Постанова

від 04.12.2024 по справі 916/586/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/586/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання - Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Овчарук О.О., за довіреністю;

від відповідача: Гонтаренко А.К., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального вищого навчального закладу "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради

на рішення Господарського суду Одеської області

від 03 червня 2024 року (повний текст складено 10.06.2024)

у справі № 916/586/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального вищого навчального закладу "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради

про стягнення 1 940 224,99 грн., -

суддя суду першої інстанції: Д`яченко Т.Г.,

місце прийняття рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 04.12.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі також - позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз України», «Нафтогаз» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального вищого навчального закладу "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради (далі також - відповідач, КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти", Академія) про стягнення 1 940 224,99 грн., з яких:

- 1 491 375,70 грн основного боргу;

- 364 665,77 грн пені;

- 36 667,02 грн 3% річних;

- 47 516,50 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань умов Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо оплати поставленого КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти" у період з 01.01.12023 по 28.02.2023, оскільки, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, об`єми природного газу, спожитого відповідачем у відповідному періоді, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії", і, відповідно, спожитий відповідачем природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

У зв`язку зі вказаним порушенням, у відповідача обліковується заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні у зазначених вище розмірах.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/586/24 (суддя Д`яченко Т.Г.) позовні вимоги задовлені у повному обсязі.

У вказаному рішенні Господарський суд Одеської області дійшов висновку про доведеність позивачем факту укладення між сторонами публічного типового Договору, який є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, які повинні виконуватись сторонами. Позивачем було виконано взяті на себе зобов`язання щодо поставки природного газу відповідачу, проте, докази оплати останнім поставленого газу у розмірі 37,69700 тис.куб.м на загальну суму 1 491 375,70 грн. в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими та доведеними.

У зв`язку з наявністю заборгованості відповідача за отриманий газ, місцевий господарський суд також визнав підставними вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахунки яких суд першої інстанції визнав правильними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальний вищий навчальний заклад "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/586/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Комунального вищого навчального закладу "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради про стягнення 1 940 224,99 грн. у повному обсязі. Також скаржник просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене без об`єктивного, всебічного та повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, також прийнято з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарським судом Одеської області визнано встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а отже рішення є необґрунтованим, не законним та таким, що прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Зокрема, апелянт, посилаючись на приписи п.п. 2.2, 4.2. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», розділу II Правил постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, п.п. 5, 6 гл. 3 розділу IX Кодексу ГРС зазначає, що відображення обсягу спожитого відповідачем природного газу у відповідному розрахунковому періоді здійснюється постачальником на підставі даних отриманих від споживача або даних Оператора ГТС. Разом з цим, матеріали справи не містять даних від оператора ГТС щомісяця, на підставі яких формувались акти приймання-передачі природного газу на дати їх складання, а на підтвердження факту постачання відповідачу природного газу за січень та лютий 2023 року, позивачем фактично надано лише один документ - це лист ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (в якому вказано обсяг використаного, зокрема відповідачем, природного газу за спірний період) з роздруківкою до нього з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача.

При цьому, незважаючи на те, що вузол обліку природного газу (власність споживача (КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти»)) обладнаний засобом дистанційної передачі даних, працездатність останнього була поновлена лише 01.02.2023 року, а тому обсяги спожитого природного газу відповідачем визначені позивачем виключно на підставі остаточної алокації відборів природного газу без фактичного підтвердження таких обсягів газовимірювальними приладами, що знаходяться на території Закладу.

Так, апелянт наголошує на тому, що для КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» цілодобовий доступ до газорозподільної системи у спірний період був об`єктивно унеможливленим і відповідачем не надавалось ні за січень, ні за лютий 2023 позивачу завірені належним чином копії відповідних актів надання послуг з розподілу/транспортування газу за такі періоди, що мали б бути складені між Оператором ГРМ (АТ «Херсонгаз»») та КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», на підставі даних комерційного вузла обліку споживання природного газу закладу, оскільки заклад взагалі був позбавлений права користуватися послугами газопостачання та фактично здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи, у зв`язку із наявністю загальновідомого факту окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022 м. Херсон військами РФ. За твердженням апелянта, будівля КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» була захоплена окупаційною владою, в місті Херсон була пошкоджена газорозподільна інфраструктура, а через окупацію території міста Херсон об`єктивно унеможливленим було і виконання зобов`язання Оператора ГРМ (АТ «Херсонгаз») в частині забезпечення споживачеві цілодобового доступу до газорозподільної системи.

Академія наполягає на тому, що фактично доступ до даних комерційного вузла обліку споживання природного газу закладу з`явився лише після 18.02.2023 року коли було закінчено процедуру перевірки в будівлях, які знаходяться на балансі відповідача, за адресою м. Херсон, вул. Покришева буд. 41 на наявність вибухових матеріалів Відділом вибухотехнічної служби Головного Управління Національної поліції в Херсонській області, після чого відповідач звернувся до АТ «Херсонгаз» з метою визначення об`ємів споживання природного газу, на що отримав відповідь, з аналізу якого можна дійти до висновків, що визначити об`єм такого споживання відповідачем до 01.02.2023 року взагалі не було можливим.

Апелянт зауважує, що за відсутності укладених між Оператором ГРМ (АТ «Херсонгаз») та КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» вказаних актів, за відсутності доступу до комерційних вузлів обліку споживання природного газу закладу, за наявності факту окупації м. Херсон з 01.03.2022 року і можливості потрапляння до даних комерційного вузла обліку споживання природного газу закладу лише після 18.02.2023 року, АТ «Херсонгаз» не могло жодним чином самостійно встановити обсяги спожитого природного газу відповідачем та передати такі дані для остаточної алокації відборів Споживача (відповідача) на Інформаційній платформі Оператора ГТС.

Таким чином, на переконання апелянта, позивачем належним чином не доведено факт споживання КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» природного газу у період січень-лютий 2023 року.

Також відповідач зазначає, що оскільки вимоги про стягнення основної заборгованості за поставлений природний газ за період січень-лютий 2023 року є не обґрунтованими, то не підлягають і задоволенню вимоги про стягнення пені, 3 % річних та боргу з урахуванням інфляційних втрат, адже такі вимоги є похідними.

Крім того, спираючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та правову позицію Верховного Суду, наведену у тому числі, у постановах: від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, скаржник не погоджується з відмовою суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зменшення неустойки та вважає, що заявлений позивачем розмір пені підлягає у даному випадку зменшенню до 1 грн., враховуючи наведені апелянтом обставини та відсутність доказів понесення позивачем відповідних збитків.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 02.07.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального вищого навчального закладу "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради на рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/586/24 та призначено її розгляд на 23.10.2024 о 15:00 год. Крім того, даною ухвалою продовжити розгляд апеляційної скарги Академії на розумний строк та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; учасникам справи встановлено строк для надання до суду будь-яких заяв та клопотань протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.

05.08.2024 від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач наполягає на її безпідставності та необґрунтованості, не погоджується з доводами останньої та просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позиція позивача, яка викладена у відзиві на апеляційну скаргу, є аналогічною позиції, наведеної ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в суді першої інстанції, та яка міститься у позовній заяві останнього.

Разом з цим, позивач звертає увагу на те, що з однією сторони, Академія зазначає про не визнання нею позовних вимог, і в той же час просить зменшити пеню. На думку позивача, така поведінка є суперечливою, оскільки якщо відповідач просить зменшити пеню, то відповідно, визнає розмір основної заборгованості, за не погашення якої здійснено нарахування пені. А отже, визнає і факт споживання газу, і факт існування непогашеної заборгованості, і факт порушення умов Типового договору.

Водночас, Нафтогаз вказує, що заявляючи прохання про зменшення пені до 1 грн, відповідач таким чином хоче ототожнити зменшення розміру пені з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (ст. 218 Господарського кодексу України), тоді як зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але, аж ніяк не звільненням його від відповідальності. На переконання позивача, зменшення розміру пені до 1 грн. фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. За наведеного вище, прохання відповідача про зменшення пені до 1 грн, суперечить як положенням законодавства, так і матеріалам справи.

Таким чином, позивач, наполягаючи на тому, що у даному випадку відсутні підстави для зменшення пені, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для такого зменшення, зазначає, що посилання відповідача на ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України є безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 задоволені заяви представника ТОВ "ГК "Нафтогаз України" - Овчарука Олександра Олексійовича та представника КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти" - Гонтаренко Артема Костянтиновича про надання останнім можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Вирішено здійснювати розгляд даної справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.11.2024 року о 13:45 год.

Однак, перебування головуючого судді Савицького Я.Ф. з 12.11.2024 по 15.11.2024 у відпустці унеможливило проведення вищевказаного судового засідання, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 11.11.2024 учасників справи №916/586/24 було повідомлено про те, що судове засідання, призначене на 12.11.2024 у даній справі не відбудеться, а наступне судове засідання у справі №916/586/24 призначено на 26.11.2024 року о 14:30 год. в режимі відеоконференції, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

У зв`язку із перебуванням судді-члена колегії Богацької Н.С. у відпустці з 25.11.2024 по 28.11.2024, розпорядженням керівника апарату суду від 25.11.2024 №456 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/586/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 для розгляду справи №916/586/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 справа №916/586/24 прийнята до розгляду визначеною судовою колегією, а саме: головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді: Діброва Г.І., Колоколов С.І.

26.11.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із тривалою повітряною тривогою, оголошеною на території м. Одеси та Одеської області. Учасників справи №916/586/24 повідомлено, що розгляд останньої відбудеться 04.12.2024, про що винесена відповідна ухвала суду апеляційної інстанції від 26.11.2024.

Водночас, 26.11.2024 до початку судового засідання від КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: Адвокатський запит від 02.11.2024 вих. №01/02-11-24р., лист АТ «Херсонгаз» від 08.11.2024 вих №241108/1014/1976 (відповідь на адвокатський запит), акти наданих послуг розподілу природного газу від 21.01.2023, від 28.02.2023; Акт №3441 приймання-передачі природного газу за лютий 2023, Акт №1631 приймання-передачі природного газу за січень 2023; Договір від 08.11.2021 №20-1047/21-БО-Т постачання природного газу на 2021-2022, укладений між Академією (апелянтом) та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг»; Додаткова угода від 17.12.2021 №1 до Договору від 08.11.2021 №20-1047/21-БО-Т; листи КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» від 15.05.2023 №01-02/108 та №01-07/111, від 17.05.2023 №01-23/114 щодо повідомлення про руйнування навчального корпусу Академії, внаслідок обстрілу 15.05.2023.

Також апелянт просить поновити строк на подання вищевказаних документів, які не надавались відповідачем в суді першої інстанції, з посиланням на те, що лист АТ «Херсонгаз» від 08.11.2024 вих №241108/1014/1976 було отримано відповідачем у якості відповіді на адвокатський запит, направленого апелянтом до АТ «Херсонгаз» з метою надання більш чітких відповідей на питання судової колегії. І згідно зі вказаним листом, в обсяг спожитого відповідачем газу у січні 2023 увійшли обсяги листопада та грудня 2022, які неможливо відокремити. Разом з цим, апелянт вказує, що у листопаді та грудні 2022 постачальником природного газу у відповідача було ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдінг». Щодо інших доказів, то відповідач зазначає, що з огляду на обставини, які склались у зв`язку з веденням бойових дій через агресію РФ, у представника Академії об`єктивно була відсутня можливість своєчасно долучити до матеріалів справи відповідну документацію

Колегія суддів, враховуючи вимоги процесуального законодавства, долучає вказані документи до матеріалів справи, разом з тим не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вже зазначалось, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 учасникам даної справи запропоновано 10-ти денний строк з дня отримання даної ухвали подати до суду будь-які заяви чи клопотання, у тому числі - щодо витребування доказів, збирання доказів тощо.

Вказана ухвала була надіслана відповідачу в його електронний кабінет.

КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» отримав вищевказану ухвалу суду в електронному вигляді 25.07.2024 о 18:16 год., про що свідчать наявна у матеріалах справи Довідка від 29.07.2024 про доставку електронного листа.

Для додаткового повідомлення апелянта стосовного процесуального руху його апеляційної скарги ухвалу суду від 25.07.2024 судом було також направлено в електронний кабінет представника КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» - адвоката Гонтаренко Артема Костянтиновича. Дана ухвала була доставлена останньому 25.07.2024, що вбачається з відповідної Довідки від 29.07.2024 про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи.

Водночас, клопотання адвоката Гонтаренко Артема Костянтиновича про залучення до матеріалів справи додаткових доказів було подано відповідачем лише 26.11.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ухвалою суду.

Відповідно до частин 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі №906/612/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне подання відповідачем вищенаведеного клопотання залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого відповідача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини пропуску такого строку, наведені представником відповідача у відповідному клопотанні (зокрема, направлення адвокатського запиту на адресу АТ «Херсонгаз» з метою надання більш чітких відповідей на питання судової колегії) не являються поважними, оскільки відповідач ще на стадії розгляду справи в суді першої інстанції повинен був доводити свою позицію усіма можливими засобами.

У цьому контексті (стосовно наданих відповідачем актів наданих послуг розподілу природного газу від 21.01.2023, від 28.02.2023; Актів №3441 та №1631 приймання-передачі природного газу за січень 2023 та лютий 2023; Договору від 08.11.2021 №20-1047/21-БО-Т постачання природного газу на 2021-2022, укладеного між апелянтом та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг» тощо) апеляційний суд зазначає, що господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи положення ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, всі можливі докази на підтвердження своєї позиції повинні були бути подані відповідачем разом із відзивом, або будь-якими запереченнями, до суду першої інстанції, а у випадку неможливості подати докази у зазначений строк, відповідач повинен повідомити про це суд та зазначити про підстави, які заважають йому надати такі докази.

Проте, як свідчать матеріали даної справи, відповідач цього не зробив. Доказів неможливості отримати відповідні документи на момент подачі відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції не надав.

Судова колегія звертає увагу на те, що Академія мала усвідомлювати процесуальні наслідки неподання доказів на обґрунтування своєї правової позиції під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак, не скористалась своїм правом на подання усіх доказів на підтвердження власної правової позиції.

У зв`язку з цим, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

При цьому, відповідач вже на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції додає відповідні додаткові докази, не враховуючи, що надані документи не подавались суду під час розгляду справи в суді першої інстанції, але підлягають оцінці.

Однак, судова колегія зауважує, що апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення, і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, як убачається з матеріалів апеляційної скарги, вказуючи на обставини, які не встановлювались у суді першої інстанції та надаючи нові докази на підтвердження цих обставин апелянт не наводить обставин об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та, відповідно, наявності виняткового випадку для прийняття таких доказів судом апеляційної інстанції, апелянтом не доведено. Жодним чином апелянт не доводить неможливості відповідача звернутись з відповідним адвокатським запитом до АТ «Херсонгаз» під час розгляду справи №916/586/24 в суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини, які не встановлювались при розгляді справи судом першої інстанції та досліджувати докази, які не були подані до суду першої інстанції.

Більш того, з огляду на те, що лист АТ «Херсонгаз» датований 08.11.2024, судова колегія зазначає, що неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, а сторони під час апеляційного провадження сторони просять долучити документи (докази), які датовані після вирішення справи судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 09.04.2024 у справі №908/145/23.

Оскільки наданий відповідачем лист АТ «Херсонгаз» від 08.11.2024 вих №241108/1014/1976 (відповідь на адвокатський запит) взагалі не існував на момент прийняття рішення від 03.06.2024 судом першої інстанції, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для долучення такого доказу на стадії апеляційного провадження.

На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про прийняття додаткових доказів (у тому числі з урахуванням того, що лист АТ «Херсонгаз» від 08.11.2024 вих №241108/1014/1976 взагалі не існувало на момент прийняття рішення судом першої інстанції).

У судовому засіданні 04.12.2024 представники сторін підтримали свої правові позиції: представник КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги; представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні 04.12.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

ТОВ "ГК "Нафтогаз України" згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг(далі - НКРЕКП), №880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 №793-р позивач визнаний постачальником "останньої надії" без проведення конкурсу на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

У відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника «останньої надії» в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених Кодексом ГТС.

Веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень, (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу мають право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - Оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.01.2023 по 28.02.2023 було автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти" присвоєно ЕІС - код НОМЕР_2.

На підтвердження факту включення відповідача у період з 01.01.2023 по 28.02.2023 до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" позивач надав до матеріалів справи:

- лист оператора ГТС від 04.07.2023 №ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом НОМЕР_2, згідно із яким в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом НОМЕР_2 був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 01.01.2023 по 28.02.2023;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ;

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом НОМЕР_2, відповідно до яких обсяг природного газу, використаний споживачем у вказаний період та внесений в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України", становить 37 697,00 куб.м.

Пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, передбачено, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - типовий договір) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2501 від 30.09.2015, який відповідно до пункту 1.1 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії".

Згідно з пунктом 1.3 Типового договору, останній є договором приєднання та вважається укладеним постачальником «останньої надії» зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Укладення цього Договору відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору зазначено, що підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання.

Згідно з п. 3.3 Типового договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Відповідно до п. 4.2 Договору об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 Договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За умовами п. 5.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», з 01.10.2021 щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 на період постачання з 01.10.2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 м3, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 м3.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) з 01.12.2021, відповідно до умов Договору, опублікована/оприлюднена на сайті ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за посиланням: https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (відповідна роздруківка з архіву цін ПОН для непобутових споживачів за січень, лютий 2023 наявна в матеріалах справи) (т. 1 а.с. 24-28).

Ціни, зазначені в роздруківках з архіву цін ПОН, співпадають з цінами, зазначеними в рахунках, виставлених відповідачу.

Постачальник має право, серед іншого, отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (пп. 1); ініціювати припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством (пп. 2); мати інші права, передбачені чинними нормативно-правовими актами і цим Договором (пп. 3) (п. 6.1 Договору).

Приписами п. 6.2 Договору встановлено, що постачальник зобов`язується, серед іншого: забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (пп. 1); обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природній газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених правилами постачання та цим Договором (пп. 3); протягом десяти робочих днів після початку постачання поінформувати споживача про здійснення постачання природного газу постачальником (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) шляхом направлення письмового повідомлення на поштову адресу споживача (пп. 4); надавати споживачу інформацію про умови постачання, ціни, пов`язані з ним, порядок оплати за спожитий природний газ, право споживача вільно обирати постачальника та іншу інформацію, що вимагається чинними нормативно-правовими актами. Така інформація оприлюднюється на сайті постачальника (пп. 5); публікувати на сайті (і в передбачених законодавством випадках в засобах масової інформації) детальну інформацію про зміну ціни на природний газ за п`ять днів до введення її у дію (пп. 6); видавати споживачеві безоплатно платіжні документи та форми звернень (пп. 7).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника, відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього Договору не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором (п. 11.1 Договору).

В п. 11.5 Договору встановлено, що всі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

У матеріалах справи наявний Типовий договір постачання природного газу підписаний постачальником "останньої надії" та скріплений печаткою останнього (т. 1 а.с. 29-32).

Як вбачається з розділу «реквізити споживача» споживачем за цим Договором є КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти", ЕІС - код НОМЕР_2.

За твердженням позивача, ним направлявся Типовий договір на адресу споживача за кодом ЕІС - код НОМЕР_2 - КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти", про що свідчить наявний у матеріалах справи список №13.02.2023 ОСОБА_1 1 згрупованих відправлень за формою Ф.103 та фіскальним чеком (т. 1 а.с. 33-36).

Згідно зі вказаним списком, поштовою адресою направлення позивачем відповідної кореспонденції відповідачу є: вул. Покришева, 41, Херсонська обл., Херсонський р-н., м. Херсон, 74040, номер телефону адресата - НОМЕР_3, номер поштового відправлення - 0600023838505.

Доказів вручення поштового відправлення №0600023838505 КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти" у матеріалах справи не міститься.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

За твердженням позивача, ним належним чином виконано взяті на себе зобов`язання з поставки природного газу відповідно до Типового договору у січні-лютому 2023 в об`ємі 37,69700 тис.куб.м на загальну суму 1 491 375,70 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 4.3 Договору позивачем було сформовано рахунки на оплату (т. 1 а.с. 37-39):

- №4914 на суму 1 160 875,78 грн. (з ПДВ) за січень 2023 (обсяг природного газу 28,71100 тис.куб.м);

- №8500 на суму 330 499,92 грн. (з ПДВ) за лютий 2023 (обсяг природного газу 8,98600 тис.куб.м).

В якості доказів підтвердження направлення Укрпоштою вказаних рахунків відповідачу ТОВ "ГК "Нафтогаз України" надало список №14.03.2023 ОСОБА_1 1 згрупованих відправлень за формою Ф.103, де адресою споживача за кодом ЕІС - код НОМЕР_2 - КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти" визначено: вул. Покришева, 41, Херсонська обл., Херсонський р-н., м. Херсон, 74040, номер телефону адресата - НОМЕР_1, номер поштового відправлення - 0600024746540 та копію відповідного фіскального чеку (т.1 а.с. 42-46).

Доказів вручення поштового відправлення №0600024746540 Академії у матеріалах справи не міститься.

Відповідач, в порушення умов п. 4.4 Типового договору за отриманий природний газ не розрахувався, у зв`язку з чим ТОВ "ГК "Нафтогаз України" направило КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти" вимогу від 02.05.2023 №119/4.3-13981-2023 про сплату заборгованості, в якій вимагало у останнього погасити борг у розмірі 1 491 375,70 грн. до 16.05.2023 та зазначило, що у разі несплати заборгованості у визначений строк, постачальник буде вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості та додаткове стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат тощо (т. 1 а.с. 69-70).

У матеріалах справи наявний список згрупованих відправлень « 02.05.2023 ОСОБА_2», відповідно до якого вищезазначену вимогу було направлено Академії на адресу: вул. Покришева, 41, Херсонська обл., Херсонський р-н., м. Херсон, 74040, номер телефону адресата - НОМЕР_4, номер поштового відправлення - 0504564591295 та відповідний фіскальний чек (т.1 а.с. 71-73).

Крім того, у матеріалах справи міститься опис вкладення у цінний лист за поштовим відправленням 0504564591295, в якій в графі «найменування предметів» зазначено: Вихідний документ (електронний) №119/4.3-13981-2023 від 02.05.2023 (т. 1 а.с. 74).

Доказів вручення відповідачу зазначеного поштового відправлення у матеріалах справи не міститься.

В свою чергу, відповідачем на підтвердження своєї позиції до матеріалів справи надано:

- лист Академії від 21.02.2023 №01-07/29, адресований голові правління АТ «Херсонгаз», в якому КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти" звернувся до Оператора ГРМ з проханням зробити помісячний перерахунок спожитого газу. У якості підстави такого звернення відповідач зазначив отримання ним акту за спожитий від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за листопад-грудень 2022, січень 2023 загальним об`ємом 28 711 куб.м. на суму 1 160 875,78 грн., де середня ціна складає 40,43 грн. за 1 куб.м., але, згідно заключного Академією з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» договору від 08.11.2021 №20-1047/27-50, ціна за спожиті об`єми газу має бути 16,554 грн. за 1 куб.м. до 31.12.2022 (т. 1 а.с. 115);

- відповідь АТ «Херсонгаз» від 27.02.2023 вих. №230227/1014/70 на вищезазначений лист відповідача, в якій Оператор ГРМ зазначив, що вузол обліку природного газу (власність споживача) обладнаний засобом дистанційної передачі даних, але його працездатність була поновлена лише станом на 01.02.2023. Протягом періоду з травня по грудень 2022 дані про споживання не надавались. Також, відповідно до вказаної відповіді, у даному випадку об`єм спожитого природного газу за розрахунковий період визначається за сумою обсягів добового споживання, переданих Оператором ГРМ за процедурою Кодексу ГТС до Оператора ГТС протягом газового місяця (т. 1 а.с. 116);

- Акти перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 17.02.2023, від 19.02.2023, з яких вбачається, що будівлі відповідача за адресою: вул. Покришева, 41, м. Херсон (навчальний корпус та гуртожиток, а також прилегла територія) були оглянути спеціалістами-вибухотехніками (т.1 а.с. 117-118);

- лист Академії від 08.11.2023 №01-23/281, адресований директору ТОВ «ГК «Нафтогаз України», щодо укладання додаткової угоди постачання природного газу на період січень-грудень 2023 на загальну суму 1 491 375,70 грн., за для запобігання кредиторської заборгованості та на виконання низки вимог позивача, надісланих на електронну адресу Академії від 06.11.2023, 25.10.2023 (т. 1 а.с. 119).

Однак, несплата КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти" вартості поставленого ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у період з 01.01.2023 по 28.02.2023 природного газу стала підставою звернення останнього із відповідним позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1 491 375,70 грн., а також про стягнення нарахованих на суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахунок яких наявний у матеріалах справи.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо стягнення суми основної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери постачання природного газу, а тому регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем (затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, далі - Кодекс ГРМ), Кодексом газотранспортної системи (затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, далі - Кодекс ГТС), Правилами постачання природного газу (затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015, постачальник «останньої надії», яким є позивач у даній справі, здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.

Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕС-код споживача або ЕС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу(п. 1 гл. 1 розділу 1 Кодексу ГТС).

Відповідно до абз. 1 п.2 гл. 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу(абз.10 п.2 гл. 5 розділу IV Кодексу ГТС).

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі(абз. 14 п. 2 гл. 5 Кодексу ГТС).

Судом на підставі наявних доказів у справі встановлено факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» (позивача у справі).

В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача іншого постачальника, аніж постачальника за договором «останньої надії».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає про укладення між сторонами договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", який діяв, зокрема, у січні-лютому 2023 року, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів споживання відповідачем у спірному періоді газу, що поставлявся ТОВ "ГК "Нафтогаз України".

Таким чином, ураховуючи вищенаведені обставини даної справи та приписи чинного законодавства, судова колегія зазначає, що Типовий договір, укладений між сторонами, за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Типового договору з боку ТОВ "ГК "Нафтогаз України", як постачальником "останньої надії" на ринку природного газу, Академії було поставлено протягом січня-лютого 2023 природний газ об`ємом 37,69700 тис.куб.м на загальну суму 1 491 375,70 грн. (з урахуванням вартості транспортування).

Проте, у порушення умов Типового договору, відповідач у встановлений цим Договором строк виставлений рахунок не оплатив, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Академії на користь позивача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 1 491 375,70 грн.

При цьому, апеляційна колегія звертає увагу на те, що порядок комерційного обліку газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими визначено у розділі IX Кодексу ГРМ.

Так, відповідно до з абз. 1 п. 1 гл. 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Апелянт посилається на лист АТ «Херсонгаз» (Оператор ГРМ) від 27.02.2023 вих. №230227/1014/70, з якого вбачається що Академія має вузол обліку природного газу, обладнаний засобом дистанційної передачі даних, працездатність якого була поновлена лише станом на 01.02.2023; протягом періоду з травня по грудень 2022 дані про споживання не надавались.

Разом з цим, у даному листі АТ «Херсонгаз» послався на п. 4 гл. 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ, за яким у разі ненадання споживачем звіту про дані комерційного ВОГ протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з нього інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного зняття показань ЗВТ протягом розрахункового періоду, об`єм спожитого (розподіленого) природного газу за розрахунковий період визначається за сумою обсягів добового споживання, переданих Оператором ГРМ за процедурою Кодексу ГТС до Оператора ГТС протягом газового місяця.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні дані з інформаційної платформи Оператора ГТС за січень 2023 щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом НОМЕР_2, а саме: до 24.01.2023 - відсутні дані, 24.01.2023 - 4 067,08 куб.м., 25.01.202 - 3 593,86 куб.м., 26.01.2023 - 3 352,40 куб.м., 27.01.2023 - 3 670,39 куб.м., 28.01.2023 - 3 650,99 куб.м., 29.01.2023 - 3 592,78 куб.м., 30.01.2023 - 3 539,96 куб.м., 31.01.2023 - 3 243,54 куб.м. та те, що саме Оператор ГРМ є відповідальним за облік природного газу у споживачів природного газу і визначені ним обсяги природного газу є обов`язковими для постачальника природного газу, а відтак, постачальник природного газу не наділений правом самостійного визначення обсягів споживання природного газу споживачем, судова колегія вважає, що відображення обсягу спожитого Академією природного газу у січні 2023 здійснено Нафтогазом належним чином - на підставі даних з інформаційної платформи Оператора ГТС, які були передані останньому АТ «Херсонгаз» - Оператором ГРМ.

Судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах даної справи не міститься доказів втрати АТ «Херсонгаз» оперативного контролю над відповідною газорозподільною системою, а тому обсяги газу, які подаються на інформаційну платформу Оператора ГТС як спожиті відповідачем, не можна вважати недоведеними.

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо встановлення обсягів поставленого йому газу інших, ніж тих, що за інформацією з інформаційної платформи надані відповідачу з ресурсу позивача у період з 01.01.2023 по 28.02.2023.

Також, судова колегія вважає, що Акти перевірки об`єктів споживача на наявність вибухових матеріалів від 17.02.2023 та від 19.02.2023 не є беззаперечним доказом того, що споживання газу відповідачем до вказаних дат у відповідних будівлях не здійснювалось, враховуючи наявність даних, переданих АТ «Херсонгаз» на інформаційну платформу та вищезазначений лист Академії від 08.11.2023 №01-23/281, адресований директору ТОВ «ГК «Нафтогаз України», щодо укладання додаткової угоди постачання природного газу на період січень-грудень 2023, яким по суті відповідач визнає відповідний борг.

У даному контексті судова колегія зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із внесенням 17.10.2019 року змін до Господарського процесуального кодексу України, статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Так, частиною ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 04.02.2021 року у справі № 910/11534/18).

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційна колегія, з урахуванням вищевстановлених фактичних обставин справи, вважає, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог стосовно стягнення основної заборгованості за спожитий газ протягом січня-лютого 2023 у розмірі 1 491 375,70 грн. оцінюються як більш вірогідні, ніж докази, надані відповідачем під час розгляду даної справи

Щодо стягнення з Академії пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Положеннями частини 1 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Разом з цим, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Із наведеного випливає, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати сплачуються боржником у разі прострочення ним виконання договірного зобов`язання з його вини.

Як зазначалось вище, виходячи з приписів ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача і не може грунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» ( «beyond reasonable doubt» ). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу ві ро гідностей» ... Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що з огляду на те, що позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне розрахування Академією за поставлений споживачу природний газ, слід дослідити підстави невиконання боржником своїх зобов`язань за Типовим договором поставки природного газу.

У даному випадку, судова колегія виходить з наявності/відсутності факту поінформованості відповідача щодо обов`язку оплати за спожитий природний газ впродовж 01.01.2023 - 28.02.2023 саме ПОН - ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Отже, апеляційний суд вважає, що позивач має надати суду докази, які підтверджують належне повідомлення КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти" про обов`язок останнього з оплати поставленого відповідачу природного газу.

Так, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" зазначає про факт надсилання на поштову адресу відповідача Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», рахунків на оплату природного газу №4914 за січень 2023 та №8500 за лютий 2023, вимоги про сплату заборгованості за спожитий природний газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» від 02.05.2023 №119/4.3-13981-2023 з терміном виконання до 16.05.2023.

На підтвердження даних відправлень ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надає список №13.02.2023 ОСОБА_1 1 згрупованих відправлень за формою Ф.103 та фіскальним чеком; список №14.03.2023 ОСОБА_1 1 згрупованих відправлень за формою Ф.103 та список згрупованих відправлень « 02.05.2023 ОСОБА_2» з фіскальним чеком та відповідним описом вкладення.

Проте, дослідивши вказані документи, судова колегія оцінює їх критично, оскільки зі вказаних списків згрупованих поштових відправлень не можливо встановити перелік документів, що надсилалися на адресу відповідача; у списку №13.02.2023 ОСОБА_1 1 згрупованих відправлень зазначено у якості номера телефону адресата номер телефону позивача ((+380 66 300 28 88 (як і щодо кожного із 50-ти адресатів у списку)). У списку №14.03.2023 ОСОБА_1 1 зазначено у якості номера телефону адресата номер телефону НОМЕР_1 , а у списку « 02.05.2023 ОСОБА_2» - НОМЕР_4, але доказів того, що вказані номери є номерами відповідача у матеріалах справи не міститься. Жодний номер з поштових відправлень на ім`я Академії (№0600023838505, №0600024746540, №0504564591295) не відстежується на сайті АТ «Укрпошта», оскільки, як встановлено апеляційним судом, дані про відправлення за вказаними номерами відсутні, тому що не зареєстровані в системі. Крім того, у матеріалах справи не міститься жодного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на підтвердження отримання Академією будь-якого відповідного відправлення від позивача.

Отже, надані позивачем вищевказані документи не можуть бути належними доказами надіслання Нафтогазом будь-яких поштових відправлень Академії в межах Типового договору про постачання природного газу постачальником «останньої надії», оскільки з поданих позивачем доказів вбачається, що останні не відповідають вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (зі змінами), тому не можуть вважатися належними доказами, що підтверджують обставини, на які посилається Нафтогаз. Вказані докази не відповідають встановленій законодавством формі та не містять необхідну інформацію, за допомогою якої можна визначити факт існування певних обставин, тому їх безпідставно враховувати в якості належного доказу поштового відправлення.

Таким чином, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не довів факт як надіслання відповідачеві так і вручення адресатові завіреної копії Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», рахунків на оплату природного газу №4914 за січень 2023 та №8500 за лютий 2023.

Наведене вище свідчить про відсутність проінформованості Академії щодо здійснення постачальником - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» постачання природного газу.

Судова колегія підкреслює, що з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

Отже, оцінюючи в сукупності наведене, судова колегія зазначає про відсутність вини Академії в невиконанні зобов`язань за Типовим договором, оскільки позивачем не доведено належне направлення відповідачу та отримання останнім від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідних поштових відправлень для підтвердження обізнаності КВНЗ "Херсонської академії неперервної освіти" про договірні зобов`язання перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Разом з цим, пунктом 11.5 Типового договору визначено, що всі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Тому, судова колегія критично ставиться до висновку суду першої інстанції, який зазначив, що відповідач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей, та не звернув уваги на порушення з боку Нафтогазу процедурних норм повідомлення споживача про надання останньому природного газу і на відсутність передбаченого законодавством обов`язку суб`єкта ринку природного газу здійснювати моніторинг відповідної Інформаційної платформи.

Оскільки невиконання умов Типового договору відповідачем щодо сплати кошів перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням позивачем договірних зобов`язань щодо повідомлення Академії протягом десяти робочих днів після початку постачання про здійснення постачання природного газу (із зазначенням дня початку постачання та діючої ціни на момент початку постачання) та щодо не надсилання рахунку на оплату, то відповідач не має бути притягненим до господарсько-правової відповідальності за порушення зобов`язання. У даному випадку Академією були порушені грошові зобов`язання внаслідок випадку (за відсутності вини).

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги Комунального вищого навчального закладу "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради частково знайшли своє підтвердження, наслідком чого є часткове задоволення апеляційних вимог Академії.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судова колегія зазначає, що апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Частиною 1 п. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку судом першої інстанції не було з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи; наявна недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; наявна невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи та було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції частковому скасуванню в частині задоволення вимог позивача щодо стягнення визначених ним сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат відноситься судовий збір.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального вищого навчального закладу "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 у справі №916/586/24 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Комунального вищого навчального закладу "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" суму заборгованості у розмірі 1 491 375,70 грн. за спожитий природний газ у січні-лютому 2023.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.».

3. Стягнути з Комунального вищого навчального закладу "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 17 897,41 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального вищого навчального закладу "Херсонської академії неперервної освіти" Херсонської обласної ради витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 8 077,93 грн.

5. Господарському суду Одеської області на виконання даної постанови видати відповідні накази із зазначенням повних реквизітів сторін.

Матеріали справи №916/586/24 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 05.12.2024.

Головуючий суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Г.І. Діброва

Суддя С.І. Колоколов