Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/9794/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/9794/24

За позовомДЖЕНЕНТЕК,ІНК (GENENTECH, INC.)доДержавної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"провизнання недійсною та скасування відмови в наданні додаткової охорони прав на винахід, зобов`язання вчинити державну реєстрацію Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Коцюбальська О.М.;

від відповідача: Фінагіна В.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9794/24 за позовом Дженентек, Інк (Genentech Inc) (далі також - позивач) до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) (далі також - відповідач) відповідно до якого позивач просить:

- визнати недійсною та скасувати відмову Національного Органу Інтелектуальної Власності в особі ДЕРЖАВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ" (УКРНОІВІ) від 31.08.2021 року лист за № 16923/ПА/21 в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 100694 на винахід «АНТИТІЛО, ЯКЕ СПЕЦИФІЧНО ЗВ`ЯЗУЄТЬСЯ З CD79B, ІМУНОКОН`ЮГАТ ТА СПОСОБИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ»;

- зобов`язати Національний Орган Інтелектуальної Власності в особі ДЕРЖАВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» (УКРНОІВІ) здійснити державну реєстрацію додаткової охорони патенту України № 100694 на винахід відповідно до клопотання Позивача - Компанії ДЖЕНЕНТЕК, ІНК [GENENTECH, INC.] від 28.05.2021 (вих. MI-7075) терміном на п`ять років шляхом внесення до Державного реєстру України винаходів відповідних відомостей, здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені НОІВ та видати сертифікат додаткової охорони.

Крім того, Дженентек, Інк (Genentech Inc) у позові просить винести окрему ухвалу щодо бездіяльності Кабінету Міністрів України та Міністерства економіки України.

20.08.2024 відповідачем подано відзив на позов, а 26.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Крім того, 02.09.2024 відповідачем подані письмові заперечення на відповідь на відзив.

З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 21.11.2024.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 21.11.2024 наполягав на задоволенні позовних вимог, а представник відповідача проти заявленого позову заперечив у повному обсязі.

Суд надав оцінку клопотанню позивача, викладеному у п. 3 прохальної частини позовної заяви стосовно винесення окремої ухвали.

Оскільки при вирішенні спору не виявлено порушення законодавства або недоліки в діяльності Кабінету Міністрів України та Міністерства економіки України, то суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали.

Суд заслухав вступне слово, провів дослідження доказів. Закінчено з`ясування обставин справи те перевірку їх доказами, проведено дебати.

У судовому засіданні 21.11.2024 проведено дебати та відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДЖЕНЕНТЕК,ІНК (GENENTECH, INC.) є власником діючого патенту України № 100694 на винахід «АНТИТІЛО, ЯКЕ СПЕЦИФІЧНО ЗВ`ЯЗУЄТЬСЯ З CD79B, ІМУНОКОН`ЮГАТ ТА СПОСОБИ ЇХЗАСТОСУВАННЯ», заявку на отримання якого було подано 15.07.2008, номер заявки - a201001593; дія прав починається з 25.01.2013; патент опубліковано 25.01.2013 в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 2/2013 (далі - «Патент»). Строк дії Патенту становить 20 років від дати подання заявки, тобто він є дійсним до 15.07.2028 року.

Об`єктом винаходу є продукти і способи для використання в лікарському засобі. Ці дані засвідчуються випискою з Державного реєстру України винаходів № 2-19-24-2315-А від 11.06.2024.

28.05.2021 позивач звернувся до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) із заявою № МІ-7075 про продовження строку дії патенту № 100694 на винахід додатково на 5 років.

У відповіді від 10.06.2021 № 1852/ПА/21 Укрпатент повідомило заявника, що 16.08.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформи патентного законодавства» № 816-ІХ. У зв`язку з наведеним необхідно було надіслати до Відділення додаткові документи.

10.08.2021 позивач надав додаткові документи на вимогу Укрпатенту.

Відповідно до листа від 31.08.2021 № 16923/ПА/21 Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності», позивачу відмовлено у продовженні дії патенту на винахід та надання додаткової охорони прав інтелектуальної власності, оскільки не було виконано норму Закону про дотримання 12 місячного строку між поданням заяви на отримання дозволу компетентного органу вперше в будь-якій країні та такої ж заяви в Україні не виконана.

Позивач вважає таке рішення (оформлене листом від 31.08.2021 № 16923/ПА/21 ) незаконним, оскільки до правовідносин стосовно продовження строку дії його патенту має бути застосована редакція Закону України № 3687-ХІІ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», що була чинною на дату реєстрації його патенту - 25.01.2013, тобто до внесення змін Законом України № 816-ІХ від 21.07.2020, яким Закон доповнено Статтею 27-1 . «Додаткова охорона прав на винаходи».

Як стверджує позивач, на момент прийняття Закону № 816-ІХ він мав нереалізоване право звернутись до компетентного органу з клопотанням про подовження дії патенту, яке мало бути поданим до 15.01.2028 (за шість місяців до 15.07.2028).

Відповідач проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, посилаючись, зокрема, на наступне:

- внаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин та штучним намаганням застосувати до спірних правовідносин закон, що не підлягає застосуванню, позивач невірно кваліфікує спірні правовідносини;

- станом на момент звернення позивача (28.05.2021) з клопотанням про додаткову охорону функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) виконував Укрпатент;

- Укрпатентом було правомірно відмовлено в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 100694, оскільки позивачем пропущено строк, встановлений абз. 4 ч. 1 ст. 27-1 Закону України № 3687-ІІ;

- Закон № 3687-ХІІ не містить виключень щодо отримання додаткової охорони прав на винаходи власниками патентів, державна реєстрація яких здійснена до набрання чинності нової редакції вказаного Закону від 16.08.2020, відповідні приписи в перехідних та прикінцевих положеннях Закону відсутні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі також - Закон № 3687-XII) (в редакції, що діяла на час отримання патенту та реєстрації лікарського засобу) строк дії патенту на винахід, об`єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. За подання клопотання сплачується збір. Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту у цьому випадку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

16.08.2020 набула чинності стаття 27-1 Закону № 3687-XII відповідно до змін, внесених Законом України від 21.07.2020 № 816-ІХ, згідно з якою, зокрема, володілець патенту на винахід, об`єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, процес отримання лікарського засобу або застосування лікарського засобу, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, введення в обіг якого в Україні надається відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на такий винахід (додаткова охорона), яке засвідчується сертифікатом додаткової охорони.

Строк додаткової охорони дорівнює періоду між датою подання заявки до НОІВ та датою одержання володільцем патенту першого дозволу компетентного органу, зменшеному на п`ять років. Строк додаткової охорони не може перевищувати п`ять років.

Перегляд чинного законодавства України у сфері охорони прав на винаходи та корисні моделі був зумовлений необхідністю забезпечити ефективне виконання Україною зобов`язань у рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію).

Законом України від 21.07.2020 № 816-ІХ передбачалася імплементація вимог статей 219-223 Угоди про асоціацію, а метою прийняття було забезпечення виконання зобов`язань України у сфері європейської інтеграції в частині узгодження вимог чинного законодавства України щодо охорони прав на винаходи і корисні моделі із правом Європейського Союзу.

Відповідно до статті 465 Цивільного кодексу України строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки на винахід в установленому законом порядку. Цей строк може бути продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу.

Право на продовження строку дії патенту на винахід має однакову мету і у редакції Закону як до 16.08.2020, так і після 16.08.2020, а саме: компенсувати власнику патенту частину ефективного строку дії патенту, протягом якої винахід за патентом не міг бути фактично використаний, адже для його використання потрібно здійснити державну реєстрацію лікарського засобу, що триває певний час.

Отже, відповідно до положень частини третьої статті 465 Цивільного кодексу України та Закону № 3687-XII, загальний строк правової охорони винаходу становить 20 років, з передбаченою можливістю його продовження на строк не більше 5 років (з урахуванням певних застережень).

Додатковий строк понад очікувані 20 років має на меті захист інтересів власників винаходів, що стосуються фармацевтичної та агрохімічної сфер. Мова про сертифікати додаткової охорони, які компенсують правовласнику час, що минає між поданням заявки на винахід та одержанням дозволу на продаж препарату, захищеного патентом.

Як встановлено судом, позивач отримав патент 25.01.2013. (заявка від 15.07.2008, № a201001593).

Перша заявка на отримання дозволу на лікарський засіб «ПОЛАЙВІ» була подана у США 19.12.2018, а заявка на державну реєстрацію лікарського засобу «ПОЛАЙВІ» в Україні була подана 23.12.2019. Тобто, норма Закону № 3687-ХІІ про дотримання 12 місячного строку між поданням заяви на отримання дозволу компетентного органу вперше в будь-якій країні та такої ж заяви в Україні не виконана позивачем.

Положення абз 4 ч. 1 ст. 27-1 Закону № 3687-XII встановлюють, що власник патенту на винахід, об`єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності у разі, якщо заяву на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарському засобу, засобу захисту тварин, засобу захисту рослин у цивільний обіг в Україні було подано протягом одного року від дати подання такої заяви вперше в будь-якій країні.

Вказаною нормою визначений конкретний порядок, з урахуванням якого можна звернутися із клопотанням про додаткову охорону.

Жодних положень про встановлення перехідного періоду застосування статті 27-1 у Законі не передбачено. Норми Угоди про асоціацію також не містять конкретного механізму реалізації цих прав.

Відсутність у перехідний період конкретного порядку отримання додаткової охорони прав на винахід не може свідчити про його безумовність, а тому встановлений законодавцем конкретний строк, протягом якого можна звернутися із клопотанням про додаткову охорону має свою легітимну мету.

Разом з тим, станом на дату виникнення спірних правовідносин та дотепер діє Інструкція про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об`єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу, затвердженою Наказом Міністерства освіти і науки України від 13.05.2002 № 298 (далі - Інструкція).

Пунктами 1.2-1.5 Інструкції передбачено, що строк дії патенту на винахід, об`єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки на винахід та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. Власник патенту подає клопотання, за подання якого сплачується збір. Клопотання має бути подано до Державної служби не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії патенту.

Позивач, як власник патенту на винаходи, об`єктом яких є лікарський засіб «ПОЛАЙВІ» за реєстраційним посвідченням № UA/18465/01/01, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності за патентом в порядку, передбаченому статтею 27-1 Закону № 3687-ХІІ.

28.05.2021 позивач подав до Укрпатенту відповідне клопотання про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності на вказаний патент.

Права на додаткову охорону обмежені продуктом (активним фармацевтичним інгредієнтом або сукупністю активних фармацевтичних інгредієнтів лікарського засобу), введення в обіг якого в Україні дозволено відповідним компетентним органом згідно із законодавством України, та його застосуванням відповідно як лікарського засобу, засобу захисту тварин, засобу захисту рослин у межах прав, що надавалися відповідним патентом на день подання клопотання про видачу сертифіката додаткової охорони, та є чинними за мови чинності такого дозволу.

Власник патенту на винахід, об`єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту зарин, засіб захисту рослин, має право на продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності у разі, якщо заяву на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарському засобу, засобу захисту тварин, засобу захисту рослин у цивільний обіг в Україні було подано протягом одного року від дати подання такої заяви вперше в будь-якій країні.

Станом на 28.05.2021 - момент звернення позивача з відповідним клопотанням про додаткову охорону функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) виконував Укрпатент відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 1267.

За результатами розгляду вказаного клопотання Укрпатент листом від 10.06.2020 повідомив позивача, що від 16.08.2020 набрав чинності Закон № 816-IX, яким введено нову вимогу щодо обмеження однорічного строку для винаходів, об`єктами яких є лікарські засоби, між подачею заяви на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу у цивільний обіг в Україні від дати подання такої заяви вперше в будь-якій країні. Також позивачу було запроновано надати додаткові документи на підтвердження виконання такої вимоги.

Листом від 10.08.2021за № МІ-7075 позивач надав додаткові документи.

31.08.2021 (листом № 16923/ПА/21) Укрпатент повідомив позивача про відмову в наданні додаткової охорони його винаходу з наступною мотивацією.

Перша заявка на отримання дозволу на лікарський засіб «ПОЛАЙВІ» була подана у США 19.12.2018, а заявка на державну реєстрацію лікарського засобу «ПОЛАЙВІ» в Україні була подана 23.12.2019. Тобто, норма Закону № 3687-ХІІ про дотримання 12 місячного строку між поданням заяви на отримання дозволу компетентного органу вперше в будь-якій країні та такої ж заяви в Україні не виконана.

Отже, Укрпатентом було правомірно, в межах діючого законодавства було відмовлено позивачу в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 100694, оскільки останнім пропущений строк, встановлений абзацом 4 частини 1 статті 27-1 Закону України №3687-ХП.

Закон № 3687-ХІІ не містить виключень щодо отримання додаткової охорони прав на винаходи власниками патентів, державна реєстрація яких здійснена до набрання чинності нової редакції вказаного Закону від 16.08.2020, відповідні приписи в перехідних та прикінцевих положеннях Закону відсутні.

Так само безпідставними є посилання позивача на Інструкцію від 13.05.2002 № 298, оскільки Закон № 3687-ХІІ має вищу юридичну силу, а Укрпатентом правомірно застосовано норми чинної на момент звернення позивача редакції Закону. У свою чергу, позивачем не доведено у чому полягає протиправність дій Укрпатенту в особі УКРНОІВІ щодо відмови позивачу в наданні додаткової хорони прав на винахід за патентом України № 100694.

Подією (фактом), до якої відповідачем має бути застосовано Закон № 3687- XII від 16.08.2020, не може бути державна реєстрація патенту позивача № 100694 від 25.01.2013, від якої не може відраховуватись початок спірних правовідносин - звернення позивача з клопотанням, за яким отримано відмову в наданні додаткової охорони.

Такою подією (фактом) є звернення 28.05.2021 позивача до Укрпатенту із клопотанням про продовження строку дії майнових прав інтелектуальної власності, адже саме під час дії цього Закону мало місце таке звернення.

Таким чином, при скасуванні рішення Укрпатенту, як органу, наділеного владними повноваженнями, має братися до уваги «принцип верховенства права» (принцип юридичної визначеності), а не «принцип правомірних (легітимних) очікувань» за тлумаченням Венеційської Комісії», тоді як для забезпечення принципу «юридичної визначеності» навпаки запроваджено загальну заборону зворотної дії інших актів права та встановлення чітких умов застосування винятків з цього правила, як це зазначено у статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на обставини, встановлені в Постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 910/8295/21.

Однак, до предмету доказування в даній справі входять відмінні від справи № 910/8295/21 положення ст. 27-1 Закону № 3687-ХІІ, а саме, про недотримання строку подання клопотання про додаткову охорону до НОІВІ протягом шести місяців від дати публікації відомостей про державну реєстрацію винаходу або від дати видачі першого дозволу відповідного компетентного органу (залежно від того, яка з цих дат є пізнішою).

Крім того, під час вирішення спору в даній справі, суд також дослідив фактичні дані, викладені у наданому позивачем Висновку № 04/02-2024 від 09.07.2024 науково-правової експертизи.

Вказаний висновок є висновком експерта з питань права в розумінні статті 70 ГПК України.

Частиною 1 статті 108 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою їх застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Як вбачається з тексту Висновку № 04/02-2024, підготовлений правовий експертний висновок стосується, зокрема, відповідей на питання «Чи мало місце порушення прав власників патентів на винаходи», «Чи є підстави для застосування до патентів на винаходи правил, які були чинними на дату подання клопотання». Такі висновки виходять за межі кола питань, передбачених частиною 1 статті 108 ГПК України, - не стосується застосування аналогії закону чи аналогії права або змісту норм іноземного права.

Більше того, Висновок не спростовує правомірність оскаржуваної відмови Укрпатенту від 31.08.2021 (лист за № 16923/ПА/21) в наданні додаткової охорони прав на винахід за патентом України № 100694, а відтак не може слугувати доказом на підтвердження позовних вимог, оскільки з нього не вбачається будь-якого підтвердження того, що Укрпатент неправомірно застосував положення чинної на момент прийняття оскаржуваного рішення редакції Закону № 3687-ХІІ щодо позивача.

Частина 2 статті 108 ГПК України містить застереження про те, що висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Експертиза в галузі права і підготовка за її результатом висновку експертом з питань права не передбачена Законом України «Про судову експертизу», і не спрямована на встановлення чи дослідження обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Отже, Висновок експерта в галузі права не має здатності підтвердити чи спростувати яку-небудь обставину, яка входить до предмета доказування у справі, оскільки не містить дослідження, яке стосується обставин справи, і є джерелом відомостей, які можуть бути необхідними для кваліфікації судом правовідносин сторін і вибору правової норми, яка підлягає застосуванню, проте не пов`язані із встановленням обставин справи.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами протиправність дій відповідача при винесенні відповідного рішення, а Укрпатент, в свою чергу, правомірно застосував положення чинної на момент прийняття рішення редакції Закону № 3687-ХІІ щодо позивача та прийняв законне рішення про відмову в наданні додаткової охорони. Позовні вимоги ДЖЕНЕНТЕК,ІНК (GENENTECH, INC.) не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ДЖЕНЕНТЕК,ІНК (GENENTECH, INC.) відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2024 року.

Суддя Ю.О.Підченко