Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/18977/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа№ 910/18977/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Кот Т.В. (ордер серія АХ № 1211561 від 23.09.2024)

від відповідача-1: Ільницька Л.В. (самопредставництво)

від відповідача-2: Замостний О.І. (самопредставництво)

від відповідача-3: Гвоздецька О.М., в режимі відеоконференції

від відповідача-4: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 (повне рішення складено 13.05.2024)

у справі № 910/18977/23 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колонтаїв"

до 1. Міністерства внутрішніх справ України

2. Національної поліції України

3. Головного управління Національної поліції в Харківській області

4. Державної казначейської служби України

про відшкодування 1 629 802,61 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колонтаїв" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (відповідача-1), до Національної поліції України (відповідача-2), до Головного управління Національної поліції в Харківській області (відповідача-3), до Державної казначейської служби України (відповідача-4) про відшкодування 1 629 802,61 грн, з яких: 1 367 924,00 грн майнової шкоди, 261 878,61 грн збитків у вигляді інфляційних втрат.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колонтаїв" майнову шкоду у розмірі 1 367 924 грн, інфляційні втрати в розмірі 261 878,61 грн, судовий збір в розмірі 24 447,05 грн. Відмовлено у задоволенні позову до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та Державної казначейської служби.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23. Прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги відповідача-3 та узагальнення її доводів

На переконання відповідача-3 суд першої інстанції помилково:

- не врахував вимоги Кримінального процесуального кодексу України стосовно того, що питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження;

- застосував до спірних правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державна казначейська служба України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23 про стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колонтаїв" майнової шкоди у розмірі 1 367 924,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 261 878,61 грн, та судовий збір в розмірі 24 447,05 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги відповідача-4 та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга відповідача-4 мотивована тим, що місцевим господарським судом, не доведено наявності всіх чотирьох елементів правопорушення, в тому числі і вини.

При цьому, на думку відповідача-4, судом першої інстанції помилково вирішено стягнути витрати, пов`язані зі зберіганням речових доказів, з Державного бюджету.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційні скарги та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційних скарг, позивач наголошує на тому, що ним були заявлені позовні вимоги про стягнення збитків, заподіяних внаслідок втрати майна через невиконання відповідачем-3 своїх обов`язків зі зберігання речових доказів, а тому такий спір не може бути розглянутий в рамках кримінального провадження, оскільки за своєю суттю та суб`єктним складом підлягає саме розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з цим, за твердженням позивача, суд не має встановлювати, з яких саме рахунків має відбуватися стягнення, зазначаючи в резолютивній частині рішення лише про вирішення позову (у даному випадку - про стягнення коштів). Так як порядок виконання судового рішення може бути окремо встановлено за необхідності відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

До Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній наголошує на тому, що відповідач-3 припустився порушень своїх зобов`язань, яке в свою чергу, призвело до втрати майна позивача. За таких обставин, на думку позивача він мав легітимні очікування щодо повернення належного йому автомобіля.

Узагальнений виклад позиції інших учасників по справі

Відповідачів-1,-2 не скористалися своїм правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу. Неподання письмових відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024, апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Харківській області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18977/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Харківській області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-3 надійшла заява про продовження строку на усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію про часткову оплату судового збору.

До Північного апеляційного господарського суду від відповідача-3 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління національної поліції в Харківській області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23; розгляд апеляційної скарги відповідача-3 призначено на 25.09.2024.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 04.06.2024, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від відповідача-4 надійшла заява про усунення недоліків, до якого долучено докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі та клопотання на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 поновлено Державній казначейській службі України строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 по справі № 910/18977/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23. Об`єднано апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління національної поліції в Харківській області на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23 в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги відповідача-4 призначено на 25.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 призначено справу № 910/18977/23 до розгляду на 16.10.2024, у зв`язку з перебування 25.09.2024 головуючого судді Іоннікової І.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 задоволено заяву Головного управління національної поліції в Харківській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/18977/23.

Розглянувши в судовому засіданні 16.10.2024 клопотання позивача, яке викладене у прохальній частині відзиву на апеляційні скарги щодо поновлення процесуального строку на його подання до суду апеляційної інстанції, та заслухавши думку інших учасників по справі з цього приводу, колегія суддів, з урахуванням положень ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку поновити позивачу строк на подання відзиву на апеляційні скарги та прийняти його до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання 16.10.2024 оголошено перерву на 06.11.2024.

В судове засідання, яке відбулося 06.11.2024, до приміщення суду апеляційної інстанції прибули представники позивача та відповідачів-1,-2. Представник відповідача-3 приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представники позивача та відповідачів-1,-2,-3 в судовому засіданні підтримали свої правові позиції щодо апеляційних скарг.

Представник відповідача-4 у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а саме шляхом підписання у минулому судовому засіданні 16.10.2024 розписки про розгляд справи на 06.11.2024. Вказана розписка міститься у матеріалах справи.

Враховуючи, що явка представника відповідача-4 у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача-4.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів-1,-2,-3, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колонтаїв" (позивачу) на підставі довідки-рахунку та акту приймання-передачі від 21.09.2012 належав на праві приватної власності легковий автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, 2012 року випуску, колір білий, номер кузову № НОМЕР_1 (надалі - автомобіль).

У 2012 вказаний автомобіль було поставлено на облік, отримано державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . У подальшому державний номерний знак позивачем було змінено на НОМЕР_4 , номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

В листопаді 2021 за участі вказаного автомобіля сталася дорожньо-транспортна пригода, у зв`язку з розслідуванням якої було відкрито кримінальне провадження №12021220000001720 від 11.11.2021 стосовно особи, яка перебувала за кермом у момент дорожньо-транспортної пригоди. У межах вказаного кримінального провадження слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Харківській області належний позивачу автомобіль було вилучено та переміщено на зберігання.

Як зазначив позивач у позові, підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнав вину, не заперечував проти вчинення ним злочину. Слідством були виконані усі необхідні слідчі дії за участі спірного автомобіля. Позивач надав допомогу постраждалим. Справу було повністю сформовано та передано до суду 01.02.2022.

Проте, незважаючи на відсутність будь-якої правової необхідності, автомобіль позивачу повернений не був.

Із дня, коли відбулася дорожньо-транспортна пригода, автомобіль зберігався на штрафмайданчику за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, розпорядником якого (згідно отриманої від слідчого Волкова І.К. інформації) є Центр забезпечення Головного управління національної поліції у Харківській області (відповідач-3).

16.06.2022 представником позивача в інтересах власника автомобіля було подано адвокатський запит до СУ ГУ НП у Харківській області щодо фактичного місця перебування автомобіля.

У відповідь на запит слідчий ОСОБА_2 повідомив, що автомобіль перебував на вказаному штрафмайданчику на момент передання кримінальної справи до суду, а відповідальність за збереження автомобіля несе власник штрафмайданчика, а саме відповідач-3. Водночас слідчий зазначив, що ключі від автомобіля та реєстраційні документи знаходяться у нього.

22.07.2022 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колонтаїв" ОСОБА_3 з копією відповіді слідчого відвідав штрафмайданчик по вул. Пушкінській, 107, де раніше особисто брав участь в огляді автомобіля у присутності слідчого, проте, автомобіль на майданчику був відсутній.

Для встановлення місцезнаходження автомобіля представник позивача звернувся із запитом до відповідача-3.

Відповідно до листа № 6аз/119/05/50-2022 від 12.08.2022 позивачу було повідомлено, що автомобіль зник зі штраф майданчика. У зв`язку з чим було складено рапорт та направлено для реєстрації з подальшим приєднанням відомостей до кримінального провадження від 07.05.2022 № 12022221130001135 за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України до ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачеві заподіяно збитки, в зв`язку із неналежним виконанням посадовими особами своїх обов`язків, що і стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колонтаїв" майнову шкоду у розмірі 1 367 924 грн, інфляційні втрати в розмірі 261 878,61 грн, судовий збір в розмірі 24 447,05 грн. Відмовлено у задоволенні позову до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та Державної казначейської служби.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційних скарг, відзиву, додаткових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги відповідачів-3,-4 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За вимогами ч.ч. 6, 7 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Водночас, цими нормами передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими ж нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, при зверненні з позовом про стягнення збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (ст. 614 Цивільного кодексу України).

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у п. 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи положення ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що постановою відповідача-3 від 12.11.2021 визнано спірний автомобіль речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021220000001720 від 11.11.2021 і вирішено зберігати на майданчику для утримання транспортних засобів після дорожньо-траспорної пригоди, розташованому за адресою: м. Харіків, вул. Пушкінська, 107 до прийняття рішення у кримінальному провадженні.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2021 накладено арешт на майно позивача, а саме на спірний автомобіль. Зберігання вказаного автомобіля доручено працівникам майданчику для тимчасового зберігання транспортних засобів, розташованого за адресою: м. Харіків, вул. Пушкінська, 107.

Арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України і його скасування відбувається в порядку, визначеному ст. 174 Кримінального кодексу України.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла при розгляді справ № 335/12096/15-ц (постанова від 15.05.2018) та № 569/4374/16-ц (постанова від 23.05.2018).

Відтак, скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, в силу приписів ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України, не може здійснюватися судами інших юрисдикцій.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019 № 926/1307-б/15.

Відповідно до листа № 6аз/119/05/50-2022 від 12.08.2022 позивачу було повідомлено, що автомобіль зник зі штраф майданчика. У зв`язку з чим було складено рапорт та направлено для реєстрації з подальшим приєднанням відомостей до кримінального провадження від 07.05.2022 № 12022221130001135 за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України до ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області.

Колегією суддів встановлено, що у Дзержинському районному суді м. Харкова у справі № 638/1292/22 перебуває кримінальне провадження № 12021220000001720 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України. Вказана кримінальна справа триває, обвинувального вироку немає, спірний автомобіль оголошено у розшук.

Також судовою колегією встановлено, що позивач не звертався до суду із заявою про зняття арешту на спірний автомобіль.

Згідно із ст. 533 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Враховуючи, що кримінальне провадження щодо зниклого спірного автомобіля на поточний триває, кримінальна справа з цього приводу не закрита, вироку по вказаній кримінальній справі немає, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними засобами доказування факт неправомірності дій відповідачів у частині неповернення спірного автомобіля, на який було накладено ухвалою арешт, та вказаний арешт на скасовано.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшовши передчасного висновку про задоволення позову не дослідив та не встановив, чи здійснювалося закриття відповідних кримінальних проваджень та скасування арешту на спірний автомобіль на підставі ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України.

Доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судовою колегією до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам учасникам по справі та не здійснив аналіз вище наведених положень законодавства, внаслідок чого припустився помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

За встановлених апеляційним судом обставин справи рішення місцевого господарського суду, яке прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, призвело до порушення норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, виклавши у наступній редакції: у позові відмовити повністю.

Таким чином, наведені аргументи відповідачів-3,-4 у апеляційних скаргах, колегія суддів вважає документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційні скарги та додаткових письмових поясненнях доводи спростовуються матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційних скарг

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог, виклавши у наступній редакції: у позові відмовити повністю.

Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області та Державної казначейської служби України задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/18977/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог, виклавши у наступній редакції: У позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колонтаїв" (62030, Харківська область, Богодухівський район, село Колонтаїв, вулиця Центральна, будинок, 32а; код ЄДРПОУ 24337661) на користь Головного управління національної поліції в Харківській області (61002, місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок, 13; код ЄДРПОУ 40108599) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 29 336,45 грн (двадцять дев`ять тисяч триста тридцять шість) грн 45 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Колонтаїв" (62030, Харківська область, Богодухівський район, село Колонтаїв, вулиця Центральна, будинок, 32а; код ЄДРПОУ 24337661) на користь Державної казначейської служби України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок, 6; код ЄДРПОУ 37567646) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 29 336,45 грн (двадцять дев`ять тисяч триста тридцять шість) грн 45 коп.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/18977/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.12.2024 після повернення головуючого судді Іоннікової І.А. з відрядження та лікарняного.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська