Рішення

від 05.12.2024 по справі 916/3792/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3792/24

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)

До відповідача: Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Cуть спору: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 18 051 грн 54 коп.

Ухвалою суду від 02.09.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3792/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24 жовтня 2024р. на адресу суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява вх.№38791/24 від 24.10.2024р. про заміну відповідача по справі №916/3792/24.

В обгрунтування позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018р. №296 Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, реорганізовано шляхом приєднання Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Одеси Головного управління ДФС до Головного управління ДФС у Одеській області.

Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України прийнято рішення про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 р. "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено утворити як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби за переліком, реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком, зокрема, до Головного управління ДПС в Одеській області приєднано Головне управління ДФС в Одеській області.

Відповідно до абз. 4 п. 3 зазначеної постанови Державна податкова служба України повинна забезпечити утворення територіальних органів відповідно до ст. 21-1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади.

Позивач зазначив, що абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 893 від 30.09.2020р. «Деякі питання територіальних органів Державної податкової влужби» передбачено, що територіальні органи ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення ДПС України територіальних органів згідно з абз. 4 п. 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається ДПС України після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи ДПС України, що будуть утворені згідно з абз. 4 п. 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Відповідно до абз.4 п. 2 Постанови № 893 права та обов`язки територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 цієї постанови, переходять до ДПС України та її територіальних органів.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020р. № 529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС в Одеській області.

Позивач зазначає, що проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідні записи.

Згідно із наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020р. №755 розпочато з 01.01.2021р. здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 Постанови № 893.

В свою чергу, як зазначає позивач, наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 30.12.2020р. № 114 визначено розпочати з 01.01.2021р. здійснення Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним як відокремлений підрозділ ДПС згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», функцій і повноважень Головного управління ДПС в Одеській області, що ліквідується відповідно до пункту 1 постанови № 893.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління ДПС в Одеській області, затвердженого Наказом ДПС України від 12.11.2020 року № 643, Головне управління ДПС в Одеській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Враховуючи все зазначене, посилаючись на положення ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України, позивач просить суд замінити відповідача по справі №916/3792/24 Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (65104, м. Одеса, пр. Академіка Глушка, буд. 17, корп. 2, ЄДРПОУ:39549642) на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5 код ЄДРПОУ 44069166).

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області повністю підтримує позицію позивача щодо заміни відповідача у справі, що вбачається з заяви, що надійшла до суду 18.09.2024р.

Розглянув клопотання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява вх.№38791/24 від 24.10.2024р. про заміну відповідача по справі №916/3792/24, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує, зокрема, питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

За змістом приписів ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Враховуючи наведені позивачем підстави та позицію Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, на думку суду, заява позивача вх.№38791/24 від 24.10.2024р. про заміну відповідача по справі №916/3792/24 підлягає задоволенню.

Позивач Департамент комунальної власності Одеської міської ради, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Будь-яких заяв/клопотань щодо відмови від позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду від позивача до суду не надходило.

Відповідач Головне управління Державної податкової служби в Одеській області, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 18.09.2024р. (вх.№34032/24 ).

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач по справі Департамент комунальної власності Одеської міської ради, зазначає, що Державній податковій службі України Головного управління ДПС в Одеській області (філія ДПС) (Орендар) згідно з договором оренди від 02.06.2000р. №319/206, укладеним з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради) надано у строкове платне користування нежитлове приміщення першого, другого поверхів та підвал, загальною площею 2316 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.1.2 Договору термін його дії до 01.06.2024р.

Надалі, як зазначає позивач, термін дії договору оренди, зміна назви орендодавця на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради», збільшення площі орендованого об`єкта на « 3662,0 кв.м» та розрахунок орендної плати за місяць коригувалися шляхом укладення додаткових погоджень до договору оренди.

Також, позивач зазначив, що за згодою Орендодавця - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, частину орендованого приміщення Орендарем було здано в суборенду : Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - 6,0 кв.м для торгівля канцелярськими товарами, 1,0 кв.м для розміщення ксерокса, 3,0 кв.м для розміщення кавового апарату ; Фізичній особі- підприємцю ОСОБА_2 - 6,0 кв.м для торгівлі канцелярськими товарами, 1,0 кв.м для розміщення ксерокса.

Додатковим договором від 30.06.2021р. внесено зміни в преамбулу Договору щодо назви Орендаря з «Головне управління ДПС в Одеській області» на «Державна податкова служба України Головне управління ДПС в Одеській області (Філія ДПС)».

Позивач звертає увагу суду, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022р. №6345 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Таким чином, на думку позивача, Договір оренди №319/206 від 02.06.2000р. вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, отже, є діючим.

Позивач звертає увагу суду на те, що Орендар неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання, які визначені у п.п. 2.2., 2.4. Договору та ст.ст. 525, 526, 530, 629, 762 Цивільного кодексу України, а саме- невиконував істотні умови договору оренди щодо сплати орендної плати вчасно та у повному обсязі, і як наслідок, за ним утворилась заборгованість по орендній платі, яка відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01.04.2019р. по 30.06.2024р. становить 18 051 грн 54 коп.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18 051 грн 54 коп.

Позивач також зазначає, що згідно з п 2.4.1. п.п. «в» Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності.

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області, проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що за умовами п. 5.2 Договору оренди №319/206 орендоване приміщення надано в оренду з правом передачі окремих його площ в суборенду за узгодженням з орендодавцем.

02 травня 2018 р. між Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС в Одеській області) (Орендар) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Суборендар) було укладено договір суборенди частини нежитлового №1, згідно п.п. 1.1 якого цим договором регулюються правовідносини, пов`язані із передачею орендарем суборендареві у строкове платне користування частини площі приміщення за погодженням з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, надалі іменується «орендодавець», для здійснення суборендарем його статутної діяльності (розміщення лотка для торгівлі канцтоварами та ксерокс) (надалі іменується «площа, що суборендується»), адреса: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 17/2.

Площа, що суборендується, складає 6 квадратних метрів (торгівля канцтоварами та бланками звітності) та 1 квадратний метр (ксерокс) (п. 1.1.2 договору суборенди).

Відповідач стверджує, що площа, що суборендуються, знаходиться в орендному користуванні Орендаря у відповідності по Договору оренди № 319/206, укладеного 02.06.2000р. між Орендарем і Орендодавцем (п. 1.2 договору суборенди).

Пунктом 2.1 договору суборенди визначено, що метою укладення договору є покращення обслуговування юридичних та фізичних осіб, жителів району та більшої ефективності роботи сторін.

Умовами п 2.2 договору суборенди сторони визначали, що площа, що суборендується, використовується виключно для розміщення лотка для торгівлі канцтоварами та бланками звітності та ксероксу.

Положеннями п.п. 3.1, 3.2 договору суборенди передбачено, що суборендар вступає у строкове платне користування площею, що суборендується, з моменту підписання сторонами цього договору. Передача площі в суборенді не тягне за собою виникнення в суборендаря права власності на цю площу. Власником площі, що суборендується, залишається Орендодавець, а суборендар користується ним протягом строку суборенди.

За умовами п. 3.3, 3.4 договору суборенди сторонами погоджено, що у разі припинення цього договору площа повертається суборендарем орендарю. Площа вважається поверненню Орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання передачі. Обов`язок по складанню акту приймання передачі покладаються на сторону, яка передає площу іншій стороні договору.

Відповідно до п. 4.1 договору суборенди термін дії суборенди починається з дати погодження власника та діє протягом терміну, запропонованого власником.

Відповідач зазначає, що згідно п. 5.1 договору суборенди суборендна плата за цим договором розрахована згідно Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (з наступними змінами) і складає: торгівля канцтоварами 341,40 грн на місяць (284,50 грн та ПДВ 20% - 56,90 грн); ксерокс 66,37 грн на місяць (55,31 грн та ПДВ 11,06 грн).

При цьому, п. 5.2 договору суборенди визначено, що плата за суборенду сплачується у безготівковому порядку безпосередньо на поточний рахунок Орендодавця: Представництва по управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Одеської міської ради, не пізніше 15 числа кожного місяця строку суборендного користування за цим договором.

Умовами п. 5.3 договору суборенди сторони визначили, що суборендна плата за кожний наступний місяць підлягає коригуванню на індекс інфляції, і визначається шляхом коригування на індекс інфляції, і визначається шляхом коригування розміру суборендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць, що друкується Мінстатом України, і розраховується суборендарем самостійно або сплачується суборендарем на підставі розрахунків орендодавця.

За умовами п. 7.1 договору суборенди на протязі дії цього договору, крім своєчасного внесення плати за суборенду, суборендар за цим договором бере на себе наступні зобов`язання, зокрема, використовувати площу, що суборендується, за її цільовим призначенням у відповідності до п. 2.2 цього договору; у разі закінчення строку дії цього договору чи у випадку його дострокового розірвання суборендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендарю площу за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в суборенду.

В п 7.5 договору суборенди сторони погодили, що у випадку припинення дії цього договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, суборендар сплачує плату за суборенду по день підписання акту приймання передачі площі, якщо інше не буде передбачено сторонами додатковим договором.

Згідно п. 9.6 договору суборенди дія договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який було укладено, загибелі приміщення, що суборендується достроково за згодою сторін або за рішенням суду, банкрутства або ліквідації суборендаря, інших випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Пунктом 10.1 договору суборенди визначено, що згідно з п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України цей договір набуває чинності з 01.01.2018 та діє до 31.12.2018 року.

Відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2020 р. по справі №916/2331/19 позов Головного управління ДФС в Одеській області до ФОП ОСОБА_3 про виселення із займаної частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , стягнення заборгованості за фактичне користування комунальними послугами у розмірі 1407,99 грн за Договором суборенди № 1 від 02.05.2018р. задоволено частково, виселено ФОП ОСОБА_3 із частини займаного нежитлового приміщення та стягнуто на користь Головного управління ДФС в Одеській області вартість комунальних послуг у сумі 1 314,21 грн. В задоволенні решти позову відмовлено. При цьому, судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Крім того, 02.05.2018 р. між Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (Орендар) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) був укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення №2, згідно п. 1.1 якого цим договором регулюються правовідносини, пов`язані із передачею Орендарем суборендареві у строкове платне користування частини площі приміщення за погодженням з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (надалі іменується «Орендодавець») для здійснення суборендарем його статутної діяльності (розміщення лотка для торгівлі канцтоварами та ксерокс) (надалі іменується «площа, що суборендується»), адреса: АДРЕСА_1 .

Площа, що суборендується, складає 6 квадратних метрів (торгівля канцтоварами та бланками звітності) та 1 квадратний метр (ксерокс) (п. 1.1.2 договору суборенди).

Відповідач стверджує, що площа, що суборендуються, знаходиться в орендному користуванні Орендаря у відповідності по Договору оренди № 319/206, укладеного 02.06.2000р. між Орендарем і Орендодавцем (п. 1.2 договору суборенди).

Пунктом 10.1 договору суборенди визначено, що згідно з п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України цей договір набуває чинності з 01.01.2018 та діє до 31.12.2018 року.

Також,, 02.05.2018 р. між Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (Орендар) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) був укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення №3, згідно п. 1.1 якого цим договором регулюються правовідносини, пов`язані із передачею Орендарем суборендареві у строкове платне користування частини площі приміщення за погодженням з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (надалі іменується «Орендодавець») для здійснення суборендарем його статутної діяльності (розміщення кавового апарату) (надалі іменується «площа, що суборендується»), адреса: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 17/2.

Площа, що суборендується, складає 3 квадратних метри (кавовий апарат) (п. 1.1.2 договору суборенди).

Площа, що суборендуються, знаходиться в орендному користуванні Орендаря у відповідності по Договору оренди № 319/206, укладеного 02.06.2000р. між Орендарем і Орендодавцем (п. 1.2 договору суборенди).

Пунктом 10.1 договору суборенди визначено, що згідно з п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України цей договір набуває чинності з 01.01.2018 та діє до 31.12.2018 року.

За умовами п.5.2 договорів суборенди частини нежитлового приміщення №2 та №3 плата за суборенду сплачується у безготівковому порядку безпосередньо на поточний рахунок Орендодавця: Представництва по управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Одеської міської ради, не пізніше 15 числа кожного місяця строку суборендного користування за цим договором.

Як зазначає відповідач, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2019р. по справі № 916/2035/19 позов Головного управління ДФС в Одеські області до ФОП ОСОБА_1 про виселення із частини займаного нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення 9 631,88 грн заборгованості за фактичне користування комунальними послугами за договором суборенди № 2, № 3 від 02.05.2018р. задоволено частково. ФОП ОСОБА_4 виселено із частини займаного нежитлового приміщення. У задоволенні вимоги про стягнення про стягнення - відмовлено.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 02.06.2000р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) (зараз - Департамент комунальної власності Одеської міської ради) та Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси (Орендар) (правонаступник - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №319/206, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 2316 кв.м, 1,2-й поверх, підвал, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою розміщення податкової інспекції.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Крім того, враховуючи те, що об`єкт оренди є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №12492969, на правовідносини, що склалися між сторонами у справі розповсюджується дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до п.10.ч.1 ст.1 якого оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Отже, між сторонами за Договором оренди нежитлового приміщення №319/206 склалися орендні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України обов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1. Договору оренди №319/206 вступ Орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписан ням сторонами договору оренди та акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Орендар зобов`язується використовувати орендоване приміщення у відповідності з його призначенням та умовами цього договору, та нормами пожежної безпеки (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору він діє з 01.06.1999р. до 01.06.2024р.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 6345 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Таким чином, суд погоджується з доводом позивача щодо того, що Договір оренди від 02.06.2000р. №319/206 є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Згідно ч.ч.1,5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1,4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно з п. 3.1. Договору Орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди в розмірі 1 грн в рік за все приміщення.

За матеріалами справи сторонами неодноразово вносилися зміни до Договору оренди №319/206.

Зокрема, додатковим погодженням №2 від 10.03.2007р. збільшено площу об`єкту оренди до 3662,0 кв.м.

Додатковими погодженнями №1 від 08.04.2003р., №3 від 27.08.2007р., №4 від 23.03.2010р., №5 від 25.03.2010р., №6 від 09.04.2010р., №7 від 15.04.2010р., №8 від 11.05.2010р., №9 від 07.07.2010р., №10 від 07.09.2010р., №11 від 05.01.2012р., №12 від 27.01.2012р.,.№13 від 06.07.2012р. вносилися зміни до Договору у частині розміру орендної плати.

Додатковими договорами №14 від 05.04.2013р., №15 від 13.05.2013р., №16 від 14.02.2014р., №18 від 25.06.2014р., №19 від 28.10.2014р. у Договір вносилися зміни у частині розміру орендної плати.

Додатковим договором №17 від 04.06.2014р. у тексті Договору оренди №319/206 від 02.06.2000р. змінено назву Орендаря з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області.

Додатковим договором №20 від 01.02.2015р. змінено назву Орендаря на Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та змінено розмір орендної плати з 01.02.2015р.

Додатковими договорами №21 від 12.02.2016р., №22 від 01.02.2017р., №23 від 01.07.2017р. внесено зміни у Договір оренди №319/206 від 02.06.2000р. у частині розміру орендної плати.

Додатковим договором №24 від 18.08.2019р. змінено назву Орендаря на Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області та викладено у новій редакції п.1.1 Договору : «Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого, другого поверхів та підвалу, загальною площею 3662,0 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням ДК 021:2015-70220000-9 «Послуги з надання в оренду чи лізингу нежитлової нерухомості».

Додатковим договором №25 від 25.11.2020р. змінено назву Орендаря на Головне управління ДПС в Одеській області.

Додатковим договором №26 від 30.06.2021р. змінено назву Орендаря на Державна податкова служба України Головне управління ДПС в Одеській області (філія ДПС).

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до умов Договору оренди №319/206 Оренда зобов`язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та кошти за комунальні послуги, податок на додану вартість, податок на земельну ділянку (п. 4.2. Договору); Орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місця. З урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди в розмірі 1 грн на рік за все приміщення (п. 3.1 Договору).

Додатковим договором №23 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2000р. №319/206, що був укладений сторонами у справі 01.07.2017., сторони домовилися, що відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (із змінами та доповненнями) орендна плата, яку Орендар зобов`язується сплачувати з 01.07.2017р., становить 1 071 грн 72 коп. у місяць з ПДВ. У розрахунку враховано торгівлю канцтоварами на площі 12 кв.м (місячна орендна плата 569 грн без ПДВ), розміщення ксероксу на 2 кв.м (місячна орендна плата 110 грн 63 коп. без ПДВ), розміщення кавового апарату на 3 кв.м (місячна орендна плата у розмірі 213 грн 39 коп. без ПДВ), розміщення ДПІ на площі 3645 кв.м ( місячна орендна плата у розмірі 0,08 грн без ПДВ).

Крім того, сторони виклали у новій редакції абз.1 п.2.2 Договору оренди та встановили, що за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.07.2017р. у розмірі 893 грн 10 коп., що розрахована станом на 01.06.2017р. ( без урахуванням ПДВ та індексу інфляції та є базовою орендної ставкою за місяць).

У подальшому будь-яких інших змін щодо розрахунку орендної плати сторони у Договір оренди не вносили.

Таким чином, базовою ставкою орендної плати для відповідача станом на 01.06.2017p. було 1071 грн 72 коп. з ПДВ, яка підлягала індексації.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за період з квітня 2019р. по червень 2024р., наданого позивачем, розмір орендної плати, нарахованої за квітень 2019р., становить 1289 грн 10 коп. При цьому, за розрахунком суду, з урахуванням індексу інфляції та розміру орендної плати, встановленої Додатковим договором №23, у квітні 2019р. відповідач мав сплачувати 1311 грн.12 коп.

Крім того, починаючи з липня 2020р. позивач не враховує використання відповідачем частини приміщення під торгівлю канцтоварами та бланками звітності (6 кв.м) та під ксерокс 1 кв.м., що надавалися у суборенду ФОП ОСОБА_5 та з червня 2020р. не враховує використання відповідачем частини приміщення під торгівлю канцтоварами та бланками звітності (6 кв.м), під ксерокс(1 кв.м) та під кавовий апарат (3 кв.м), хоча, як вже зазначалося вище, будь-яких змін до Договору оренди у зв`язку із закінченням (припиненням, розірванням тощо ) Договорів суборенди до матеріалів справи не надано.

При цьому, відповідачу нараховується орендна плата у розмірі 1 грн у рік за все приміщення, як за використання лише під розміщення ДПІ.

Таким чином, за розрахунком позивача, за Головним управлінням ДПС в Одеській області рахується заборгованість за Договором оренди №319/206 у розмірі 18 051 грн 54 коп. за період з квітня 2019р. по червень 2024р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що формування предмету позову, у тому числі визначення розміру заборгованості, є правом позивача. У даному випадку, визначення розміру орендної плати у розмірі 1 грн у рік за все приміщення без внесення відповідних змін до умов Договору оренди №319/206 не порушує прав та інтересів відповідача.

Доказів сплати у спірний період орендної плати у будь-якому розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Отже, відповідач, зобов`язавшись щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, з урахуванням ПДВ та щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, повинен був виконати своє зобов`язання, але не виконав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, позовна заява Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області заборгованості у розмірі 18 051 грн 54 коп. підлягає задоволенню.

Щодо посилання відповідача у справі на наявність договорів суборенди №№1,2,3 за якими суборендар мав сплачувати суборендну плату безпосередньо на рахунок Орендодавця Представництва по управлінню комунальної власністю Одеської міської ради, а в подальшому Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, суд зазначає наступне.

Дійсно, за матеріалами справи, з урахуванням положень п.4.4 Договору оренди №319/206, 02.05.2018р. між Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області) (Орендар) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Суборендар) було укладено договір суборенди частини нежитлового №1, згідно п. 1 якого ним регулюються правовідносини, пов`язані із передачею орендарем суборендареві у строкове платне користування частини площі приміщення за погодженням з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, надалі іменується «орендодавець», для здійснення суборендарем його статутної діяльності (розміщення лотка для торгівлі канцтоварами та ксерокс) (надалі іменується «площа, що суборендується»), адреса: АДРЕСА_1 .Площа, що суборендується -6 кв.м (торгівля канцтоварами та бланками звітності) та 1 кв.м. (ксерокс).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2020р. по справі 916/2331/19 позов Головного управління ДФС в Одеській області до ФОП ОСОБА_3 про виселення із займаної частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , стягнення заборгованості за фактичне користування комунальними послугами у розмірі 1407,99 грн за Договором суборенди № 1 від 02.05.2018 задоволено частково, виселено ФОП ОСОБА_3 із частини займаного нежитлового приміщення та стягнено на користь Головного управління ДФС в Одеській області вартість комунальних послуг у сумі 1314,21 грн.

При цьому, у даному рішенні судом було встановлено, що договір суборенди №1 припинено з 01.01.2020р.

Також, 02.05.2018 р. між Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області) (Орендар) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) був укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення №2, згідно п. 1 якого цим договором регулюються правовідносини, пов`язані із передачею орендарем суборендареві у строкове платне користування частини площі приміщення за погодженням з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (надалі іменується «орендодавець») для здійснення суборендарем його статутної діяльності (розміщення лотка для торгівлі канцтоварами та ксерокс) (надалі іменується «площа, що суборендується»), адреса: АДРЕСА_1 . Площа, що суборендується, складає 6 квадратних метрів (торгівля канцтоварами та бланками звітності) та 1 квадратний метр (ксерокс) (п. 1.1.2 договору суборенди).

Крім того, 02.05.2018 р. між Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (Орендар) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) був укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення №3, згідно п. 1.1 якого цим договором регулюються правовідносини, пов`язані із передачею Орендарем суборендареві у строкове платне користування частини площі приміщення за погодженням з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (надалі іменується «Орендодавець») для здійснення суборендарем його статутної діяльності (розміщення кавового апарату) (надалі іменується «площа, що суборендується»), адреса: АДРЕСА_1 .

Площа, що суборендується, складає 3 квадратних метри (кавовий апарат) (п. 1.1.2 договору суборенди).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2019р. по справі №916/2035/19 позов Головного управління ДФС в Одеські області до ФОП ОСОБА_1 про виселення із частини займаного нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення 9631,88 грн заборгованості за фактичне користування комунальними послугами за Договором суборенди №2, №3 від 02.05.2018 задоволено частково, ФОП ОСОБА_4 виселено із частини займаного нежитлового приміщення.

Зазначеним рішенням встановлено, що договори суборенди №2 та №3 припинилися 31.12.2018р.

При цьому, за умовами п.5.2 договорів суборенди плата за суборенду сплачується суборендарем у безготівковому порядку безпосередньо на поточний рахунок Орендодавця: Представництва по управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Одеської міської ради, не пізніше 15 числа кожного місяця строку суборендного користування за цим договором.

Але, Договір оренди №319/206 від 02.06.2000р. не містить положень, за якими у випадку укладення Орендарем за згодою Орендодавця договорів суборенди, між суборендарями та орендодавцем виникають будь-які правовідносини, і такі суборендарі сплачують суборендну плату на користь Орендодавця, у якого, натомість, виникають права щодо контролю за надходженням суборендної плати та стягнення заборгованості по суборендній платі.

Отже, на підставі договорів суборенди правовідносини виникли між Орендарем та суборендарями, які внесли до умов договорів суборенди положення, що суперечать основному договору Договору оренди №319/206.

Крім того, суд вважає, що у даному випадку, Орендар був не позбавлений права щодо стягнення з суборендарів заборгованості по сплаті суборендлної плати.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 18 051 грн 54 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5 код ЄДРПОУ 44069166) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати у розмірі у розмірі 18 051 грн 54 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено у нарадчій кімнаті 05 грудня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога