Постанова

від 04.12.2024 по справі 303/4511/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 303/4511/24 пров. № А/857/19721/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Носа С. П.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

представника відповідача Савицького І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року (прийняте в м. Мукачево суддею Полянчуком Б. І.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 303/4511/24 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (представник ОСОБА_2 ) до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України,

В С Т А Н О В И В :

27 травня 2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі також - позивач) звернувся з позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, вказуючи, що відповідач був виявлений та затриманий 24.05.2024 близько 15:00 у ході проведення заходів щодо здійснення контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) спільно з представниками Виноградівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області та відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на напрямку 70 прикордонного знаку (територія Виноградівської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), у межах контрольованого прикордонного району, при спробі незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями відповідач порушив вимоги статей 9,12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України» (далі КУпАП).

У ході проведення перевірочних заходів було встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , документований посвідкою на постійне проживання в Україні ІН086596, виданою 11.02.2015, орган, що видав 5901 (Управління Державної міграційної служби України в Сумській області), підстава видачі 03/06. Місце проживання особи зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, зазначена вище посвідка на постійне проживання в Україні є недійсною та підлягає вилученню у відповідності до підпункту 10 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання», в зв`язку з тим, що відповідачем не було здійснено обміну посвідки, що не містить безконтактного електронного носія, по досягненню ним 25-річного віку, що передбачено підпунктом 4 пункту 7 цього Порядку. Окрім того, з`ясовано, що жодних інших документів, які б посвідчували особу іноземця, а також підтверджували законність його перебування на території України та давали право на виїзд з України встановленим законодавством порядком у відповідача не має.

У відповідності до вимог статті 263 КУпАП його було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення. У зв`язку з наявністю в діях відповідача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтею 203 КУпАП «Порушення іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що полягало в проживанні іноземця на території України за недійсними документами на право проживання в Україні, уповноваженою посадовою особою Виноградівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення від 24.05.2024 ПР МЗК 001549 за частиною 2 статті 203 КУпАП, за результатами розгляду якого винесено постанову від 24.05.2024 ПН МЗК 001563 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

На виконання вимог абзацу шостого частини першої статті 2 та пунктів 9, 16 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», відповідно до положень абзацу другого пункту 21 та абзацу другого пункту 22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, НОМЕР_2 прикордонним загоном на адресу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області було надіслано подання про скасування громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дозволу на імміграцію, в зв`язку з наявністю підстав, передбачених пунктом 55 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про імміграцію» (від 24.05.2024 № 02.1/6219-24-Вих). 27.05.2024 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області прийняло рішення про скасування дозволу на імміграцію громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та посвідки на постійне проживання в Україні ІН086596. З огляду на вищезазначене, відповідач підстав для законного перебування на території України, передбачених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не має, у нього відсутні документи, що посвідчують особу та надають право на виїзд за межі території України встановленим законодавством порядком.

Керуючись пунктом 15-2 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», відповідно до вимог частини першої статті 30, з урахуванням частини восьмої статті 26, частини третьої статті 29 та частини восьмої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», начальником НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_3 27.05.2024 прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України.

Беручи до уваги зазначене, встановлено такі обставини: відповідач не має підстав для законного перебування на території України, передбачених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; у відповідача відсутні документи, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України; факт порушення відповідачем при наявності дозволу на імміграцію законодавства у сфері міграції, що виразилося у свідомому проживанні на території України за недійсним документом на право проживання, а також спроба незаконного перетину ним державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон в порушення законодавства України з прикордонних питань ставить під сумнів дійсний намір особи й надалі проживати на території України. Тому позивач просив затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 24.11.2024.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року позов задоволено.

Затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 (шість) місяців.

Рішення звернуте до негайного виконання.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив через свого представника ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги, з покликаннями на норми законодавства, обґрунтовує зокрема тим, що відповідач не мав намір перетинати державний кордон України з Угорщиною ані через пункт пропуску, ані поза пунктом через державний кордон Україні, а відтак він не порушував вимог законодавства з питань перетину державного кордону України. Також він відповідач не створює реальної загрози національним інтересам, національній безпеці, не порушує права і свободи людини і громадянина, не сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та не поширює вплив організованої злочинності.

У ході конфіденційного спілкування він вказав, що народжений в Україні, за національність є українцем, у Російській Федерації Позивач ніколи не був, закордонний паспорт Російської Федерації з терміном дії до 12.01.2023 отримав у консульстві Російській Федерації в м. Харкові; на цей час закордонний паспорт відповідача є недійсним. Він весь час проживав і працював в Україні, зареєстрований у м. Суми. Враховуючи, що матір відповідача має інвалідність та потребує допомоги і догляду, а також те, що вона проживає в Італії, у період з 2018 року по 2021 рік він проживав разом з матір`ю в Італії. На початку 2021 році повернувся в Україну та одразу звернувся до Управління Державної міграційної служби України у Сумській області з метою продовження посвідки на постійне місце проживання в Україні, яка була дійсна до травня 2022 року; проте, через помилки в документах та відсутністю особової справи термін дії вказаної посвідки продовжено не було. Також племінниця відповідача розірвала його закордонний паспорт Російської Федерації навпіл; він не зміг відновити такий паспорт у зв`язку з воєнним станом, позаяк усі консульства РФ вже були зачинені. Внаслідок воєнних дій та постійних обстрілів позивач покинув м. Суми і разом з рідними знайшов прихисток у друзів в селі Нижній Студений Хустського району Закарпатської області. 27.05.2024 Управління Державної міграційної службі України у Сумській області прийняло рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні і як наслідок скасувало посвідку на постійне місце проживання. А рішенням Виноградівського районного суду від 31.05.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Також на цей час він не може добровільно покинути територію України, як і виконати рішення про примусове видворення, позаяк через воєнні дії будь-який рух відсутній; з РФ розірвані дипломатичні відносини і такі повністю припинені. Таким чином, у межах спірних правовідносин необхідні умови для подання компетентним органом адміністративного позову про затримання іноземця або особи без громадянства з метою примусового видворення відсутні. Суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, яким чином відповідач в умовах фактичного адміністративного затримання був доставлений до суду, чи було йому роз`яснено право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», чи мав він можливість скористатися такою допомогою, будучи затриманим, чи був складений протокол про адміністративне затримання та чи було позивачем оповіщено Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та гарантовано правову допомогу.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був затриманий 24.05.2024 о 15 год. 00 хв. на строк до трьох діб з метою з`ясування правопорушення, що підтверджено протоколом про адміністративне затримання відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.05.2024.

За змістом протоколу 24.05.2024 о 15 год. 00 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з Виноградівським відділом ДМС та ВП № 1 Берегівського РВП ГУНП на околиці н. п. Виноградів напрямок 70 прикордонного знаку (територія Виноградівської територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району був виявлений та затриманий громадянин РФ ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Угорщини в пішому порядку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями громадянин РФ ОСОБА_1 порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 204-1 КУпАП.

Із протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 24.05.2024 видно, що під час особистого огляду ОСОБА_1 виявлено та вилучено для тимчасового зберігання: посвідку на постійне проживання, свідоцтво про народження, картку платника податків, витяг з реєстру територіальної громади, 4 банківські картки, навушники бездротові білого кольору, навушники бездротові темно-синього кольору, 2 Power Bank чорного кольору, телефон марки «iPhone 11» чорного кольору та грошові кошти в сумі 1000 гривень.

ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України з повідомленням щодо затримання 24.04.2024 громадянина Російської Федерації.

24.05.2024 Виноградівський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області склав протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_4 перебуває в Україні на законних підставах, але не був здійснений обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 25-річного віку, а також відсутній дійсний паспортний документ, за що передбачена відповідальність відповідно до частини другої статті 203 КУпАП.

У зв`язку з цим постановою про накладання адміністративного стягнення Виноградівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 24.05.2024, відповідно до частини другої статті 203 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся до Управління Державної міграційної служби України у Сумській області з поданням про скасування дозволу на імміграцію громадянину РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дозволу на імміграцію, в зв`язку з наявністю підстав, передбачених пунктом 55 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

27.05.2024 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області прийняло рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого ОСОБА_5 , громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

27.05.2024 начальник відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу підполковник ОСОБА_7 за затвердженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 прийняла рішення про примусове видворення за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також судом встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на території України без відповідних документів на право проживання в Україні, постійного законного джерела існування; дозволу на працевлаштування не має.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позаяк відповідач знаходиться на території України без законних підстав, у нього відсутній документ, що дає право на виїзд з України; є підстави вважати, що він може ухилятися від виконання рішення про його примусове видворення та існує ризик його втечі; відтак позовні вимоги про затримання відповідача з метою забезпечення його примусового видворення за межі України строком на шість місяців, підлягають задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

За змістом частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Абзацом першим частини восьмої статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

А частиною четвертою статті 30 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені у статті 289 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

У частині одинадцятій статті 289 КАС України зазначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Згідно з частиною тринадцятою статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012, № 353/271/150, зареєстрованої в Мін`юсті 21.05.2012 за №806/21119, у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу).

Відповідно до пунктів 1, Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців з дня фактичного затримання особи.

Отже, законодавством визначено порядок та підстави для затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України, зокрема, наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.

Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначається Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби та Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 за № 806/21119, відповідно до пункту 1 розділу VI якого якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Відповідно до абзацу другого пункту 7 Розділу III Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 29 лютого 2016 року № 141, у разі надходження від іноземців або осіб без громадянства звернень щодо надання ними сприяння в забезпеченні їх ідентифікації та (або) видворення (реадмісії) чи придбання іноземцями або особами без громадянства проїзних квитків для виїзду з України адміністрація ПТПІ невідкладно інформує про це відповідний заінтересований орган.

Як встановлено судом і зазначено вище, відповідач тривалий час перебуває на території України без законних підстав, що є грубим порушенням законодавства України про правовий статус іноземців та у зв`язку з цим він був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 203 КУпАП «Порушення іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що полягало в проживанні іноземця на території України за недійсними документами на право проживання в Україні.

Також у нього відсутні підстави для законного перебування в Україні; не встановлено й підстав для застосування щодо відповідача положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Крім того, у відповідача відсутній документ, що дає право на виїзд з України.

Також відповідач був затриманий при спробі незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги статей 9,12 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив правопорушення, передбачено частиною 1 статті 204-1 КУпАП «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України» (далі КУпАП), що є підставою вважати, що відповідач перешкоджатиме проведенню процедури видворення.

Вказане підтверджується дослідженими судом копіями протоколів про адміністративне затримання, особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, зокрема на те, що відповідач не має підстав для законного перебування на території України, передбачених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; у відповідача відсутні документи, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України; вчинення порушення при наявності дозволу на імміграцію законодавства у сфері міграції, що виразилося у свідомому проживанні на території України за недійсним документом на право проживання, а також спроба незаконного перетину ним державного кордону з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон в порушення законодавства України з прикордонних питань, вказане ставить під сумнів дійсний намір особи й надалі проживати на території України; відповідач посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання на цей час не документований із заявами про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту чи надання дозволу на імміграцію не звертався, він не має офіційного місця проживання на території України та офіційно не працевлаштований; у нього відсутній діючого документа, за яким він зміг би покинути територію України, а також тривале нелегальне проживання на території України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами позивача, що вказане дає достатні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури примусового видворення.

Вказане відповідно до положень абзаців першого та другого частини першої статті 289 КАС України, частин третьої та четвертої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є підставою для затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

Таке затримання відповідача переслідує легітимні цілі, про щодо зазначено вище, а строк затримання є розумно необхідних для здійснення відповідних процедур та в межах, визначених відповідним законодавством.

З приводу покликань апелянта на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, яким чином відповідач в умовах фактичного адміністративного затримання був доставлений до суду, чи було йому роз`яснено право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», чи мав він можливість скористатися такою допомогою, будучи затриманим, чи був складений протокол про адміністративне затримання та чи було позивачем оповіщено Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та гарантовано правову допомогу колегія суддів зауважує, що такі права були роз`яснені відповідачу при його затриманні і в протоколі про адміністративне затримання є його підпис із записом про ознайомлення та запис, що він послуг захисника та перекладача не потребує, українською мовою володіє та бажає захищати себе особисто.

Щодо покликань на відсутність реальної можливості виконати процедуру видворення через державний кордон та пункти контролю, що ведуть до росії, через тимчасове закриття таких пунктів, колегія суддів зауважує, що така процедура може бути здійснення на цей час через треті країни.

Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2024 року в адміністративній справі № 303/4511/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк С. П. НосПовне судове рішення складено 04.12.24