.01.2024, які подавались позивачем відповідачу до рапорту про звільнення зазначено, що ОСОБА_3 "потребує постійного стороннього догляду на час лікування". Натомість, у копіях висновку та довідки від 26.01.2024, які подані позивачем до позовної заяви зазначено, що ОСОБА_3 "потребує постійного стороннього догляду".

Вказані розбіжності жодним чином не були обґрунтовані позивачем під час розгляду цієї справи.

При цьому, абзацом 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду, тобто без визначення часових меж, зокрема обмеження періодом лікування.

Водночас, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.

Отже, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у Командування Повітряних Сил Збройних Сил України не було правових підстав для звільнення позивача згідно з абзацом 4 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу на час подання рапорту від 12.04.2024.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.