Ухвала

від 05.12.2024 по справі 904/5287/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

05.12.2024м. ДніпроСправа № 904/5287/24

за позовом Дніпровського державного університету внутрішніх справ, м. Дніпро (код ЄДРПОУ 08571446) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Ресурс", м. Луцьк (код ЄДРПОУ 43258487) про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 185 966, 67 грн

Суддя Скриннікова Н.С.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровський державний університет внутрішніх справ звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Ресурс" про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 185 966, 67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув позивачу безпідставно отримані кошти у вигляді сум ПДВ за договором.

Розглянувши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за підсудністю з огляду на наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Ресурс", місцезнаходженням якого є: вул. Єршова, буд. 1, м. Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл., 43023 (код ЄДРПОУ 43258487).

Суд звертає увагу, що за загальним правилом, визначеним у частинах першій, другій статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно ж до частини першої статті 29 ГПК України "Підсудність справ за вибором позивача" право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відтак положеннями процесуального закону розмежовано окремі підстави для застосування правил виключної підсудності і потрібно додатково звернути увагу на таке: чи виник спір з договору, в якому визначено місце виконання, або спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

Цивільний кодекс України не містить дефініції «місце виконання договору». Натомість у ЦК України йдеться про місце виконання зобов`язання і відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У цій справі спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується безпосередньо нерухомого майна, а місце наданих і неоплачених послуг не має значення для визначення юрисдикції спору.

Іншими словами, за договором із двосторонніми зобов`язаннями (синалагматичним договором), який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір.

Тому для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів за надані послуги не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України.

У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України, відповідно до якого, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається.

Відтак, сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.

Отже, поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню і частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги мають матеріальний характер і стосуються стягнення грошових коштів за поставку товару, які, в разі задоволення позову, мають бути оплачені шляхом здійснення безготівкових розрахунків. Оскільки відповідач зареєстрований у м. Луцьк, то спір підсудний Господарському суду Волинської області і має розглядатися саме цим судом.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З огляду на викладені вище обставини, позовна заява з додатками подана із порушенням правил територіальної підсудності, та підлягає передачі Господарському суду Волинської області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Матеріали позовної заяви Дніпровського державного університету внутрішніх справ (пр. Науки, буд. 26, Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 08571446) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Ресурс" (вул. Єршова, буд. 1, м. Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл., 43023; код ЄДРПОУ 43258487) про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 185 966, 67 грн передати за територіальною підсудністю Господарському суду Волинської області (проспект Волі, 54А, Луцьк, Волинська область, 43000).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 05.12.2024.

Суддя Н.С. Скриннікова