Рішення

від 25.11.2024 по справі 922/3198/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024м. ХарківСправа № 922/3198/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «Будівельна компанія «Мега-С» (місцезнаходження: 61112, місто Харків, Салтівське шосе, будинок 139, квартира 369; код ЄДРПОУ: 35859985) до Департамента житлово-комунального господарства Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ: 43927048) про стягнення 3 212 105,95 грн. за участю представників:

позивача: Лютянська Н.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3267 від 11.01.2024, ордер серії АХ №1208220 від 10.09.2024)

відповідача:не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будівельна компанія «Мега-С» (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Департамента житлово-комунального господарства Харківської міської ради (відповідач) заборгованості за договором № 673 від 30.12.2021 року в сумі 3 212 105,95 грн., (2 698 131,60 грн. - основна заборгованість , 256 025,70 грн. - проценти річних, 257 948,65 грн. - інфляційні втрати).

Також позивач просить суд витрати зі сплати судового збора у сумі 38 545,27 покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 позовну заяву Приватного підприємства «Будівельна компанія «Мега-С» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3198/24, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07 жовтня 2024 року об 11:00; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, із доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем.

Суд зазначає, що 05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 наведеного розділу Положення підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Як убачається з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" сторони зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

З довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яку отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження " від 16.09.2024 по справі №922/3198/24 (суддя Рильова В.В.) було надіслано Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 16.09.24 о 20:36.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, датою вручення позивачу ухвали суду від 16.09.2024 у справі №922/3198/24 про відкриття провадження у справі є 17.09.2024, оскільки документ було надіслано 16.09.2024 після 17:00, а останнім днем п`ятнадцятиденного строку на подання відзиву на позовну заяву, є 02.10.2024 (включно).

Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений статтею 251 ГПК України п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Водночас, як визначено в частині 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Також, відповідач не скористався своїм правом згідно приписів статті 197 Господарського процесуального кодексу України на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Присутній в судовому засдінні 25.11.2024 представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 25.11.2024 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом надіслання ухвали суду від 12.11.2024 до його електронного кабінету.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427. У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника". Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Разом із тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності, а відтак суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушених прав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.12.2021 між Управлінням екології та благоустрю Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради та Приваоним підприємством "Будівельна компанія Мега-С" укладено договір № 673, відповідно до якого позивачем виконано для відповідача, роботи з відновлення елементів благоустрою доріжок, зелених зон та майданчиків на території північної частини парку культури та відпочинку «Зелений Гай» (капітальний ремонт) в м. Харків. Коригування (45112000-5 - землерийні та іншіземляні роботи) (далі Роботи).

Згідно з п. 3.1, п. 3.4 Договору № 673 (з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 22.02.2022) ціна Договору становить 11 838 681,60 грн., є динамічною та визначається відповідно до КНУ «Настанова з визначення вартості будівництва» на основі кошторисної частини проектної документації.

Пунктом 2.7 Договору № 673 визначено, що замовлення, прийомка, поставка, розвантажування, складування, зберігання, доставка на будівельний майданчик матеріалів, конструкцій виконується силами Підрядника і входить в обумовлену даним Договором договірну ціну.

Відповідно до п. 4.1. Договору № 673 оплата Робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконанихбудівельних робіт та витрати (КБ-3) або після прийняття Замовником закінчених Робіт або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт протягом 30 банківських днів шляхом післяоплати

Пунктами 4.1.2, 4.1.4 Договору № 673 передбачено, що Замовник приймає виконані роботи на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3), підписаних уповноваженими представниками Сторін та скріплених печатками Сторін (у разі наявності). Акт приймання виконаних будівельних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 20 числа звітного місяця. Замовник може відстрочити оплату робіт у разі, якщо роботи виконані Підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт.

Пунктами 6.1.1, 6.1.2 Договору № 673 передбачено обов`язки Замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи, а також приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до п. 6.1.3.1 Договору № 673, Замовник зобов`язаний підписати наданіПідрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або відмовитись від їх підписання з обґрунтуванням причин, протягом 5 днів з дня одержання.

Згідно з п. 11.1 Договору № 673, цей Договір діє до 31.12.2022, в частині розрахунків до повного виконання Сторонами взаємних зобов`язань.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов Додатку № 2 «Графік виконання робіт» до Договору № 673 Роботи виконувалися Позивачем у лютому 2022 року.

Договірними цінами до Договору № 673 (з урахуванням Додаткових угод № 2 від 22.02.2022, № 3 від 30.08.2022, № 4 від 21.12.2022, № 5 від 28.12.2023) сторонами встановлено вартість Робіт в сумі 11 838 681,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання обов`язку, передбаченого п. 4.1.2 Договору № 673, Підрядник супровідним листом б/н від 05.12.2022 надав Замовнику в цю дату Акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в № 1 на суму 2 698 131,60 грн. та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ-3 на суму 2 698 131,60 грн. за лютий 2022 року з відомістю ресурсів та розрахунками.

Звертаючись до господарського суду з відповідними позовом, позивач, як підрядник, зазначає, що вся необхідна документація з оформленими актами приймання виконаних будівельних робіт і вартості устаткування (КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) була передана замовнику 05.12.2022, і факт отримання від підрядника всіх необхідних документів на неоплачений обсяг робіт замовником не заперечується.

Однак, всупереч обов`язків, встановлених п.п. 6.1.1., 6.1.2., 6.1.3.1. договору, замовник не підписав та не повернув підряднику протягом 5 днів з дня одержання (до 12.12.2024 включно), не надав підряднику відмову від їх підписання (зауваження, тощо) та не здійснив оплату виконаних підрядником робіт.

Позивачем до матеріалів справи також долучено висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №14242/23-44/17437/23-44 від 15.08.2024, згідно якого було встановлено, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт на об`єкті "Відновлення елементів благоустрою доріжок, зелених зон та майданчиків на території північної частини парку культури та відпочинку "Зелений Гай" (капітальний ремонт) в м. Харків", за договором №673 від 30.12.202, укладеним між ПП "Будівельна компанія "Мега-С" та Управлінням екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, відповідають умовам відповідного договору (обсягам та вартості) та актам виконаних робіт №1 за лютий 2022.

Враховуючи , що замовником не було в добровільному порядку сплачено вартість виконаних підрядником робіт за договором №673 від 30.12.2021, ПП "Будівельна компанія "Мега-С" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради про стягнення 3 121 105,95 грн, з яких: 2 698 131,60 грн - основного боргу, а також 256 025,70 грн - відсотків річних та 257 948,65 грн - інфляційних втрат, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з неналежним виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір №673 від 30.12.2021 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу дії ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Зі змісту укладеного між сторонами договору №673 від 30.12.2021 вбачається, що замовник та підрядник погодили виконання робіт з відновлення елементів благоустрою території північної частини парку культури та відпочинку "Зелений Гай" (капітальний ремонт) у м. Харкові (п. 1.2. договору).

Підрядник зобов`язався у 2021 - 2022 роках виконати замовнику роботи, зазначені в договірній ціні, а замовник прийняти та оплатити такі роботи (п. 1.2. договору).

Розрахунки за виконану роботу проводяться шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) (п. 4.1. договору).

Оплата виконаних робіт проводиться або після прийняття замовником закінчених робіт (об`єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт протягом 30 банківських днів шляхом післяоплати (4.1.1. договору).

Замовник приймає виконані роботи на підставі акта приймання будівельних робіт (КВ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками сторін (у разі наявності). Акт приймання виконаних будівельних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 20 числа звітного місяця (п. 4.1.2. договору).

Якщо роботи виконані підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, замовник може відстрочити оплату цих робіт. На протязі встановлених вказаним актом строків, підрядник повинен усунути виявлені порушення, після чого замовник перераховує утримані суми (п. 4.1.4. договору).

За визначенням, наведеним у п.п. 6.1.1. - 6.1.2 договору, замовник зобов`язувався: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи; приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов п. 4.1.2. договору підрядник сформував та надав для підписання замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) №1 на суму 2 698 131,60грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за лютий 2022.

Вказані документи були передані позивачем разом із супровідним листом б/н від 05.12.2022, що підтверджується штампом вхідної поштової кореспонденції Депратменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 05.12.2022 (а.с. 83).

Проте, вказані акти та довідка підписано тільки з боку підрядника.

У графі "Замовник" міститься запис, виконаний директором підрядника, про відмову замовника від підпису без належного обґрунтування.

Отже, як встановлено судом, позивач 05.12.2022 повідомив відповідача про готовність виконаних у лютому 2022 року робіт за договором №673 від 30.12.2021, як це передбачено розділом IV договору.

Відповідно до п. 4.1.4. договору, якщо роботи виконані підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, замовник може відстрочити оплату цих робіт; на протязі встановлених вказаним актом строків, підрядник повинен усунути виявлені порушення, після чого замовник перераховує утримані суми.

При цьому, як вже зазначалося, за умовами п. 6.1.3.1. договору замовник зобов`язаний підписати надані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або відмовитись від їх підписання з обґрунтуванням причин протягом 5 днів з дня одержання.

У випадку мотивованої відмови замовника від підписання документів сторонами складається двосторонній акт з переліком зауважень та вказаним терміном їх виконання.

За умовами договору замовник також зобов`язаний:

- у разі виявлення недоліків відмовитися від прийняття закінчених робіт, якщо ці недоліки виключають можливість належної експлуатації об`єкта і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (п. 6.2.5.3. договору);

- вимагати безоплатного усунення недоліків, що виникли внаслідок порушень з вини підрядника (п. 6.2.5.4. договору);

- вимагати проведення додаткової перевірки якості прихованих робіт, що не прийняті ним з вини підрядника (п. 6.2.5.5. договору);

- відмовитися від зобов`язань за договором в будь-який час до закінчення робіт з оплатою виконаних робіт (п. 6.2.5.6. договору).

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Відповідно до встановлених обставин у цій справи сторони у договорі погодили порядок розрахунків, а саме, після закінчення виконання підрядником робіт та передання замовнику акту приймання будівельних робіт (КВ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3).

За приписами ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч.1). Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч.2).

У контексті приписів ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з приписами ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття (ч.1). Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч.4).

Отже, підставою визнання акту виконаних робіт, підписаного однією стороною, недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника від підписання акту, тобто наявності суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючись від підписання акту. Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно виконання робіт/послуг, як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.

З аналізу положень ст.ст. 853, 882 ЦК України вбачається, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник у порушення вимог ст.ст. 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18, від 24.05.2023 у справі №911/290/22, від 30.08.2023 у справі №916/2581/20.

Ухилення відповідача від прийняття робіт у порушення вимог ст.ст. 853, 882 ЦК України, без зазначення своєчасно про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, є підставою для покладення на нього обов`язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що у даному випадку відповідач отримав від позивача акти приймання виконаних робіт (№КБ-2в) і довідку про вартість виконаних робіт (№КБ-3) 05.12.2022, а тому, з урахуванням положень п. 6.1.3.1. договору, замовник був зобов`язаний або підписати надані підрядником документи або відмовитись від їх підписання з обґрунтуванням причин протягом 5 днів з дня одержання, тобто до 12.12.2022.

Разом з цим, судом встановлено, що офіційної відмови від підписання актів приймання виконаних робіт (КБ-2В) і довідки про вартість виконаних робіт (№КБ-3) взагалі не було, замовник (відповідач) про наявність будь-яких недоліки чи інші порушення, які унеможливили прийняття робіт, не заявляв.

Також, сторонами не було складено дефектного акту щодо робіт, виконаних з недоліками, як це передбачено п. 4.1.4. договору.

Положеннями ст. 849 ЦК України врегульовано, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч.1). Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч.3).

У пункті 6.2.2. договору сторонами погоджено право замовника контролювати виконання робіт у строки, встановлені цим договором.

У відповідності до п. 6.2.5.1. договору замовник має право вимагати від підрядника надання експертного будівельно-технічного дослідження відповідності виконаних робіт проектній документації.

Також, замовник має право здійснювати контроль та технічний нагляд за якістю, обсягом та вартістю будівництва об`єкта, відповідністю виконаних робіт державним стандартам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій - державним стандартам і технічним умовам (п. 6.2.5.2. договору).

За умовами п. 6.3.2. договору підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, встановленим цим договором.

Підрядник зобов`язаний на вимогу замовника надати експертне будівельно-технічне дослідження відповідності виконаних робіт проектній документації протягом 30 днів з моменту отримання такої вимоги (п. 6.3.3.1. договору).

Пунктом 6.3.3.4 договору передбачено, що підрядник зобов`язаний вести виконавчу документацію, що передбачена діючим законодавством. Замовник має право перевіряти правильність її ведення, вимагати вчасного та якісного її заповнення.

Суд зазанчає, що у відповідача була об`єктивна можливість здійснити перевірку, прийняти або відмовитися від прийняття робіт упродовж більше ніж 2 років, однак останній таку перевірку не провів, будь-яких порушень чи дефектів виконання підрядником робіт не зафіксував і обґрунтованих заперечень проти підписання актів приймання будівельних робіт не заявляв.

За таких обставин, суд констатує, що відповідачем не було виконано зобов`язання з прийняття спірних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати з боку замовника не підписані, обґрунтованої відмови від підписання не надано.

Як зазначалося судом вище, в матеріалах справи наявний висновок експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №14242/23-44/17437/23-44 від 15.08.2024, який був наданий позивачем на підтвердження реальності проведення підрядних робіт, їх кількості, якості та вартості.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" встановлено, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Тобто судова експертиза може проводитись як на підставі рішення суду, так і за ініціативою сторін процесу. При цьому, таку експертизу мають право проводити державні спеціалізовані установи, а також окремі судові експерти, що не є працівниками цих установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань.

Відповідно до ч.ч. 6 - 8 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У висновку вказано, що: він підготовлений для подання до суду; експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок; наведено відомості, що судовий експерт Грішкова Л.М. має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра; кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 10.6 "Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів"; свідоцтво №587-23/Д від 26.09.2023, видане КП ЦЕКК Міністерством юстиції України, строк дії свідоцтва до 26.09.2026.

За таких обставин, судом встановлено відповідність висновку експерта вимогам ст. 98 ГПК України, а також перевірено кваліфікацію експерта.

У висновку експерта КНДІСЕ №14242/23-44/17437/23-44 від 15.08.2024 зазначено, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт на об`єкті "Відновлення елементів доріжок зелених зон та майданчиків на території північної частини парку культури та відпочинку "Зелений Гай" (капітальний ремонт) в м. Харків", за договором № 673 від 30.12.2022, укладеним між ПП "Будівельна компанія "Мега-С"" та Управлінням екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, відповідають умовам відповідного договору (обсягам та вартості) та акту виконаних робіт №1 за лютий 2022.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2).

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на встановлені обставини у цій справі, суд вважає, що факт виконання підрядником (позивачем) робіт за договором підряду №673 від 30.12.2021 у заявленому обсязі на суму 2 698 131,60 грн без будь-яких обґрунтованих зауважень з боку замовника (відповідача) та факт одержання відповідачем повідомлення від позивача про готовність передання таких робіт (05.12.2022) та надання відповідачу підтверджуючих виконавчих документів щодо виконання цих робіт підтверджується належними та допустими доказами наявними в матеріалах справи.

Щодо правонаступництва Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, судом встановлено наступне.

Як вбачається з відкритих джерел Харківської ради в мережі інтернет, п.п. 1.3., 1.3.1. рішення 7 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 12.10.2021 №199/21 "Про внесення змін до структури виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання" припинено діяльність Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради.

Згідно Додатку 50 до рішення 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання" від 09.12.2020 №7/20 (в редакції рішення 3 сесії міської ради 8 скликання від 24.02.2021 №44/21) затверджено Положення про Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради (нова редакція).

Згідно п. 5.2.5. Положення в новій редакції до структури Департаменту входить Управління екології та благоустрою.

Суд зазначає, що універсальне правонаступництво передбачено, зокрема, ст. 104 ЦК України, згідно з положеннями якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом приймається до уваги те, що станом на час розгляду справи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (ідентифікаційний код 43978726), як самостійна юридична особа, не припинене, хоча і перебуває у стані припинення, про що 10.01.2022 до реєстру внесено відповідний запис: "В стані припинення, 10.01.2022 - в стані припинення, 1004801270004087183, Внесення рішення засновників щодо припинення ЮО в результаті реорганізації".

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований ст. 107 ЦК України, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, від 16.03.2023 у справі № 922/3979/21.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.

Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню до Реєстру запису про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.02.2024 у справі №914/3985/21, від 15.04.2024 у справі №911/568/21.

Крім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась.

Зважаючи на вищенаведене, а також те, що положеннями ст.ст. 104, 107 ЦК України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц, ухваленій у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду), що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи.

Суд також зауважує на тому, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19).

Інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із даним суб`єктом (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19).

Як вже зазначалося, рішенням 7 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 12.10.2021 №199/21 "Про внесення змін до структури виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання" (п.п. 1.3., 1.3.1. цього рішення) припинено діяльність Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради.

Враховуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду, а також те, що уповноважений орган місцевого самоврядування припинив діяльність Управління екології та благоустрою у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Департаменту житлово-комунального господарства, колегія суддів дійшла висновку, що Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради є правонаступником Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради.

Оскільки до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради як правонаступника Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради передано майно та право управління ним за принципом місцезнаходження майна чи юридичної особи, відтак до відповідача перейшли повноваження не лише у сфері управління, але й обов`язки, пов`язані з утриманням та фінансуванням майна, у тому числі погашення заборгованості та сплата інших обов`язкових платежів (схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №911/343/22 від 08.06.2023).

При цьому, як вже зазначалося раніше, у спірних правовідносинах правонаступником є лише одна особа, і момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що з моменту прийняття Харківською міською радою рішення від 12.10.2021 №199/21 про припинення діяльності Управління екології та благоустрою Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, правонаступником замовника за договором підряду №663 від 24.12.2021 є саме Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради, а отже він є належним відповідачем у даній справі.

Також, суд приймає до уваги те, що до матеріалів справи №922/3198/24 додано додаткові угоди №2 від 22.02.2022 (а.с.12) ,№3 від 30.08.2022 (а.с.14), №4 від 21.12.2022 (а.с.17) та №5 від 30.12.2023 (а.с.19), на підставі яких визначалися джерела бюджетного фінансування відповідних робіт за договором на 2022 2023 роки були укладені вже між Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради (як правонаступником замовника за договором - Управління екології та благоустрою) та ПП "Будівельна компанія Мега-С" (підрядником).

Тобто, укладаючи зазначені додаткові угоди Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради підтвердив фактичне правонаступництво та перехід до нього всіх прав та обов`язків замовника за договором.

За умовами п. 6.4.1. договору підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (п. 6.1.1. договору).

В свою чергу, виконання робіт підрядником є належною підставою для виникнення у замовника обов`язку оплатити такі роботи.

Пунктами 4.1., п. 4.1.1. договору передбачено, що оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3). Оплата виконаних робіт проводиться або після прийняття замовником закінчених робіт або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт протягом 30 банківських днів шляхом післяоплати.

Матеріали справи не містять доказів оплати Департаментом житлово-комунального господарства Харківської міської ради виконаних ПП "Будівельна компанія Мега-С" будівельних робіт за лютий 2022 року за договором №673 від 30.12.2021 на суму 2 698 131,60 грн.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що факт порушення відповідачем умов договору в частині виконання зобов`язань з належної оплати виконаних позивачем робіт та наявність у замовника заборгованості перед підрядником за договором №673 від 30.12.2021 в сумі 2 698 131,60 грн є встановленим та належним чином доведеним. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, що, у свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відсотки річних, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу, про що також зазначав Верховний Суд у справі №905/600/18.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в сумі 256 025, 70 грн. суд зазначає, що розрахунок є арифметично вірним, а тому сума 3% річних у розмірі 256 025,70 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 257 948,65 грн суд зазначає, що позивачем неправильно визначено період нарахування інфляційних втрат.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем до матеріалів справи, ним було нараховано інфляційні втрати за період з 01.01.2023-31.07.2024, хоча вірним періодом буде наступний: з 12.01.2023 - 31.07.2024.

Проте, перевіривши розрахунок наданий позивачем за період з 01.01.2023-31.07.2024 та зробивши власний розрахунок за період 12.01.2023-31.07.2024, суд зазначає що такий розрахунок виконано арифметично вірно, а тому сума інфяційних втрат у розмірі 257 948,65 грн. є арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 3 212 105,95 грн. (2 968 131,60 грн. - основна заборгованість, 256 025,70 грн. - проценти річних, 257 948,65 грн. - інфляційні втрати).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 129, 236-238, 247, 251, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Департамента житлово-комунального господарства Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7; код ЄДРПОУ: 43927048) на користь Приватного підприємства «Будівельна компанія «Мега-С» (місцезнаходження: 61112, місто Харків, Салтівське шосе, будинок 139, квартира 369; код ЄДРПОУ: 35859985) заборгованість у сумі 3 212 105,95 грн. з яких: 2 698 131,60 грн. - основний борг, 256 025,70 грн. - проценти річних, 257 948,65 грн.- інфляційні втрати) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 38 545,27грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "05" грудня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/3198/24