Рішення

від 05.12.2024 по справі 336/8171/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/8171/24

Провадження №: 2-а/336/83/2024

05.12.24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила поновити пропущений строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №34 від 05.08.2024 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП. Закрити провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.08.2024 Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 34 якою позивачку ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмір якого становить 8500 гривень, тобто 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вважає вказану постанову необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог КУпАП, оскільки доказів вчинення позивачкою правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 156 КУпАП, матеріали справи не містять

Ухвалою суду від 23.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 23.10.2024 суддею Звєздовою Н.С. прийнято справу до свого провадження, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.11.2024 на виконання ухвали суду Комишуваською селищною радою Запорізького району Запорізької області надіслана справа №34 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с.34-58)

Відзив до суду не надходив.

Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Щодо клопотання позивачки про поновлення строку на подання позову до суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Суд погоджується з доводами позивача щодо підстав пропуску строку та зазначає, що відмова у задоволенні в поновленні строку зверненні до суду в 1 день буде носити формальний характер та порушить право позивачки на захист, а тому суд приходить до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР) визначено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особам, які не досягли 18 років.

Частиною другою статті 156 КУпАП передбачена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби у вигляді накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи диспозицію частини другої статті 156 КУпАП, суб`єктом цього правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що 05.08.2024 Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 34, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень. (а.с. 8-9)

Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , 10 липня 2024 року, працюючи у магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила продаж алкогольних напоїв особі, яка мала зовнішні ознаки приналежності до ЗСУ, що є порушенням Наказу Запорізької ОВЦА від 31.05.2024 р. № 55, чим скоїла адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 156 КУпАП. Свою вину не визнала, давати пояснення по справі відмовилась.

Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено, що роздрібна торгівля (алкогольними напоями) - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Отже, торгівлею є процес обміну товарів на грошові кошти (готівкові чи безготівкові) з метою задоволення потреб споживача та отримання прибутку.

Фактом продажу алкогольних та тютюнових виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві. Зазначена позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.04.2019 у справі П/811/1217/16.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1,2 ст.265 КУпАП, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Разом з тим, складена відносно позивачки постанова від 05.08.2024 не містить інформації про вилучення будь-яких алкогольних напоїв та про наявність фіскального чека, що підтверджував би продаж вказаного товару. Натомість відсутність фіскального чеку спростовує факт продажу алкогольного напою особі.

Разом з тим, пояснення особи без встановлення дійсних обставин, тобто наявності фіскального чеку із зазначенням часу, особи продавця і алкогольного товару, а також вилучення останнього не доводить факту здійснення позивачем реалізації алкогольного товару особі.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

В якості доказу вчинення позивачкою адміністративного правопорушення відповідач посилається, зокрема на рапорт від 10.07.2024 працівника поліції, який є безпідставним, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. (а.с.48)

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2020 справа №524/4668/17, від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а.

Посилання на фотографію як доказ вини позивачки, яка містяться в матеріалах справи, а саме пляшка пива та декілька пачок цигарок, не відповідає критеріям допустимості доказів на підтвердження вини позивачки у скоєнні адміністративного правопорушення. (а.с.47)

Окрім того, суд наголошує, що надані відповідачем документи не відображають фактичних даних щодо долі предметів адміністративного правопорушення, що є речовими доказами у справі, зокрема, алкогольних напоїв.

Також суд підкреслює, що згідно постанови від 05.08.2024 №34 позивачка здійснила продаж алкогольних напоїв, яких саме не зазначено. В той час як в протоколі (а.с.39), складеної відносно позивачки, зазначено, що остання здійснювала продаж пива «Львівське світле», об`ємом 2 л.

Отже, суд констатує, що надані відповідачем документи не відображають фактичних даних щодо долі предметів адміністративного правопорушення, що є речовими доказами у справі, оскільки з постанови та протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що проведення вилучення жодних речей, зокрема, пива та фіскального чеку працівниками поліції не здійснювалось та немає даних про те, де на час прийняття рішення у справі знаходяться такий алкогольний напій.

Щодо долученого відеозапису тривалістю 1 хв. 30 сек., то суд зазначає, що із дослідженого відеозапису судом встановлено факт роз`яснення прав позивачці, зачитування протоколу працівником поліції ОСОБА_1 та факт спілкування між ними. Відеозапис не містить об`єктивної інформації щодо вчинення останньою правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 156 КУпАП. (а.с.58)

Таким чином,незважаючи нанаявність матеріалівпо справі,без наявностівсієї сукупностіта узгодженостііншої доказовоїбази посправі,не можливосформувати повнета об`єктивнеуявлення профактичні обставиниконкретного адміністративногоправопорушення,тому наданідокази недоводять вину ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, оскільки не є достатніми для визнання особи винною у вчинення адміністративного правопорушення.

За таких обставин, відповідачем не надано суду доказів правомірності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.

У постанові від 26.04.2018 по справі №338/855/17 Верховний Суд вказав, що постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд зазначає, що КУпАП встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності, а саме виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що оспорювана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить інформацію про порушення позивачем правил торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, що призвело до вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, разом з тим судом встановлено, що відповідачем під час розгляду матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 не дотримано вимог ст.280 КУпАП, не враховано факту неналежного оформлення адміністративних матеріалів, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не перевірено наявність/відсутність факту вчинення адміністративного правопорушення, не витребувано необхідні додаткові матеріали, які б свідчили про доведеність вини позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП України, а тому відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення вказаного правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а міститься висновок, за яким в силу принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин факт вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин.

Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суддя дійшла висновку про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ч.2 ст.156 КУпАП.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положенням частини 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 246 КАС України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проте, оскільки позивачкою не заявлена вимога про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями6-9,139,244-246 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 34, яка винесена 05 серпня 2024 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч.2 ст. 156 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.156 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя або безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Реквізити учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце поживання (зареєстроване): АДРЕСА_2 .

Відповідач: Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 24912390, місцезнаходження: 70530, Запорізька область, Запорізький район, смт. Комишуваха, вул. Хмельницького Богдана, буд.49.

Суддя: Н.С. Звєздова