Рішення

від 29.11.2024 по справі 904/3051/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3051/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код 14360080)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутос-Ко" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 59, офіс. 304; ідентифікаційний код 40193485)

відповідача-2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 653 501 грн. 78 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2929/24 від 11.07.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутос-Ко", ОСОБА_1 про стягнення 653 501 грн. 78 коп., що складає 500 000 грн. 00 коп. - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) відповідно до умов Кредитного договору від 07.07.2021 №50.98.0000000013 та 153 501 грн. 78 коп. - заборгованості за процентами.

Також просить стягнути з відповідачів-1,-2 7 842 грн. 02 коп. - судового збору та 15 000 грн. 00 коп. - судові витрати на оплату правової допомоги "гонорар успіху".

Також позивачем заявою (вх.№33555/24 від 12.07.2024) надано до суду докази направлення відповідачу-1 копії позовної заяви з додатками.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем в складі учасників провадження визначено відповідачем-2 фізичну особу - ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 витребувано у Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58, каб. 213) інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; відоме місце проживання (перебування) АДРЕСА_1 ).

Відповідач-1 у додаткових поясненнях у справі (вх.№35608/24 від 25.07.2024) просить суд зменшити позовні вимоги стосовно основного боргу та надає копію платіжної інструкції від 24.07.2024 №2120 на суму 50 000 грн. 00 коп.

Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради листом (вх.№36664/24 від 01.08.2024) повідомляє, що у Реєстрі територіальної громади міста Дніпра відомості стосовно реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території міста Дніпра відсутні. Та додатково інформує, що картотеку з питань реєстрації місця проживання осіб до департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради передано не в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач у заяві (вх.№50935/24 від 04.11.2024) зазначає, що після подання позову відповідачем-1 24.07.2024 було внесено 50 000 грн., на підтвердження вказаного позивачем надано оновлену виписку.

З приводу дотримання прав відповідачів-1,-2 під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача-2 є АДРЕСА_2 (а.с. 29-32).

Частиною 6 статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача-2, в якому містилася ухвала суду від 06.08.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 17.08.2024 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 75-79).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує на те, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач-2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача-2 за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем-2 вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач-2, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Щодо прав відповідача-1 суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Судом до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа, з якої вбачається, що ухвала суду від 06.08.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача-1 07.08.2024 о 17:58 год. (а.с. 74).

Окремо суд звертає увагу, що відповідачем-1 було подано до суду додаткові пояснення (вх.№35608/24 від 25.07.2024), у яких відповідч-1 зазначав про сплату 50 000 грн. 00 коп. та просив зменшити позовні вимоги.

Таким чином, відповідач-1 обізнаний про відкриття провадження у даній справі у Господарському суді Дніпропетровської області.

Суд зауважує, що права відповідачів-1,-2, як учасників справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 06.08.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачам-1,-2 подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 29.11.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачів-1,-2 не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідачі-1,-2 не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідачів-1,-2 було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачами-1,-2 зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачами-1,-2 суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Акцент-Банк", як банком, та відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Плутос-Ко", як позичальником, було укладено кредитний договір від 07.07.2021 №50.98.0000000013 (надалі - Кредитний договір) (а.с. 9-15).

Відповідно до пункту А1 Кредитного договору визначено, що: - вид кредиту - відновлювана кредитна лінія; - в рамках відновлюваної кредитної лінії надаються грошові кошти (далі - кредит або транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим договором; - кредитні кошти надаються банком окремими частинами - траншами; - сума запитуваного позичальником траншу не може перевищувати ліміт кредитної лінії, зазначений в пункті А2 цього договору, зменшений на суму фактичної заборгованості позичальника за цим договором.

За змістом пункту А2 Кредитного договору ліміт договору становить 500 000 грн. 00 коп., в тому числі 500 000 грн. 00 коп. на поповнення обігових коштів.

Пунктом А3 Кредитного договору передбачено, що: - кредит надається на термін 24 місяці з дати укладення договору; - згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту; - при цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту; - у випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою; - у випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30-ти днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є "06" липня 2023 року.

Відповідно до пункту А7 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: - для траншів строком до 60 днів - 19,9% річних; - строком до 90 днів 21,9% річних; - для траншів строком до 180 днів - 23,9% процентів річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

У випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом згідно з пунктом А7 від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого пунктом А3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі % подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються (пункт А8 Кредитного договору).

Згідно з пунктом А9 Кредитного договору датою сплати процентів є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з пунктом 2.3.2 цього договору).

За видачу кожного траншу позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,5 % від суми виданого траншу в межах ліміту, встановленого у пункті А2 цього договору (пункт А10 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А2. цього договору, не пізніше 5-ти днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Відновлювана кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Пунктом 1.2 Кредитного договору визначено, що термін повернення кредиту зазначений у пункті А3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами А.13, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.

Зобов`язання позичальника визначені у пункті 2.2 Кредитного договору, а саме: - використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому пунктом 1.1 цього договору; - сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; - повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього договору; - сплатити банку винагороду відповідно до пунктів 2.3.5, 4.4, 4.11 цього договору.

Відповідно до умов підпункту 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушення заставодавцями/іпотекодавцями зобов`язань за договорами застави/іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов?язань за цим договором, отриманні повідомлення від заставодавців про дострокове затребування вкладу (повністю або частково) за договором, майнові права за яким передані банку у заставу; неотримання від заставодавців/ іпотекодавців до укладення договору застави/іпотеки та під час його/іхньої дії повідомлення про усі відомі йому/їм права та вимоги інших осіб на предмет застави/іпотеки, у т.ч. не зареєстровані у встановленому порядку; у випадку передачі предмету застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя; порушення заставодавцями/потекодавцями правил про заміну предмету застави, втрата предмету застави/іпотеки за обставинами, заставодавець/іпотекодавець не замінив або не відновив предмет застави/іпотеки; порушення господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про скасування державної реєстрації позичальника; ухвалення (прийняття) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; порушення кримінальної відповідальності відносно позичальника; втрата можливості звернення стягнення на майно, надане у заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов?язань за цим договором (у т.ч. втрати, знищенні, пошкодженні або недоступності предмету застави/іпотеки для банку з будь-яких інших причин), підтвердженій актами перевірок; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у пункті 2.2.11 цього договору; відсутність у банку вільних грошових коштів, про що банк письмово повідомляє позичальника; наявність судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; неодноразове (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого пунктом 1.1 цього договору.

Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору-зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором;

або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за ним договором;

або: в) згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю викопати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння підмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за ним договором.

Відповідно до пункту 5.8 Кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. 00 коп. + 5% від суми встановленого у пункті А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В пункті 6.1 Кредитного договору сторони узгодили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами шляхом накладення електронного підпису усіма його сторонами в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Цей договір набуває чинності з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (пункт 6.2 Кредитного договору).

Умовами пункту 6.3 Кредитного договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Також позичальник у Заяві від 03.11.2021 №1 на видачу кредитних коштів (додаток 1 до Кредитного договору) просить надати кредитні кошти на поточний рахунок в АТ "А-Банк" у відповідності з наступними умовами: сума - 500 000 грн. 00 коп.; дата видачі - 03.11.2021; дата погашення - 02.05.2021; мета використання - на поповнення обігових коштів (а.с. 19-20).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та надав відповідачу-1 кредит у розмірі 500 000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером від 03.11.2021 №TR.19849643.19746.70198 (а.с. 22), проте відповідач-1 своєчасно та в повному обсязі не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором не виконано; що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частинах першій, другій статті 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Як вбачається, після звернення позивача з позовом до суду відповідачем-1 було сплачено 50 000 грн. 00 коп., про що свідчить платіжна інструкція від 24.07.2024 №2120, копія якої надана відповідачем-1 разом з додатковими поясненнями, у яких зазначається про те, що після перерахування коштів в розмірі 50 000 грн. 00 коп. зменшилася сума основного боргу (а.с. 62-64).

При цьому, судом враховано, що позивачем у заяві (вх.№50935/24 від 04.11.2024) зазначено, що після подання позову відповідачем-1 24.07.2024 було внесено 50 000 грн. 00 коп. та на підтвердження вказаного надано виписку по рахунку за період з 28.06.2024 по 28.10.2024 (а.с. 80-81).

Враховуючи викладене, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 450 000 грн. 00 коп. (500 000 грн. 00 коп. - 50 000 грн. 00 коп.).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв`язку з викладеним, провадження у справі у частині стягнення 50 000 грн. 00 коп. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо договору поруки

Положеннями частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед кредитором між позивачем - Акціонерним товариством "Акцент-Банк", як кредитором, та відповідачем-2 - ОСОБА_1 , як поручителем, було укладено договір поруки від 07.07.2021 №70.98.0000000206 (надалі - Договір поруки) (а.с. 16-18).

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручителем надані всі наявні документи, що стосуються поручителя, на момент укладання цього договору, в господарському/цивільному суді не мається заяв кредиторів про визнання поручителя банкрутом; У випадку припинення боржника, та/або заміни боржника в зобов`язанні/зобов`язаннях за кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов`язання/зобов`язань боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов`язань за кредитним договором, поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв`язку з чим, поручитель надає поруку перед кредитором за виконання новим боржником зобов`язань за кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження з поручителем не потрібні.

Згідно з пунктом 4.1 Договору поруки сторони взаємно домовилися, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію.

Пунктом 5.1 Договору поруки визначено, що сторони домовилися збільшити встановлену законом позовну давність, дійшли згоди, що до передбачених цим договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем-1 зобов`язання перед позивачем не виконано, відповідачі-1, -2 відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З урахуванням викладеного з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутос-Ко" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" підлягає стягненню солідарно 450 000 грн. 00 коп. - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 153 501 грн. 78 коп. - заборгованості за процентами.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки сплата судового збору не передбачена до стягнення солідарно, то з відповідача-1 підлягає стягненню на користь позивача 3 621 грн. 01 коп. - витрат по сплаті судового збору; з відповідача-2 підлягає стягненню на користь позивача 3 621 грн. 01 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається, провадження у справі в частині стягнення 50 000 грн. 00 коп. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) підлягає закриттю, у зв`язку з чим позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України 600 грн. 00 коп. - судового збору (50 000 грн. 00 коп. х1,5% х 0,8).

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 231, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код 14360080) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутос-Ко" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 59, офіс. 304; ідентифікаційний код 40193485), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 653 501 грн. 78 коп. в частині стягнення 50 000 грн. 00 коп. - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутос-Ко" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 59, офіс. 304; ідентифікаційний код 40193485) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код 14360080) 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 153 501 (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот одна) грн. 78 коп. - заборгованості за процентами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плутос-Ко" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 59, офіс. 304; ідентифікаційний код 40193485) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код 14360080) 3 621 (три тисячі шістсот двадцять одна) грн. 01 коп. - витрат на сплату судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код 14360080) 3 621 (три тисячі шістсот двадцять одна) грн. 01 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

04.12.2024