Ухвала

від 04.12.2024 по справі 922/4280/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

04 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4280/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали заяви Харківської міської ради (вх. № (вх. № 30387 від 03.12.2024 року) про забезпечення позову

за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7 до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Естейт менеджмент»,61022, м. Харків, майдан Свободи, 7 відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангура», 61140, м. Харків, просп. Гагаріна, буд. 98 про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, визнання правочинів недійсними та зобов`язаня повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Естейт менеджмент», відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангура» про:

-. скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХК 143141960225 на об`єкт: «Реконструкція нежитлової будівлі (об`єкт стаціонарної рекреації)» за адресою: м. Харків, вул.. Сумська, буд. 81, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент Естейт менеджмент»;

- свідоцтво про права власності серія № 27424860 видане 29.09.2014 року Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області визнати недійсним;

- скасування рішення державного реєстратора Мирошниченко Де Гуардо О.О. про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) № 16122721 від 29.09.2014 року на нежитлову будівлю літ «ГБ-2» загальною площею 1695,5 кв.м. по вул.. Сумській, буд. 81 у м. Харкові за Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Естейт менеджмент»;

- договір купівлі продажу ? частки нежитлової будівлі літ. «ГБ-2» загальною площею 1695,5 кв.м. по вул.. Сумській, буд. 81 у м. Харкові № 3222 від 24.12.2014 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Естейт менеджмент» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангура» визнати недійсним;

- договір купівлі продажу ? частки нежитлової будівлі літ. «ГБ-2» загальною площею 1695,5 кв.м. по вул.. Сумській, буд. 81 у м. Харкові № 3258 від 25.12.2014 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Естейт менеджмент» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангура» визнати недійсним;

- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Свиргунової В.А. про державну реєстрацію прав № 18290606 від 24.12.2014 року, № 18340925 від 25.12.2014 року на нежитлову будівлю літ. «ГБ-2» загальною площею 1695,5 кв.м. по вул.. Сумській, буд. 81 у м. Харкові за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангура»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ангура» звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 6319136399:11:001:0509 за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 81 від нежитлової будівлі літ. «ГБ-2» загальною площею 1695,5 кв.м.

03.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 30387) забезпечення позову по справі № 922/4280/24, у якій останній, просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження стосовно об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі літ. «ГБ-2» загальною площею 1695,5 кв.м по вул. Сумській, 81 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 464574763101);

- до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі літ. «ГБ-2» загальною площею 1695,5 кв.м по вул. Сумській, 81 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 464574763101) до закінчення розгляду даної справи по суті і набранням остаточним судовим рішенням у даній справі законної сили.

Розглянувши заяву Харківської міської ради про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

В обґрунтування наданої до суду заяви про забезпечення позову, заявник (позивач) зазначає, що дізнавшись про подання позивачем - Харківською міською радою вказаного позову відповідачем можуть здійснюватися дії щодо відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна з метою використання аргументів стосовно добросовісного набувача під час розгляду вищевказаного позову та ухилення від настання наслідків, передбачених рішенням суду. Також вважає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «АНГУРА») є власником спірного нерухомого майна та має всі можливості вільно розпоряджатися спірним майном, тобто має можливість в будь-який час укласти правочин та відчужити спірне майно третім особам, що негативно вплине на їх права у майбутньому, а у подальшому призведе до необхідності залучення їх до участі у справі, що в цілому негативно вплине на строки розгляду справи по суті та затягуванню процесу. Крім того, це порушить права і свободи особи, яка придбає спірне майно.

Також зазначає, що усі необхідні для розгляду цієї заяви документи додані до позовної заяви, а оскільки поданий позов є немайновим, та пропонує зустрічне забезпечення позову не застосовувати.

Суд дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначений вичерпний перелік підстав вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно її положень забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (див. висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18).

В будь-якому випадку, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та у відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17).

Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі від 22.07.2021 року №910/4669/21.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З аналізу вищевикладеного слідує, що заявник зобов`язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Отже, заявник повинен надати до суду докази що дають підстави для висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АНГУРА» намагається відчужити на користь третіх осіб нежитлову будівлю літ. «ГБ-2» загальною площею 1695,5 кв.м. по вул.. Сумській, буд. 81 у м. Харкові, або докази у підтвердження вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «АНГУРА» відповідних дій (підготовки тощо).

Проте, заявником (позивачем) в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду достатніх, належних та допустимих доказів існування зазначених вище обставин, а сам, заявником не надано до суду жодних письмових та/або речових та/або електронних доказів та/або показання свідків, котрі в сукупності давали б суду підґрунтя для висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АНГУРА» дійсно вчиняє підготовчі дії (або має реальний намір їх вчинити у майбутньому) спрямовані на укладення правочинів, що мають на меті відчуження спірного майна (публічні чи персональні пропозиції про продаж, рекламні оголошення, попередні договори, проекти договорів про відчуження, листування тощо) на користь третіх осіб.

З вищевикладеного слідує, що за відсутності жодних відповідних доказів суд позбавлений можливості зробити обґрунтоване припущення про існування фактичних обставин, котрі як зазначає заявник (позивач) у заяві про забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача.

У зв`язку із чим, за висновком суду, подана заявником (позивачем) заява про забезпечення позову ґрунтується лише на бездоказових припущеннях щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заявник (позивач) звернувся до суду.

Суд приймає до уваги, що самі лише посилання заявника (позивача) на те, що дізнавшись про подання Харківською міською радою вказаного позову відповідачем можуть здійснюватися дії щодо відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна з метою використання аргументів стосовно добросовісного набувача під час розгляду вищевказаного позову та ухилення від настання наслідків, передбачених рішенням суду, без надання до суду належних та допустимих доказів про вірогідність вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «АНГУРА» тих чи інших дій щодо нерухомого майна не є достатньою підставою для необхідного в розумінні частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За таких обставин, оскільки заявником (позивачем) не доведено те, що невжиття, визначених нею заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Також, суд не приймає посилання заявника (відповідача) на висновки Верховного Суду в інших справах у застосуванні судами приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у розгляді заяв про забезпечення позову, оскільки суд, при розгляді заяви про забезпечення позову надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у кожній справі окремо із урахуванням обставин заяви, та поданих заявником доказів у підтвердження заявлених вимог, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, та за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних заявником заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження викладених у заяві обставин, отже у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити як необґрунтованої.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Харківської міської ради (вх. № (вх. № 30387 від 03.12.2024 року) про забезпечення позову -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 04 грудня 2024 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Ухвалу підписано 04 грудня 2024 року

СуддяО.О. Ємельянова