Рішення

від 05.12.2024 по справі 911/2689/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2689/24

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», смт Новопокровка Харківської області

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Фід Трейд», м. Вишгород Київської області

про стягнення 156 299,30 грн.,

без участі представників;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», смт. Новопокровка Харківської області (далі по тексту ДП «Новопокровський КХП») 04.10.2024 звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 03.10.2024 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Фід Трейд», м. Вишгород Київської області (далі по тексту ТОВ «Грейн Фід Трейд»), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання послуг з грануляції шроту №0028 від 06.09.2021 у загальному розмірі 156 299,30 грн., з яких:

60 865,13 грн. сума основного боргу за Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №325 від 05.10.2021, №305 від 06.10.2021, №311 від 07.10.2021, №314 від 08.10.2021;

25 515,46 грн. інфляційні збитки, нараховані за сукупний період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року ;

5 307,12 грн. 3% річних, нараховані за сукупний період з 09.10.2021 по 05.09.2024,

64 611,55 грн. пеня, нарахована в період 09.10.2021 по 05.09.2024.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір про надання послуг з грануляції шроту №0028 від 06.09.2021, за умовами якого виконавець зобов`язується надати послуги з приймання шроту соняшникового, зберігання, гранулювання та відвантаження, а замовник зобов`язується поставити шрот соняшниковий та оплатити вартість наданих послуг згідно із умовами цього договору.

Позивач твердить, що на виконання договору надав відповідачу послуги з гранулювання шроту, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт. Разом із тим, відповідач свого обов`язку з оплати вартості наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить суд стягнути в судовому порядку.

У зв`язку із порушенням грошового зобов`язання з оплати вартості наданих послуг, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню, відповідно до п. 4.2 Договору, а також 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2024 відкрито провадження у справі №911/2689/24 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. У порядку підготовки справи до розгляду зобов`язано позивача протягом п`ятнадцяти днів з дати отримання цієї ухвали подати суду:

- докази направлення або вручення відповідачу доданих до позову рахунків на оплату (п. 2.3 Договору №0028 від 06.09.2021);

- підписані сторонами Акти виконаних робіт, за якими виконано розрахунки та заявлено до стягнення суму заборгованості (п. 3.7 Договору №0028 від 06.09.2021);

- реєстри приймання, відвантаження вантажу з обов`язковим зазначенням номеру транспортного засобу, дати приймання, ваги брутто, нетто, тари за документом та фактичної, відхилення по вазі (п. 3.10 Договору №0028 від 06.09.2021);

- докази направлення або вручення вимоги №307 від 23.08.2024 про сплату заборгованості;

- власне письмове обґрунтування дати, у яку зобов`язання з оплати мало бути виконано, та дати початку та закінчення періоду нарахування пені, процентів та інфляційних втрат.

Зобов`язано відповідача ТОВ «Грейн Фід Трейд» подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання ухвали докази оплати заборгованості, що виникла відповідно до Договору про надання послуг №0028 від 06.09.2021.

Вказану копію ухвали від 09.10.2024 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу, який не має зареєстрованого електронного кабінету, засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0600971495208 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто підприємством зв`язку на адресу суду із довідкою від 25.10.2024 за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Встановлений статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 11.11.2024.

23.10.2024 через систему «Електронний суд» представник позивач подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 09.10.2024.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Станом на 02.12.2024 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ДП «Новопокровський КХП» до ТОВ «Грейн Фід Трейд» про стягнення 156 299,30 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

06.09.2021 між ДП «Новопокровський КХП» (виконавець) та ТОВ «Грейн Фід Трейд» (постачальник) був укладений договір №0028 про надання послуг з грануляції шроту (далі Договір), за умовами якого:

- виконавець зобов`язується надати послуги: приймання шроту соняшникового, зберігання, гранулювання та відвантаження, а замовник поставити шрот соняшниковий та оплатити вартість наданих послуг згідно із умовами цього договору (п.1.1);

- вартість комплексу послуг з приймання, гранулювання та відвантаження шроту соняшникового становить: 230,04 грн. з ПДВ за 1 метричну тону на загальному обсязі, що становить до 700 тонн (+/- 10%) в місяць. Фінальний обсяг місячної поставки товару погоджується сторонами у графіку відвантаження товару до 25 числа кожного місяця (п.2.1);

- оплата послуг з гранулювання шроту за даним договором здійснюється замовником протягом 3 банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку (п.2.3);

- послуги за даним договором вважаються виконаними за умови надання у розпорядження замовника акта виконаних робіт, який замовник повинен підписати протягом 3 діб з моменту його отримання, або в той же строк надати обґрунтовані заперечення (п. 3.7);

- виконавець зобов`язаний до 11-00 наступної доби після приймання, відвантаження вантажу замовника надати реєстр приймання, відвантаження вантажу з обов`язковим зазначенням номеру транспортного засобу, дати приймання, ваги брутто, нетто, тара за документом та фактична, відхилення по вазі (п. 3.10);

- за порушення строку оплати за послуги виконавця, визначеної п. 2.3, замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості (п. 4.2);

- усі зміни і доповнення до даного договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в писемній формі і підписані двома сторонами (п. 5.3);

- термін дії договору з моменту укладання та до 30.09.2021, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 5.6).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач твердить, що на виконання умов договору надав відповідачу послуги з гранулювання шроту, що підтверджується підписаними з обох сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких залучені до матеріалів справи, а саме №325 від 05.10.2021 на суму 33 555,94 грн., №305 від 06.10.2021 на суму 21 646,76 грн., №311 від 07.10.2021 на суму 5 166,70 грн., №314 від 08.10.2021 на суму 495,73 грн.

Суд зазначає, що спірні акти не містять жодних зауважень чи заперечень з боку замовника щодо якості, ціни або строку наданих послуг, оформлення та повноти відображення відомостей щодо здійсненої між сторонами господарської операції, у зв`язку з чим суд погоджується з тим, що зазначені в Актах послуги на зазначену в Актах суму були виконавцем ДП «Новопокровський КХП» надані, замовником ТОВ «Грейн Фід Трейд» прийняті без зауважень та належать до оплати.

Вказані акти містять посилання на спірний договір №0028 від 06.09.2021.

Разом із тим, відповідно до частини 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 905 ЦК України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору №0028 від 06.09.2021, суд встановив, що строк дії спірного договору було визначено з моменту укладання (06.09.2021) та до 30.09.2021 (п. 5.6) без можливості автоматичної пролонгації.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За умовами пункту 5.3 Договору усі зміни і доповнення до даного договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовій формі і підписані двома сторонами.

Доказів укладення додаткової угоди про продовження строку договору у письмовій формі, підписаної уповноваженими особами сторін, суду не подано.

Відтак, суд дійшов висновку, що зобов`язальні відносини сторін, засновані на Договорі №0028 про надання послуг з грануляції шроту від 06.09.2021, припинилися 30.09.2021 у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Наведене свідчить, що послуги, які були виконані та прийняті за актами №325 від 05.10.2021, №305 від 06.10.2021, №311 від 07.10.2021, №314 від 08.10.2021 надавались поза межами договору №0028 від 06.09.2021.

Позивач оформив реєстр зважування на вагових вагах вантажів, що надходять з 01.10.2021 по 01.10.2021 та реєстри реєстр відвантаження вантажів на автомобільних вагах від 05.10.2021 по 05.10.2021, від 06.10.2021 по 06.10.2021, від 07.10.2021 по 07.10.2021, від 08.10.2021 по 08.10.2021.

Вказані документи додатково підтверджують, що послуги за спірними актами надавались з 01.10.2021 по 08.10.2021, тобто поза межами договору №0028 від 06.09.2021.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Оформлені належним чином та підписані без зауважень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) свідчать, що сторони шляхом вчинення конклюдентних дій підтвердили укладення договору про надання послуг у спрощеній формі шляхом надання послуг та їх прийняття за двосторонніми актами.

При цьому, кожен підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) фактично є окремим договором надання послуг, укладеним у спрощений спосіб.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд дослідив підписані сторонами Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №325 від 05.10.2021 на суму 33 555,94 грн., №305 від 06.10.2021 на суму 21 646,76 грн., №311 від 07.10.2021 на суму 5 166,70 грн., №314 від 08.10.2021 на суму 495,73 грн., та встановив, що Акти не містять зазначення строку (терміну), у який вони мають бути оплачені.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою №307 від 23.08.2024 про сплату заборгованості, зокрема за спірними актами надання послуг. Дана вимога була надіслана відповідачу 23.08.2024 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» цінним листом з описом вкладення №6352300909243 на адресу, вказану у підписаних керівником замовника ТОВ «Грейн Фід Трейд» Актах. Матеріали справи не місять доказів отримання або повернення даного листа, а також надання відповіді на вказану вимогу.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, постанові КГС ВС від 15.02.2024 у справі №910/5282/23).

У даному випадку позивач вжив всіх можливих заходів для пред`явлення відповідачу вимоги відповідно до ст. 530 ЦК України, а неотримання відповідачем кореспонденції є наслідком його власної вольової поведінки, знаходиться поза контролем позивача і не є підставою для висновку про відсутність обов`язку з оплати прийнятих за Актами послуг.

За таких обставин, суд встановив, що відповідач мав обов`язок оплатити надані позивачем послуги у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто до 30.08.2024, а з 31.08.2024 настало прострочення.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

ТОВ «Грейн Фід Трейд» доказів оплати наданих послуг за спірними актами суду не подало, у тому числі і на вимогу п. 3 ухвали суду від 09.10.2024 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 60 865,13 грн. є обґрунтованою, доведеною належними письмовими доказами та підлягає задоволенню повністю.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 64 611,55 грн., нараховану в період 09.10.2021 по 05.09.2024. Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18, відповідно до якої за змістом частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше порушується принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то і немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Пеня, передбачена пунктом 4.2 Договору, до спірних правовідносин застосована бути не може, позаяк спірні послуги надані та прийняті поза межами укладеного між сторонами договору №0028 від 06.09.2021. Підписані сторонами Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) умов щодо сплати пені не містять, відтак суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 64 611,55 грн. є безпідставною та не належить до задоволення.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 5 307,12 грн., нарахованих за сукупний період з 09.10.2021 по 05.09.2024 та інфляційні втрати у сумі 25 515,46 грн., нараховані за сукупний період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних, встановивши вірний період прострочення (31.08.2024-05.09.2024), не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (09.10.2021-05.09.2024), встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних за заявлений період становить 29,93 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, встановивши вірний період прострочення (31.08.2024-05.09.2024), не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (09.10.2021-05.09.2024), та враховуючи, що найменший період визначення індексу інфляції складає місяць, встановив, що за період прострочення до 05.09.2024 позивачем інфляційні втрати понесені не були, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги повністю.

Відтак, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ДП «Новопокровський КХП» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Грейн Фід Трейд» 60 865,13 грн. основного боргу та 29,93 грн. процентів річних.

У зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який не оплатив надані позивачем послуги, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, та враховуючи, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд» та мала бути оплачена судовим збором із застосуванням понижуючого коефіцієнту згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі 2 422,40 грн. повністю.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Фід Трейд» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Промислова, буд. 4, оф. 24, ідентифікаційний код 44367756) на користь Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (63523, Харківська обл., Чугуївський район, смт Новопокровка, вул. Вєсіча, буд. 1, ідентифікаційний код 00953042)

60 865,13 грн. (шістдесят тисяч вісімсот шістдесят п`ять гривень тринадцять копійок) основного боргу,

29,30 грн. (двадцять дев`ять гривень тридцять копійок) процентів річних,

2 422,40 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх