Постанова

від 02.12.2024 по справі 922/3574/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Харків Справа №922/3574/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача (в режимі відеоконференції) Бонтлаб В.В. (адвокат), свідоцтво 3280 від 24.04.2008 року, довіреність б/н від 20.08.2024 року;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача не з`явився;

Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх.№2664Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі №922/3574/19,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», 08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код 36348550,

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-Близнюки», 64871, Харківська область, Близнюківський район, с. Софіївка Перша, код 35462911,

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про стягнення 392400,27 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі №922/3574/19 (повний текст складено 04.10.2024 року, суддя Прохоров С.А.) скаргу ТОВ «Спектр-Агро» (вх.№23036 від 12.09.2024 року) на бездіяльність державного виконавця Лозівського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) задоволено.

Визнано за період із 15 квітня 2023 року по 02 вересня 2024 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Лозівського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного МРУ Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №62413026 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 11 березня 2020 року по справі №922/3574/19 та у виконавчому провадженні №62412848 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01 квітня 2020 року по справі №922/3574/19, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62413026 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 11 березня 2020 року по справі №922/3574/19 та у виконавчому провадженні №62412848 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01 квітня 2020 року по справі №922/3574/19 із врахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Лозівського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного МРУ Міністерства юстиції усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №62413026 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 11 березня 2020 року по справі №922/3574/19 та у виконавчому провадженні №62412848 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01 квітня 2020 року по справі №922/3574/19 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

Лозівський відділ державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року по справі №922/3574/19 за скаргою на бездіяльність державного виконавця Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №62413026 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 11 березня 2020 року по справі №922/3574/19 та у виконавчому провадженні №62412848 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01 квітня 2020 року по справі №922/3574/19.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно було застосовано норми Закону України «Про виконавче провадження» (в

редакції Закону після 05.10.2016 року), Інструкції з організації примусового виконання рішень, та Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт вказує, що наказ Господарського суду Харківської області №922/3574/19 від 11.03.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 392400,27 грн на користь ТОВ «Спектр-Агро» надійшов на примусове виконання до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 24.06.2020 року. Керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» 24.06.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП№62413026), копія якої направлена сторонам виконавчого провадження. Також 24.06.2020 року надійшов наказ Господарського суду Харківської області №922/3574/19 від 01.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 58665,52 грн на користь ТОВ «Спектр-Агро». Керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» 24.06.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП№62412848), копія якої направлена сторонам виконавчого провадження. Керуючись ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з перебуванням на виконанні інших виконавчих документів, щодо одного боржника, які надійшли на виконання до відділу раніше, державним виконавцем було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №62597772. В межах зведеного виконавчого провадження були вчинені всі необхідні дії, зокрема, розшук майна, опис майна, накладення арештів, призначення оцінки, направлені запити та інше. На даний час здійснюються заходи щодо передачі майна боржника до ДП «Сетам» з метою його реалізації, у разі якщо після реалізації майна, коштів не вистачить для погашення боргу, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Скаржник наполягає на тому, що державним виконавцем вчинено заходи у виконавчому провадженні №62413026 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 року по справі №922/3574/19 та у виконавчому провадженні №62412848 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 01.04.2020 року по справі №922/3574/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі №922/3574/19. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи (матеріали оскарження) №922/3574/19.

Вказана ухвала суду була направлена зареєстрованим учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлені їм 13.11.2024 року. На адресу першого відповідача ухвала суду направлена засобами поштового зв`язку.

20.11.2024 року матеріали справи №922/3574/19 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№14921 від 21.11.2024 року), в якому зазначає, що вважає ухвалу господарського суду першої інстанції обґрунтованою та законною, прийнятою при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. За своїм змістом відзив на апеляційну скаргу є майже ідентичним до скарги на бездіяльність державного виконавця Лозівського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків).

У судовому засіданні 02.12.2024 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Представники відповідачів та апелянта у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В ухвалі від 12.11.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності представників апелянта та відповідача за наявними у справі матеріалами.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (позивач, стягувач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-Близнюки» (перший відповідач), як боржника, та ОСОБА_1 (другий відповідач), як поручителя, основного боргу за договором поставки №130/19-ЛЗ від 17.05.2019 року, відсотків за користування товарним кредитом, пені, річних та штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань згідно доданого розрахунку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2020 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

11.03.2020 року на виконання вказаного рішення були видані накази суду.

Також, додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 року стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія-Близнюки» (64871, Харківська область, Близнюківський район, с. Софіївка Перша, код 35462911) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код 36348550) 58665,52 грн витрат на професійну правничу допомогу.

01.04.2020 року на виконання вказаного додаткового рішення були видані накази суду.

Наказ Господарського суду Харківської області №922/3574/19 від 11.03.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 392400,27 грн на користь ТОВ «Спектр-Агро» надійшов на примусове виконання до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - МРВДВС) 24.06.2020 року.

24.06.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП№62413026), копія якої направлено сторонам виконавчого провадження (вих.№44585/19.10-79/2 від 24.06.2020 року).

Наказ Господарського суду Харківської області №922/3574/19 від 01.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 58665,52 грн на користь ТОВ «Спектр-Агро» надійшов на примусове виконання до МРВДВС 24.06.2020 року.

24.06.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП№62412848), копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження (вих.№44576/19.10-79/2 від 24.06.2020 року).

На момент звернення до суду зі скаргою, вказані накази Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 року по справі №922/3574/19 не було виконано.

Згідно ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з перебуванням на виконанні інших виконавчих документів, щодо одного боржника, які надійшли на виконання до відділу раніше, державним виконавцем було винесено постанову від 16.07.2020 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №62597772.

Скарга ТОВ «Спектр-Агро» (вх.№23036 від 12.09.2024 року) на бездіяльність державного виконавця Лозівського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків) за своїм змістом зводиться до порушень державним виконавцем періодичності здійснення заходів примусового виконання наказів Господарського суду Харківської області по справі №922/3574/19 та до того, що державним виконавцем не вчинено всі необхідні дії з метою виконання рішення.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено, зокрема та не обмежуючись, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до положень Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, норми даної Інструкції доповнюють та/або розширюють умови та порядок здійснення заходів примусового виконання.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону

Завданням органів та осіб, котрі здійснюють примусове виконання є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Аналогічні правові висновки викладені в Постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №901/2028/13 та від 14.06.2018 року у справі №922/4575/16.

Виконавчі дії це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 10 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» перелічені основоположні зобов`язання, котрі мають бути дотримані та застосовані державним виконавцем під час примусового виконання судових рішень.

Так, зокрема, відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч.5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Такі правові висновки викладено, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі №910/25970/14, від 02.12.2020 року у справі №911/4670/13.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч.8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично, неодноразово та/або систематично проводити перевірки майнового стану боржника із метою належного виконання рішення суду із врахуванням всього періоду перебування виконавчого документу на примусовому виконанні в органі примусового виконання.

Вказана правова позиція законодавця повністю узгоджена та відповідає (підтримана) також позицією Верховного Суду із даного питання, котрі викладені, зокрема, у постановах від 02.12.2020 року у справі №911/4670/13, від 19.08.2019 року у справі №913/438/16, від 18.07.2018 року у справі №915/1294/13, від 23.08.2018 року у справі № 911/167/17.

Пунктом 1, 4 статі 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року за №2432/5, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень.

Суд першої інстанції, ознайомившись з матеріалами зведеного виконавчого провадження №62597772 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Харківської області по справі №922/3574/19 дійшов висновку про порушення та недотримання виконавцем як статей 10, 18, 36 Закону України «Про виконавче провадження» в цілому, так і положення ч.8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Частина 3 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Натомість, як підтверджують матеріали виконавчих проваджень щодо примусового виконання наказів Господарського суду Харківської області по справі №922/3574/19 та виконавчого провадження №62412848 щодо примусового виконання наказу Господарського, платіжна вимога на списання коштів ВДВС, із виявлених офіційного зареєстрованих за боржником поточних рахунків у відповідних банківських установах за більше ніж три роки виставлялась лише декілька разів.

Підтвердженням та/або спростування бездіяльності державного виконавця щодо відсутності звернення стягнення на кошти боржника можуть слугувати та слугує або повне фактичне виконання рішення суду, або відомості (виписка, довідка, тощо) із обслуговуючих банків боржника про рух коштів по відповідному рахунку в період із 15 квітня 2023 року по 02 вересня 2024 року - чого наразі не вбачається.

Відповідно до частини 1, 2 та 52 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

ВДВС не був позбавлений здійснити такі виконавчі заходи в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання наказів Господарського суду Харківської області по справі №922/3574/19 в період із 15 квітня 2023 року по 02 вересня 2024 року на предмет перевірки та встановлення джерел доходів боржника.

Згідно із її. п.3 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч.5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Проведені на сьогодні виконавчі дії щодо примусового виконання наказів по справі №922/3574/19 не підтверджують відсутності у боржника майна та активів, необхідних для задоволення вимог даного виконавчого документу.

При цьому висновок щодо безрезультатності та/або неможливості розшуку майна чи встановлення/з`ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі, передбачені законом, заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Проте, існує пряма різниця між «майна немає», при цьому коли виконавцем вжито всі необхідні та обов`язкові дії під час такого розшуку та встановлення, та «майна не виявлено», коли виконавцем не вжито всі необхідні та обов`язкові дії під час такого розшуку та встановлення майна боржника, що надавало б можливість стверджувати про повну відсутність майна у боржника.

Вказана правова позиція законодавця повністю узгоджена та відповідає (підтримана) також позицією Верховного Суду із даного питання, котра викладена, зокрема, у постанові від 07.08.2018 року у справі №910/25970/14.

Також вбачається нездійснення Лозівським ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного МРУ Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження звернення стягнення на майно боржника, належному на праві спільної сумісної власності, його арешту, опису, оцінці та реалізації наявного нерухомого майна Боржника із врахуванням та на підставі норм та положень Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст.. 10 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч.6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №2-24/494-2009 від 06.10.2020 року, виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 статті 356 Цивільного кодексу України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст. 368 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 370 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року по справі №367/6321/16-ц зазначено, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Лозівський ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного МРУ Міністерства юстиції зобов`язаний був здійснити направлення запитів до районного (та/або обласного) відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційних служб Міністерства юстиції України з метою встановлення факту перебування Боржника у шлюбних відносинах.

Також ВДВС не здійснено в межах виконавчого провадження звернення стягнення на майно Боржника, належному на праві власності або на підставі іншого речового права, його арешту, опису, оцінці та реалізації наявного нерухомого майна Боржника, а також в частині звернення стягнення на право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки, належних Боржнику відповідно до офіційних достовірних даних та цивільно-правових правочинів.

При цьому, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Боржника, встановлено та підтверджено, що Боржник є власником нерухомості.

На підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки встановлено, що у Боржника на праві іншого речового права (права оренди) перебувають різні за площею земельні ділянки сільськогосподарського призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», які розташовані на території Близнюківського району Харківської області.

Згідно ст. 135 Земельного кодексу України, звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідності до ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, майном, як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживчою річчю. Майнові права визначаються речовими правами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права, похідні від права власності є право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до п.6 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

У разі, якщо в заяві стягувана зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (ч.7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Поряд із цим, накладення арешту на право оренди земельних ділянок з огляду на вимоги статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду.

Можливість звернення стягнення на право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки, належних боржнику відповідно до офіційних/достовірних даних та цивільно-правових правочинів, також обумовлена у висновках Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема згідно постанови від 11.07.2024 року по справі №904/9875/21.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.06.2020 року у справі №464/5990/16-а, основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Згідно із правовою позицією, яка викладена в пункті 15 постанови Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №923/182/13-г, судом зазначено про те, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.08.2019 року у справі №913/438/16, котра визначальним фактором та обставиною належності вжитої/застосованої виконавчої дії визначає не лише її винесення та існування серед матеріалів виконавчого провадження, а й встановлює необхідність її оцінки щодо реальності здійснення - докази скерування запитів до відповідних установ, організацій, співвідношення запитам направлених на адреси відповідних установ/організацій із наявністю відповідей на них, доказів прийняття постанов органу ДВС до виконання банківськими установами, сервісними центрами МВС України, державними реєстраторами речових прав, тощо.

Верховний Суд у постанові від 16.04.2018 року у справі №12/57, зазначив, що відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 року у справі «Глоба проти України», Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», Reports 1997-11, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява №59498/00, п. 34, ECHR 2002-ІІІ, та рішення від 06.03.2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява №41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України», заява №71186/01, п. 84). Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене, помилковим є твердження, що особи примусового виконання мають право щодо вжиття або не вжиття заходів примусового виконання, оскільки виконавці мають виключно обов`язок на здійснення та вжиття заходів примусового виконання наказу суду, котрий кореспондується із правом вибору здійснення необхідного заходу такого примусового виконання. В противному випадку, вибір одного заходу примусового виконання і повна відмова від іншого примусового виконання, не відповідає та порушує вказані вище як рішення Європейського Суду, так і рішень Конституційного та Верховного судів.

Згідно із правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №619/562/18, судом зазначено про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Враховуючи фактичне невиконання наказу Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 року по справі №922/3574/19 та наказу Господарського суду Харківської області від 01.04.2020 року по справі №922/3574/19 протягом значного періоду часу можна стверджувати про бездіяльність державного виконавця Лозівського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного МРУ Міністерства юстиції.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд. Виконання рішення суду є складовою права на справедливий суд.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення скарги ТОВ «Спектр-Агро» на бездіяльність державного виконавця Лозівського ВДВС у Лозівському районі Харківської області Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Харків).

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що у скарзі ТОВ «Спектр-Агро» просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця за період із 15 квітня 2023 року по 02 вересня 2024 року.

Надаючи відзив на скаргу до суду першої інстанції, який є майже ідентичним за текстом до апеляційної скарги, виконавець навів перелік дій, які він вчинив та запитів, які він направив. У той час, з тексту вбачається, що дії виконавцем вчинялись після відкриття виконавчих проваджень у 2020 році, кілька запитів вчинено у 2023 році, а більшість дій та запитів згідно пояснень державного виконавця вчинені наприкінці вересня 2024 року, тобто вже після звернення позивача (стягувача у даній справі) зі скаргою.

При цьому, у апеляційній скарзі відсутні відомості, виходячи з предмету оскарження у даній справі, які саме виконавчі дії вчинено державним виконавцем у конкретний період з 15 квітня 2023 року по 02 вересня 2024 року.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках що зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі №922/3574/19 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі №922/3574/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачені ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.12.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов