Рішення

від 29.11.2024 по справі 907/809/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 р. м. УжгородСправа № 907/809/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/809/24

за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Тад Констракшн Груп", м. Ірпінь

до Мукачівського міського комунального підприємства "Чисте місто", м. Мукачево

про стягнення суми 432 970,42 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 432 970,42 грн. з яких 104 602,33 грн. інфляційних витрат, 32 751,37 грн. 3% річних та 295 616,72 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору про закупівлю товарів №04/03 від 04.03.2024 р. та положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа № 907/809/24, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

22.10.2024 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.10.2024 р. через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

11.11.2024 р. на поштову адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу суму 432 970,42 грн. з яких 104 602,33 грн. інфляційних витрат, 32 751,37 грн. 3% річних та 295 616,72 грн. пені.

Відповідач Мукачівське міське комунальне підприємство "Чисте місто", м. Мукачево, згідно з відзивом на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що сторони в Договорі для Відповідача передбачили інший розмір процентів річних, інфляційних втрат та пені, а саме нульовий, оскільки пунктом 6.2. договору Відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання договору в частині оплати за Товар.

Крім того, відповідач зауважує, що затримка з оплати товару відбулася у зв`язку з затримкою бюджетного фінансування.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП» (далі ТОВ «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП», Позивач, Постачальник) та Мукачівським міським комунальним підприємством «Чисте місто» (далі Відповідач, Замовник) укладено договір про закупівлю товарів №04/03 (далі Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Замовника товар, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в Договорі. Предметом закупівлі по Договору є ДК 021:2015 код 43210000-s Машини для земляних робіт (бульдозер для розрівнювання та ущільнення твердих побутових відходів. Цього ж дня було підписано Специфікацію товару до Договору.

Відповідно до п. 2.1. ціна Договору становить 4 950 000,00 (чотири мільйони дев`ятсот п`ятдесят тисяч гривень, 00 коп.) гривень. Ціна за одиницю Товару встановлена у національній валюті України гривні.

Відповідно до п. 2.4. Договору оплата за товар здійснюється Замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів після одержання товару, згідно видаткової накладної, оформленої належним чином.

Відповідно до п. 4.1. строк поставки Товару до 09 березня 2024 року.

За приписами п. 4.4. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Замовника з моменту підписання Сторонами видаткової накладної та акту приймання-передачі.

08 березня 2024 року між ТОВ «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП» та Відповідачем Укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно умов якої внесено зміни до п. 2.3. Відповідно до умов цього пункту внесено зміни до умов сплати за Товар (п.п. 2.3.1. та п. 2.3.2), а саме: сплата авансового платежу Покупцем, за рахунок власних коштів у розмірі 30 % від загальної вартості Товару, що складає 1 485 000,00 (один мільйон чотириста вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) гривень з ПДВ, протягом 30 календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі Товару та видаткової накладної на Товар, але не пізніше укладення кредитного договору з банком. Сплата залишкової вартості Товару в розмірі 70%, що складає 3 465 000,00 грн. (три мільйони чотириста шістдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) гривень за рахунок кредиту, наданого Банком, протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі Товару та видаткової накладної на Товар, але не раніше сплати авансового платежу визначеного п. 2.3.1. договору.

В подальшому, 31 травня 2024 року між ТОВ «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП» та Відповідачем Укладено Додаткову угоду №2 до договору, згідно умов якої внесено зміни до п. 2.3., а саме: Розрахунок за цим Договором проводяться за власні кошти підприємства, п.п. 2.3.1. та 2.3.2. договору вилучено.

08 березня 2024 року на виконання умов п. 4.1. Договору (строк поставки Товару до 09.03.2024 року) Товар було поставлено Відповідачу, вказане підтверджується актом приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу №04/03 від 04 березня 2024 року та видатковою накладною, яка складена та підписана цього ж дня.

За доводами позивача, які відповідачем не спростовано та не заперечено, з дати 08 березня 2024 року для Відповідача починається перебіг строку виконання зобов`язання за договором (сплати вартості Товару), що відповідно до п. 2.4. Договору становить 30 (тридцять) календарних днів, відтак сплив строку припадає на 08 квітня 2024 року.

22 березня 2024 року на виконання умов п. 2.4. Договору (строк оплати Товару) Відповідачем було частково сплачено за поставлений Товар в розмірі 1 485 000,00 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) гривень.

31 липня 2024 року Відповідачем було здійснено повний розрахунок з ТОВ «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП», сплачено 3 465 000,00 (три мільйони чотириста шістдесят п`ять тисяч 00 коп.) гривень.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. (п.6.1 Договору).

Покупець не несе відповідальності у випадку затримки або припинення бюджетного фінансування на цілі передбачені цим Договором, а саме оплату товару визначеного п. 1.1 Договору. (п. 6.2 Договору).

Позивача вказує на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором, у частині повної сплати за товар, у строки визначені договором. У зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу суму 432 970,42 грн. з яких 104 602,33 грн. інфляційних витрат, 32 751,37 грн. 3% річних та 295 616,72 грн. пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в т.ч. боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 04 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП» (далі ТОВ «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП», Позивач, Постачальник) та Мукачівським міським комунальним підприємством «Чисте місто» (далі Відповідач, Замовник) укладено договір про закупівлю товарів №04/03 (далі Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався передати у власність Замовника товар, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в Договорі. Предметом закупівлі по Договору є ДК 021:2015 код 43210000-s Машини для земляних робіт (бульдозер для розрівнювання та ущільнення твердих побутових відходів. Цього ж дня було підписано Специфікацію товару до Договору.

08 березня 2024 року на виконання умов п. 4.1. Договору (строк поставки Товару до 09.03.2024 року) Товар було поставлено Відповідачу, вказане підтверджується актом приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу №04/03 від 04 березня 2024 року та видатковою накладною, яка складена та підписана цього ж дня.

08 березня 2024 року між ТОВ «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП» та Відповідачем Укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно умов якої внесено зміни до п. 2.3. Відповідно до умов цього пункту внесено зміни до умов сплати за Товар (п.п. 2.3.1. та п. 2.3.2), а саме: сплата авансового платежу Покупцем, за рахунок власних коштів у розмірі 30 % від загальної вартості Товару, що складає 1 485 000,00 (один мільйон чотириста вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) гривень з ПДВ, протягом 30 календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі Товару та видаткової накладної на Товар, але не пізніше укладення кредитного договору з банком. Сплата залишкової вартості Товару в розмірі 70%, що складає 3 465 000,00 грн. (три мільйони чотириста шістдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) гривень за рахунок кредиту, наданого Банком, протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі Товару та видаткової накладної на Товар, але не раніше сплати авансового платежу визначеного п. 2.3.1. договору.

В подальшому, 31 травня 2024 року між ТОВ «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП» та Відповідачем Укладено Додаткову угоду №2 до договору, згідно умов якої внесено зміни до п. 2.3., а саме: Розрахунок за цим Договором проводяться за власні кошти підприємства, п.п. 2.3.1. та 2.3.2. договору вилучено.

22 березня 2024 року на виконання умов п. 2.4. Договору (строк оплати Товару) Відповідачем було частково сплачено за поставлений Товар в розмірі 1 485 000,00 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) гривень.

31 липня 2024 року Відповідачем було здійснено повний розрахунок з ТОВ «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП», сплачено 3 465 000,00 (три мільйони чотириста шістдесят п`ять тисяч 00 коп.) гривень.

Матеріалами справи, встановлено, а відповідачем не заперечується порушення строків оплати за поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами. Порушення відповідачем свого зобов`язання, в частині проведення повної оплати за поставлений товар, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві інфляційних втрат, відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та законодавством.

З огляду на прострочення відповідачем строку оплати за товар, позивачем, заявлено позовні вимоги про стягнення суми 432 970,42 грн. з яких 104 602,33 грн. інфляційних витрат, 32 751,37 грн. 3% річних та 295 616,72 грн. пені.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку (аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 вказувала, що якщо умовами договору не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, то немає підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція.

Враховуючи те, що у договорі сторони не передбачили нарахування пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені у розмірі 295 616,72 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних у розмірі 32 751,37 грн. та інфляційних втрат 104 602,33 грн. за період з 08.04.2024 по 31.07.2024 р. на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у межах заявлених.

Твердження відповідача, про те, що оскільки, за умовами п. 6.2 Договору покупець не несе відповідальності у випадку затримки або припинення бюджетного фінансування, відсутні підстави для нарахування сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, судом не приймається до уваги, з огляду на наступне.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст.218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

До того ж, в ст. 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тад Констракшн Груп", м. Ірпінь до Мукачівського міського комунального підприємства "Чисте місто", м. Мукачево про стягнення суми 432 970,42 грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 137 353,70 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в сумі 2 060,31 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Мукачівського міського комунального підприємства "ЧИСТЕ МІСТО" (89600, Закарпатська обл., місто Мукачево, вулиця Ужгородська, будинок 17, код ЄДРПОУ 36523257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАД КОНСТРАКШН ГРУП» (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Виговського, будинок 1-Я, офіс 37, код ЄДРПОУ 41940182) суму 137 353,70 грн. (сто тридцять сім тисяч триста п`ятдесят три гривні 70 коп.) в т.ч. 104 602,33 грн. інфляційних витрат, 32 751,37 грн. 3% річних, а також суму 2 060,31 грн. (дві тисячі шістдесят гривень 31 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.12.2024.

Суддя О. Ф. Ремецькі