Рішення

від 25.11.2024 по справі 905/1211/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.2024 Справа №905/1211/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» (61003, м.Харків, вул.Кооперативна, буд.6/8, код ЄДРПОУ 31366203)

до відповідача: Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, буд.1, код ЄДРПОУ 32087941)

про стягнення 885741,41 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал», м.Харків звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Мирноградвугілля», м.Мирноград про стягнення суми боргу у розмірі 885741,41 грн, яка складається з: основної суми боргу 802740 грн, пені 40137 грн, 3% річних 11715,17 грн, інфляційних втрат 31149,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Державним підприємством «Мирноградвугілля» договору постачання №79ВК від 12.01.2024 в частині своєчасної та повної оплати товару, що зумовило нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Ухвалою суду від 23.09.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1211/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Однак, за висновками суду, Державне підприємство «Мирноградвугілля» було належним чином повідомлене про розгляд справи №905/1211/24, з огляду на наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 вказаного кодексу, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як свідчать відомості комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», Державне підприємство «Мирноградвугілля» має електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Тож, ухвала суду від 23.09.2024 надсилалась відповідачу за допомогою підсистеми «Електронний суд» та доставлена до електронного кабінету відповідача 25.09.2024, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка.

Станом на дату ухвалення рішення відповідач відзиву не надав.

Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист, в т. ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 12.01.2024 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було підписано договір постачання №79ВК за результатами відкритих торгів з особливостями UA-2023-12-12-012248-а, за змістом п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити нафту і дистиляти за кодом CPV за ДК 021:2015-09130000-9 (бензин А-95, дизельне паливо. Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, обговорених у цьому договорі та згідно виставлених рахунків та видаткових накладних.

Відповідно до п.2.1 вищезазначеного правочину сума договору складає 7501200 грн, у тому числі ПДВ 1250200 грн.

Згідно з п.3.1 договору №79ВК від 12.01.2024 постачання товару здійснюється транспортом постачальника та/або за його рахунок на умовах DDP склад покупця, ВП ш. «Капітальна», дільниця «Автомобільний транспорт», вул.Центральна, 38, м.Мирноград Донецької області.

За змістом п.9.9 наведеного договору термін дії цього договору з моменту підписання до 31.12.2024, а за фінансовими зобов`язаннями до повного та належного їх виконання.

Вказаний правочин підписаний представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.

В силу норм ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995 Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У спірних правовідносинах первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій з поставки товару за договором є видаткові накладні, які повинні містити, зокрема, прізвища, особистий підпис осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій та, які є відповідальними за їх здійснення.

Як свідчать представлені до матеріалів справи видаткові накладні №оРН-0213/01 від 13.02.2024 та №оРН-0228/01 від 28.02.2024, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 802740 грн.

Видаткові накладні підписані з боку покупця його представником, підпис скріплений печаткою Державного підприємства «Мирноградвугілля».

При цьому, підпис особи, яка засвідчила прийняття товару від імені відповідача не розшифрований (відсутнє прізвище, ім`я, по батькові, не зазначена посада підписанта, відсутня інформація стосовно того чи уповноважена на вчинення відповідних дій особа в силу посадового становища чи діяла за довіреністю).

Разом з тим, відсутність у видаткових накладних №оРН-0213/01 від 13.02.2024 та №оРН-0228/01 від 28.02.2024 назви посади особи, яка отримала товар за вказаними накладними, за наявності її підпису у цих накладних, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних №оРН-0213/01 від 13.02.2024 та №оРН-0228/01 від 28.02.2024 є свідченням участі Державного підприємства «Мирноградвугілля», як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цими накладними. Відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладних також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.12.2018 у справі №910/19702/17.

Поряд з цим, факт отримання товару за вказаною видатковою накладною відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.

Також, господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов`язань з передання товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що передана згідно з представленою накладною продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків продажу, кількості, якості товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами поставку товару на загальну суму 802740 грн в межах договору №79ВК від 12.01.2024.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №79ВК від 12.01.2024 обов`язок щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал» заявлено, зокрема, вимогу про стягнення основного боргу в сумі 802740 грн.

Згідно із ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 вказаного кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.3.3 договору №79ВК від 12.01.2024 оплата за узгоджену партію товару здійснюється за фактом постачання товару та за умови наявності відповідного фінансування протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Так, відповідно до умов вищевказаного договору, зобов`язання з оплати видаткової накладної №оРН-0213/01 від 13.02.2024 на суму 377100 грн мало бути виконано не пізніше 14.03.2024, а видаткової накладної №оРН-0228/01 від 28.02.2024 на суму 425640 грн не пізніше 29.03.2024.

За твердженням позивача, Державне підприємство «Мирноградвугілля» свої зобов`язання не виконало, оплату отриманого товару не здійснило.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 23.09.2024 господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал» в сумі 802740 грн, не представлено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовна вимога про стягнення суми заборгованості за договором №79ВК від 12.01.2024 у розмірі 802740 грн підлягає задоволенню на визначену позивачем суму.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.5.6 договору №79ВК від 12.01.2024, у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальнику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу. Загальний розмір пені становить не більше 5% від простроченої суми.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 40137 грн пені, нарахованої у загальний період з 15.03.2024 по 16.09.2024.

Розрахунок пені є арифметично вірним.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 11715,17 грн, нарахованих у загальний період з 15.03.2024 по 16.09.2024 та інфляційну складову боргу у розмірі 31149,24 грн, нараховану у загальний період з березня 2024 по серпень 2024.

Розрахунок відсотків річних є арифметично вірним. Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат, суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованою визначену позивачем суму інфляційних у розмірі 31149,24 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню на визначені позивачем суми.

З огляду на наведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» до Державного підприємства «Мирноградвугілля» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 10628,90 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, 1, код ЄДРПОУ 32087941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» (61003, м.Харків, вул.Кооперативна, буд.6/8, код ЄДРПОУ 31366203) основну суму боргу 802740 грн, пеню 40137 грн, 3% річних 11715,17 грн, інфляційні втрати 31149,24 грн, а також судовий збір в розмірі 10628,90 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 25.11.2024.

Повний текст рішення складено 02.12.2024.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця