Рішення

від 03.12.2024 по справі 904/4405/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4405/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Українського державного університету науки і технологій, м. Дніпро

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представник:

від позивача: Верхацький І.В.

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Українського державного університету науки і технологій, в якому просить суд стягнути заборгованість за договором № 03-2395/22-БО-Т постачання природного газу від 05.12.2022 у розмірі 3 922 822, 42 грн, з яких: пеня у розмірі 3 497 960, 26 грн, 3% річних у розмірі 292 117, 01 грн, інфляційні втрати у розмірі 132 745, 15 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду на 05.11.2024

14.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 15.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/4405/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

29.10.2024 від Українського державного університету науки і технологій надійшов відзив на позовну заяву.

30.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду 05.11.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 03.12.2024

В судове засідання 03.12.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином.

В ході судового засідання 03.12.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 03.12.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 03-2395/22-БО-Т від 05.12.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з січень-березень 2023 року природний газ, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню в розмірі 3 497 960, 26 грн, 3% річних у розмірі 292 117, 01 грн, інфляційні втрати у розмірі 132 745, 15 грн

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач визнає позовні вимоги в частині 3 % річних та інфляційних втрат.

Український державний університет науки і технологій просить суд зменшити пеню на 99, 99 % та врахувати ступінь виконання основного зобов`язання, де відповідач в повній мірі погасив заборгованість у розмірі 14 757 256, 75 грн.

Крім того, відповідач просить суд врахувати, що Університет є закладом вищої освіти, що є бюджетною установою та в житлових приміщеннях якого проживає, зокрема, така категорія осіб, як внутрішньо переміщені особи.

Також відповідач звертає увагу, що відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 11 липня 2023 року № 620-р «Про реорганізацію державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури», було вирішено погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки щодо реорганізації Державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» (код згідно з ЄДРПОУ 02070758) та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (код згідно з ЄДРПОУ 02070772) шляхом приєднання їх до Українського державного університету науки і технологій (код згідно з ЄДРПОУ 44165850).

Враховуючи цю обставину, наразі відповідач перебуває у процесі стабілізації своєї діяльності, так як через процедуру реорганізації зіткнувся з труднощами економічного, організаційного, господарського характеру, які досі вирішуються шляхом плідної праці співробітників Університету, тож вважаємо, що покладення на відповідача такого надмірно великого тягаря, як сплата штрафних санкцій не є доцільною в нашій ситуації.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

05.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі позивач, Постачальник) та Українським державним університетом науки і технологій (далі відповідач, Споживач) було укладено договір № 03-2395/22-БО-Т.

Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (пункт 1.1 договору).

За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ. видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі).

Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе Споживач.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01.01.2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 1 750 тис. куб. метрів куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі також розрахункові періоди) (тис. куб. м.):

Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб м газу без ПДВ -13 658, 33 грн,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390, 00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді нарівні 1, 10 умовних, одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20% - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 2 414 089, 58 грн, крім того ПДВ 4 828 217, 92 грн, разом з ПДВ 28 969 307, 50 грн (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту-приймання передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 договору).

Даний Договір набирає чинності з « 01» січня і діє в частині поставки газу до « 31» березня 2023 р включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Цей Договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників Сторін з урахуванням вимог чинного законодавства (пункт 13.1 договору).

На виконання умов зазначеного Договору у період січень-березень 2023 року, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 14 757 256, 75 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Відповідач оплату за переданий газ відповідач здійснив в повному обсязі в розмірі 14 757 256, 75 грн (підтверджується витягом з електронних виписок), але із значним простроченням, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду, в якому позивач просить стягнути пеню в розмірі 3 497 960, 26 грн, 3 % річних у розмірі 292 117, 01 грн, інфляційні втрати в розмірі 132 745, 15 грн.

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Щодо стягнення суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 договору).

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату рахунків за поставлений природний газ в розмірі 3 497 960, 26 грн за загальний період з 16.03.2023 по 15.11.2023 (за кожним актом окремо).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаного нарахування є вірна.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені у розмірі 3 497 960, 26 грн відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованим.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що ступінь виконання зобов`язання відповідачем у спірному періоді з січня по березень 2023 року, у добровільному порядку та до звернення із позовом до суду, складає близько 100 %.

Судом приймається до уваги причина порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором, а саме те, що відповідач є закладом вищої освіти та є бюджетною установою.

Судом також враховується поведінка відповідача під час розгляду справи судом, а саме: під час розгляду справи відповідач наявність прострочення не заперечував, а просив лише врахувати обставини, як зумовили неможливість виконання його зобов`язань за договором перед позивачем у встановлений договором строк;

Позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, кожні з яких окремо в певній мірі компенсують втрати відповідача від прострочення;

Крім того судом враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

При цьому суд зважає на те, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме призначення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (у строки, передбачені договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

В даному випадку судом також було враховано інтереси позивача, який мав правомірні очікування щодо оплати поставленого ним природного газу у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами в договорі, а також те, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" має важливе значення для надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім описаним вище обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 50 %, а саме: до 1 748 980, 13 грн.

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Отже, клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 748 980, 13 грн.

Щодо сум 3 % річних та інфляційних втрат

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 132 745, 15 грн розраховані за квітня 2023 по листопад 2023 року та 3 % річних у розмірі 292 117, 01 грн за загальний період з 16.03.2023 по 05.12.2023.

Щодо стягнення 3 % річних, суд зазначає наступне.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту-приймання передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати поставленого природного газу до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з оплати послуг з постачання природного газу, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, Український державний університет науки і технологій повинне було до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період, здійснити повний розрахунок.

Заявлені позивачем до стягнення 3 % річних у загальній сумі 292 117, 01 грн за загальний період з 16.03.2023 по 05.12.2023 є вірними.

Щодо інфляційних втрат.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (>15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вірною та підлягає стягненню в розмірі 132 745, 15 грн.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 132 745, 15 грн та 3% річних у розмірі 292 117, 01 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Позивачем при зверненні до суду за сумою його майнових вимог сплачено судовий у розмірі 47 073, 87 грн.

Згідно з положеннями частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тож, з огляду на визнання відповідачем до початку розгляду справи по суті позову в розмірі 424 212, 16 грн, наявні підстави для повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 2 545, 27 грн, що становить 50% від суми сплаченого ним судового збору за позовною вимогою про стягнення з відповідача суми 3 % річних та інфляційних втрат. Питання повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 2 545, 27 грн підлягає вирішенню окремо шляхом постановлення відповідної ухвали суду.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на сторону без урахування зменшення цих сум.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в розмірі 44 528, 60 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українського державного університету науки і технологій (49010, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2; ідентифікаційний код 44165850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 42399676) пеню у розмірі 1 748 980, 13 грн, 3 % річних у розмірі 292 117, 01 грн, інфляційні втрати у розмірі 132 745, 15 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 44 528, 60 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.12.2024

Суддя В.І. Ярошенко