Рішення

від 02.12.2024 по справі 905/720/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.2024р. Справа №905/720/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання Фроловій Т. (помічнику судді за дорученням) розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродтех" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 2; код ЄДРПОУ 40026946)

до відповідача: держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м.Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля, 1, електронна пошта: pr@minjust.gov.ru)

про: відшкодування збитків у розмірі 31 129 500,00 грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродтех» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків у розмірі 31 129 500,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території смт.Ольгинка, Волноваського району Донецької області було пошкоджено та знищено майно позивача у зв`язку з чим позивач зазнав збитків на загальну суму 31 129 500,00 грн.

Нормативно вимоги обґрунтовані приписами Конституції України, нормами ст.ст. 22, 1166, п.1 ч.2 ст.1167 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.05.2024 відкрито провадження у справі № 905/720/24. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання.

24.09.2024 позивачем через систему «Електронний суд» надано заяву про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують право власності на спірні товарно-матеріальні цінності (далі-ТМЦ), які відображені у відомостях бухгалтерського обліку підприємства.

07.10.2024 позивачем через систему «Електронний суд» надані пояснення по справі

в яких позивач зазначив, що розрахунок необхідного об`єму приміщення для зберігання залишку зернових на складах, розраховувався за формулою V = S х Нх Рер, де V - об`єм, S - площа; Н - висота; Рср - середня натура зернових (щільність) яка є середня та становить 0,78 г/л. Для зберігання 5048 тон продукції, достатнім був об`єм орендованої частини приміщення у 6500 куб.м. (54 (довжина) х 18,6 (ширина) х 6,5 (висота)). 6500х0,78=5092т. (вміщається всього). Об`єм всього приміщення ТОВ "Піг Фарм" у 8 704,8 куб.м. (72 (довжина) х 18,6 (ширина) х6,5 (висота)) надавав можливість для зберігання 6 789,74 тон зернових (8704,8х0,78 г/л), в той час, як загальна вага товару ТОВ "Агропродтех" становила 5048 тон, а тому для зручності розрахунків у договорі оренди вказано орендовану площу приміщення у 1 000,00 кв.м.

Підготовчі засідання відкладались.

Ухвалою суду від 06.11.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2024.

02.12.2024 позивачем надано клопотання про розгляд справи за наявними у справі матеріалами за відсутності представника позивача.

За приписами ч.3 ст. 196 ГПК учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та дату слухання був повідомлений.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Щодо строку розгляду справи

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо підсудності

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Предметом позову даної справи є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською

Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи

Відповідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ Укрпошта з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Проте у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже подача будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Разом з цим, судом на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України розміщувались відповідні оголошення щодо розгляду справи №905/720/24 для відповідача.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Також, в підтвердження відправлення відповідачу копії позовної заяви разом із додатками, позивач надав суду фіскальний чек та опис вкладення про направлення відповідачу позовної заяви до Посольства Російської Федерації у Республіці Польща (Польща, м.Варшава, вул.Бельведерська,49).

Отже, судом було вжито всі допустимі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/720/24.

Обставини справи

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродтех», є юридичною особою, резидентом України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 40026946, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі - 23.09.2015.

Місцезнаходженням вказаної юридичної особи наразі є 07400, Київська область, м.Бровари, вул. Воїнів-інтернаціоналістів, будинок 2.

Види діяльності: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням, кормами для тварин.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, він проводив свою господарську діяльність на території Донецької області де орендував приміщення в смт. Курахівка Покровського району Донецької області.

В складських приміщеннях в смт.Курахівка знаходились товарно-матеріальні цінності, які належали позивачу на праві власності, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (інвойсами, видатковими накладними, митними деклараціями, товарно-транспортними накладними), Т.3 а.с.80-136.

У зв`язку з нестабільною ситуацією на напрямку Мар`їнка-Курахово Донецької області, неподалік зони проведення ООС, 01.02.2022 ТОВ «Агропродтех»» перемістило залишки товарів зі складу в смт. Курахівка Покровського району в орендований у ТОВ «Піг Фарм» склад у смт. Ольгинка Волноваського району Донецької області.

Попередньо, за поясненнями позивача, було здійснено розрахунок необхідного об`єму складського приміщення для зберігання залишку зернових на складах та додано до матеріалів справи схему бурякосховища та відповідні розрахунки.

На підтвердження оренди складських приміщень до матеріалів справи надано договір оренди №01/02/22 від 01.02.22р .

За умовами Договору оренди №01/02/22 від 01.02.22р, ТОВ «ПІГ ФАРМ» (орендодавець) передає а ТОВ «Агропродтех» (орендар) приймає у тимчасове користування частину нежитлової будівлі - бурякосховище (інв.№677), загальною площею 1000,00кв.м, яке розташоване за адресою: Донецька область, смт. Ольгинка, вул. Калініна, б.22/9 і є власністю орендодавця. Відповідно до п.1.2. Договору, цільове призначення використання вказаного приміщення - складське приміщення. Передача приміщення проводиться після підписання Сторонами акту прийому-передачі. Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.02.2023р (п.8.4. Договору). Актом прийому-передачі від 01.02.22 до зазначеного Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове користування частину нежитлової будівлі - бурякосховища, загальною площею 1000м.кв., яке розташоване за адресою. смт. Ольгинка, вул.Калініна, б.22/9. Договір оренди та акт прийому-передачі підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Право власності орендодавця на передане в оренду приміщення підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.10.2024.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем були укладені договори оренди транспортних засобів.

Так, 20.08.2018 між ОСОБА_2. (орендодавець) та ТОВ «Агропродтех» (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів: марка DAF, модель XF 105.460, випуску 2007р, тип ТЗ-ь спеціалізований вантажний - спеціалізований самоскид та марка VOGELZANG, модель VO-ST 1210, випуску 1991 р, тип ТЗ-спеціалізований причіп-спеціалізований пр-самоскид-Е. Відповідно до п.4.1.Договору строк користування транспортним засобом складає 5 років до 20.08.2023р.

08.01.2020 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Агропродтех» (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів: марки KRONE модель SPD 24ELD, 1997 р. випуску тип ТЗ-спеціалізований причіп спеціалізований пр-самоскид-Е та транспортний засіб марки DAF, модель XF 105.410, 2007 р випуску, тип ТЗ - спеціалізований вантажний - спеціалізований самоскид. Відповідно до п.2.1. Договору строк договору оренди - до 08.01.2025р.

12.06.2017 між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір оренди транспортних засобів марки DAF XF 105.410, сідловий тягач -Е, марки NOVATRAIL SKI 24 спеціалізований напівпричіп н/пр.-самоскид-Е. Відповідно до п.4.1.Договору строк користування транспортним засобом складає 5 років до 12.06.2022.

Отже, вищезазначеними транспортними засобами, які знаходились у позивача на праві оренди, останнім було здійснено перевезення товарно-матеріальних цінностей з смт. Курахівка Покровського району Донецької області в орендовані склади, що розташовані в Донецькій області, смт. Ольгинка, вул. Калініна, б.22/9.

На підтвердження перевезення ТМЦ до складу смт. Ольгинка позивачем до матеріалів справи надані накладні на переміщення №16-24 від 01.02.2022, №25-34 від 02.02.2022, №35-44 від 03.02.2022, №42, 45,47-52 від 04.02.2022, №53-62 від 07.02.2022, №63-70 від 08.02.2022, №71-79 від 09.02.2022, №80-88 від 10.02.2022, №89-97 від 11.02.2022, №98-106 від 14.02.2022, №107-110 від 15.02.2022, №112-116 від 15.02.2022, №110-111 від 16.02.2022, №117-123 від 16.02.2022, №124-132 від 17.02.2022, №133-141 від 18.02.2022, №142-153 від 21.02.2022, №154-162 від22.02.2022, №164-166 від 22.02.2022, №167 від 23.02.2022 та відповідні товарно-транспортні накладні

Позивачем 23.02.2022 була проведена інвентаризація товарів на складі №2 в смт. Ольгинка, про що складено відповідний акт за підписом директора підприємства Ахкозова А.Л.

Крім того, 23.02.2022 складено Інвентаризаційний опис ТМЦ (склад Ольгинка) у складі комісії: голова комісії - Директор Ахкозов А.Л., головний бухгалтер Павловська О.Р., комерційний директор Гора Д.С, встановлена загальна кількість порядкових номерів ТМЦ - 121 шт.

До матеріалів справи надана заява свідка генерального директора ТОВ «Піг Фарм» Атаманова А.В., яка викладена в порядку статті 88 Господарського процесуального кодексу України (справжність підпису свідка засвідчено приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Грищенко В.В. 26.03.2024 року, зареєстровано у реєстрі за №1146), в якій зазначено, що 01.02.2022 р. між сторонами було укладеного договір оренди частини приміщення (1000,00 кв.м.) бурякосховища (інв.№ 677) загальною площею 1339,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого ТОВ "Піг Фарм" передало визначене приміщення в оренду ТОВ "Агропродтех". Зазначена площа у договорі визначена ТОВ "Агропродтех" за його попередніми оцінками об`єму залишку товарів на складах та для зручності розрахунків орендної плати. Товар ТОВ "Агропродтех" було переміщено до орендованих складів. В результаті артилерійських обстрілів та активних бойових дій поруч з смт Ольгинка Волноваського району Донецької області майно ТОВ "Агропродтех" як і майно ТОВ "Піг Фарм" було знищене та пошкоджене, що завдало підприємствам значної майнової шкоди.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Отже матеріалами справи підтверджено, що на момент початку повномасштабного вторгнення російських військ , у складському приміщенні за адресою Донецька область, смт. Ольгинка, вул.Калініна 22/9 знаходились товарно-матеріальні цінності позивача.

Позивач зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації його майно було знищено та пошкоджено збройними силами Російської Федерації та підконтрольними їй збройними формуваннями під час збройного вторгнення на територію України у 2022 році та проведення бойових дій на території Донецької області, зокрема і у смт.Ольгинка Волноваського району Донецької області.

За вказаним фактом 10.01.2023 Броварським РУП ГУНП в Київській області відкрито кримінальне провадження №120231111730000077 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 1 ст. 483 КК України.

До матеріалів справи позивачем додана Балансова довідка по втраченому майну (товари) за 2022р. по рахунку 281 (а.с.36 Т.1) якою встановлена вартість втраченого майна на загальну суму 31 129 536,09грн.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов`язань господарських операцій підприємств та організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 року на рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. На субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

На субрахунках, зокрема 281 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" Наказом №309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією вбачається, що вся територія Ольгинської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області окуповано російською федерацією з 10.03.2022 та до теперішнього часу.

Відповідно до наказу №01-03/22 від 01.03.2022 директора ТОВ «Агропродтех» призупинена діяльність ТОВ «Агропродтех» з 01 березня 2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Позивач звернувся до ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» для визначення розміру майнової шкоди, завданої позивачу в наслідок знищення та пошкодження майна розташованого у смт. Ольгинка у Волноваському районі Донецької області вул. Калініна, б. 22/9 у зв`язку із збройною агресією РФ.

На підтвердження реального розміру збитків суб`єктом оціночної діяльності складено Звіт про визначення обсягу збитків, завданих ТОВ «Агропродтех», в наслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації. Дата складання звіту 15.03.2024. Вказаний звіт складений ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №633/2022 від 20.12.2022, оцінювачі - Носенко О.Ю. кваліфікаційне свідоцтво МФ №21 від 22.02.03, Дукмасов І.В. кваліфікаційне свідоцтво МФ №3460 від 26.02.05).

Так, відповідно до наведеного висновку розмір збитків завданих позивачу, внаслідок збройної агресії Російської Федерації становить 31 129 500 грн (804 683,42 доларів США).

Позивач зазначає, що внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією РФ йому завдано матеріальної шкоди на загальну суму 31 129 500 грн (804 683,42 доларів США), що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

В розглядуваній справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту - позивачу.

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, суд визнає, що предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ

«Агропродтех» про відшкодування збитків, спричинених внаслідок збройної військової агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За умовами ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підтвердження права власності на спірне майно позивачем до матеріалів справи додані відповідні первинні бухгалтерські документи (а.с.71-250 Т.1, а.с.1-100 Т.2) які були дослідженні та прийняті судом як належні докази.

Також матеріалами справі підтверджено переміщення ТМЦ зі складу в смт. Курахівка Покровського району в орендований у ТОВ «Піг Фарм» склад у смт. Ольгинка Волноваського району Донецької області та знаходження ТМЦ станом на 24.02.2022 в орендованому складі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

В підтвердження реального розміру збитків позивачем надано Звіт про визначення обсягу збитків, завданих ТОВ «Агропродтех», в наслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, який проведено Всеукраїнською оціночною компанією. Відповідним висновком визначено розмір збитків завданих позивачу, внаслідок збройної агресії Російської Федерації в сумі 31 129 500 грн (804 683,42 доларів США).

Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326 Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі Методика).

Заперечення відповідача проти результатів оцінки збитків в матеріалах справи відсутні.

Оцінивши наданий позивачем Звіт про визначення обсягу збитків від 15.03.2024 (а.с. 10-18 Т.1), суд вважає його належним та достовірним доказом на підтвердження дійсного розміру збитків, завданих майну позивача збройною агресією Російської Федерації на суму 31 129 500 грн.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У п.4 ч.1 ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст.3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи небуде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Частиною 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Як підтверджено матеріалами справи, починаючи з 24.02.2022 у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації проти України, майно позивача було знищено та викрадено.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як встановлено матеріалами справи, з метою здійснення своєї господарської діяльності позивачем було укладено договори оренди складського приміщення за адресою АДРЕСА_1 . На вказаному об`єкті оренди зберігалось майно позивача на загальну суму 31 129 500грн, що підтверджується Звітом про визначення обсягу збитків.

За результатами дослідження зазначених вище доказів, наявних у матеріалах справи, загальновідомих фактів, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача (військової збройної агресії РФ), починаючи з 24.02.2022 майно позивача було пошкоджено та знищено.

На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків підтверджено належними доказами.

Враховуючи викладене, на переконання суду, позивачем у даній справі доведено повний склад правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди (збитків).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що на національному рівні гарантуються ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

З урахуванням наведеного ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування. Судом встановлено, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію Ольгинскої селищної територіальної громади позивач фактично втратив можливість володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір як звільнений від його сплати.

Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3 028грн.

Відтак, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 466 942 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродтех" до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації про стягнення майнової шкоди у розмірі 31 129 500 грн.- задовольнити.

Стягнути з Російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119049, Російська федерація, м.Москва, вул. Житня, будинок 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродтех" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 2; код ЄДРПОУ 40026946) майнову шкоду у розмірі 31 129 500 грн.

Стягнути з Російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119049, Російська федерація, м.Москва, вул. Житня, будинок 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 466 942 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 02.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2024.

Суддя Ю.С. Зельман