Ухвала

від 03.12.2024 по справі 918/981/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" грудня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/981/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали заяви про розстрочення виконання судового рішення

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів"

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про: стягнення 3 055 086,00 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: Б.Венглевський

від відповідача: Я.Гаврилюк

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 5 листопада 2024 року у справі № 918/981/24 позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнарьофф Львів" 3 055 086,00 грн заборгованості та 18 330 грн судового збору.

21 листопада 2024 року відповідач подав заяву про розстрочення виконання судового рішення, відповідно до змісту якої заявник просить суд розстрочити виконання судового рішення на шість місяців.

Ухвалою суду від 25 листопада 2024 року прийнято заяву боржника про розстрочення виконання рішення до розгляду, розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 3 грудня 2024 року.

2 грудня 2024 року стягувачем подано заперечення проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву про розстрочення виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник стягувача заперечив проти задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.

У поданій суду заяві про розстрочення судового рішення боржник просить суд розстрочити виконання рішення суду на шість місяців. А проте, заявник не вказує конкретних строків розстрочення та сум, які будуть сплачуватися у відповідні періоди. Заявник взагалі не запропонував жодного графіка розстрочення, обмежившись формулюванням про щомісячне рівномірне погашення.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що 4 березня 2023 року місто Енергодар Запорізької області та ВП "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" були захоплені збройними силами країни - агресора, а саме Російської Федерації, та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації.

В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами АТ "НАЕК "Енергоатом", до моменту окупації військовими країни-агресора найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС.

Таким чином, на теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, АТ "НАЕК "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.

За таких обставин, через втрату компанією значної частини своїх виробничих потужностей, був розбалансований фінансовий стан підприємства. Крім того, постійні ракетні атаки Російської Федерації на енергетичну інфраструктуру України також безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомних електростанцій України. Через зниження частоти в енергосистемі України на енергоблоках спрацьовує система аварійного захисту, внаслідок чого енергоблоки автоматично відключаються та працюють у проектному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему.

Щодо обставин, на які посилається заявник, як на підставу розстрочення виконання рішення суду, та враховуючи надані стягувачем заперечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із нормами статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі №918/981/24, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Водночас, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, а відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні вказаної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами частини 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Норми статті 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Суд зауважує, що розстрочення рішення це надання можливості виконання судового рішення по заздалегідь визначених частинах у встановлені строки. Під час розгляду заяви щодо розстрочення виконання рішення суд виходить із міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме тих строків, які заявлені для відтермінування виконання рішення та можливості виконання рішення визначеними наперед частинами. Отже наявність підстави для відтермінування виконання рішення із застосуванням механізму розстрочення має бути доведена боржником.

Строки розстрочення, частини заборгованості, що мають сплачуватися у такі строки, знаходяться у прямій залежності від обставин, які викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання можливості поступового виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Суд має урахувати баланс інтересів сторін, застосовуючи зокрема принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції широко відображений у практиці Європейського суду з прав людини.

У вирішенні питання надання можливості поступового виконання рішення із застосуванням механізму розстрочки суд з`ясовує, чи існують насправді обставини, за яких виконання рішення неможливе, та чи перешкоджають безпосередньо такі обставини його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні.

Обґрунтовуючи необхідність розстрочення виконання судового рішення, відповідач посилається виключно на загальні обставини - стратегічне значення компанії, форс-мажорні обставини через воєнний стан, небезпеку завдання ракетних ударів, довгостроковий дефіцит платіжного балансу, що виник через покладені на нього державою спеціальних обов`язків учасника ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів.

Однак суд підкреслює, що предметом розгляду у цьому спорі було стягнення боргу за невиконаними грошовими зобов`язаннями відповідача за договором укладеним 04.05.2023 року. А отже, на час укладення договору відповідач володів інформацією про своє фінансове становище, стан своїх активів, рівень власної платоспроможності та можливості виконувати грошові зобов`язання. Таким чином обставини на які посилається заявник як на такі, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим були відомі йому ще на час настання строку виконання прийнятих відповідачем зобов`язань за договором від 04.05.2023 року, та навіть на час укладення цього договору.

У своїх запереченнях на заяву стягувач зауважує про те, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 05 листопада 2024 року у справі № 918/981/24 стягнуто лише основну суму боргу за поставлений товар за умовами договору поставки №53-122-01-23-13361 від 04 травня 2023 року.

Стягувач вважає доводи викладені у заяві безпідставними, необґрунтованими та у разі його задоволення судом такими, що суттєво обтяжать фінансові спроможності стягувача щодо виплати заробітної плати працівниками, порушить баланс стабільності у договірних відносинах із третіми особами з виконання грошових зобов`язань, що як результат може призвести до цілковитого зупинення господарської діяльності позивача, скорочення працівників та не сплати податкових зборів.

Суд звертає увагу заявника, що предметом спору у цій справі було стягнення заборгованості за договором, який укладено у 2023 році, тобто після настання обставин, з якими боржник обґрунтовує необхідність розстрочення виконання рішення суду. Подана заява не містить обґрунтувань та доказів складного фінансового становища боржника у 2024 році, тобто на час винесення судового рішення.

Такі обставини, дії і твердження відповідача викликають запитання щодо того чи діяв відповідач в цьому випадку із дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що наведені у статті 3 ЦК України.

Суд також зауважує, що наявність обставин безпідставної збройної агресії проти України не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки вказані обставини існують як для стягувача так і для боржника.

Разом з тим, згідно з правилами статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану.

Серед іншого суд також ураховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також його дії з часу виникнення зобов`язання. Відповідач не провів жодної оплати за весь час існування грошових зобов`язань, які залишаються не виконаними впродовж тривалого часу. Так оплата за частину поставленого товару не проводилася відповідачем упродовж 16 календарних місяців.

Також необхідно враховувати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Таким чином суд робить висновок, що боржник не надав суду доказів наявності обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Водночас суд звертає увагу боржника, що положеннями статті 331 ГПК України не обмежено права сторін на подання повторних заяв про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду з врахуванням висновків, викладених у даному судовому рішенні.

Окрім того суд звертає увагу боржників на можливість укласти мирову угоду зі стягувачем в процесі виконання судового рішення, передбачену нормами статті 330 ГПК України та статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись статтями 232-234, 331 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України, та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Андрій КАЧУР