Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/10858/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2024Справа № 910/10858/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Консалтінг Груп»

до Приватного підприємства «Європейський транспортно-логістичний центр»

про стягнення заборгованості

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Консалтінг Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Європейський транспортно-логістичний центр» про стягнення заборгованості

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №1900/10 від 09.12.2019 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 513968,25 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 100 грн, 3% річних у розмірі 3159,64 грн та пеню у розмірі 27383,55 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши на наявність форс-мажорних обставин, внаслідок військової агресії РФ проти України, а також зазначив, що надані позивачем акти наданих послуг №9-№13 від 23.05.2024 не визнаються відповідачем, не мають відношення до надання послуг за договором №1900/10 від 09.12.2019, позивачем не надано доказів сплати понесених витрат за наданими актами наданих послуг та позивачем не виставлялись рахунки на оплату послуг.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Консалтінг Груп» (далі - Експедитор) та Приватним підприємством «Європейський транспортно-логістичний центр» (далі - Клієнт) укладено Договір №1900/10 про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого Експедитор приймає на себе зобов`язання за дорученням Клієнта, за винагороду, здійснювати від свого імені і за рахунок Клієнта організацію перевезень вантажів в залізничному рухомому складі. (п.1.1. Договору)

Клієнт відшкодовує Експедитору всі витрати, пов`язані з перевезенням і транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, сплачує Експедитору винагороду (плату) за надані відповідно до цього Договору послуги.

Згідно з п.2.1.1 Договору Експедитор організовує перевезення і здійснює приймання, зберігання, перевалку, відправку і транспортно-експедиційне обслуговування вантажів Клієнта за його заявками і за його рахунок.

На підставі заявок Клієнта Експедитор погоджує обсяги та напрямки перевезень вантажів, вартість залізничного тарифу, зборів за додаткові операції, послуг Експедитора та інших витрат, пов`язаних з заявленими перевезеннями і доводить їх до відома Клієнту. При необхідності, на вимогу Клієнта і за його рахунок, надає йому необхідні документи, що підтверджують витрати, пов`язані з виконанням даного Договору. (п.2.1.2. Договору)

Відповідно до п.2.1.6 Договору Експедитор здійснює оплату за Клієнта рахунків залізниць і транспортно-експедиційних організацій за перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів Клієнта. Виставляє рахунки Клієнту для відшкодування вищевказаних платежів з урахуванням грошової винагороди Експедитора.

Згідно п.2.2.4. Договору у строк, достатній для узгодження Експедитором умов перевезення (але не менше, ніж за 5 діб до запланованої дати відправлення вантажу, а для транзитних або експортно-імпортних вантажів - щомісяця до 15 числа перед планового місяця) надає Експедитору заяву на заплановані перевезення вантажів, в якій зазначаються: запланований період перевезення; маршрут прямування вантажів (станція відправлення, вантажовідправник, станція призначення, вантажоотримувач, прикордонні переходи); найменування вантажу; обсяг вантажу; приналежність та вид рухомого складу; кількість вагонів.

Клієнт відшкодовує Експедитору витрати, пов`язані із здійсненням перевезень вантажів та транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів Клієнта на підставі рахунків Експедитора. (п.3.1. Договору)

Узгоджені строки, обсяги та напрямки перевезень вантажів, ставки провізних платежів, зборів за додаткові операції, винагорода Експедитора та інші витрати, пов`язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. (п.3.7. Договору)

Остаточний розрахунок здійснюється Сторонами протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно п.3.9. договору та акту звірки розрахунків). (п.3.10. Договору)

Відповідно до п.4.1. Договору заявкою Клієнта на перевезення вантажу є направлена по електронній пошті або доставлена кур`єром заявка за формою, вказаною в п.2.2.4. Договору.

Підтвердженням прийняття заявки Клієнта на перевезення вантажу є виставлення Експедитором рахунку по факсу або електронній пошті на підставі отриманої заявки. (п.4.2. Договору)

В пункті 1 Додатку №24 від 29.03.2024 до Договору передбачено, що відповідно до п.3.7. Договору сторони дійшли згоди встановити вартість послуг з організації перевезення вантажів Клієнта у власних/орендованих піввагонах Експедитора, згідно з узгодженими заявками Клієнта. Вартість послуг включає винагороду Експедитора за надані послуги та виходячи з напрямку перевезень (маршрутами) становить:

- станція відправлення: Новогродівка Донецької залізниці; станція призначення: Трипілля- Дніпровське Південно-Західна залізниця; ставка за 1 вагон: 21500,04 грн;

- станція відправлення: Родинська Донецької залізниці; станція призначення: Трипілля- Дніпровське Південно-Західна залізниця; ставка за 1 вагон: 21500,04 грн;

- станція відправлення: Добропілля Донецької залізниці; станція призначення: Трипілля- Дніпровське Південно-Західна залізниця; ставка за 1 вагон: 21500,04 грн;

- станція відправлення: Добропілля Донецької залізниці; станція призначення: Новогродівка Донецької залізниці; ставка за 1 вагон: 3473,08 грн;

- станція відправлення: Добропілля Донецької залізниці; станція призначення: Родинська Донецької залізниці; ставка за 1 вагон: 3242,32 грн.

Пунктом 2 Додатку №24 передбачено, що клієнт самостійно здійснює розрахунки з залізницею по сплаті залізничного тарифу за перевезення вантажу у вагонах Експедитора за напрямками, вказаними в п.1 цієї Додаткової угоди.

В пункті 1 Додатку №25 від 29.03.2024 до Договору передбачено, що відповідно до п.3.7. Договору сторони дійшли згоди встановити вартість послуг з організації перевезення вантажів Клієнта у власних/орендованих піввагонах Експедитора, згідно з узгодженими заявками Клієнта. Вартість послуг включає винагороду Експедитора за надані послуги та виходячи з напрямку перевезень (маршрутами) становить:

- станція відправлення: Соснівка Львівська залізниця; станція призначення: Трипілля- Дніпровське Південно-Західна залізниця; ставка за 1 вагон: 9000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір є змішаним договором, який містить в собі елементи договору транспортного експедирування та елементи договору перевезення вантажу (надання послуг з організації перевезення та перевезення вантажів залізничним транспортом), а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 64, 65 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Закону України «Про залізничний транспорт», Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями та ін. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, інші види транспорту.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до умов ч. 5 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. (ч. 2, 5 ст. 307 ГК України).

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та частиною першою статті 929 ЦК України, яка унормовується із статтею 316 Господарського кодексу України, передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до частини третьої статті 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з пояснень позивача, ТОВ «Транс Консалтінг Груп» у період з квітня 2024 року по травень 2024 року було надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги з організації перевезень вантажів у власних (орендованих) вагонах позивача за погодженими маршрутами експедирування на загальну суму 686007,67 грн та надав акти надання послуг та звіти до актів надання послуг.

Також, в позовній заяві позивачем зазначено про сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 673169,87 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №18 від 16.05.2024 позивач повідомив відповідача про те, що станом на 16.05.2024 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 686007,37 грн та вимагав її оплати.

У відповідь на вказаний лист, відповідач листом №22/05 від 22.05.2024 повідомив позивача про те, що відмови відповідача від вагонів позивача не було та позивача було повідомлено про форс-мажорні обставини листом 25.04.2024, а також надав сертифікат Торгово-промислової палати України.

Крім того, у вказаному листі відповідач вказав, що нарахована позивачем суму у розмірі 513968,24 грн по Договору №1900/10 від 09.12.2019 є безпідставною та оплаті не підлягає, разом з тим, визнав наявність заборгованості за Договором у розмірі 172039,13 грн та зобов`язався сплатити її.

Листом №06/06-1 від 06.06.2024 відповідач також заперечив факт існування заборгованості за надані позивачем послуги в сумі 172039,13 грн з ПДВ за Актами наданих послуг №6 та №7 від 30.04.2024, а щодо актів надання послуг за травень 2024 року на загальну суму 513968,54 грн відповідач просив позивача надати підтверджуючі документи, на підставі яких позивачем було здійснено розрахунки сум, зазначених у вказаних актах.

15.08.2024 відповідачем було сплачено позивачу 172039,12 грн, що підтверджується наявною платіжною інструкцією та не заперечується позивачем.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Так, на підтвердження надання позивачем у квітні-травні 2024 року вказаних послуг, їх розміру та наявності у відповідача заборгованості у розмірі 513968,25 грн, ТОВ «Транс Консалтінг Груп» надано акти надання послуг №6 від 30.04.2024, №7 від 30.04.2024, №9 від 23.05.2024, №10 від 23.05.2024, №11 від 23.05.2024, №12 від 23.05.2024, №13 від 23.05.2024 зі звітами до них, копії залізничних накладних, копії накопичувальних карток №22040167 від 22.04.2024, №22040166 від 22.04.2024, №25040139 від 25.04.2024, копії актів загальної форми №5120 від 17.04.2024, №5133 від 17.04.2024, №1932 від 12.04.2024, копію акту звірки, копію Договору від 20.06.2019 укладеного між позивачем та ТОВ «НОРС БІЗНЕС ГРУП».

Разом з тим, судом встановлено, що вищевказані акти надання послуг та звіти до вказаних актів складено позивачем в односторонньому порядку, не містять підписів та печаток відповідача.

При цьому відповідачем акти надання послуг №9 від 23.05.2024, №10 від 23.05.2024, №11 від 23.05.2024, №12 від 23.05.2024, №13 від 23.05.2024 не визнаються.

Також, позивачем не надано суду виставлених відповідачем заявок на заплановані перевезення по Договору, передбачених п.2.2.4. Договору, із зазначенням усіх необхідних відомостей, зокрема, щодо запланового періоду перевезення, кількості вагонів, щодо вантажоодержувачів/вантажовідправників.

Крім того, судом відхиляються надані позивачем копії накладних та копії накопичувальних карток, оскільки вони не містять жодних відомостей про ТОВ «Транс Консалтінг Груп», зокрема в якості експедитора/оператора та не містять жодних посилань на укладений між позивачем та відповідачем договір №1900/10 від 09.12.2019.

Також враховуючи визначений в додатках №24 та №25 до Договору маршрут перевезень, у вказаних залізничних накладних не збігаються станції відправлення та станції призначення.

У наданих копіях залізничних накладних містяться відомості про інших власників вагонів та про оператора - ТОВ «НОРС БІЗНЕС ГРУП».

Крім того, як вбачається з наданих копій накопичувальних карток, ТОВ «НОРС БІЗНЕС ГРУП» є не тільки вантажовласником, а й платником.

Доказів виставлення ТОВ «НОРС БІЗНЕС ГРУП» позивачу рахунків на оплату послуг за Договором від 20.06.2019 №1900/10 матеріали справи не містять, так само, як і не містять виставлених позивачем рахунків відповідачу на оплату послуг та понесених витрат за Договором №1900/10 від 09.12.2019.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження понесення позивачем витрат, пов`язаних з виконанням даного Договору у заявлений період матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладені обставини, враховуючи наявність заперечень відповідача виставлених позивачем актів надання послуг у травні 2024 року та враховуючи ненадання позивачем необхідних належних та допустимих документів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, на підставі чого, суд, керуючись принципом вірогідності доказів, дійшов висновку щодо недоведеності викладених позивачем у позовній заяві обставин щодо наявності у відповідача заборгованості за отримані ним послуги у спірний період на суму 513968,25 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача основної суми заборгованості. Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційні втрати також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної вимоги.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 04.12.2024

Суддя Я.В. Маринченко