Ухвала

від 03.12.2024 по справі 903/943/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

03 грудня 2024 року Справа № 903/943/24 За заявою представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

про забезпечення позову

по справі №903/943/24

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство фінансів України

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Аграрна Компанія»

відповідача 2: ОСОБА_1

про стягнення 2 449 089, 91 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар с/з Сосновська Ю. П.

Представники сторін:

від позивача: Жарський І. Р.

від відповідачів: Гораєвська А. В.

встановив: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Аграрна Компанія» та ОСОБА_1 2 449 089,91 грн. заборгованості, з яких: 697 500,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 124 089,91 грн. заборгованості за процентами, 1 627 500,00 грн. заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією та витрати зі сплати судового збору, підготовче засідання у справі призначено на 03.12.2024 на 10:00 год.

Ухвалою суду від 12.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.12.2024 на 10:00 год.

27.11.2024 на адресу суду від представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшла заява про забезпечення позову у справі.

Заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову 2449089,91 грн. на грошові кошти в розмірі 2187172,68 грн., які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинська Аграрна Компанія» та належать ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 28.11.2024 заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 27.11.2024 про забезпечення позову по справі №903/943/24 призначено до розгляду в судовому засіданні під час розгляду справи в підготовчому засіданні на 03.12.2024.

27.11.2024 через електронний суд надійшли заперечення ОСОБА_1 на заяву про забезпечення позову.

В судовому засіданні представник банку заяву про забезпечення позову підтримав та просив задоволити.

Представник відповідачів у судовому засіданні в задоволенні заяви про забезпечення позову просила відмовити.

Заява про забезпечення позову обґрунтована таким:

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. ЄСПЛ у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці ЄСПЛ.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Відповідач-1 тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання, не здійснює щомісячних погашень заборгованості по кредиту, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Незастосування заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 березня 2023 у справі № 905/448/22 звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У вказаній постанові Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, та посилається на такі підстави.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржників присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п.1 ч.1 ст.137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі

№916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22).

Банк зауважує, що предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів по кредитному договору та заборгованості Відповідача-1 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів.

Також заявник просить взяти до уваги, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Розпорядження відповідачами грошовими коштами, які знаходяться на відкритих в банківських установах ТзОВ «Волинська аграрна компанія» та ОСОБА_1 рахунках, до моменту відкриття виконавчого провадження може унеможливити виконання рішення у цій справі.

Банк звертає увагу суду, що захист прав боржника у разі накладення арешту на рахунок, який використовується ним для виплати заробітної плати, здійснюється або у спосіб повернення банком постанови виконавця без виконання, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», або у спосіб зняття такого арешту, зокрема, і внаслідок доведення боржником обставин того, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Однак, вчинення таких дій відбувається на стадії виконання заходів забезпечення позову. Виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів АТ «ПриватБанк», а також ураховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, АТ КБ «ПриватБанк» вважає обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать ТзОВ «Волинська аграрна компанія» та ОСОБА_1 , у межах ціни позову 2449089,91 грн.

Надаючи оцінку діям Відповідача-1 щодо довготривалої несплати боргу, Позивач вважає недобросовісною поведінку Відповідача-1 в контексті загальних засад цивільного законодавства та договірних зобов`язань, передбачених статтями 3, 509 Цивільного кодексу України.

Відтак, Позивач просить накласти арешт на майно, оскільки за вказаних обставин у разі невжиття запропонованих Позивачем заходів забезпечення позову у цій справі цілком можливе чергове відчуження Відповідачами об`єктів рухомого майна та/чи нерухомого майна й створення ситуації появи нових власників спірного об`єкта нерухомості, а відтак і нових судових спорів.

Відчуження майна на користь третіх осіб до моменту відкриття виконавчого провадження може унеможливити виконання рішення суду у цій справі.

В розрізі вищевикладеного та враховуючи ухилення Відповідача-1 від свого обов`язку щодо задоволення вимог кредитора, існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду.

Заперечення відповідачів:

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує її лише загальними обставинами щодо невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань щодо повернення коштів, а також що не накладання арешту на грошові кошти відповідачів може призвести до ускладнення виконання рішення суду.

Разом з тим, відповідні обставини є хибними, оскільки відповідачі жодним чином не ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань, а лише прострочили строк виконання, який був встановлений до 01.03.20204. Однак, ТОВ «Волинська аграрна компанія» неодноразово зверталась до позивача з проханням пролонгувати дію договору, проте відповіді ні про погодження, ні про відмова так і не отримувала. В свою чергу з 01.03.2024 року ТОВ «Волинська аграрна компанія здійснювала погашення заборгованості (докази сплати додаються), та і надалі продовжує здійснювати погашення, що підтверджується і самим позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву, так і вбачається з самої заяви про забезпечення позову, якою визначеною, що з моменту пред`явлення позову, відповідачами було сплачено 261 917,23 грн. До того ж, ОСОБА_1 , як поручитель протягом 2023 року також частково сплачувала грошові кошти на погашення кредиту, зокрема 23.11.2024 року в сумі 2487,5 грн. (витяг додається).

На підставі зазначеного, вбачається, що доводи про ухилення та тривале не виконання відповідачами зобов`язань щодо погашення кредиту не відповідають дійсності.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Подана в даній справі заява про вжиття заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Позивачем не додано докази, які підтверджують вчинення відповідачами будь-яких умисних дій, спрямованих на не виконання рішення суду та й не зазначено про вчинення відповідачами будь-яких конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення у даній справі. Також не надано жодних доказів, що відповідачі маючи кошти їх приховують. (враховуючи факт, що загально відмовим є факт, що ТОВ «Волинська аграрна компанія» є аграрним підприємством, і саме осінню тільки зібрала урожай та готуючи продукцію до продажу наразі проводить її реалізацію, проте реалізація та отримання коштів не є миттєвим момент, а потребує часу на очищення, сушіння, завантаження, приймання, а потім лише отримання коштів.)

Також відповідач відзначає, що накладення арешту лише негативно вплине на господарську діяльність ТОВ «Волинська аграрна компанія» або взагалі заблокує її, оскільки контрагенти дізнавшись про накладення арешту можуть розірвати раніше укладені договори, відмовитись від їх виконання та/або укладання нових договорів з відповідачем-1.

До того ж, відповідач просить звернути увагу суду, що виконання ухвали суду щодо накладення арешту здійснюється на підставі ЗУ «Про виконавче провадження», а ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження встановлює 10% виконавчого збору від суми виконання, що в свою призведе до покладення на відповідачів нового матеріального обов`язку в сумі 436 344,00 грн. (оскільки виконавцем буде відкрито два окремих виконавчих провадження по відношенню до кожного із відповідачів окремо), що складає майже 25% від заборгованості, та замість погашення їх позивачу підуть на сплату виконавчого збору.

Крім того, відповідач просить звернути увагу суду, що у ТОВ «Волинська аграрна компанія» є лише загальний рахунок для здійснення розрахункових операції, який і надається контрагентам для здійснення оплат, а тому накладення на нього арешту призведе до блокування виплати заробітної плати, сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Держбюджету.

ГПК України хоч і передбачає такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на кошти (в тому числі, які знаходяться на рахунках особи), натомість, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 21.01.2021 у справі № 924/881/16.

Заслухавши пояснення сторін щодо заяви про забезпечення позову, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду заяви і її вирішення по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволення заяви банку про забезпечення позову.

Позицію суду

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом цієї норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів.

Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Накладення арешту в межах ціни позову на кошти, що належать чи підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, є одним із визначених законом способів забезпечення позову.

КГС ВС в постанові від 26.11.2020 у справі № 911/949/20 дійшов висновку, що пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України визначає два окремі засоби забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно та накладення арешту на кошти, які за змістом цієї норми можуть застосовуватися одночасно або незалежно один від одного.

Як встановлено судом предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення коштів в сумі 2 449 089, 91 грн.

Суд під час розгляду заяви про забезпечення позову не розглядає позовні вимоги по суті.

Одночасно судом встановлено фактичні обставини справи про те, що 27.04.2022 між АТ «Приватбанк» та та ТзОВ «ВОЛИНСЬКА АГРАРНА КОМПАНІЯ» було укладено кредитний договір № 39516106- КД-1 відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 4000000 грн. (чотири мільйона гривень 0 копійок), із терміном повернення 01.10.2022 року.

27.04.2022 між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 39516106-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з зобов`язань за Кредитним договором №39516106-КД-1 від 27.04.2022.

Судом також встановлено та позивачем підтверджено, що після подання позову Відповідачем-1 в рамках кредитного договору були здійснені платежі на загальну суму 261 917, 23 грн.

Позивач в судовому засіданні просив суд накласти арешт на кошти в розмірі 2187172,68 грн.

Зазначені обставини підтверджують, що відповідачі не ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань, проте частково здійснює кредитні платежі.

З 01.03.2024 ТОВ «Волинська аграрна компанія здійснювала погашення заборгованості (докази сплати додаються) та продовжує здійснювати погашення, що позивачем також не заперечується.

Відтак, відсутні обставини які б підтверджували ухилення чи тривале невиконання відповідачами зобов`язань щодо погашення кредиту.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Позивачем не додано докази, які підтверджують вчинення відповідачами будь-яких умисних дій, спрямованих на не виконання рішення суду, не зазначено про вчинення відповідачами будь-яких конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення у даній справі. Також не надано жодних доказів, що відповідачі, маючи кошти, їх приховують.

Суд бере до уваги, що ТОВ «Волинська аграрна компанія» є аграрним підприємством, тому реалізація та отримання коштів потребує часу.

ГПК України хоч і передбачає такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на кошти (в тому числі, які знаходяться на рахунках особи), натомість, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 21.01.2021 у справі № 924/881/16, Велика Палата Верховного суду в постанові від 18.05.2021 №914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 № 915/577/22, від 13.02.2023 № 922/1737/22.

Суд також бере до уваги позицію Верховного суду у cправі №924/1277/20 (924/1226/21) від 09.06.2022 року щодо неможливості забезпечення позову без встановлення фактичних обставин, які б підтвердили вчинення відповідачем дій для ухилення виконання зобов`язання перед позивачем.

Відповідачі у справі систематично частинами погашають кредитну заборгованість як до звернення банком до суду, так і після відкриття провадження у справі, про що сторони підтвердили в судовому засіданні, обґрунтувань ухилення відповідачів від виконання своїх боргових зобов`язань чи фактичних обставин наявності загрози невиконання чи можливого утруднення виконання рішення суду про стягнення боргу, банком не наведено.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/7511/19, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 27.11.2024 (вх.№01-75/7839/24 від 27.11.2024) про забезпечення позову у справі №903/943/24.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду підписана 05.12.2024

Суддя М. С. Шум