Рішення

від 05.12.2024 по справі 916/4527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4527/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо Рітейл"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача- Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 175750,87 грн

До суду через підсистему Електронний суд 10.10.2024 надійшла позовна заява Одеської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл", третя особа - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення 175750,87 грн безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001, загальною площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 14, за період з 01.12.2021 по 31.05.2024.

Ухвалою від 14.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач отримав ухвалу 14.10.2024 після 17 години в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою.

22.10.2024, у встановлений строк, відповідач подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001 не є об`єктом цивільних прав, оскільки позивачем не надано доказів того, що за ним зареєстроване право власності на цю земельну ділянку. Крім того, відповідач просить змінити його на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо Рітейл", надавши на підтвердження рішення засновника від 05.06.2024.

28.10.2024 позивач подав заяву про заміну відповідача на ТОВ "Сільпо Рітейл" та відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позову.

Третя особа в поясненнях просить позов задовольнити.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо Рітейл" (код 33870708 м. Київ вул. Роберта Лісовського 1).

З огляду на викладене, суд замінює відповідача - Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо Рітейл" (код 33870708 м. Київ вул. Роберта Лісовського 1).

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Приватному акціонерному товариству «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» (наразі Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО РІТЕЙЛ»), починаючи з 04.04.2013 р. належить на праві приватної власності нежитлова будівля загальною площею 2105,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 14 (РНОНМ: 40751051101).

Право власності на вказане нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0150 га, зареєстровано за ТОВ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» на підставі свідоцтва про право власності від 15.09.2011 р. серії САЕ № 537684, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1500 га за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 14, кадастровий номер 5110136900:15:003:0001, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.06.2020 р. № НВ-07100356002020 вказану земельну ділянку сформовано та зареєстровано 16.06.2020 р.

Однак, в цьому витязі зазначено, що відсутня інформація про право власності.

З огляду на викладене, відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що земельна ділянка не є об`єктом цивільного права.

Суд відхиляє заперечення відповідача, оскільки позивач є власником земельної ділянки 5110136900:15:003:0001, виходячи з наступного.

Із прийняттям 28.06.1996 р. Конституції України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Ці положення створили принципово нову основу як для галузевого (земельного та цивільного) законодавства, так і для господарської діяльності і фактично відображені у ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) та ст. 373 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Історико-правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що до державної власності в Україні відповідно до ст. 31 Закону України від 07.02.1991 р. № 697-XII «Про власність» (діяв до 20.06.2007 р.) належала загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

При цьому суб`єктами права комунальної власності відповідно до ч. 2 ст. 32 цього Закону були визначені адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією

За змістом ч. 2 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на 21.05.1997 р.) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У п. 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Із уведенням у дію 01.01.2002 р. нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 р. перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у Земельному кодексі України.

Законом України від 05.02.2004 р. № 1457-IV «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (втратив чинність 01.01.2013 р., підстава - Закон № 5245- VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

У ст. 5 цього Закону було наголошено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»).

З 01.01.2013 р. набув чинності Закон № 5245-VI, за змістом п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Згідно з п. 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у п. 6 р. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 5245-VI, «у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками».

За змістом п. 9 р. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, беручи до уваги наведені положення Конституції України, Земельного кодексу України і пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, Одеська міська рада є власником земельної ділянки площею 0,1500 га за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 14, кадастровий номер: 5110136900:15:003:0001, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Одеса, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI: «державна реєстрація речових прав на земельні ділянки … здійснюється в порядку, встановленому законом», що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначає, що у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено дефініцію поняття «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна.

Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі № 917/553/17.

У даній справі право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Одеса, чого не заперечував та не спростовував відповідач.

Більше того, у справі № 916/97/22 за позовом Одеської міської ради до Приватного акціонерного товариства Сільпо Рітейл про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 125958,89 грн за користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, кадастровий номер 5110136900:15:003:0001, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із судом першої інстанції встановив, що «Предметом позову в даному випадку у справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цій об`єкт розміщений.

Як зазначалося раніше, земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001, площею 0,1500 га, за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, та на якій розміщено нерухоме майно відповідача, як об`єкт цивільних прав, сформована 16.06.2020 року.

Разом із тим, станом на теперішній час відповідачем не проведено державну реєстрацію прав на спірну земельну ділянку, договір оренди землі між позивачем та відповідачем не укладено. При цьому, доказів здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки у спірний період з 16.06.2020 року (дата присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру) по 30.11.2021 року (кінець розрахункового періоду) матеріали справи не містять.

Оскільки нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, використання відповідачем нежитлових будівель супермаркету «Сільпо» площею 2105,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, є неможливим без використання відповідної земельної ділянки. Отже, оскільки відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001, площею 0,1500 га, за адресою: м. Одеса, пр-т. Небесної Сотні, 14, та на якій розміщений зареєстрований за ним об`єкт нерухомості, у спірний період з 16.06.2020 року по 31.11.2021 року без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду, що відповідач зобов`язаний повернути ці кошти позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України».

Таким чином, твердження ТОВ «Сільпо Рітейл» щодо відсутності у Одеської міської ради права власності на вищевказану земельну ділянку є необґрунтованими.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20, зазначено «що одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі сплачувати за користування цією земельною ділянкою».

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах з введенням у дію нового Земельного кодексу України Одеська міська рада, безспірно, є власником земельної ділянки 0,1500 га за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 14, кадастровий номер: 5110136900:15:003:0001, то як власник цієї земельної ділянки, позивач має повноваження на захист свого права на землю (спірну земельну ділянку), тобто цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

ТОВ «Сільпо Рітейл» є власником нерухомого майна, але право користування земельною ділянкою під його майном не оформлено, тобто ТОВ «Сільпо Рітейл» користується земельною ділянкою за фактичним розміщенням на ній нерухомого майна.

Більше того, у відповідача з моменту утворення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав виникли обов`язки щодо оформлення прав на неї, проте відповідачем виконані не були. Отже, у спірний період відсутні належним чином оформлені договірні відносини щодо спірної земельної ділянки, а отже, ТОВ «Сільпо Рітейл» використовує земельну ділянку без достатньої правової підстави.

Згідно з ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України унормовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, а також землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 р. № 7241-VI АТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1500 га за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Жукова, 14, в оренду для експлуатації та обслуговування супермаркету.

Втім, договір оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та відповідачем укладено та зареєстровано так і не було

З урахуванням зазначеного у період з 16.06.2020 р. по 31.05.2024 р. відповідач як власник нежитлової будівлі загальною площею 2105,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 14, здійснювало безоплатне користування земельною ділянкою за вказаною адресою без укладеного договору оренди землі, тобто без належної правової підстави для її використання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) підставами звільнення від доказування є обставини, які встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач як власник нежитлової будівлі не виконало свого обов`язку щодо оформлення та реєстрації речового права на земельну ділянку, що розташована за вищезазначеною адресою, з моменту формування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав, а саме 16.06.2020 в порядку вимог ст.ст. 123, 128 ЗК України.

Вказане слугувало підставою для звернення Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області з позовом до АТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 16.06.2020 р. по 31.11.2021 р.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.02.2022 р. у справі № 916/97/22, яке набрало законної сили 22.07.2022 р., задоволено позов Одеської міської ради та стягнуто з АТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 14 в сумі 125 958,89 грн.

Господарським судом Одеської області встановлено наявність у АТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» зобов`язання щодо сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою. Судом встановлено, що за період з 16.06.2020 р. по 31.11.2021 р. відповідач АТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» мав сплатити до бюджету 125 958,89 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Одеської міської ради в повному обсязі.

Таким чином, на момент звернення до суду із даним позовом вже наявний висновок суду у справі № 916/97/22 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 14, за період з 16.06.2020 р. по 31.11.2021 р.

Втім, з грудня 2021 року відповідач продовжувало не виконувати свої обов`язки як власника нежитлової будівлі, у зв`язку із чим утворилась заявлена до стягнення сума заборгованості.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення з власника об`єкта нерухомого майна ТОВ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ» безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Вказані правовідносини є аналогічними правовідносинам, висновки за результатами розгляду яких викладені у наступних постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначає, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17, а також у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 916/2948/17, від 14.01.2019 р. у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 р. у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 р. у справі № 922/3409/17, від 02.02.2022 р. у справі № 199/2895/19, від 05.07.2022 р. у справі № 641/8483/19.

Отже, відповідач, будучи власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 0,0150 га за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 14, кадастровий номер 5110136900:15:003:0001, у період з 01.12.2021 р. по 31.05.2024 р. використовувало відповідну земельну ділянку без укладеного договору оренди, що має наслідком неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, чим порушено право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради як власника такої земельної ділянки.

Для врегулювання спору в досудовому порядку Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу відповідача направлялась вимога від 05.03.2024 р. № 01-13/397 щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою. Втім, заборгованість залишається непогашеною

Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки Одеської міської ради зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування нею, та які зобов`язане повернути власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) орендна плата обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо порядку застосування ст. 1212 ЦК України у випадку збереження фактичними землекористувачами коштів за рахунок власника земельної ділянки, викладених у постановах від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17, обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 11.08.2020 р. № 1254, складеним Відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001 становить 2 773 406,79 грн.

При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у 2020 р. становить 1,0 (застосовується у 2021 р.), 2021 р. становив 1,1 (застосовується у 2022 р.), у 2022 р. 1,15 (застосовується у 2023 р.), у 2023 р. 1,051 (застосовується у 2024 р.).

Таким чином, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001 становить:

- у 2021 р. 2 773 406,79 грн * 1 = 2 773 406,79 грн.

- у 2022 р. 2 773 406,79 грн * 1,1 = 3 050 747,47 грн.

- у 2023 р. 3 050 747,47 грн * 1,15 = 3 508 359,59 грн.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки від 20.02.2024 р. № НВ-5100430422024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001 становить 3 687 322,82 грн.

Крім того, з рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 р. № 7241-VI вбачається, що земельна ділянка площею 0,1500 га за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 14, використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування супермаркету.

Відповідно до п. 10 додатку до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 р. № 1267-VI «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.08.2014 р. № 5275-VI та від 08.02.2017 р. № 1742-VII, орендна плата за користування даною земельною ділянкою, за цільовим використанням «підприємства торгівлі: магазини», розрахована у розмірі 5% (п`яти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, позивачем розраховано суму безпідставно збережених коштів за формулою визначення орендної плати, яку б відповідач отримав у випадку належного оформлення права користування земельною ділянкою.

Н*Ф%/12=орендна плата за місяць, де:

Н нормативна грошова оцінка земельної ділянки;

Ф% фіксований відсоток.

Визначення розміру збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001:

2 773 406,79 грн * 0,05 / 12 = 11 555,86 грн/місяць у 2021 році;

3 050 747,47 грн * 0,05 / 12 = 12 711,45 грн/місяць у 2022 році;

3 508 359,59 грн * 0,05 / 12 = 14 618,17 грн/місяць у 2023 році;

3 687 322,82 грн * 0,05 / 12 = 15 363,85 грн/місяць у 2024 році.

Розмір плати за землю за користування земельною ділянкою площею 0,1500 га за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 14, відповідачем у період з 01.12.2021 р. по 31.05.2024 р. склав 416 330,55 грн.

Водночас, з листа Головного управління ДПС в Одеській області від 05.06.2024 р. № 12740/5/15-32-04-06-05 вбачається, що за вищезазначений період відповідач задекларував (сплатив) земельного податку у сумі 240 579,68 грн.

Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою складає 175 750,87 грн (416 330,55 грн 240 579,68 грн).

Додатково у розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, що доданий до позовної заяви, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради зазначено про те, що станом на 01.12.2022 р. безпідставно збережені кошти стягуються згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 23.02.2022 р. № 916/97/22. Платіж від 02.08.2022 р. у сумі 125 958,89 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості згідно з вищевказаним судовим рішенням.

З урахуванням викладеного Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради розраховано розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:15:003:0001 у період з 01.12.2021 р. по 31.05.2024 р., що складає 175 750,87 грн. Відповідний розрахунок заборгованості додано до позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 2109,01грн сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, суд враховує, що позивач подав позов через підсистему Електронний суд, тому мав сплатити судовий збір в розмірі 175750,87*0,015*0,8=2109,01грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 52, 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Замінити відповідача - Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо Рітейл" (код 33870708 м. Київ вул. Роберта Лісовського 1).

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо Рітейл" (код 33870708 м. Київ вул. Роберта Лісовського 1) на користь Одеської міської ради (код 26597691, м. Одеса площа Думська 1) 175750,87 грн безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо Рітейл" (код 33870708 м. Київ вул. Роберта Лісовського 1) на користь Одеської міської ради (код 26597691, м. Одеса площа Думська 1) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2109,01 грн на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради за наступними реквізитами: код 26302537, р/р UA808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 05 грудня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова