Рішення

від 02.12.2024 по справі 927/1002/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1002/24

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом: заступника керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави,

вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300;

в особі позивача: відділу освіти Менської міської ради,

вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів,

проспект Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013;

предмет спору: про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 97319,48 грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Якимчук Ю.В. адвокат, довіреність від 29.01.2024 б/н;

від прокуратури: Кравченко А.А. прокурор відділу.

У судовому засіданні 02.12.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

24.10.2024, надійшов позов заступника керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача відділу освіти Менської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (далі ТОВ Енера Чернігів), з проханням:

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 22.03.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між відділом освіти Менської міської ради та ТОВ Енера Чернігів;

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 18.08.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між відділом освіти Менської міської ради та ТОВ Енера Чернігів;

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 26.08.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між відділом освіти Менської міської ради та ТОВ Енера Чернігів;

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 29.09.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між відділом освіти Менської міської ради та ТОВ Енера Чернігів;

- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 29.09.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між відділом освіти Менської міської ради та ТОВ Енера Чернігів;

- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 25.10.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між відділом освіти Менської міської ради та ТОВ Енера Чернігів;

- визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 08.11.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між відділом освіти Менської міської ради та ТОВ Енера Чернігів;

- стягнути з ТОВ Енера Чернігів на користь відділу освіти Менської міської ради кошти в сумі 97319,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні зобов`язань за додатковими угодами: № 2 від 22.03.2021, № 4 від 18.08.2021, № 5 від 26.08.2021, № 6 від 29.09.2021, № 7 від 29.09.2021, № 8 від 25.10.2021, № 9 від 08.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення його обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону України Про публічні закупівлі та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 13.11.2024; встановив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, про що постановив ухвалу від 25.10.2024 (доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 25.10.2024 о 17:21, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).

08.11.2024, від відповідача, через систему Електронний суд, надійшов відзив на позов (поданий в належний строк) з проханням відмовити в задоволенні позову оскільки, на його думку, позивач не наділений повноваженнями щодо оскарження процедур закупівлі, проведених за Законом України Про публічні закупівлі, визначена прокурором особа не має статусу позивача. Чинне законодавство не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Вказує на те, що прокурор не довів належними доказами недійсність додаткових угод та їх укладення з порушенням частини 4 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі. На момент укладення Договору та додаткових угод до нього постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 не діяла, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин. Просить врахувати окрему думку до постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, яка узгоджується з позицією відповідача. Заперечує щодо застосування до даних правовідносин приписів статей 216, 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Звертає увагу на те, що в споживача відсутній обов?язок споживання того обсягу електричної енергії, що визначена договором. Зазначає, що надані прокурором копії актів прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії неналежної якості (текст розмитий), а тому не можуть бути оцінені судом.

12.11.2024, від відповідача, через систему Електронний суд, надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача.

У підготовче засідання 13.11.2024 прибув прокурор; позивач та відповідач до суду не прибули, про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлені в установленому законом порядку, про що свідчать наявні матеріали справи.

Заява відповідача про проведення підготовчого засідання без участі представника задоволена судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Відзив на позов відповідача залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.11.2024 суд закрив підготовче провадження; призначив справу до розгляду по суті на 02.12.2024, про що позивач та відповідач повідомлені ухвалою суду від 13.11.2024, у порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 13.11.2024 о 21:51, що підтверджується довідками про доставку електронного листа); прокурор розпискою, наявною в матеріалах справи.

18.11.2024, від Корюківської окружної прокуратури, через систему Електронний суд, надійшла відповідь на відзив (подана в належний строк) якою прокурор, спростовуючи доводи відповідача зазначив, що належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в особі позивача. Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави в спірних правовідносинах. Спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону. Грошові кошти в сумі 97319,48 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому останній зобов?язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Вважає, що надані відповідачем документи не можуть виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії. Зміни до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару ініційовані ТОВ Енера Чернігів з порушенням вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі.

22.11.2024, від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив (у належний строк). Підтримав правову позицію, наведену в відзиві на позов.

У судове засідання 02.12.2024 прибули прокурор та повноважний представник відповідача; позивач до суду повторно не прибув, про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлений в установленому законом порядку, про що свідчать наявні матеріали справи.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 02.12.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав прокурора та представника відповідача.

Прокурор позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені в відзиві на позов та в письмових запереченнях.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

31.12.2020, Відділом освіти Менської міської ради на веб-порталі публічних закупівель Prozorro розміщене оголошення № UA-2020-12-31-004664-с про проведення відкритих торгів та намір здійснити закупівлю електричної енергії код ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія, в обсязі 340000 кВт/год, з очікуваною вартістю 850082,00 грн та строком поставки до 31.12.2021, за кошти місцевого бюджету.

За результатами проведених торгів переможцем визнане ТОВ Енера Чернігів (відповідач), за остаточною ціновою пропозицією 744600,00 грн з ПДВ.

03.02.2021, між відділом освіти Менської міської ради Чернігівської області (споживач, позивач) та ТОВ Енера Чернігів (постачальник) укладений договір № 2003ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (далі Договір), за п. 1.2. якого умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ).

За пунктами 2.1., 3.1. Договору постачальник продає електричну енергію, ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія, в кількості 340000,00 кВт год споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору. Сума Договору становить 744600,00 грн з ПДВ.

Початок постачання електричної енергії споживачу з моменту укладення Договору по 31.12.2021.

Постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена розділом 5 цього Договору (п. 3.4. Договору).

За умовами п. п. 5.1., 5.4. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з додатком 2 «Комерційна пропозиція» до цього Договору.

Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, ціна (тариф) електричної енергії 2,19 грн з ПДВ.

Ціна електричної енергії зазначається постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором та включає в себе вартість послуги передачі електричної енергії, в тому числі в разі її зміни.

За змістом п. 6.1. Договору споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 13.6. істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 1 - п. 8 частини 4 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Пунктом 13.4. Договору визначено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати Договір. Постачальник зобов?язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Згідно із заявою-приєднанням до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до Договору), підписаною споживачем, початок постачання: з 01.01.2021.

Матеріали справи містять копії витягів із офіційного сайту ДП «Оператор ринку» щодо середньозважених цін електроенергії на РДН ОЕС України (а. с. 108 120).

Відповідач разом з відзивом додав до матеріалів справи листи б/н б/д, якими повідомляв споживача - відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області про збільшення ціни електричної енергії до Договору № 2003ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 03.02.2021 (не більше ніж на 10%), та просив підписати та повернути ТОВ Енера Чернігів додаткові угоди № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9 до цього Договору.

22.03.2021, ТОВ Енера Чернігів та відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, уклали додаткову угоду № 2 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 22.02.2021, за умовами якої викладений додаток № 2 Комерційна пропозиція до Договору в новій редакції, зокрема: ціна (тариф) електричної енергії 2,37354 грн з ПДВ за 1 кВт/год.

Підставою для укладення додаткової угоди № 2 від 22.03.2021 став експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК 57 від 15.02.2021, складений на замовлення ТОВ Енера Чернігів, за яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України станом на січень 2021 року складає 1462,52 грн/МВт. год. та за 10 днів лютого (01.02.-10.02.) 2021 року 1698,79 грн /МВт. год; тенденція росту цін + 16,15%.

18.08.2021, ТОВ Енера Чернігів та відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області уклали додаткову угоду № 4 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 01.08.2021, за умовами якої, зокрема, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти п. 1 Додатку № 2 Комерційна пропозиція до Договору в наступній редакції, зокрема: ціна (тариф) електричної енергії 2,57426 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 4 від 18.08.2021 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1842/21 від 10.08.2021, складений на замовлення ТОВ Енера Чернігів, за яким середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за липень (01.07.-31.07.) 2021 року склала 1444,05 грн/МВт. год. та на 05.08.2021 1988,79 грн/МВт. год.; відсоток коливання ціни + 37,72%.

26.08.2021, ТОВ Енера Чернігів та Відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, уклали додаткову угоду № 5 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 05.08.2021, за умовами якої, зокрема, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год на 9,99% і викласти п. 1 Додатку № 2 Комерційна пропозиція до Договору в наступній редакції, зокрема: ціна (тариф) електричної енергії 2,796193 грн за 1 кВт/год. з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 5 від 26.08.2021 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1934/21 від 18.08.2021, складений на замовлення ТОВ Енера Чернігів, за яким середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 05.08.2021 1988,79 грн/МВт. год та станом на 09.08.2021 2240,53 грн/МВт. год; відсоток зміни ціни + 12,65%.

29.09.2021, ТОВ Енера Чернігів та Відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, уклали додаткову угоду № 6 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 01.09.2021, за умовами якої, зокрема, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год. на 9,99% і викласти п. 1 Додатку № 2 Комерційна пропозиція до Договору у наступній редакції, зокрема: ціна (тариф) електричної енергії 3,040296 грн за 1 кВт/год. з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 6 від 29.09.2021 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 2062/21 від 31.08.2021, складений на замовлення ТОВ Енера Чернігів, за яким середньозважена ціна на РДН в ОЕС України:

- за січень (01.01.-31.01.) 2021 року 1462,52 грн/МВт. год., за серпень (01.08.-31.08.) 2021 року 2076,95 грн/МВт. год, відсоток зміни ціни + 42,01%;

- за лютий (01.02.-28.02.) 2021 року 1632,56 грн/МВт. год., за серпень (01.08.-31.08.) 2021 року 2076,95 грн/МВт. год., відсоток зміни ціни +27,22%;

- за березень (01.03.-31.03.) 2021 року 1374,25 грн/МВт. год., за серпень (01.08.-31.08.) 2021 року 2076,95 грн/МВт. год., відсоток зміни ціни + 51,13%;

- за травень (01.05.-31.05.) 2021 року 1018,74 грн/МВт. год., за серпень (01.08.-31.08.) 2021 року 2076,95 грн/МВт. год., відсоток зміни ціни + 103,87%.

- за червень (01.06.-30.06.) 2021 року 1425,14 грн/МВт. год., за серпень (01.08.-31.08.) 2021 року 2076,95 грн/МВт. год., відсоток зміни ціни + 45,74%.

- за липень (01.07.-31.07.) 2021 року 1444,05 грн/МВт. год., за серпень (01.08.-31.08.) 2021 року 2076,95 грн/МВт. год., відсоток зміни ціни + 43,83%.

29.09.2021, ТОВ Енера Чернігів та Відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, уклали додаткову угоду № 7 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 02.09.2021, за умовами якої, зокрема, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год. на 9,99% і викласти п. 1 Додатку № 2 Комерційна пропозиція до Договору в наступній редакції, зокрема: ціна (тариф) електричної енергії 3,308785 грн за 1 кВт/год. з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 7 від 29.09.2021 стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 2277-3/21 від 21.09.2021, складена на замовлення ТОВ Енера Чернігів, за якою середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 12.09.2021 1889,08 грн/МВт. год., станом на 17.09.2021 2374,09 грн/МВт. год., відсоток зміни ціни + 25,67%.

25.10.2021, ТОВ Енера Чернігів та Відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, уклали додаткову угоду № 8 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 01.10.2021, за умовами якої, зокрема, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год. на 9,38% і викласти п. 1 Додатку № 2 Комерційна пропозиція до Договору у наступній редакції, зокрема: ціна (тариф) електричної енергії 3,586065 грн за 1 кВт/год. з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 8 від 25.10.2021 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 2631/21 від 21.10.2021, складений на замовлення ТОВ Енера Чернігів, за яким середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 14.09.2021 2596,47 грн/МВт. год. та станом на 19.10.2021 2840,05 грн/МВт. год., відсоток зміни ціни + 9,38%.

08.11.2021, ТОВ Енера Чернігів та Відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, уклали додаткову угоду № 9 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини сторін з 02.10.2021, за умовами якої, зокрема, відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, сторони домовились збільшити ціну на 1 кВт/год. на 9,62% і викласти п. 1 Додатку № 2 Комерційна пропозиція до Договору у наступній редакції, зокрема: ціна (тариф) електричної енергії 3,897113 грн за 1 кВт/год. з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 9 від 08.11.2021 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 2710/21 від 29.10.2021, складений на замовлення ТОВ Енера Чернігів, за яким середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 03.10.2021 2535,12 грн/МВт. год. та станом на 28.10.2021 3113,44 грн/МВт. год., відсоток коливання ціни + 22,81%; станом на 19.10.2021 2840,05 грн/МВт. год. та станом на 28.10.2021 3113,44 грн/МВт. год., відсоток коливання ціни + 9,63%.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з лютого по жовтень 2021 року, TOB Енера Чернігів поставило відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області 138510 кВт/год на загальну суму 400656,38 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії: № 2003ВЦ/32593/1 від 17.03.2021 (у лютому 2021 року поставлено 65054 кВт/год. на суму 154408,58 грн); № 2003ВЦ/128917/1 від 16.09.2021 (у серпні 2021 року поставлено 13565 кВт/год. на суму 37541,98 грн); № 2003ВЦ/144902/1 від 20.10.2021 (у вересні 2021 року поставлено 41032 кВт/год. на суму 135399,05 грн); № 2003ВЦ/160344/1 від 18.11.2021 (у жовтні 2021 року поставлено 18859 кВт/год. на суму 73306,77 грн).

Відділ освіти Менської міської ради, за поставлену за період з лютого по жовтень 2021 року електроенергію в кількості 138510 кВт/год., перерахував відповідачу 400656,38 грн, на підтвердження надав засвідчені копії платіжних доручень: № 981 від 17.03.2021 на суму 43177,15 грн, № 980 від 17.03.2021 на суму 105729,56 грн, від 17.03.2021 на суму 2727,20 грн, № 983 від 17.03.2021 на суму 163,77 грн, № 982 від 17.03.2021 на суму 1243,74 грн, № 984 від 17.03.2021 на суму 1367,16 грн, № 3770 від 16.09.2021 на суму 1223,26 грн, № 3766 від 16.09.2021 на суму 16400,58 грн, № 3768 від 16.09.2021 на суму 19,37 грн, № 3767 від 16.09.2021 на суму 257,38 грн, № 3769 від 16.09.2021 на суму 772,15 грн, № 3765 від 16.09.2021 на суму 18869,24 грн, № 216480969 від 22.10.2021 на суму 1105,45 грн, № 216449838 від 22.10.2021 на суму 884,36 грн, № 216450380 від 22.10.2021 на суму 82073,63 грн, № 216450712 від 22.10.2021 на суму 871,16 грн, № 216476515 від 22.10.2021 на суму 48675,95 грн, № 216449040 від 22.10.2021 на суму 1788,50 грн, № 4913 від 18.11.2021 на суму 73306,77 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що на підставі додаткових угод № 2 від 22.03.2021, № 4 від 18.08.2021, № 5 від 26.08.2021, № 6 від 29.09.2021, № 7 від 29.09.2021, № 8 від 25.10.2021, № 9 від 08.11.2021 до Договору № 2003ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 03.02.2021, укладених з порушенням вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, вартість 1 кВт/год електроенергії зросла на 1,707113 грн (з 2,19 грн до 3,897113 грн) або на +77,95%, в той час як замовлений обсяг постачання по вказаним додатковим угодам зменшився. Тобто споживач здійснив оплату товару за ціною значно вищою ніж визначено Договором, при цьому обсяг поставленої електроенергії скоротився, що призвело до неефективного використання коштів місцевого бюджету та нівелювало принципи публічної закупівлі.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (в неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено. Положення вказаної норми відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлений вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначений характер її діяльності і в такий спосіб передбачене її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4, 7 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У даній справі прокурором поданий позов в особі відділу освіти Менської міської ради, в зв`язку з невиконанням останнім своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі відділу освіти Менської міської ради.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації відповідача (код ЄДРПОУ 41626927), організаційно-правова форма відділу освіти Менської міської ради орган місцевого самоврядування.

Виходячи з приписів статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є в комунальній власності територіальних громад міст.

За пунктами 1, 2 розділу І Положення про відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, затвердженого рішенням 17 сесії 7 скликання № 255 від 04.07.2018 (далі Положення) (в редакції, чинній в період виконання договірних відносин), відділ освіти є виконавчим органом Менської міської ради, підзвітній і підконтрольній раді, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, є розпорядником коштів.

Пунктом 3.4.4. Положення визначено, що відділ освіти має право вносити на розгляд органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо фінансування закладів та установ освіти; брати безпосередню участь у формуванні бюджету освітньої галузі Менської об`єднаної територіальної громади.

Фінасування відділу освіти здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету Менської міської ради, виділених на його утримання (п. 6.1. Положення).

Згідно з п. 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відділ освіти Менської міської ради, як орган місцевого самоврядування та виконавчий орган Менської міської ради, який в розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері та публічних закупівель.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України Про публічні закупівлі призвели до безпідставної зміни умов Договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару та слугували нераціональному та неефективному використанню бюджетних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 частини 4 статті 23 Закону Про прокуратуру).

Аналогічний висновок наведений в постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20 та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, де прокурор звернувся з позовом від імені Відділу як сторони договору, визнаного судом недійсним, з проханням стягнути кошти на користь Відділу як сторони договору. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати касаційного господарського суду дійшов висновку, що прокурор правильно визначив Відділ (сторону договору) як позивача, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави) (п. 59 постанови від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Корюківська окружна прокуратура зверталася до відділу освіти Менської міської ради з листом № 51-77-3531вих-24 від 09.08.2024 яким повідомила, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п. 2 частини 5 стаття 41 Закону Про публічні закупівлі, просила надати інформацію про вжиття Відділом заходів щодо усунення вказаних порушень.

Відділ освіти Менської міської ради листом від 15.08.2024 № 01-15/599 повідомив прокурора про те, що ним не вживалися заходи щодо стягнення надміру сплачених коштів за Договором та додатковими угодами до нього, у зв?язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Таким чином, Відділом особисто підтверджено нездійснення жодних заходів та дій, спрямованих на усунення допущених порушень та звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача в цій справі, оскільки Відділ є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України, є стороною укладеного Договору та оскаржуваних додаткових угод до нього, та саме на його користь мають бути стягнуті надмірно перераховані кошти.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, позивач, як компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та в нього було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте він самостійно не захистив інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, попередньо до звернення до суду, листом № 51-77-4004вих-24 від 23.09.2024, повідомив Відділ освіти Менської міської ради про намір подати позов в інтересах держави в його особі до ТОВ Енера Чернігів про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів у сумі 97319,48 грн.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності відділу освіти Менської міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави, а відтак доводи відповідача стосовно неналежного обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави в особі позивача відхиляються судом.

Суд врахував, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни на постачання електроенергії після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів, створює загрозу порушення економічних інтересів держави в бюджетній сфері, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України Про публічні закупівлі.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі).

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України Про публічні закупівлі:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України Про публічні закупівлі (в редакції діючій на момент укладення Договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п. 2 у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладення договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору в частині його ціни за одиницю товару є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін.

Суд установив, що позивач та відповідач, 03.01.2021 уклали договір № 2003ВЦ про постачання електричної енергії споживачу, за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України Про публічні закупівлі. На момент підписання Договору сторони погодили всі його істотні умови предмет, ціну, строк виконання зобов`язань за ним, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 ГК України та Законом України Про публічні закупівлі.

Виходячи з умов п. 2.1., п. 3.1. Договору та заяви-приєднання (додаток 1 до Договору), обсяги за цим Договором 340000 кВт*год; сума договору становить 744600,00 грн з ПДВ; початок постачання: з 01.01.2021 по 31.12.2021.

За комерційною пропозицією (додаток № 2 до Договору) ціна (тариф) електричної енергії за 1 кВт/год. 2,19 грн з ПДВ.

Додатковими угодами № 2 від 22.03.2021, № 4 від 18.08.2021, № 5 від 26.08.2021, № 6 від 29.09.2021, № 7 від 29.09.2021, № 8 від 25.10.2021, № 9 від 08.11.2021 до Договору № 2003ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 03.02.2021 змінені його істотні умови, зокрема за підсумком збільшена ціна за одиницю товару з 2,19 грн з ПДВ до 3,897113 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год. (одиницю товару) збільшилася на 1,707113 грн або на +77,95%, в той час як замовлений обсяг електричної енергії суттєво зменшився.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод відповідач обґрунтував коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження чого (коливання) надав експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК 57 від 15.02.2021, експертні висновки Харківської торгово-промислової палати № 1842/21 від 10.08.2021, № 1934/21 від 18.08.2021, № 2062/21 від 31.08.2021, № 2631/21 від 21.10.2021, № 2710/21 від 29.10.2021 та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 2277-3/21 від 21.09.2021, які складалися на підставі інформації ДП «Оператор ринку» про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об?єднаної енергетичної системи) України (витяги з якої також додані до матеріалів справи).

Оскаржувані додаткові угоди укладені на підставі п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2021, між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 2, якою з 22.02.2021 збільшена ціна електричної енергії за 1 кВт/год. до 2,37354 грн з ПДВ. Разом з тим, за Договором відповідач протягом періоду з 22.02.2021 по 22.03.2021 щоденно постачав, а позивач приймав та споживав електричну енергію. Тобто додатковою угодою № 2 сторони змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана позивачу та спожита ним з 22.02.2021. Тобто, товар, поставлений відповідачем до 22.03.2021, був не тільки прийнятий позивачем у власність, а й спожитий.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновок, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а її зміна після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару в власність покупця не допускається, відповідно до частини 3 статті 632 ЦК України.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його в власність покупця за договором про закупівлю можлива в випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення в випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та п. 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

За п. 6 частини 2 статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій в порядку та спосіб, визначеними процесуальним законом.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Вищевикладене спростовує доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Стосовно доводів відповідача про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС суд зазначає, що окрема думка судді це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку).

Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення (частина 3 статті 34 ГПК України).

Таким чином, окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов`язковою для суду.

Відповідно до частин 5, 6 статті 67 Закону України Про ринок електричної енергії ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення по заявленій (пропонованій) ціні відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники, що можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії.

На підтвердження коливання ціни на електричну енергію відповідач, як вже зазначалося, надав позивачу експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК 57 від 15.02.2021, експертні висновки Харківської торгово-промислової палати № 1842/21 від 10.08.2021, № 1934/21 від 18.08.2021, № 2062/21 від 31.08.2021, № 2631/21 від 21.10.2021, № 2710/21 від 29.10.2021 та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 2277-3/21 від 21.09.2021, проте вони містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю та обрані довільно, без урахування дати укладення Договору та погодження сторонами його істотних умов (ціни) та без урахування коливання ціни в розрахунковому періоді в цілому, тенденція зміни якого простежується щодобово. За приміткою ці довідки носять виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховують умови договору.

При цьому відсутні дані про коливання ціни електроенергії на ринку. Тобто, вказані експертні висновки не містять належного документального підтвердження коливання ціни на ринку в відповідний період, після укладення попередньої додаткової угоди, якою вже збільшено ціну.

За висновком суду, з метою підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку, необхідно порівнювати її ціну за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, обов`язково таке порівняння має бути проведене починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Натомість, відповідач ініціюючи укладення додаткової угоди № 2 від 22.03.2021, згідно з якою сторонами збільшено початкову ціну (тариф) на поставку електричної енергії за 1 кВт год на 8,39%, керувався експертиним висновком Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати від 15.02.2021 № ЧК-57, де порівнюються ціни на електроенергію в січні та першої декади лютого 2021 року, тобто за період до укладення сторонами договору від 03.02.2021 № 2003ВЦ.

Стосовно додаткових угод № 4 від 18.08.2021, № 5 від 26.08.2021, № 6 від 29.09.2021, № 7 від 29.09.2021, № 8 від 25.10.2021, № 9 від 08.11.2021 до Договору, ціна за 1 кВт/год. електричної енергії збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни, що суперечить положенням п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі та висновкам Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, є похідною від попередніх, та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінює ціну більш як на 10% (сумарно) в порівнянні до ціни, що погоджена сторонами на момент укладення Договору.

З матеріалів справи вбачається, що надані постачальником документи не є належними доказами на підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку в порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної процедури закупівлі) а також у порівняні з моментом введення в дію нових цін (починаючи з 22.02.2021), за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на 1,707113 грн або на +77,95%.

За даними, опублікованими на офіційному сайті ДП Оператор ринку щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України (www.oree.com.ua) дійсно простежується тенденція коливання ціни на ринку, при цьому, таке коливання, протягом дії Договору, мало місце як у сторону зменшення, так і в сторону збільшення (оскільки ціна змінюється щодобово).

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення каскадних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України Про публічні закупівлі.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й в зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Відділ освіти Менської міської ради мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, як наслідок, ціна 1 кВт/год. електричної енергії зросла на +77,95%.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України Про публічні закупівлі підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов`язує визнання додаткових угод № 2 від 22.03.2021, № 4 від 18.08.2021, № 5 від 26.08.2021, № 6 від 29.09.2021, № 7 від 29.09.2021, № 8 від 25.10.2021, № 9 від 08.11.2021 до Договору № 2003ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 03.02.2021 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, що вони суперечать п. 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак підлягають визнанню недійсними, відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 97319,48 грн.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1, п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної його редакції.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Як уже зазначалося, за Договором (пункт 2.1.) та Комерційною пропозицією (додаток № 2) відповідач повинен був поставити позивачу 340000 кВт/год електричної енергії за ціною 2,19 грн з ПДВ за 1 кВт/год.; сума договору становить 744600,00 грн з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що за період з лютого по жовтень 2021 року відповідач поставив відділу освіти Менської міської ради електричну енергію в обсязі 138510 кВт/год., на підставі підписаних сторонами актів прийняття-передавання товарної продукції активної електричної енергії, за яку позивач фактично сплатив 400656,38 грн (підтверджується наданими платіжними дорученнями), тоді як враховуючи ціну, обумовлену в Договорі (2,19 грн за 1 кВт/год.) повинен був сплатити 303336,90 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 97319,48 грн (400656,38 грн 303336,90 грн).

Відтак суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині вимог зі стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 97319,48 грн.

Приймаючи до уваги, що грошові кошти в сумі 97319,48 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов?язаний повернути їх відділу освіти Менської міської ради, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

При цьому доводи відповідача про те, що приписи статей 216, 1212 ЦК України не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються вищенаведеними висновками суду.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, прокурор, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76 - 79 ГПК України, довів наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання спірних угод недійсними та стягнення 97319,48 безпідставно отриманих коштів.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи зміст наведеної норми та задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 24224,00 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 53, 55, 73 - 80, 86, 126, 129, 165 - 167, 178, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Задовольнити повністю позов заступника керівника Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави, в особі позивача: Відділу освіти Менської міської ради (вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ 41626927) до Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (проспект Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 97319,48 грн.

2.Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 22.03.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Відділом освіти Менської міської ради.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 18.08.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Відділом освіти Менської міської ради.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 26.08.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Відділом освіти Менської міської ради.

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 29.09.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Відділом освіти Менської міської ради.

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 29.09.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Відділом освіти Менської міської ради.

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 25.10.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Відділом освіти Менської міської ради.

8. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 08.11.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 2003ВЦ від 03.02.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів та Відділом освіти Менської міської ради.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) на користь Відділу освіти Менської міської ради (вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ 41626927) безпідставно набуті кошти в розмірі 97319,48 грн.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 24224,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повне судове рішення складене та підписане 05.12.2024.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко