Рішення

від 24.10.2024 по справі 908/1557/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/122/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 Справа № 908/1557/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1557/24

за позовом: Транспортно виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Будавтотранс ЛТД (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп.8, код ЄДРПОУ 21509156)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство СРТ (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 57, кв. 44, код ЄДРПОУ 43457890)

про стягнення 158 903,73 грн.

за участю представників:

від позивача: Ковтун О.О., (в режимі відео конференції) ордер № 1616586 від 15.05.2024

від відповідача: Федоренко Р.В. (не приєднався)

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Транспортно виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Будавтотранс ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство СРТ про стягнення 158903,73 грн заборгованості за договором поставки МРс №16/09-21 від 16.09.2021, з яких: 100002,60 грн основного боргу, 9419,42 грн пені, 5000,13 грн штрафу, 7673,86 грн 3% річних та 36807,72 грн інфляції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.05.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1557/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленої продукції відповідно до договору поставки № 16/09-21 від 16.09.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 100002,60 грн. У зв`язку з простроченням оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення 9419,42 грн пені, 5000,13 грн штрафу, 7673,86 грн 3% річних та 36807,72 грн інфляції. Просить суд на підставі ст. ст. 526, 625, 852 Цивільного кодексу, ст. 193 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1557/24 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/122/24. Судове засідання для розгляду справи призначено на 24.06.2024.

Ухвалою суду від 07.06.2024 задоволено заяву Транспортно виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Будавтотранс ЛТД про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №908/1557/24.

12.06.2024 відповідачем подано суду заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

13.06.2024 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, внесення відомостей про представника відповідача до відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи, яка судом задоволена.

17.06.2024 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому останній не заперечує факт укладання договору поставки МРс № 16/09-21 від 16.09.2021 Однак, стверджує, що ні 24.09.2021, ні будь-коли в інший день продукція позивачем належним чином уповноваженому представнику відповідача не передавалася, тобто позивач ніколи в адресу відповідача не поставляв колосників біметалевих в кількості 270 шт. вартістю 100002,60 грн. Також, ні 24.09.2021, ні будь-коли в інший день вказана у видатковій накладній № РН-0000133 від 24.09.2021особа, яка, нібито, отримала товар, не розписувалася. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передавання товару відповідачу. Надана видаткова накладна № РН-0000133 від 24.09.2021 не може вважатися належним доказом, оскільки не містив, ані печатки ТОВ "НВП "СРТ", ані назви посади, особи, яка розписалася в накладній, про отримання товару, що не доводить участі відповідача в господарській операції і, відповідно, ця накладна є неналежним доказом у справі. Просить суду в позові відмовити.

Також 17.06.2024 відповідачем надано суду клопотання про витребування оригіналів документів, долучених до позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.06.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство СРТ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №908/1557/24.

24.06.2024 відповідачем подано суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача не приєднався до участі у судовому засіданні в режимі відео конференції в технічних причин.

Ухвалою суду від 24.06.2024 відкладено розгляд справи на 22.07.2024.

16.07.2024 позивачем подано суду клопотання про доручення доказів, а саме копію довіреності на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей (колосник біметалевий) як письмовий доказ.

18.07.2024 відповідачем подано суду клопотання про відкладення розгляду справи.

19.07.2024 позивачем через систему «Електронний суд» подані заперечення на клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 22.07.2024 перенесено слухання справи на 07.08.2024.

25.07.2024 відповідачем подані суду письмові пояснення щодо наданої позивачем довіреності та інших обставин спірних взаємин, зокрема стверджує, що ТВП ТОВ «Будавтотранс» ЛТД ніколи в адресу ТОВ «НВП «СРТ» не поставляло колосників біметалевих в кількості 270 шт. вартістю 100 002,60 грн., а ТОВ «НВП «СРТ» хоч і надала довіреність на отримання продукції, але не змогла нею скористатися із-за відсутності у позивача виробництва і, відповідно, відсутності у нього вказаної продукції.

31.07.2024 відповідачем подано суду клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 07.08.2024 ухвалено розгляд справи №908/1557/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, відкрито підготовче провадження, підготовче судове засідання відкладено на 11.09.20024.

13.08.2024 позивачем подані суду заперечення на клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів - заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 11.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/1557/24. Призначено розгляд справи по суті на 09.10.2024.

09.10.2024 позивачем подана суду заява , згідно якої у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України позивач повідомляє, що остаточний розмір судових витрат, понесених позивачем, які він просить покласти на відповідача у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову складає 17528,00 грн, з яких: судовий збір у розмірі 3028,00 грн; витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 14500,00 грн, визначеному на підставі договору про надання правничої допомоги між позивачем та адвокатом Ковтун О. О. Документи на підтвердження вартості професійної правничої допомоги на підставі ч.8 ст.129 ГПК України будуть надані не пізніше, ніж протягом п`яти днів від дати ухвалення судом рішення по справі.

В судовому засіданні 09.10.2024 оголошено клопотання відповідача про долучення заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Судом заяви свідків долучено до матеріалів справи, проте вказані заяви не розцінюються судом як докази у розумінні ГПК України. В судовому засіданні оголошено протокольну перерву до 24.10.2024.

24.10.2024 відповідачем подана суду заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю адвоката, як захисника у невідкладних слідчих діях у кримінальному провадженні, які відбудуться 24.10.2024. о 14 годині 00 хвилин, його участь у справі №908/1557/24 в режимі відеоконференції є неможливою.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 24.10.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув.

Судом розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та залишено без задоволення як необґрунтоване.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В засіданні 24.10.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

16.09.2021 між Транспортно виробничим підприємством товариство з обмеженою відповідальністю Будавтотранс ЛТД (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство СРТ (Покупець) укладено догвір № 16/09-21 за умовами якого (п.1.1.) якого Постачальник зобов`язується виготовити, поставити та передати у власність, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити запасні частини (продукція) - колосник біметалевий в кількості 270 (двісті сімдесят) шт. за ціною 100002,60 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору наведена в розділі 1 цього договору є твердою і зміні не підлягає.

Розділом 3 договору сторонами обумовлено, що поставка продукції здійснюється Постачальником протягом 20 робочих днів з моменту підписання цього договору. Одночасно з продукцією Постачальник передає Покупцеві видаткову накладну. Датою поставки і переходу права власності на продукцію вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної.

Згідно п. 4.1. договору, Покупець здійснює оплату у розмірі 100% загальної суми договору протягом 30 банківських днів від дати отримання видаткової накладної.

Приймання продукції по кількості і якості здійснюється на складі Покупця в односторонньому порядку без виклику представника Постачальника в порядку, передбаченому цим договором (п. 5.1.).

За визначенням п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожний день затримки. При затримці оплати за поставлену продукцію більше 0 (двадцяти) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від загальної вартості поставленої продукції.

Відповідно до п. 10.5 договору , договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору позивач 24.09.2021 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 100002,60 грн, а саме колосник біметалевий в кількості 270 (двісті сімдесят) шт., про що свідчить видаткова накладна від 24.09.2021 № РН-0000133, яку підписали з боку позивача Директор ТВП ТОВ «Будавтотранс» ЛТД - Антонюк В.М., а зі сторони ТОВ «НВП СРТ» - Білий А.Г. за довіреністю № 188 від 24.09.2021, яка видана відповідачем уповноваженій особі.

За доводами позивача, відповідно до п. 2.4. Договору грошові кошти мали бути сплачені відповідачем не пізніше 25.10.2021, але отримана продукція відповідачем не сплачена, що свідчить про порушення ТОВ "НВП "СРТ" виконання грошових зобов`язань.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманої продукції у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та пішим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч. 6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.

Так, Покупець здійснює оплату у розмірі 100% загальної суми договору протягом 30 банківських днів від дати отримання видаткової накладної. Враховуючи дату підписання сторонами видаткової накладної 24.09.2021, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію 25.10.2021.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки продукції, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок оплатити отриману продукцію у термін, визначений у договорі.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманої продукції, всупереч умов договору та вимог закону, у визначений строки не виконав.

Згідно зі ст. 599 цього Кодексу зобов`язання припиняються виконанням, проведеними належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки на підтвердження факту отримання відповідачем поставленого товару за договором позивачем, як письмовий доказ, надано видаткову накладну №РН-0000133 від 24.09.2021, яка підписана уповноваженою особою відповідача та довіреність на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей (колосник біметалевий) як письмовий доказ.

Докази, які надані відповідачем та долучено до справи, не є ані допустимими, ані належними, в розумінні ст. ст. 76,77 ГПК України. Так, ОСОБА_1 у заяві підтверджує факт підписання довіреності, проте нічого не зазначає про підписану ним видаткову накладну на прийняття поставленого товару, яка і є тим основним документом, яка підтверджує факт поставки. ОСОБА_2 у своїй заяві описує господарські відносини з третьою особою, які жодного стосунку до договору поставки, укладеного між сторонами справи, не мають. Окрім того, ОСОБА_2 не є особою, уповноваженою відповідачем підписувати від його імені будь-які документи стосовно постачання товару, вказаного у договорі поставки, який є підставою позову.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 87 ГПК зазначає, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (ч.2).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, і документом на підтвердження факту поставки товару є видаткова накладна, додана до позову як первинний документ, який фіксує факт отримання/передачі товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 100002,60 грн основного боргу за поставлену за Договором продукцію заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім зазначеної вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 9419,42 грн пені, 5000,13 грн штрафу, 7673,86 грн 3% річних та 36807,72 грн інфляції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

Позивачем вимога про стягнення 9419,42 грн. пені заявлена за загальний період з 25.10.2021 по 25.04.2022, з урахуванням положень п. 6 ст. 232 ГК України, на підставі п. 7.2 Договору, яким передбачено сплату Покупцем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки.

Оскільки положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу), то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шестимісячного строку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає 9419,42 грн пені, як і визначено позивачем.

Вимога про стягнення з відповідача 5000,13 грн штрафу заявлена позивачем на підставі п. 7.2 Договору, яким передбачено відповідальність Замовника у вигляді 5% штрафу від загальної вартості робіт при затримці оплати понад 20 календарних днів.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи прострочення відповідачем зобов`язання по оплаті більш ніж на двадцять днів, суд визнав нарахування відповідачу 7% штрафу обґрунтованим, розрахунок правильним.

Отже, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.2 Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 5000,13 грн штрафу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем розрахунок 3% річних здійснено за період з 25.10.2021 по 15.05.2024 на заборгованість в сумі 100002,60 грн

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 7673,86 грн. 3% річних, як і визначено позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Позивачем розрахунок інфляційних втрат здійснено за період з листопада 2021 року по травень 2024 року на суму основного боргу 100002,60 грн

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що за вказаний період сума інфляційних втрат складає 36807,72 грн., як і визначено позивачем.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт в повному обсязі і у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого зобов`язання, не надав. Також відповідачем контррозрахунок суми заборгованості (в тому числі, основного боргу, пені, штрафу, річних відсотків та інфляційних нарахувань) заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3027,00 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство СРТ (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 57, кв. 44, код ЄДРПОУ 43457890) на користь Транспортно виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Будавтотранс ЛТД (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 8, код ЄДРПОУ 21509156) 100002 (сто тисяч дві) грн 60 коп. основного боргу, 9419 (дев`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 42 коп. пені, 5000 (п`ять тисяч) грн 13 коп. штрафу, 7673 (сім тисяч шістсот сімдесят три) грн 86 коп. 3% річних, та 36807 (тридцять шість тисяч вісімсот сім) грн 72 коп. інфляції та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.12.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян