Постанова

від 05.12.2024 по справі 300/2058/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2058/23 пров. № А/857/24700/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 300/2058/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Сторожук Андрій Леонідович звернувся до суду інтересах ОСОБА_1 з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі № 300/2058/23 в порядку, встановленому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заява мотивована тим, що слід зобов`язати Долинську міську раду подати звіт про виконання рішення суду від 19.07.2023 у справі № 300/2058/23 щодо зобов`язання Долинську міську раду розглянути заяви ОСОБА_1 від 27.10.2022 та 13.01.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду, оскільки Долинською міською радою, незважаючи на вжиття заходів для примусового виконання, рішення не виконано, хоча з моменту набрання законної сили рішенням минуло більше року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 відмовлено.

Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив таку в апеляційному порядку, оскільки вважає таку незаконною та необґрунтованою, а судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення від 19.07.2023 у цій справі, яке набрало законної сили Долинською міською радою так і не виконано, жодного реагування на вимоги державного виконавця немає, незважаючи на накладені штрафи.

В процесі примусового виконання судового рішення державним виконавцем вжито всіх можливих заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на його виконання.

Апелянт просив скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 224.09.2024 у цій справі та ухвалити нове про задоволення заяви апелянта та зобов`язати Долинську міську раду Калуського району Івано-Франківської області подати звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі №300/2058/23, яке набрало законної сили.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що відповідач вживає всіх можливих заходів для виконання вказаного судового рішення.

Так, з метою виконання рішення суду, до винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2024, заяви ОСОБА_1 були винесені на розгляд постійної комісії міської ради з питань землекористування та земельних відносин, що підтверджується протоколом від 11.09.2023р. №31.

Після чого було підготовлено проєкт рішення від 14.09.2023 №_____-35/2023 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , м.Долина» який було винесено на розгляд четвертого пленарного засідання 35 сесії Долинської міської ради 01 листопада 2023 року.

Однак, при голосуванні 01 листопада 2023 року проєкт рішення не було підтримано (не всі присутні депутати брали участь у голосуванні) (що підтверджується витягом із протоколу тридцять п`ятої сесії міської ради четверте пленарне засідання від 01.11.2023р.).

Повторно на виконання рішення суду та враховуючи вимоги державного виконавця, було повторно підготовлено проєкт рішення від 12.12.2023 №_____-38/2023 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (на вимоги державного виконавця), м. Долина» та було внесено на розгляд четвертого пленарного засідання 38 сесії Долинської міської ради 15 грудня 2023р.

Однак, при голосуванні 15 грудня 2023 року проєкт рішення не було підтримано (не всі присутні депутати брали участь у голосуванні) (що підтверджується витягом із протоколу тридцять восьма сесія міської ради четверте пленарне засідання від 15 грудня 2023р.).

Пізніше, втретє, на виконання рішення суду та вимоги державного виконавця було повторно підготовлено проєкт рішення від 01.02.12.2024 №_____-44/2024 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , м. Долина» та було внесено на розгляд позачергової 44 сесії Долинської міської ради 01 лютого 2024р.

Однак, при голосуванні 01 лютого 2024 року проєкт рішення не було підтримано (не всі присутні депутати брали участь у голосуванні) (що підтверджується витягом із протоколу позачергової сорок четвертої сесії міської ради від 01.02.2024р.).

Про усі вжиті заходи Долинською міською радою з метою виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023р. у справі №300/2058/23 та виконання вимог державного виконавця було повідомлено державного виконавця згідно листів від 08.12.2023 №1341/05-19/13в, від 17.01.2024 №13/05-28/6164, від 08.02.2024 №169/05-19/17в.

Також Долинською міською радою було оплачено штрафи накладені державним виконавцем та повідомлено про це державного виконавця згідно листів від 06.02.2024 №153/05-19/13в, від 21.02.2024 №209/05-19/13в.

Долинською міською радою також було повідомлено поліцію про вжиті заходи з метою виконання рішення суду відповідно до листа від 27.03.2024 №12/05-24/1396.

Вище зазначене підтверджує вжиття Долинською міською радою всіх заходів для виконання рішення суду.

У зв`язку з викладеним, Долинська міська рада просила постановити рішення, яким залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у цій справі.

Від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Зокрема апелянт зазначив, що аналізуючи та співставляючи рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у цій справі з рішеннями Долинської міської ради від 01.11.2023, 15.12.2023, 01.02.2024, на яких розглядалося питання про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою, жодних висновків, викладених у рішенні суду від 19.07.2024 Долинською міською радою так і не враховано, а фактично продубльовано рішення, які оскаржувалися позивачем у межах справи №300/2058/23.

За результатами розгляду заяв ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою Долинська міська рада мала прийняти одне з двох рішень: про затвердження проекту землеустрою про відмову у затвердженні проекту землеустрою (із зазначенням відповідних причин).

Однак всупереч цьому, відповідач жодне рішення підтримане не було, а у витяг з протоколів сесій вказано, що результати голосування «рішення не прийнято».

Просив апеляційну скаргу задовольнити повністю.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій.

Тобто, для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Доказів вчинення заходів примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження" матеріали поданої заяви не містять, а отже відсутні об`єктивні підстави, які підтверджені належними та допустимими доказами, задля застосування судом права встановити судовий контроль.

У зв`язку із наведеним у задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі № 300/2058/23, яке набрало законної сили, вирішено: позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Долинської міської ради щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб та строк заяв ОСОБА_1 від 27.10.2022 та 13.01.2023. Зобов`язати Долинську міську раду розглянути заяви ОСОБА_1 від 27.10.2022 та 13.01.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу (а.с.101-105).

Серед інших, на виконання рішення суду від 19.07.2023 у справі № 300/2058/23 Івано-Франківським окружним адміністративним судом 05.09.2023 було видано виконавчий лист про зобов`язання Долинську міську раду розглянути заяви ОСОБА_1 від 27.10.2022 та 13.01.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду.

18.10.2023 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73078290. Зобов`язано Долинську міську раду виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Вимогою виконавця від 23.01.2024 № 720/03-1-25 зобов`язано Долинську міську раду виконати рішення суду з примусового виконання виконавчого листа № 300/2058/23 від 05.09.2023 в повному обсязі (із наданням підтверджуючих документів) протягом 10 робочих днів, про що письмово повідомити Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Керуючись вимогами ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIІ 07.02.2024 державним виконавцем за невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа № 300/2058/23 від 05.09.2023 та вимог державного виконавця винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200,00 грн.

08.02.2024 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, керуючись п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону № 1404-VIIІ прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 73078290 у зв`язку з надісланням виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 статті 63 Закону № 1404-VIIІ, якою визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Оскільки рішення у справі №300/2058/23 залишається досі не виконаним, ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 382 КАС України звернувся до суду із цим позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ст. 370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Частиною 1 ст. 255 КАС України передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.

Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Колегія суддів звертає увагу, що положення КАС України не містять обмежень щодо застосування заходів судового контролю, а відтак встановлення такого контролю можливе як одночасно із задоволенням відповідного позову, так і шляхом постановлення окремої ухвали із вказаного питання.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така позиція повністю відповідає висновкам Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Ба більше, Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №380/2458/21 зауважив, що для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988./19.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.

При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього однієї з підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема у випадку, якщо:

- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;

- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;

- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:

- загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,

- або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

Колегією суддів з матеріалів цієї заяви, а також відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) з`ясовано, що дійсно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2023, яке не оскаржене в апеляційному порядку, набрало законної сили, досі не виконане.

При цьому виконавче провадження ВП 73078290 з виконання виконавчого листа, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом у цій справі в частині зобов`язання Долинської міської ради розглянути заяви ОСОБА_1 від 27.10.2022 та 13.01.2023 та прийняти рішення з врахуванням висновків, наведених у рішенні суду, відповідно до постанови державного виконавця від 08.02.2024 закінчене на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Зокрема, ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження, передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вказане свідчить про невиконання відповідного судового рішення більше ніж рік після набрання таким законної сили (згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, дата набрання законної сили 21.08.2023).

Враховуючи вищезазначене, оскільки, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі №300/2058/24 залишається невиконаним відповідачем, наявні підстави для встановлення судового контролю за його виконанням.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, встановлення судового контролю, є правом, а не обов`язком суду, однак апеляційний суд зазначає, що задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України, чого у даній справі судом першої інстанції зроблено не було.

З позиції колегії суддів, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю дещо формально підійшов до розгляду вказаної заяви, поверхнево оцінив докази, на підтвердження її вимог чи їх спростування, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної заяви ОСОБА_1 .

Колегія суддів також зважає на повідомлені відповідачем обставини щодо вжиття заходів, спрямованих на виконання вказаного рішення, однак не надає оцінки правомірності відповідним діям, оскільки вказане не охоплюється предметом дослідження при розгляді цієї заяви. Однак, апеляційний суд констатує, що з наявних у матеріалах справи та доданих як до заяви про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України доказів підтверджено факт невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки не прийнято жодного рішення, як це передбачено судовим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у цій справі.

Доказів виконання судового рішення у цій справі відповідачем не надано.

Слід зауважити, що нормативні приписи, закріплені у ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пп. «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, згідно яких, у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Таким чином, звіт суб`єктом владних повноважень слід подати до суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у цій справі слід скасувати, заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду - задовольнити, зобов`язати Долинську міську раду протягом тридцяти днів з дня отримання даної постанови подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2023 у цій справі.

Колегія суддів також вважає за доцільне звернути увагу відповідачу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.ч. 3-4 ст. 382 КАС України, половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Отже, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можливе накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

Ба більше, У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог щодо законності та обґрунтованості рішення зважаючи на те, що рішення суду від 19.03.2023 у цій справі більш як рік тому набрало законної сили та залишається невиконаним.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а заяву позивача - задовольнити.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 320, 322, 325, 328, 329, 331, 382 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у справі №300/2058/23 - задовольнити.

Зобов`язати Долинську міську раду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у справі №300/2058/23.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає згідно ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк