Ухвала

від 05.12.2024 по справі 917/447/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

05 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/447/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "РСТ-Сталь", м. Дніпро, (вх.№2639 П/1) на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2024 у справі №917/447/24 (суддя Ківшик О.В., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту 22.08.2024)

за позовом: Приватного підприємства "РСТ-Сталь", м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка", с. Верхоярівка, Пирятинський район, Полтавська область,

про стягнення 62978,83грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "РСТ-Сталь" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" про стягнення 62978,83грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.09.2023 між сторонами договору виконання сільськогосподарських робіт з обробки сільськогосподарських культур №01-09-2023/1, з яких : 40000,00грн. основний борг, 5691,41грн. подвійна облікова ставка НБУ за період з 21.09.2023 по 25.02.2024, 968,47грн. інфляційні за період з жовтня 2023 по січень 2024 включно, 518,95грн. 3% річних за період з 21.09.2023 по 25.02.2024 та 15800,00грн. пені за договором у розмірі 0,25% від суми заборгованості за період з 21.09.2023 по 25.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору виконання сільськогосподарських робіт з обробки сільськогосподарських культур №01-09-2023/1 від 01.09.2023, зокрема, не здійснив оплату послуг.

Рішенням господарського суду Полтавської області 13.06.2024 у справі №917/447/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіка" на користь Приватного підприємства "РСТ-Сталь" 40000,00грн. основного боргу, 469,63грн. 3% річних, 5033,87грн. пені, 968,47грн. інфляційних та 2234,35грн. витрат по сплаті судового збору; відмовлено в позові в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5691,41грн. пені, 10766,13грн. пені та 3% річних у розмірі 49,32грн.

02.07.2024 представником позивача подано до господарського суду Полтавської області заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі №917/447/24 у розмірі 8327,00грн. (вх. № 9176).

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 22.08.2024 у справі №917/447/24 відмовлено в задоволенні заяви представника Приватного підприємства "РСТ-Сталь" (вх.№9176 від 02.07.2024) про стягнення судових витрат у справі №917/447/24.

Приватне підприємство "РСТ-Сталь" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2024 у справі №917/447/24 та прийняти нове рішення, яким стягнути з позивача на його користь понесені судові витрати в сумі 8327,00грн.

Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2024 у справі №917/447/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі №917/447/24 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/447/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

20.11.2024 матеріали справи №917/447/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства "РСТ-Сталь" на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2024 у справі №917/447/24 залишено без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що з тих підстав, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані скаржником в апеляційній скарзі, визнано судом неповажними.

30.10.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2024 у справі №922/2396/24 (вх.№13845).

Обґрунтовуючи подане клопотання скаржник зазначає, що не заперечує того факту, що оскаржуване додаткове рішення суду від 22.08.2024 у справі №917/447/24, було доставлено до електронного кабінету позивача 22.08.2024 о 19:35 год., проте, про вказані обставини представнику позивача та самому позивачу стало відомо, лише після винесення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Причиною несвоєчасної обізнаності з оскаржуваним рішенням стала відсутність повноцінної комунікації між директором позивача та його представником, а також неповідомлення директором підприємства адвоката про надіслане господарським судом першої інстанції додаткове рішення.

Крім того, апелянт наголошує, що господарський суд першої інстанції не направив до електронного кабінету представника позивача адвоката Андрюка А.М. оскаржуване додаткове судове рішення.

Внаслідок перелічених вище обставин, представник позивача адвокат - Андрюк А.М. ознайомився з рішенням тільки 31.10.2024, після того, як самостійно здійснив пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши заяву про усунення недоліків та дослідивши обставини викладені у ній, дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення складено та підписано судом першої інстанції 22.08.2024.

Відповідно останнім днем звернення з апеляційною скаргою на таке рішення є 12.09.2024, з урахуванням вихідних, не робочих днів.

В свою чергу, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції лише 01.11.2024, тобто, з пропуском строку на звернення з апеляційною скаргою на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2024 у справі №917/447/24 у даній справі.

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За приписами статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з відомостей, які містяться у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Наз-Оле" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Судовою колегією встановлено, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Оскаржуване додаткове рішення суду від 22.08.2024 у справі №917/447/24 доставлено до електронного кабінету позивача 22.08.2024 о 19:35год., що підтверджується відомостями з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Наведене свідчить про те, що оскаржуване рішення було вручено апелянту 23.08.2024 та саме з цієї дати він вважається обізнаним про прийняття такого рішення.

Слід також зазначити, що згідно з частин 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2024 було "Надіслано для оприлюднення: 22.08.2024. Зареєстровано: 23.08.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2024" на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, в свою чергу частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, скаржник мав можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі, в тому числі оскаржуваним рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Колегія суддів зазначає, що з правового контексту приписів статті 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Так, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами статі 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів вирішуючи питання щодо поважності пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2024 у справі №917/447/24, з огляду на підстави, наведені апелянтом у заяві про усунення недоліків, зазначає наступне.

Щодо посилання апелянта на відсутність повноцінної комунікації між директором позивача та його представником, а також неповідомлення директором підприємства адвоката про надіслане господарським судом першої інстанції додаткове рішення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тобто, інтереси юридичної особи може представляти як керівник, так і представник (адвокат), укладення договору з яким є правом відповідної юридичної особи і належить до внутрішньо-організаційних питань її функціонування. Юридична особа повинна виважено підходити до виконання своїх функцій, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі апеляційної скарги та оформлення її змісту (близька за змістом позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 910/8949/21, від 06.03.2023 у справі № 26/95-09).

Незважаючи на те, що вибір адвоката, який надаватиме професійну правничу допомогу, зокрема у формі представництва інтересів у суді, є правом особи (учасника справи), однак правом, яке передбачає також і настання відповідних юридичних наслідків (як процесуального характеру, так і в матеріально-правовому спорі, переданого на розгляд суду), передовсім для учасника справи. Незнання цього останнім не відміняє настання відповідних наслідків. Відповідні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 20.05.2024 у справі № 17-14-01/1494(699/902/22).

На думку судової колегії, посилання апелянта на відсутність повноцінної комунікації між директором позивача та його представником, не може бути визнано поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки відповідні обставини залежали від дій та волевиявлення самого апелянта.

Тому визнання відповідних обставин поважними причинами тривалого пропуску процесуального строку, на думку колегії суддів, свідчило б про надання необґрунтованої переваги саме Приватне підприємство "РСТ-Сталь" перед іншими учасниками господарського процесу в порушення принципу рівності перед законом і судом, встановленого статтею 7 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією заявника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Таким чином, викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об`єктивно перешкоджали апелянту вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати їх поважними.

Будь-яких інших обставин, що могли б свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, не наведено заявником ні в апеляційній скарзі, ні у заяві про поновлення вказаного строку, наданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява №11681/85).

З огляду на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що наведені апелянтом обставини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та об`єктивно непереборними, а є виключно суб`єктивними та такими, що залежали від волі самого заявника та жодним чином не виправдовують пропуск строку на оскарження вказаного рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини для його поновлення не є обґрунтованими, оскільки спосіб та можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Частиною 4 статті 261 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки наведені Приватним підприємством "РСТ-Сталь" підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "РСТ-Сталь" на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2024 у справі №917/447/24 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "РСТ-Сталь" на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.08.2024 у справі №917/447/24.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий