Рішення

від 25.11.2024 по справі 922/2005/24

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024м. ХарківСправа № 922/2005/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Аграрне" інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії наук України" (вул. Миру, 56, с. Веселе, Балаклійський р-н, Харківська обл., 64235) простягнення 457835,00 грн.за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Інститут рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (позивач) через систему "Електронний суд" надав Господарському суду Харківської області позовну заяву №1/2а від 10.06.2024 до Державного підприємства "Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії наук України" (відповідач), в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії наук України" на свою користь заборгованість за письмовим договором №2 від 18.01.2021 про надання послуг з впровадження завершених наукових розробок у виробництво та відповідними додатками до нього, яка за станом на сьогодення складає 457835,00 грн, у тому числі: основне зобов`язання - 350000,00 грн, штраф (узгоджена формула) - 101500,00 грн, пеня 0,1% - 6335,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує не виконанням відповідачем зобов`язань за договором №2 про надання послуг з впровадження завершених наукових розробок у виробництво від 18.01.2021 щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою від 17.06.2024 Господарський суд Харківської області відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 08.07.2024 о 14:00 год, у яке викликав представників сторін.

03.07.2024 позивач надав клопотання про долучення до матеріалів справи засвідчених копій документів.

Протокольною ухвалою від 08.07.2024 суд відхилив клопотання позивача та відклав підготовче засідання на 22.07.2024 о 14:30 год.

11.07.2024 представник позивача надав заяву про повернення переплаченої суми судового збору.

Протокольною ухвалою від 22.07.2024 суд відклав підготовче засідання на 05.08.2024 о 14:30 год.

05.08.2024 підготовче засідання не відбулося через перебування головуючого судді у відпустці.

Після виходу судді з відпустки ухвалою від 24.09.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання на 07.10.2024 о 14:30 год.

Однак, 07.10.2024 підготовче засідання не відбулося через перебування головуючого судді у відпустці.

Після виходу судді з відпустки ухвалою від 30.10.2024 суд призначив підготовче засідання на 13.11.2024 о 12:30 год, у яке викликав учасників справи.

13.11.2024 представники сторін у підготовче засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Протокольною ухвалою від 13.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.11.2024 о 14:00 год, у яке викликав учасників справи.

25.11.2024 позивач надав письмові пояснення.

Представники сторін у призначене судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, хоча учасники справи були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання та неявка їх представників не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 та ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.01.2021 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (виконавець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії наук України" (замовник) був укладений договір №2 про надання послуг з впровадження завершених наукових розробок у виробництво (далі договір), за яким виконавець зобов`язується надати послуги з впровадження завершених розробок Інституту рослинництва НААН згідно додатку №1 у виробництво замовника з метою підвищення урожайності сільськогосподарських культур і виробництва високоякісного насіння, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю вартість надання послуг, обумовлену у додатку 3 та розділі 4 даного договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що приймання і оцінка надання послуг з впровадження завершених наукових розробок у виробництво проводиться згідно акту приймання-передачі наданих послуг з впровадження завершених наукових розробок у виробництво (надалі - акт приймання-передачі послуг).

Згідно з п. 4.1 договору вартість послуг з впровадження наукових розробок у виробництво за цим договором складає 350000 грн з ПДВ, яка визначається сторонами у протоколі про договірну ціну (додаток №3), що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору здавання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється поетапно актами приймання-передачі послуг, які підписуються повноважними представниками сторін після фактичного надання таких послуг, а остаточний (кінцевий) розрахунок проводиться не пізніше 31 грудня 2021 року.

У пункті 4.3 договору сторони визначили, що при простроченні остаточного розрахунку за даним договором замовник зобов`язаний додатково сплатити виконавцю пеню у розмірі 1,0% від несплаченої суми за кожний прострочений календарний місяць від 31 грудня 2020 року.

Також згідно з п. 5.4 договору при затриманні строків розрахунку винна сторона зобов`язується виплатити неустойку в розмірі 0,1% від загальної суми боргу за кожний день прострочення.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором, про що свідчить підписаний сторонами без зауважень акт здачі-приймання науково-технічної продукції по договору від 30.12.2021 на суму 350000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав у строки, визначені договором.

Позивач надав відповідачу досудове врегулювання №1/2а-05/164 від 15.04.2024, в якому вимагав терміново сплатити борг та штрафні санкції.

Відповідач у відповіді від 30.05.2024 на досудове врегулювання позивача відповів відмовою, посилаючись на те, що акт здачі-приймання науково-технічної продукції по договору від 30.12.2021 не містить інформації про передачу методичних рекомендацій та правильність нарахування штрафних санкцій викликає сумніви.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав доказів виконання зобов`язань за договором у встановлений строк в повному обсязі.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 350000,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції по договору від 30.12.2021 на суму 350000,00 грн, підписаним уповноваженими представниками сторін без зауважень.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною третьою статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач на підставі пунктів 4.3 та 5.4 договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 1% від суми невиконаного зобов`язання за період з січня 2022 року по травень 2024 року включно у сумі 101500,00 грн та пеню у розмірі 0,1% від загальної суми боргу за кожний день прострочення за період з 01.01.2022 по 01.06.2024 (152 дня) у сумі 6335,00 грн.

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що сума нарахованої пені не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона нарахована.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав доказів своєчасної сплати заборгованості, штрафу та пені або будь-яких заперечень.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у заяві від 10.07.2024 позивач просить повернути йому зайво сплачений судовий збір в сумі 1373,51 грн, посилаючись на те, що він не застосував при подачі позову понижуючий коефіцієнт 0,8, визначений ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та постановою ВП ВС від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем 10.06.2024 через систему «Електронний суд» був поданий позов та за подання його до Господарського суду Харківської області позивачем був сплачений судовий збір у сумі 6867,53 грн, про що свідчить копія платіжної інструкції №294 від 04.06.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1373,51 грн підлягає поверненню як сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про повернення з Державного бюджету судового збору у сумі 1373,51 грн.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

У зв`язку з знаходженням судді у відпустці з 29.07.2024 по 23.11.2024, суд був вимушений вийти за межі строків, встановлених статтями 177, 195 ГПК України.

Керуючись ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст. 2, 4, 7 Закону України "Про судовий збір", ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 629, 903 ЦК України, ст. 13, 14, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 237, 238 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Аграрне" Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії наук України" (вул. Миру, 56, с. Веселе, Балаклійський р-н, Харківська обл., 64235. Код ЄДРПОУ 05460456) на користь Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060. Код ЄДРПОУ 00497176) заборгованість за договором №2 про надання послуг з впровадження завершених наукових розробок у виробництво від 18.01.2021 у сумі 350000,00 грн, штраф у розмірі 1% від суми невиконаного зобов`язання за період з січня 2022 року по травень 2024 року включно у сумі 101500,00 грн, пеню у розмірі 0,1% від загальної суми боргу за кожний день прострочення за період з 01.01.2022 по 01.06.2024 (152 дня) у сумі 6335,00 грн та судовий збір у сумі 5494,02 грн.

Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (пр. Героїв Харкова, 142, м. Харків, 61060. Код ЄДРПОУ 00497176) з Державного бюджету України 1373,51 грн судового збору, сплаченого за подачу позову до Господарського суду Харківської області згідно з платіжною інструкцією №294 від 04.06.2024, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційного скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "04" грудня 2024 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.