Постанова

від 11.11.2024 по справі 910/12464/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа№ 910/12464/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Качан В.В.

від відповідача: Герасимчук І.А.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: Кібець Р.Р.

від ДВС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Мегабанк»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024, повний текст якої складено та підписано 25.07.2024

за скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк»

на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим провадженням НОМЕР_4 під час примусового виконання рішення суду

у справі № 910/12464/22 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Фонду розвитку підприємництва

до Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство фінансів України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 1 466 991,91 грн

В С Т А Н О В И В :

Рух справи

Фонд розвитку підприємництва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 1 466 991,91 грн - залишку коштів фінансової державної підтримки, розміщених на рахунку умовного зберігання (ескроу).

16.01.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій ФРП просив суд:

- визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва на суму 1 466 991,91 грн по рахунку Фонду розвитку підприємництва № - НОМЕР_1, що відкритий АТ «Мегабанк» на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) № 9914 від 10.06.2021 (Програма здешевлення вартості іпотечних кредитів «Доступна іпотека 7%») - до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих кредиторів АТ «Мегабанк»;

- зобов`язати АТ «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Мегабанк» в частині виключення із сьомої черги кредиторські вимоги Фонду розвитку підприємництва на суму 1 466 991,91 грн по рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 та подати зміни на затвердження виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати АТ «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку (тобто без включення до будь-якої черги) та повернути грошові кошти в розмірі 1 466 991,91 грн з Ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на підставі вимоги Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку - шляхом перерахування коштів на рахунок Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_2, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 позовні вимоги Фонду розвитку підприємництва задоволено частково. Визнано протиправними дії Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва на суму 1 466 991,91 грн по рахунку НОМЕР_1, що відкритий Акціонерним товариством «Мегабанк» на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) №9914 від 10.06.2021 (Програма здешевлення вартості іпотечних кредитів «Доступна іпотека 7%) - до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «Мегабанк».

Зобов`язано Акціонерне товариство «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на рахунок Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_3, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду розвитку підприємництва судовий збір в сумі 24 689 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.11.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/12464/22 залишив без змін.

08.01.2024 Господарський суд міста Києва на виконання вказаного вище судового акту видав накази.

Верховний Суд постановою від 09.04.2024 залишив без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/12464/22.

24.06.2024, до Господарського суду міста Києва надійшла скарга за вих. №2209 від 21.06.2024 АТ «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання рішення суду у справі №910/12464/22.

АТ «Мегабанк» у скарзі просить суд:

- визнати дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у скасуванні постанови про відкриття провадження у справі;

- зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ) Молотилову Вікторію Вадимівну Постанову про відкриття виконавчого провадження № 7440644 від 18.03.2024 державного виконавця Шевченківського Відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міського управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Молотилової В.В., відкритого на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/12464/22 про стягнення з АТ «МЕГАБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 09804119) на користь Фонду розвитку підприємництва (код ЄДРПОУ 21662099) судового збору в сумі 24 689, 00 грн.

- зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ) Молотилову Вікторію Вадимівну скасувати Постанову про накладення арешту на майно АТ «МЕГАБАНК», винесену в рамках виконавчого провадження № 7440644.

- зобов`язати вжити заходи щодо вилучення з усіх державних реєстрів, в т.ч. Єдиного реєстру боржників, Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, тощо, записів про відкриті виконавчі провадження та про арешти (обтяження) майна АТ «МЕГАБАНК».

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Мегабанк» (вих. №2209 від 21.06.2024) на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання рішення суду у справі №910/12464/22 відмовлено.

Суд мотивував ухвалу тим, що у даному випадку, боржником за виконавчим документом є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», а тому у державного виконавця були наявні законні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Решта вимог, викладених у скарзі АТ «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання рішення суду у справі №910/12464/22 є похідними, а тому також задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цією ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги на дії державного виконавця задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 15.05.2019 у справі № 554/10058/17, обґрунтована тим, що до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимоги позивача н можуть бути звернуті. У даній справі за виконавчим документом боржником є не уповноважена особа на ліквідацію самого банку, а Банк. Тому висновки суду про те, що у державного виконавця були наявні законні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 щодо банку-боржника, відносно якого Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, - є помилковим.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своїх письмових поясненнях стягувач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що:

- Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 зазначала, що норма пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості;

- Верховним Судом та попередніми судовими інстанціями, при розгляді справи № 910/12464/22, було відповідно встановлено, що вимоги позивача, щодо повернення грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва, не є вимогами конкурсного кредитора, і підлягають задоволенню в позачерговому порядку, як поточні вимоги в ліквідаційній процедурі АТ «Мегабанк».

Інші учасники провадження не скористались своїм правом та не подали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 08.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками третій особі-1 та третій особі-2. Роз`яснено скаржнику, що протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

23.09.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками третій особі-1 та третій особі-2.

Після виходу судді Євсікова О.О. з відпустки, Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 за скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим провадженням НОМЕР_5 під час примусового виконання рішення суду у справі № 910/12464/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Мегабанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 за скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим провадженням НОМЕР_5 під час примусового виконання рішення суду до спільного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 за скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчим провадженням НОМЕР_6 під час примусового виконання рішення у справі № 910/12464/22 на 28.10.2024. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 28.10.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 21.10.2024 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 21.10.2024 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнана обов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 розгляд справи відкладено на 11.11.2024.

Явка представників сторін

Представник відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні 11.11.2024 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2024 заперечив поти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

В судове засідання 11.11.2024 представники третьої особи-1 та ДВС не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином в системі «Електронний суд».

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третьої особи-1 та ДВС, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, заслухавши думку відповідача, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2023, залишеним без змін поставною Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 та постановою Верховного Суду від 09.04.2024, позовні вимоги Фонду розвитку підприємництва задоволено частково.

Визнано протиправними дії Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва на суму 1 466 991,91 грн по рахунку НОМЕР_1, що відкритий Акціонерним товариством «Мегабанк» на підставі договору рахунку умовного зберігання (ескроу) №9914 від 10.06.2021 (Програма здешевлення вартості іпотечних кредитів «Доступна іпотека 7%) - до сьомої черги затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «Мегабанк».

Зобов`язано Акціонерне товариство «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на рахунок Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_3, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду розвитку підприємництва судовий збір в сумі 24 689 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного вище судового акта Господарський суд міста Києва 08.01.2024 видав накази.

Старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 18.03.2024 з примусового виконання наказу № 910/12464/22, виданий 08.01.2024 Господарським судом міста Києва, про стягнення з Акціонерного товариства «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Фонду розвитку підприємництва судового збору в сумі 24 689 грн 00 коп.

АТ «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулось до державної виконавчої служби із заявою від 20.03.2024 №11776 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Листом від 01.04.2024 № 16083/27.10-24 державна виконавча служба повідомила про неможливість задоволення заяви боржника.

24.06.2024, до Господарського суду міста Києва надійшла скарга за вих. № 2209 від 21.06.2024 АТ «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання рішення суду у справі №910/12464/22.

В обґрунтування скарги АТ «Мегабанк» посилається на те, що 21.07.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Мегабанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 506 від 21.07.2022 про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку, яким розпочато процедуру ліквідації АТ «Мегабанк» строком на 3 (три) роки з 22.07.2022 по 21.07.2025. Тому, на думку скаржника, у відповідності до п.п. 4, 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження, а виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу без прийняття до виконання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, врегульований Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент звернення стягувача до відділу ДВС із заявою про виконання виконавчого документа) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" за цим Законом підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами в передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент звернення стягувача до відділу ДВС зі заявою про виконання виконавчого документа).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Аналогічний зміст має норма пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", - виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, визначений, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Водночас одним з таких нормативно-правових актів є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, НБУ, визначає повноваження та функції ФГВФО щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

При цьому у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними щодо інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, від 23.01.2019 у справі № 761/2512/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17.

Згідно частини 1 статті 44 названого Закону Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Статтею 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

За змістом статті 48 названого Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі ФГВФО з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі НБУ.

Згідно частин 1, 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів визначені статтею 52 цього ж Закону.

Черговість спрямування Фондом на задоволення вимог кредиторів коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, визначена частиною першою цієї статті.

Здійснений у контексті спірних правовідносин правовий аналіз положень спеціального законодавства у взаємозв`язку із нормою пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що визначена законодавцем процедура із повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника спрямована на забезпечення належного виконання банком-боржником, що ліквідується, своїх зобов`язань за принципом черговості, унормованим статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У цьому зв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що на вимоги кредиторів, які підлягають задоволенню позачергово, дія норми пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не поширюється.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 11.07.2023 у справі № 909/1152/17, згідно якої ця норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку за визначеною статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спеціальною процедурою задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду спору у цій справі судами встановлено, що вимоги позивача, щодо повернення грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва, не є вимогами конкурсного кредитора, і підлягають задоволенню в позачерговому порядку, як поточні вимоги в ліквідаційній процедурі АТ «Мегабанк».

Також судовим рішенням було зобов`язано Акціонерне товариство «Мегабанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити задоволення кредиторських вимог Фонду розвитку підприємництва в позачерговому порядку шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 466 991,91 грн з ескроу рахунку Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_1 на рахунок Фонду розвитку підприємництва НОМЕР_3, відкритий в Державній казначейській службі України у місті Києві.

В той же час, присуджені до стягнення судові витрати є витратами, які сторона позивача понесла у зв`язку із розглядом спору щодо необґрунтованості включення наведеної вище суми до відповідної черги конкурсних кредиторів та пов`язані з вимогами, що не можуть бути включені в реєстр.

Судове рішення у справі №910/12464/22 набрало законної сили та є таким, що підлягає обов`язковому виконанню (остаточне судове рішення).

Отже, зазначені вимоги позивача у даній справі не можуть бути віднесені до вимог конкурсних кредиторів, відносно яких Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено спеціальну процедуру задоволення. Відповідно, задоволення вимог скарги банку-боржника про повернення виконавчого документа стягувачу через впровадження ліквідаційної процедури та встановлення спеціального режиму задоволення конкурсних кредиторів, нівелює зміст остаточного судового рішення щодо здійснення задоволення кредиторських вимог позивача в позачерговому порядку, а отже не відповідає принципу res judicata (поваги до остаточного рішення суду) як складової частини верховенства права. Стягувач не може бути позбавлений встановленої законодавством процедури примусового виконання остаточного рішення.

За наведеного, колегія суддів вважає, що дії державного виконавця із незастосування до виконавчого документу положень пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути визнані судом як неправомірні (незаконні), а відтак підстави для задоволення вимоги скарги в цій частині відсутні.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однієї із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду , а згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Крім того положеннями частини першої статті 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Із зазначеними нормами кореспондуються частини перша, друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суду".

Наведені приписи Конституції України були розглянути Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справи № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантію прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону №1404-VIII (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019).

Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев`ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30.06.2009 № 16-рп/2009).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалене судове рішення, на його виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 у справі "Агротехсервіс проти України", заява № 62608/00, пункт 42).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини у численних своїх рішеннях неодноразово наголошував, що захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, п. 40). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 66).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (рішення у справі "Бурдов проти Росії", № 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року).

У рішенні ЄСПЛ від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи ефективного виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Резюмуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів погоджується з виснуванням суду попередньої інстанції про те, що у даній справі відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 від 18.03.2024. Адже остаточне рішення суду підлягає обов`язковому виконанню.

Решта вимог, викладених у скарзі АТ «Мегабанк» на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання рішення суду у справі №910/12464/22, як слушно зазначено судом, є похідними, а тому також правомірно залишені без задоволення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційної скарги АТ «Мегабанк» є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати

Оскільки підстав для скасування ухвали у справі та задоволення апеляційної скарги немає, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/12464/22 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано,- 05.12.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова