Ухвала

від 25.11.2024 по справі 914/3331/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

25.11.2024 Справа № 914/3331/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави

до відповідача 1 Львівської міської ради, місто Львів

до відповідача 2 Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив АВТОСВІТ, с. Рясне-Руське, Яворівський район, Львівська область

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації прав.

За участі представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. прокурор ;

від відповідача-1: Пилип`як Х.І. - представник (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва);

від відповідача-2: Медвідь Ю.О.- адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги №1160511 від 11.12.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЛВ № 001418 від 19.08.2022).

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави до відповідача-1 Львівської міської ради, до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «АВТОСВІТ» про 1) визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4831 від 12.11.2020 «Про передачу у власність Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «АВТОСВІТ» земельної ділянки; 2) скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «АВТОСВІТ» на земельну ділянку за кадастровим номером: 4610137500:11:015:0052, площею 0,0941 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2211912946101, номер відомостей про речове право: 39411329.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.

25.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у справі б/н (вх.№28395/24).

Прокурор в підготовче засідання 25.11.2024 з`явилася, заперечила проти задоволення клопотань відповідача-2 про залишення позову без руху та залишення позову без розгляду.

Представник відповідача-1 в підготовче засідання 25.11.2024 з`явилася, заперечила проти задоволення клопотань відповідача-2.

Представник відповідача-2 в підготовче засідання 25.11.2024 з`явилася, підтримувала подані клопотання про залишення позову без руху та про залишення позову без розгляду з підстав викладених у відзиві.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Розглянувши зазначене у відзиві представником відповідача-2 клопотання про залишення позову без руху (вх.№30689/23 від 14.12.2023), заслухавши думку відповідача-1, відповідача-2 та прокурора, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Представник відповідача-2 зазначив у відзиві та заявив в судовому засіданні 25.11.2024, що прокуратурою було порушено вимоги щодо подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області, а саме вимог передбачених статтями 162 та 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим Обслуговуючим кооперативом Гаражно - будівельний кооператив АВТОСВІТ заявлено клопотання про залишення позовної заяви без руху відповідно до частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача-2 посилався на пункт 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна та пункт 9 частини 1 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам - не нижче його балансової вартості.

Представник відповідача-2 зазначив, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

На думку представника відповідача-2 позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно в розумінні статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та практики Верховного Суду, є майновою вимогою та незважаючи на це прокурором не додано до поданої позовної заяви доказів сплати судового збору у повному розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Прокурор в присутній в судовому засіданні 25.11.2024 зазначив, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, як і вимога про визнання недійсним рішення ради, в цій справі не мають ознак майнових вимог.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви сплачено судовий збір, згідно платіжної інструкції №1211 від 14.06.23 року в сумі 5 368, 00 грн (2 х 2684,00 грн), тобто як за дві майнові вимоги немайнового характеру.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Відповідно, будь який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).

Водночас до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Аналогічну позицію містить постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, як і вимога про визнання недійсним рішення міської ради є самостійною підставою для припинення відповідного речового права.

Суд погоджується із твердженням відповідача-2 про те, що у випадку задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відповідач-2 може позбавитись реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.

Однак при цьому суд зазначає, що такі ж наслідки настають і за результатами визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Якщо позов буде задоволено, то перебування об`єкта нерухомості у власності відповідача-2 може визнаватись неправомірним з моменту реєстрації права власності. Тобто зменшення майнового блага відповідача-2 не відбувається у незаконний спосіб, а навпаки є мірою приведення відносин у відповідність до законодавства. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі №359/3373/16-ц зробила наступні висновки:

1) володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння;

2) право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні;

3) власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку із державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності; натомість така (інша - автор примітки суд) особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем;

4) володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним.

На стадії підготовчого провадження, вирішуючи заяву про залишення позову без руху, суд ще не робить жодних висновків щодо суті правовідносин між сторонами, правового режиму спірної земельної ділянки та суті порушених прав і необхідності їх захисту.

Втім, як вбачається із матеріалів справи, підстави позову, заявлені прокурором, спрямовані на доказування незаконності надання спірної земельної ділянки у власність відповідачеві-2 та реєстрації цього права власності.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, як і вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування в даному випадку є немайновими вимогами, з огляду на що підстави для задоволення заяви відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху відсутні.

Розглянувши зазначене у відзиві представником відповідача-2 клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№30689/23 від 14.12.2023), заслухавши думку відповідача-1, відповідача-2 та прокурора, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Положеннями статті 23 закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком 29 застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, що поняття "інтереси держави", відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15).

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 зазначає, що "інтереси держави" полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і "державні органи".

Згідно із частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Положеннями частини 5 статті 60 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.

Враховуючи наведене суд зазначає, що Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Відтак, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада.

У цій справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Враховуючи предмет спору Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем у справі.

Прокурором в судовому засіданні 25.11.2024 зазначено, що будь-який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.

Суд з вказаним твердженням прокурора погоджується, оскільки державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - Держгеокадастр не наділений законом правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.

У постанові від 07.11.2018 у справі №916/749/17 Верховний Суд вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить.

Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.

Зважаючи на вищенаведене, суб`єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, яке є однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки у користування, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов`язок, звернутися до суду для захисту інтересів держави.

Таким чином, органи прокуратури України, на даний час є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на вищенаведене суд зазначає, що заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави звертається до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації, а відтак, реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту інтересів держави.

При цьому суд звертає увагу на те, що законами України не віднесено до компетенції жодного органу повноваження щодо звернення до суду з позовом про: визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування у земельній сфері, скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та припинення речового права.

Так, за змістом статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Разом з тим, як зазначено представником відповідача-2 у відзиві на позовну заяву, відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Інших видів позовів, з якими б державні інспектори могли звертатись до суду законом не передбачено.

Відповідно, орган, уповноважений державою здійснювати захист її інтересів в даній сфері - відсутній. Таким чином, за цим позовом прокурор набуває статусу позивача. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020 у справі №241/1153/17-ц, від 25.11.2019 у справі №354/425/19-ц, від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц та від 01.06.2022 у справі №260/1815/21.

З врахуванням наведеного, заслухавши думку прокуратури, відповідача 1 та відповідача 2, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Розглянувши зазначене у відзиві представником відповідача-2 клопотання про залишення позову без розгляду щодо наявності іншого компетентного органу (вх.№30689/23 від 14.12.2023), а саме Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, заслухавши думку відповідача-1, відповідача-2 та прокурора, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Представник відповідача -2 у відзиві на позовну заяву у справі №914/3331/23 зазначає, що позов подано прокурором до Господарського суду Львівської області в листопаді 2023 року, а провадження у справі відкрито ухвалою суду від 23.11.2023 року, тоді як вже було зареєстрованим в Реєстрі юридичних осіб та функціонувало Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради (від 03.08.2022 року), яке, на думку відповідача 2, наділене повноваженнями щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (в тому числі забезпечення додержання органами місцевого самоврядування земельного законодавства; приведення у відповідність із законодавством України рішень прийнятих з питань регулювання земельних відносин) та наділене правом звертатись до суду з позовом про визнання незаконними та скасування актів органу місцевого самоврядування.

Відповідач-2 вважає, що прокурором подано позовну заяву до Господарського суду у справі №914/3331/23 із порушенням вимоги щодо порядку, передбаченого ч.ч.3-4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та не підтверджено підстав представництва.

Відтак, на думку відповідача-2, дана позовна заява прокурора у справі підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Присутні в судовому засіданні 25.11.2024 прокурор та представник відповідача -1 проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду заперечили.

Так, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, статті 6-1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель в обсязі, визначеному законом, також здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а саме за:

- виконанням власниками і користувачами земель комплексу необхідних заходів із захисту земель від заростання бур`янами, чагарниками;

- дотриманням режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, а також вимог законодавства щодо збереження захисних насаджень і межових знаків;

- виконанням землевласниками та землекористувачами вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, розміщенням, проектуванням, будівництвом, введенням в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель, експлуатацією, збереженням протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад:

а) вносять до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо:

- приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

- припинення будівництва та експлуатації об`єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;

-припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

б) звертаються до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням;

в) вживають відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

г) здійснюють інші повноваження відповідно до закону.

Рішенням Львівської міської ради № 567 від 22.02.2022 затверджено Положення про управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради та його структури.

Згідно з вимогами цього Положення до компетенції управління належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а саме за виконанням власниками і користувачами земель комплексу необхідних заходів із захисту земель від заростання бур`янами, чагарниками; дотриманням режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, а також вимог законодавства щодо збереження захисних насаджень і межових знаків; виконанням землевласниками та землекористувачами вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, розміщенням, проєктуванням, будівництвом, введенням в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель, експлуатацією, збереженням протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень (п. 4.1.18 Положення); внесення до органів виконавчої влади або Львівської міської ради клопотання щодо приведення у відповідність із законодавством України прийнятих рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель (п. 4.1.19.1); підготовка матеріалів для передачі їх в юридичний департамент для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту; припинення права постійного користування земельною ділянкою; відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився (п. 4.1.21 Положення); підготовка матеріалів для передачі їх у відділ правового забезпечення департаменту містобудування для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням (п. 4.1.22 Положення); вжиття відповідно до законодавства України заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам (п. 4.1.23 Положення).

Відповідач-2 в підготовчому судовому засіданні 25.11.24 посилався на п. 5.1.9 Положення, оскільки таким передбачено повноваження на звернення до суду з позовними заявами у порядку, встановленому законодавством України, у тому числі про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Однак, наведене свідчить, що Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради уповноважене здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель лише з окремих питань, які визначені Положенням (п.4.1.18), до яких не належать питання законності розпорядження земельними ділянками комунальної власності, прийнятих з цих питань рішень та державної реєстрації речових прав, що є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, Управління є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкованим заступнику міського голови з містобудування, директору департаменту містобудування.

Таким чином, з врахуванням законодавчо визначених повноважень Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради не є уповноваженим органом на захист інтересів держави у спірних правовідносинах та жодним чином не може бути позивачем у справі.

Отже клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з вищевказаних відстав до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 181-183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,суд

УХВАЛИВ

1. У задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху відмовити.

2.У задоволенні клопотань відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.

Суд звертає увагу учасників справи на обов`язок реєстрації у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 18.10.2023, відповідно до положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами № 3200-IX від 29.06.2023.

Ухвалу складено 02.12.2024

Суддя Сухович Ю.О.