Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/11374/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2024Справа № 910/11374/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ"

(01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13;

ідентифікаційний код: 32826328)

до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська дитяча

клінічна туберкульозна лікарня" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

(04075, м. Київ, вул. Квітки Цісик, 10, код ЄДРПОУ: 01993687).

про стягнення 781 852,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Територіального медичного об`єднання "Санаторного лікування" у місті Києві (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором про закупівлю товару №8493001 від 25.01.2018 в розмірі 781 852,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

04.10.2024 позивача надійшли додаткові пояснення у справі та заява про заміну неналежного відповідача у справі.

У поданому клопотанні позивач просить суд замінити неналежного відповідача - Територіальне медичне об`єднання "Санаторного лікування" у місті Києві, на належного - Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04075, м. Київ, вул. Квітки Цісик, 10, код ЄДРПОУ: 01993687).

09.10.2024 від Територіального медичного об`єднання "Санаторного лікування" у місті Києві надійшов відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 замінено відповідача у справі №910/11374/24 - Територіальне медичне об`єднання "Санаторного лікування" у місті Києві, на належного - Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04075, м. Київ, вул. Квітки Цісик, 10, код ЄДРПОУ: 01993687).

01.11.2024 від Комунального некомерційного підприємства "Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, посилається на обставини припинення Територіального медичного об`єднання "Санаторного лікування" у місті Києві та те, що на Кредитори мали право заявити свої вимоги до ТМО у строк до 13.12.2021 р.

06.11.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

25.01.2018 року між Територіальним медичним об`єднанням «Санаторного лікування» у м. Києві, надалі - Відповідач/Споживач/Абонент/Замовник та ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (перейменована з 01.01.2019 в АТ «КИЇВЕНЕРГО», та з 09.08.2019 - в АТ «К.ЕНЕРГО»), надалі - Постачальник/Учасник, укладено Договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) № 8493001 (надалі - Договір).

На виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та у зв`язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії Сторони дійшли згоди вважати додатками до даного Договору (від 25.01.2018 №8493001) додатки до договору на постачання теплової енергії від 30.01.2017 №8493001, викладеного в новій редакції Договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) від 25.01.2018 №8493001.

Згідно з п. 1.1 та 1.2 Договору Постачальник (АТ «К.ЕНЕРГО») постачав теплову енергію у вигляді пари, гарячої води та пов`язаної продукції, а Замовник зобов`язаний прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим Договором.

Згідно п. 1 Додатку № 4 до Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору визначено, що Замовник щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у Центрі обслуговування клієнтів: - облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; - акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння «Замовник» повертає в ЦОК); - акт приймання-передавання товарної продукції; - рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 4 Додатку № 4 до Договору сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, Замовник виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 1.3 Договору теплова енергія поставляється Замовнику у кількості 1127,2 Гкал, згідно з Додатком 1 до цього договору.

Пунктом 1.4 Додатку 1 до Договору передбачено, що Розподілом теплової енергії в гігакалоріях по кварталам (для "Замовника" без приладів обліку-розрахунково; для "Замовника" з приладами обліку - згідно заявленої величини): І квартал 2018 р. - 543,0 Гкал в т.ч. січень - 181,0; лютий -181,0; березень - 181,0; ІІ квартал 2018 р. - 175,0 Гкал в т.ч. квітень, 127,0; травень - 30,0; червень - 18,0; ІІІ квартал 2018 р. - 54 Гкал в т.ч. липень 18,0; серпень - 18,0; вересень - 18,0; ІV квартал 2018 р. - 355,2 Гкал в т.ч. жовтень 72,2, листопад - 90,0; грудень - 193,0.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Розрахунки проводяться щомісяця: - шляхом оплати Замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред`явлення Учасником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання Сторонами акта приймання - передавання товарної продукції за звітній період згідно з Додатком 4.

Відповідно до п. 4.1 Додатка 4 до Договору в разі, якщо Замовник розраховується за показниками приладів обліку, йому пред`являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатка №1 до Договору).

У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Замовником не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками. Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що обов`язок отримання розрахункових документів для сплати спожитої теплової енергії відповідно до умов Договору покладено на Відповідача.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом, Позивач вказує, що свої зобов`язання за зазначеним Договором Відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого у Відповідача наявна заборгованість за використану теплову енергію, яка виникла за період з 01.01.2018 по 01.05.2018 та станом на 01.09.2024 року становить 781852,41 грн., що підтверджується: - актами приймання-передавання товарної продукції за період з січня 2018 року по квітень 2018 року; - довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.ЕНЕРГО» теплоенергію за Договором № 8493001.

25.08.2021 року заборгованість, яка виникла у Відповідача перед АТ «К.Енерго» за Договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № від 25.01.2018 у розмірі 781852,41 грн. була придбана ТОВ «СПОРТСЕРВIС-СТМ» (код ЄДРПОУ 32826328) на аукціоні з придбання майна банкрута-АТ «К.ЕНЕРГО» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021 року, Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з Додатку № 1 до Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021. (результати аукціону розміщені за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3).

14.09.2021 року ТОВ «СПОРТСЕРВIС-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників №1/2021 змінено назву на ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ».

Згідно вищезазначеного Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» від АТ «К.ЕНЕРГО» перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в Додатку № 1 до цього акту і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не було встановлено.

ТОВ «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» вказує, що він є правонаступником всіх прав АТ «К.ЕНЕРГО» за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8493001 від 25.01.2018 згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута за лотом №71.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що спір виник у зв`язку з тим, що Відповідач, у порушення умов Договору, не сплатив вартість використаної теплової енергії, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.01.2018 по 01.05.2018 за Договором № 8493001 від 25.01.2018 в розмірі 781 852,41 грн., право вимоги якої придбано позивачем на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.Енерго" за лотом №71.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до п. 1.3 Договору теплова енергія поставляється Замовнику у кількості 1127,2 Гкал, згідно з Додатком 1 до цього договору.

Пунктом 1.4 Додатку 1 до Договору передбачено, що Розподілом теплової енергії в гігакалоріях по кварталам (для "Замовника" без приладів обліку-розрахунково; для "Замовника" з приладами обліку - згідно заявленої величини): І квартал 2018 р. - 543,0 Гкал в т.ч. січень - 181,0; лютий -181,0; березень - 181,0; ІІ квартал 2018 р. - 175,0 Гкал в т.ч. квітень, 127,0; травень - 30,0; червень - 18,0; ІІІ квартал 2018 р. - 54 Гкал в т.ч. липень 18,0; серпень - 18,0; вересень - 18,0; ІV квартал 2018 р. - 355,2 Гкал в т.ч. жовтень 72,2, листопад - 90,0; грудень - 193,0.

У матеріалах справи наявна підписана директором СВП "Київська енергопостачальна компанія" АТ "К.Енерго" - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП "Київська енергопостачальна компанія" АТ "К.Енерго" довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ "К.Енерго" теплову енергію Територіальним медичним об`єднанням «Санаторного лікування» за договором №8493001 від 25.01.2018, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 781 852,41 грн.

Як встановлено судом рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 №910/17286/18 встановлено факт укладення договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) № 8493001.

Окрім того, вищезазначеним рішенням встановлено, що всупереч умовам договору Відповідач не подавав Постачальній організації відомостей приладів обліку за спірний період, тому АТ «К.ЕНЕРГО» на підставі Додатку №1 до Договору, було нараховано обсяги спожитої теплової енергії розрахунковим способом.

Також, цим рішенням встановлено, що ТМО «Санаторного лікування» у м. Києві визнав нарахування за спожиту теплову енергію за спірний період, що були виставлені Позивачем, про що свідчать підписані та скріплені печатками Відповідача акти прийому-передавання товарної продукції.

Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення від 27.06.2019 по справі №910/17286/18, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Питання процесуального правонаступництва врегульовані ч. 1 ст. 52 ГПК, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

За змістом ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 25.08.2021 згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ", яке змінило найменування на ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" (позивач), на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.ЕНЕРГО" за лотом № 71 придбало право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн.

Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 АТ "К.ЕНЕРГО" передано, а покупцем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ "К.ЕНЕРГО" за лотом № 71, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн, в тому числі заборгованість Територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» за договором №8493001 від 25.01.2018 в розмірі 781 852,41 грн.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Отже, за результатами аукціону ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ", яке змінило найменування на ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ", набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн, в тому числі і на заборгованість Територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» за договором №8493001 від 25.01.2018 в розмірі 781 852,41 грн., а отже, права та обов`язки у спірних матеріальних правовідносинах перейшли від АТ "К.ЕНЕРГО" (колишня назва ПАТ "КИЇВЕНЕРГО") до його правонаступника - ТОВ "СПОРТСЕРВІС-СТМ" (змінило назву на ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ").

Результати аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 є чинними, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відтак суд дійшов висновку, що позивач є новим кредитором за Договором № 8895054 від 01.11.2014 та набув права вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за цим договором у розмірі 781 852,41 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У матеріалах справи міститься повідомлення позивача про зміну кредитора від 30.08.2024, яке було адресоване відповідачу та на яке останнім було надано відповідь.

Заперечуючи проти задоволення позову у відзиві, відповідач зазначає, що позивачем не було надано первинних документів, передбачених Договором, які підтверджують факт реального постачання теплової енергії, та зазначив, що сплив строк позовної давності для звернення до суду.

Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи первинних документів на підтвердження існування заборгованості з огляду на наступне.

Згідно з пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору постачальник зобов`язався щомісячно оформляти для споживача: - величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в Гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); - рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; - акт звіряння розрахунків; - акт приймання-передавання товарної продукції.

Водночас суд звертає увагу, що пунктом 2 Додатку № 4 до Договору визначено, що Замовник щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у Центрі обслуговування клієнтів: - облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; - акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння «Замовник» повертає в ЦОК); - акт приймання-передавання товарної продукції; - рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Таким чином, обов`язок з отримання первинних документів (рахунків - фактур, актів приймання - передавання товарної продукції, облікових карток фактичного споживання за попередній період та актів звіряння) покладено саме на відповідача, який оформлює вказані документи і повертає один примірник постачальнику.

Разом з цим, суд звертає увагу, що стверджуючи про відсутність в матеріалах справи первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують факт реальної поставки теплової енергії за Договором, відповідач не надає суду жодних доказів того, що за період з 01.01.2018 по 01.05.2018 Територіальне медичне об`єднання «Санаторного лікування» за договором №8493001 від 25.01.2018 не отримувало від ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" (нова назва - АТ "К.Енерго") теплову енергію на межу балансової належності, а відповідно не споживав теплову енергію у спірний період. Отже, відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду докази які б підтверджували іншу суму заборгованості або взагалі спростовували б її наявність.

У свою чергу, позивачем на підтвердження наявності заборгованості відповідача надано до позовної заяви наступні документи:

- Довідку про стан розрахунків за спожиту від АТ "К.Енерго" теплову енергію Територіальне медичне об`єднання «Санаторного лікування» за договором №8493001 від 25.01.2018, яка підписана директором СВП "Київська енергопостачальна компанія" АТ "К.Енерго" - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП "Київська енергопостачальна компанія" АТ "К.Енерго", згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 781 852,41 грн.

Суд звертає увагу, що вищевказана Довідка про стан розрахунків містить інформацію про здійснення відповідачем оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за Договором, що не спростовано відповідачем, а відтак додатково підтверджує факт реальності поставки теплової енергії у спірний період відповідачу.

Окрім того, заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач посилається на ту обставину, що відповідно до п. 2 рішення Київської Міської Ради від 10 червня 2021 року N 1454/1495 «Про реорганізацію санаторно-курортних закладів охорони здоров`я» (далі - Рішення), вирішено реорганізувати Територіальне медичне об`єднання "САНАТОРНОГО ЛІКУВАННЯ" у місті Києві (ідентифікаційний код 39125291) шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства "Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 01993687).

Відповідно до п. 3.2. Рішення, строк заявлення кредиторами своїх вимог до закладів охорони здоров`я, що реорганізуються відповідно до пункту 2 цього рішення, становить два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо їх реорганізації.

Відомості про припинення ТМО були опубліковані на сайті Міністерства юстиції України 12.10.2021 р., посилання: https://usr.minjust.gov.ua/content/publication-info.

Відповідач вказує, що кредитори мали право заявити свої вимоги до ТМО у строк до 13.12.2021 р. і жодним нормативно-правовим актом не передбачено зупинення перебігу строків заявлення вимог кредиторами до юридичної особи, що припиняється.

Суд зазначає, що виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 Цивільного кодексу України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.07.2012 у справі № 6-65цс12.

Підстави припинення зобов`язань визначені у ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, а саме: припинення зобов`язання виконанням, припинення зобов`язання переданням відступного, припинення зобов`язання зарахуванням, припинення зобов`язання за домовленістю сторін, припинення зобов`язання прощенням боргу, припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, припинення зобов`язання смертю фізичної особи, припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи.

З аналізу зазначених положень вбачається, що серед підстав припинення зобов`язання відсутня така підстава для припинення зобов`язання як реорганізація юридичної особи шляхом приєднання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 20.11.2018 у справі № 925/1143/17 зазначив наступне: [«…перебування боржника в стані припинення не припинило зобов`язання, у зв`язку з чим в силу статті 107 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати від боржника в особі комісії з припинення як виконання зобов`язання так і включення кредиторських вимог за такими зобов`язаннями до передавального акту…».]

Верховний Суд у своїй постанові від 06 грудня 2022 року у справі № 917/436/21 зазначив наступне: [«….Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників. ….Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21.»]

Згідно п.п. 3.1. п. 3 Рішенням КМР від 10.06.2021 року № 1454/1495 встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня» виконавчого органу КМР (КМДА) є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків закладів охорони здоров`я, що реорганізуються відповідно до п. 2 цього рішення.

Отже, правонаступником Територіального медичного об`єднання "САНАТОРНОГО ЛІКУВАННЯ" у місті Києві, в тому числі за зобов`язаннями, які виникли за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) № 8493001, є Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 01993687).

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

В силу вимог статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За висновком Верховного Суду у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Факт порушення відповідачем умов Договору №8493001 від 25.01.2018 в частині оплати боргу за використану теплову енергію підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Враховуючи те що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги у даній справі, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог докази є більш вірогідними з огляду на вищевикладене.

Таким чином, суд зазначає, що заборгованість Територіального медичного об`єднання "Санаторного лікування" у місті Києві перед ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" за Договором №8493001 від 25.01.2018, що становить 781 852,41 грн, є підтвердженою належними та допустимими доказами.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" в рахунок погашення заборгованості за Договором №8493001 від 25.01.2018 у розмірі 781 852,41 грн.

Також заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує на те, що позивачем пропущений трьохрічний строк позовної давності на пред`явлення відповідного позову.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем систематично здійснювались часткові оплати заборгованості, дата останньої оплати 01.03.2018 у розмірі 566 140,00 грн., що є визнанням боргу в розумінні ст. 264 ЦК України та доказом переривання строків позовної давності. З позовною заявою позивач звернувся 17.09.2024 відповідно до штампу суду.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."

Постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 23.12.2022 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 338 від 25.03.2020 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020" продовжено на всій території України дію карантину до 30.04.2023.

Також у позовній заяві позивач посилається на підпункт 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким доповнено розділ "Прикінцеві положення" Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023 з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "КИЇВЕНЕРГО-БОРГ" про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором про закупівлю товару №8493001 від 25.01.2018 в розмірі 781 852,41 грн.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки позивачем не був наданий до суду остаточний розрахунок суми судових витрат (витрат на адвокатську допомогу), тому розподіл вказаних судових витрат судом не здійснюється. Водночас, сторонам не позбавлена права звернутися до суду щодо розподілу судових витрат в порядку статті 244 ГПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04075, м. Київ, вул. Квітки Цісик, 10, код ЄДРПОУ: 01993687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13, код ЄДРПОУ: 32826328) суму основного боргу в розмірі 781 852,41 грн. та судовий збір у розмірі 9 382,23 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов